Ухвала суду № 64803946, 16.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/7161/16Головуючий у 1-й інстанції Міщенко Т.М.Пр. № 22-ц/778/741/17Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Дашковської А.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа: Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області про усунення порушень прав споживача, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, як споживач, звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила:

1.прийняти її заяву до провадження;

2.визнати відповідача, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», таким, що грубо порушує її права Споживача;

3.ухвалити рішення, яким зобов'язати Відповідача, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», сунути порушення її прав Споживача, а саме:

3.1. проводове радіомовлення:

3.1.1 визнати відносини, що склалися між нею і Відповідачем, ПАТ «Укртелеком», у відсутності договору щодо надавання послуг з проводового радіомовлення, а також права Відповідача на надання вказаних послуг, нікчемною угодою;

3.1.2 стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», всю оплату, сплачену нею за надання послуг з проводового радіомовлення з часу її вселення до будинку (жовтень 1981 р. по 01 лютого 2015 р. в сумі 3979грн.;

3.1.3 підключити їй радіо без оплати.

3.2 послуги з Інтернет:

3.2.1 визнати, що Відповідач, ПАТ «Укртелеком», грубо порушував її права Споживача щодо користування Інтернетом;

3.2.2 визнати положення пункту 8,3 Договору, укладеному між Відповідачем, ПАТ «Укртелеком», та нею, Позивачем, про надання послуг з Інтернету в частині, якою передбачено, що Споживач повинен попередити Відповідача про відмову від послуг за пізніше, ніж за ЗО днів до припинення дії Договору, недійсним;

3.2.3 стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь суму 85 грн. 81 коп., безпідставно стягнуту оплату за Інтернет за період з 26 січня 2015 по 01 березня 2015 р.;

3.2.4 стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь 76 коп., оплату за одну сторінку ксерокопії, що змусив її сплатити працівник Відповідача.

3.3. послуги з телефонного зв'язку:

3.3.1 визнати недійсним договір від грудня 1992 р., представлений суду Відповідачем, ПАТ «Укртелеком», на надання їй послуг з телефонного зв'язку;

3.3.2 стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь суму 15635 грн.68 коп., безпідставно стягнуту оплату за телефонний зв'язок за період з 01 вересня 1996 р. по 19.08.2015 р.;

3.2.3 стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь 30 грн. штрафів, які Відповідач мав нахабство стягувати з неї в 2014 та 2015 р.р.;

3.3.4 зобов'язати Відповідача, ПАТ «Укртелеком», негайно поновити телефонний зв'язок за тарифним планом «Домашній Безлімітний» без оплати на весь час безпідставного його відключення, строк якого, станом на 01 жовтня 2016 р., складає 14 місяців;

3.3.5. зобов'язати Відповідача, ПАТ «Укртелеком», не вимагати від неї сплачувати платежі авансом наперед за один місяць і нараховувати їй оплату за послуги телефонного зв'язку тільки за надані послуги за минулий місяць з тим, щоб вона мала можливість цю послугу оплачувати і через Інтернет, і через термінали;

3.3.6. зобов'язати Відповідача, ПАТ «Укртелеком», направити їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення два примірника договору у редакції, що відповідає нормам цивільного законодавства та Законам України «Про захист прав споживачів» і «Про телекомунікаційні послуги», для погодження;

3.3.7 зобов'язати Відповідача у рахунках на оплату вказувати суми кожного виду послуг з НДС з тим, щоб Споживач бачив реальну вартість послуги;

3.3.8 з метою захисту її персональних даних, зобов'язати Відповідача, ПАТ «Укртелеком», надавати їй Рахунки на оплату телефонного зв'язку під розписку.

3.4. Моральна шкода:

3.4.1. стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь справедливу сатисфакцію, яку вона оцінююєв 600 тис. грн., за завдану їй моральну шкоду.

3.5. Інша шкода, в т.ч упущена вигода та недоотриманий прибуток:

3.5.1. стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь всі витрати на поштові пересилки листів і скарг, в т.ч. витрати на ксерокопії документів,витрати на чорнила та папір для принтера, користування комп'ютером та інш. на загальну суму 07 грн. 50 коп.;

3.5.2 стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь вартість заробітку на складення скарг, цього позову, вивчення нормативних актів та матеріалів на загальну суму 12411 грн. 14 коп.;

3.5.2. стягнути з Відповідача, ПАТ «Укртелеком», на її користь витрати за проїзд на таксі до суду і назад в сумі 120 грн.

4. Ухвалити Ухвалу про забезпечення позову шляхом:

4.1.зобов'язання Відповідача, ПАО «Укртелеком», негайно поновити телефонний зв'язок;

4.2.накладення арешту на рахунки Відповідача на суму 650 тис. грн.

5. Ухвалити Ухвалу щодо звільнення її від сплати судового збору.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року (а.с. 83) визнано неподаною та повернуто позивачеві позовну заяву у цій справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 87-89) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (а.с.104) звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору у розмірі 275,60 грн. за подачу нею апеляційної скарги на ухвалу судді Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у цій справі, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 104), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 106).

У судове засідання 16 лютого 2017 року повідомлені апеляційним судом належним чином про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 108-110) всі особи, які беруть участь у справі, не зявились, про причини своєї неявки та неявки свої представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладання розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Позивач ОСОБА_2 у своїй заяві, надісланій апеляційному суду електронною поштою (вх. від 13.02.2017) просила розглядати дану справу апеляційним судом у її відсутність (а.с.117).

В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила заяву ОСОБА_2 задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх осіб, які беруть участь у справі.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що суд першої інстанції, повертаючи позивачеві позовну заяву у цій справі, керувався ст. 121 ЦПК України та виходив з того, що недоліки позовної заяви, які вказані у вищезазначеній ухвалі суду першої інстанції позивачем повністю виправлені не були.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Так, встановлено, що ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.11.2016 року (а.с. 70) вищезазначена позовна заява позивача була залишена без руху, позивачеві наданий строк 5 днів з дня отримання ним копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Зокрема, у цій ухвалі судом першої інстанції зазначалось, що дана позовна заява позивачем подана з порушенням ст. 121 ЦПК України.

При подачі позову позивачкою не був сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.

Згідно із п.1.2.2 ст. 4 ч. 2 Закону України „Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, збір становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Також позивачкою не сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до пункт 1.1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання у позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Крім того, позивачка не сплатила судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.

В силу пункт 1.4.2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до суду про забезпечення позову, яку подано фізичною особою, збір становить - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

В силу абз. 1, 2 ч. З ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками,, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності з п. 7 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Обставини, на які посилається позивачка, викладені в ускладненому стилі та посиланнями, з яких дуже важко виділити головні, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

При цьому обставини повинні бути викладені зрозуміло також для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і саме головне для визначення предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених в ст. ст. 119 і 120 ЦПК України, або якщо не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Встановлено, що ОСОБА_2 отримала копію вищезазначеної ухвали суду першої інстанції для відома та виконання 19 листопада 2016 року (а.с.72).

25 листопада 2016 року ОСОБА_2 подала суду першої інстанції заяву на виконання ухвали суду першої інстанції від 11 листопада 2016 року (а.с. 73-76) та уточнену позовну заяву (а.с. 77-82), чим усунула недоліки своєї вищезазначеної позовної заяви, окрім сплати судового збору за її подачу до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року (а.с. 83) визнано неподаною та повернуто позивачеві вищезазначену позовну заяву у цій справі.

В обґрунтування своєї ухвали суд першої інстанції зазначав, що недоліки позовної заяви, які вказані у вищезазначеній ухвалі суду першої інстанції позивачем повністю виправлені не були.

Посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення від сплати судового збору є безпідставними.

Закон України «Про судовий збір» у даному випадку є спеціальним законом і тому слід застосовувати саме його. В ст.5 цього Закону наведено вичерпний перелік випадків коли особи звільняються від сплати судового збору і розширювальному тлумаченню цей перелік не підлягає. З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», № 484-VIII. Відповідно до цього Закону споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не звільняються від сплати судового збору.

Також відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Виходячи з цього положення за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, при вирішенні спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони України «Про захист прав споживачів» та «Про судовий збір» є нормативними правовими актами однакової сили.

А тому, оскільки норма Закону щодо сплати судового збору споживачами за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, в Законі України «Про судовий збір» прийнята пізніше, а саме: з 01 вересня 2015 року, то застосовувати слід саме цей Закон.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 та 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При вищевикладених обставинах, апеляційним судом встановлено, що висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звільнення позивача ОСОБА_2 від сплати вищезазначених розмірів судового збору за всі численні заявлені нею позовні вимоги майнового та немайнового характеру при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є правильними.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивач у своєму позові (а.с. 11), уточненому позові (а.с.81) просила звільнити її від сплати судового збору у цій справі не з однієї підстави (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), а з декількох підстав, у тому числі на підставі ст. 8 «Закону України «Про судовий збір» (аналог ст. 82 ЦПК України).

Оскільки, вона є пенсіонером, отримує пенсію 1654,00 грн., має ряд хронічних захворювань, в т.ч. тяжку хворобу очей, у результаті чого повинна проходити стаціонарне лікування не менше ніж двічі на рік, приймати дуже дорогі ліки, вартість яких на цей час складає не менше 8 тис. грн. на одне лікування; із пенсії 800,00 грн. вона витрачає на погашення кредитів, 450,00 грн. банки стягують з неї комісії за надані кредити, 150-200 грн. вона витрачає на ліки.

При цьому, встановлено, що позивач надавала суду першої інстанції до свого вищезазначеного позову докази свого важкого майнового стану, зокрема ксерокопію довідки ПФУ у м. Мелітополі про розмір пенсії, ксерокопію Мелітопольскої ОПДІ про те, що вона інших доходів не отримує тощо (а.с. 68).

Згідно із ст. 8 ч.ч.1,2 Закону України «Про судовий збір», ст. 82 ч.ч. 1, 3 ЦПК України враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від його сплати.

Дійсно ст. 8 ч.ч.1,2 Закону України «Про судовий збір», ст. 82 ч. ч. 1, 3 ЦПК України звільнення від сплати судового збору є правом, а не обовязком суду.

Однак, при поверненні позивачеві вищезазначеного позову ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року фактично лише з підстав неоплати позивачем судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру при подачі вищезазначеного позову, суд першої інстанції не вирішив (не відмовив, не задовольнив) вищезазначеного клопотання ОСОБА_3 про звільнення її від сплати судового збору взагалі (окремою ухвалою чи безпосередньо в ухвалі суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивача), та зокрема на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючий її майновий стан, що є порушенням порядку, встановленого для вирішення питання, та підставою для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку ст. 312 ч. 3 ЦПК України.

Разом із тим, безпідставними є вимоги в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про направлення цієї справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки, встановлено, що провадження у цій справі судом першої інстанції не відкрито взагалі.

При вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у справі доказах, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

При новому розгляді питання суд першої інстанції має врахувати вищезазначені зазначені апеляційним судом процесуальні порушення вирішення питання, усунути останні.

Також встановлено, що ОСОБА_2 було звільнено від сплати судового збору у розмірі 275,60 грн. за подачу нею апеляційної скарги на ухвалу судді Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у цій справі на підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області від 04 січня 2017 року (а.с. 104).

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, повязаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у цій справі скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_4ОСОБА_5