Ухвала суду № 64805437, 20.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

20 лютого 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,Лященко Н.П., Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року в справі за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними наказів про передачу ділянок в оренду та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди і витребування земельних ділянок,

встановила:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 липня 2016 року, позов прокурора задоволено. Визнано недійсними і скасовано оспорювані прокурором накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 02 жовтня 2013 року щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проектів землеустрою. Визнано недійсними і скасовано накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 листопада 2013 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 31 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі начальника управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області та ОСОБА_4, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано рішення реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію від 28 квітня 2014 року договорів оренди земельних ділянок. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути у користування держави земельні ділянки площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року касаційну скаргу відхилено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року заявник порушує питання про скасування постановлених у справі рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 123, 124 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України «Про фермерське господарство».

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявниця посилається на постанови Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15 та від 11 травня 2016 року у справі №6-2903цс15.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що розглядаючи заяву ОСОБА_4 та видаючи накази про надання дозволу на розробку проекту і передачу ділянок в оренду, Головне управління Держземагенства у Київській області не дотрималось вимог Закону України «Про фермерське господарство» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_03_31/pravo1/T030973.html?pravo=1> та не дало оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило доводів заявника, наведених на обґрунтування розміру земельної ділянки, не перевірило перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Крім того, на момент видачі у 2013 році наказів Головного управління Держземагенства у Київській області фермерське господарство ОСОБА_4 взагалі не було засноване, сільськогосподарська техніка відсутня, наймані працівники відсутні.

Разом з тим, у наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15 та від 11 травня 2016 року у справі №6-2903цс15 міститься правовий висновок, відповідно до якого за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

За таких обставин, наведене заявником судове рішення не свідчить про невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними наказів про передачу ділянок в оренду та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди і витребування земельних ділянок відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк