Ухвала суду № 64805569, 15.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3326/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Коперсак М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, 3-тя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, 3-тя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо позбавлення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 089 125,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування податку на додану вартість у сумі 4 089 125,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що внаслідок блокування електронного документообігу між позивачем та відповідачем, позивач позбавився права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 089 125,00 грн., оскільки сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4 105 449,00 грн., яка була відзначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року була подана несвоєчасно з вини відповідача, а саме 16.02.2016 року та не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" знаходилось на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та фактично здійснювало свою фінансово-господарську діяльність за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 101/11.

15.06.2015 року ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" уклало договір про визнання електронних документів № 150620151 із відповідачем. Згідно з п.3 розділу 6 даного договору, він діє до закінчення строку дії чинності сертифікатів відкритих ключів. Відповідно до п.4 розділу 6 договору податковий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового сертифікату відкритого ключа заміть скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Даний договір позивач зареєстрував належним чином.

Після укладення договору ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" своєї адреси не змінювало. При цьому сертифікат відкритого ключа після укладання договору від 15.06.2015 року не змінювався та діяв до 21.12.2015 року.

01.07.2015 року позивач направив в електронному вигляді для реєстрації податкову накладну № 5 від 20.06.2015 року. Однак, податковий орган не прийняв її, мотивуючи своє рішення відсутністю договору про визнання електронної звітності.

За таких обставин позивач направив для укладання та реєстрації договір про визнання електронних документів № 010720151 від 01.07.2015 року на адресу відповідача.

Однак, вказаний документ податковий орган не прийняв.

Тобто, ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" стало відомо, що ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області відмовляється реєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, що направляються засобами електронного зв'язку, мотивуючи це відсутністю договору про визнання електронних документів, а також відмовляється реєструвати договір про визнання електронних документів. Зазначені обставини призвели до порушення прав позивача, що стало підставою для звернення ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було виконано усі вимоги, встановлені Податковим кодексом України для оформлення та направлення податкової декларації., тому дії ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість визнані протиправними та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача ІНВЕСТ ТОРГ" відшкодування податку на додану вартість.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.48.3, п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з п.49.11. ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З огляду на матеріали справи встановлено, що позивачем було виконано усі вимоги, встановлені Податковим кодексом України для оформлення та направлення податкової декларації.

Відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно відповіді Білоцерківської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Київській області за №1780/10-02-15-01-20 від 26.02.2016 року позивач був повідомлений про те, що ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 01.01.2016 року, попереднє місце обліку ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області та враховуючи, що в функціях регіональної інспекції є візуальний доступ до перегляду інформації щодо показників в системі електронного адміністрування ПДВ - у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відсутня інформація щодо причини не відновлення суми ліміту (строка 24) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Так, у зв'язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон № 643), який набрав чинності 29.07.2015 року, внесено зміни до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема передбачено, що формула (всі її складові), яка визначає реєстраційну суму, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом № 643 "обнуляється".

Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу: зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, автоматично збільшується контролюючим органом: до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" засобами електронного зв'язку подало до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року несвоєчасно, а саме 16.02.2016 року.

В зв'язку з вищевикладеним сума від'ємного значення податку в розмірі 4089125,00 грн. не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

Таким чином, позивач позбавився права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн., оскільки сума від'ємного значення податку на додану вартість, яка була відзначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року була подана несвоєчасно з вини відповідача, а саме 16.02.2016 року, та не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

З метою захисту порушених прав позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів № 010720151 від 01.07.2015 року; зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну № 5 від 20.06.2015 року; зобов'язати відповідача утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі № 815/4108/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, визнано протиправними дії щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів № 010720151 від 01.07.2015 року, зобов'язано зареєструвати податкову накладну № 5 від 20.06.2015 року, зобов'язано утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі № К/800/52413/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року було скасовано в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області утриматись від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ", та в цій частині в задоволені позовних вимог було відмовлено. В іншій частині постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року були залишено без змін.

Таким чином протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних вже встановлена судовим рішенням, а саме постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі № 815/4108/15, тому ці обставини, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не потребують доказування та вважаються доведеними.

Електронний документообіг (реєстрація податкових накладних та подання податкової звітності) між позивачем та апелянтом здійснюється на підставі одного й того ж договору про визнання електронних документів, а тому відповідач фактично блокував як реєстрацію податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних так і прийняття податкової звітності з податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що внаслідок протиправних дій апелянта позивач був позбавлений права своєчасного звітування, шляхом направлення засобами електронного зв'язку декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Крім того матеріалами справи встановлено, що позивач протягом періоду липень-грудень 2015 року неодноразово намагався укласти договори про визнання електронних документів задля своєчасного подання податкової звітності, зокрема податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, але апелянт з підстав, що не відповідали фактичним обставинам, відмовлявся від укладення таких договорів.

Фактично, вся податкова звітність з податку на додану вартість за період червень-грудень 2015 року була надана засобами електронного зв'язку позивачем вже за новим місцем обліку - до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, та яка була визнана останньою як податкова.

ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" листом від 19.02.2016 року звернулося до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та просило повідомити про причини не відновлення суми ліміту (строка 24) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, а також здійснити заходи щодо відновлення суми ліміту (строка 24 декларації) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Отже з огляду на викладене відповідно до вимог чинного податкового законодавства, сума строки 24 декларації з ПДВ повинна бути переведена на картку підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, що станом на 29.02.2016 року не відбулося.

Щодо доводів апелянта відносно того, що згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у судових рішеннях від 16.09.2015 року по справі № 21-881а15, від 17.11.2015 року по справі № 21-4371а15 та від 02.12.2015 року по справі № 21-2650а15, відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключним повноваженням податкових органів та органів державного казначейства, відшкодування податку на додану вартість на користь платника податку повинно відбуватись у формі зобов'язання податковий орган скласти висновок та направити його на виконання до відповідного органу державного казначейства судова колегія вважає зазначити наступне.

В зазначених вище судових рішеннях Верховний Суд України зробив висновок про порядок застосування положень ст.200 Податкового кодексу України в частині обрання судом такого способу захисту порушеного права платника податку, як стягнення суми заборгованості з Державного бюджету України на його банківський рахунок.

Цей висновок Верховного Суду України стосувався тієї правової ситуації, коли платник податку подав відповідну заяву про відшкодування суми податку на додану вартість, податковий орган провів відповідну перевірку та підтвердив заявлену до відшкодування суму, але не направив відповідного висновку до органу державного казначейства про повернення цієї суми.

Вказаний спосіб відшкодування податку на додану вартість, як його перерахування з Державного бюджету України на банківський рахунок платника податків, передбачений нормами пп. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Крім того, існуюча судова практика є неоднозначною та в деяких випадках визнає стягнення з Державного бюджету України на банківський рахунок платника податків сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню, належним способом захисту порушеного права.

В постанові Верховного Суду України від 24.02.2009 року по справі № 21-2141ов08 зазначається, що в разі порушення податковим органом порядку відшкодування податку на додану вартість або у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Також, в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року по справі № 21-131а14 стосовно способу захисту порушеного права платника податків, Верховний Суд України визнав законним здійснення стягнення з Державного бюджету України суми невідшкодованого податку на додану вартість, оскільки погодився з висновками ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року, якою залишено в силі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 2180908,00 грн.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Положення п.п.200.8-200.13 ст.200 Податкового кодексу України встановлюють алгоритм дій податкового органу щодо проведення перевірки даних декларації, заявлених сум до бюджетного відшкодування та прийняття висновку про відшкодування підтвердженої суми від'ємного значення за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 р. №68 було затверджено Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Згідно п.3 Порядку датою внесення заяви до реєстрів є, зокрема, дата подання податкової декларації за звітний (податковий) період у разі подання заяви у її складі.

Відповідно до положень п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: - п.п.78.1.8 платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, первинним у цій процедурі є подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Тільки після цього податковий орган має право провести перевірку та за її результатами підтвердити або не підтвердити право платника податків на бюджетне відшкодування.

Сума від'ємного значення з податку на додану вартість, що вказана у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 р. сформована позивачем за рахунок податкового кредиту минулих податкових періодів, що підтверджується податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість та митними деклараціями, які наявні в матеріалах справи (з т.3 арк.спр. 14 по т.5 арк.спр.214 включно).

Електронний документообіг (реєстрація податкових накладних та подання податкової звітності) між позивачем та відповідачем здійснювався на підставі одного й того ж договору про визнання електронних документів, а тому відповідач фактично блокував як реєстрацію податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та й прийняття податкової звітності з податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" внаслідок протиправних дій відповідача, не мав можливості своєчасного звітування шляхом направлення засобами електронного зв'язку, зокрема, декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та наслідком протиправних дій відповідача стало не можливим дотримання сторонами вимог Податкового кодексу України стосовно алгоритму дій податкового органу щодо проведення перевірки даних декларації, заявлених сум до бюджетного відшкодування та прийняття висновку про відшкодування підтвердженої суми від'ємного значення за рахунок коштів Державного бюджету України.

За таких обставин цієї справи, судова колегія дійшла до висновку, що спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" відшкодування податку на додану вартість є належним способом захисту порушеного права позивача на відшкодування суми коштів ПДВ, які є власністю позивача.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції гарантує, що кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи Європейський суд з прав людини застосовує із урахуванням принципу "правової впевненості", як складової частини концепції верховенства права, відповідно до якого особа вправі розумно очікувати стабільності у майбутньому правовідносин, які виникли на підставі рішення органу публічної влади.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим і не означало порушення права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції воно має служити не лише законній меті в інтересах суспільства, але повинно здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав і основоположних свобод людини, (рішення у справі "Стронг та Льонрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування. Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника ("Стреч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Оксана Омелянівна Білозір та Віра Омелянівна Різова проти України, "Балан проти Молдови", "Україна-Тюмень проти України", "Федоренко проти України", "Інтерсплав проти України", "Москаль проти Польщі").

Вказані вимоги повністю кореспондуються із п.8 ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи доведена протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо позбавлення товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ" права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125 грн., також обґрунтованим і законним є висновок суду першої інстанції щодо здійснення стягнення з Державного бюджету України суми невідшкодованого податку на додану вартість.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.02.2016 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик