Постанова № 64802883, 14.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 133/1646/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воронюк В.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

14 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Білоуса О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, проти апеляційної скарги Міністерства оборони України заперечував у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України та просив суд задовольнити її, проти апеляційної скарги позивача заперечував у повному обсязі.

Представник Вінницького обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з листопада 1969 року по 1 грудня 1994 року перебував на кадровій військовій службі в Збройних силах Радянського Союзу та Республіки Туркменістану.

Під час проходження кадрової військової служби в Збройних силах Радянського Союзу, в складі військової частини №93632, ОСОБА_2 приймав участь у будівельних роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 30 квітня по 1 липня 1990 року і виконував роботи безпосередньо в м. Чорнобиль.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії №25973 від 30.06.2009 року позивачеві безстроково з 12.06.2009 року, була встановлена 3 група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

10 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Вінницького обласного військового комісара, в якій просив подати у 15-денний строк з дня отримання цієї заяви до Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів, висновок щодо виплати йому зазначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 36-місячного грошового забезпечення на день звільнення з кадрової військової служби з індексацією суми місячного грошового забезпечення відповідно до індексу інфляції на час прийняття висновку, а після прийняття Міністерством оборони рішення про призначення вищевказаної одноразової грошової допомоги видати наказ про виплату такої грошової допомоги.

Також 10 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України, в якій просив прийняти у місячний строк з дня отримання цієї заяви і доданих документів рішення про призначення йому зазначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 36-місячного грошового забезпечення на день звільнення з кадрової військової служби з індексацією суми місячного грошового забезпечення відповідно до індексу інфляції на час прийняття рішення та надіслати прийняте рішення разом з необхідними документами до Вінницького обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги.

Листом №12/1938 від 17 травня 2016 року т.в.о. військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату повідомив позивача про те, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки я звільнений з військової служби 09.11.1994 року, на день його звільнення не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, виплату такої допомоги було введено Законом України №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року, який набув чинності з 10 травня 2006 року, а закон не має зворотної дії в часі.

Листом №248/3/6/2756 від 13 червня 2016 року начальник управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації департаменту фінансів Міністерства оборони України також повідомив позивача про те. що він не має права на отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги. При цьому в листі він зазначив, що виплату цієї одноразової грошової допомоги було запроваджено з 10 травня 2006 року - дня набрання чинності Законом України №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року, яким було прийнято нову редакцію статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». А. тому дія цих правових актів поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після вищевказаної дати або продовжують проходити військову службу, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначена у листах відмова відповідачів у здійснені нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 52080 грн. суперечить чинному законодавству. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначено служби є підставою для призначення і виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 цього Закону одноразова грошова допомога у вигляді зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністр України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 груд 2013 р. № 975 (далі - Порядок) військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, одноразова грошова допомога інвалідам III групи виплачується у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

При цьому, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 груд 2013 року № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, який діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Так, відповідачі в своїх листах самі зазначили, що виплату вказаної одноразової грошової допомоги було введено Законом України №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року, який набув чинності з 10 травня 2006 року. В той же час відповідно до пункту 3 вищевказаного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, право на отримання такої допомоги у позивача виникло з дня встановлення інвалідності, а саме, з 12 червня 2009 року. Тобто, право на отримання цієї допомоги у нього виникло під час дії спеціального Закону, яким було введено виплату такої допомоги.

Та обставина, що позивач звільнений з військової служби 1 грудня 1994 року і на день його звільнення не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги в даному випадку не має юридичного значення, оскільки відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби є підставою для призначення і виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги.

При цьому, в Законі не передбачено граничного строку після звільнення особи військової служби, за яким право на отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги не може виникнути. Отже визначальним в даному випадку є лише наявність інвалідності яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Таке правове регулювання права на одноразову грошову допомогу підтверджено судовою практикою.

Так, Верховний Суд України у постанові від 18 листопада 2014 року в справі №21-446а14 предметом розгляду якої був аналогічний спір, зазначив, що виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-XII право на одноразову грошову допомогу військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосувань норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язкові для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативи правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких неї права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у "висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином висновок Верховного Суду України щодо застосування положень статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладений у вищевказаній постанові, є обов'язковим не лише для судів загальної юрисдикції, але і для відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, право на отримання такої допомоги у позивача виникло з дня встановлення інвалідності - з 12 червня 2009 року.

Станом на 12 червня 2009 року був чинний «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми а каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (далі - Порядок 1).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 2 пункту 2 Порядку 1 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження, одноразова грошова допомога інвалідам III групи виплачується у розмірі 36 місячного грошового забезпечення.

Тобто враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу регулюється «Порядком та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми а каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Крім того, відповідно до п. 3 Порядку 1 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

- довідку медико - соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм випливає, що позивачу необхідно звернутися до Вінницького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності та повним пакетом документів, які зазначені у п.3 Порядку 1.

Згідно п. 7 Порядку 1 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Отже, для того щоб розпорядник коштів (Міністерство оборони України) прийняв рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу необхідно висновок Вінницького обласного військового комісаріату щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звертався до Вінницького обласного військового комісаріату 20 травня 2016 року із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та до заяви було також подано усі необхідні документи, які зазначені в Порядку 1.

А тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем (Вінницький обласний військовий комісаріат) не було надіслано вказаного висновку до Міністерства оборони України, в наслідок чого виникла бездіяльність Вінницького обласного військового комісаріату щодо ненаправлення висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

В результаті чого, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразову грошову допомогу суд апеляційної інстанції вважає що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає враховуючи слідуючи.

Відповідно до Порядку 1 № 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) визначені документи.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються відповідні документи.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавством передбачений чіткий порядок подачі документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Зокрема, Вінницький обласний військовий комісаріат повинен направити до Міністерства оборони України заяву позивача з пакетом поданих документів разом з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, а Міністерство оборони України у встановленому законом порядку повинно прийняти рішення про виплату таких коштів або ж відмову у їх виплаті.

Оскільки, документи позивача повернуті Вінницьким обласним військовим комісаріатом без реалізації, Міністерством оборони України не вчинялись жодні дії та не була допущена бездіяльність, які б призвели до порушення прав позивача.

В свою чергу, Позивач звернувся із листом не до уповноваженого органу - військомату, а безпосередньо до Міністра оборони України, чим порушив, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок.

Крім того, дані правовідносини врегульовано Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової службі, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (далі - Наказ № 530).

Відповідно п. 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

У Міністерстві оборони України рішення, щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

До зазначеної комісії документи, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало.

А тому, враховуючи вищезазначене, оскільки Міністерством оборони України не вчинялись жодні дії, які б призвели до порушення прав позивача, а тому відсутні підстави і для задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразову грошову допомогу.

Щодо позовної вимоги позивача про виплату одноразової грошової допомоги у сумі 393956,28 грн. суд апеляційної інстанції зазначає слідуючи.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Колегія суддів вважає, що втілення обраного судом першої інстанції способу захисту прав позивача призведе до втручання у виключну компетенцію відповідача, адже суд першої інстанції фактично надав відповідачу обов'язкові до виконання вказівки, які безпосередньо пов'язані із виключними повноваженнями відповідачів.

Таким чином, суд не може самостійно визначати суму виплати одноразової грошової допомоги, оскільки це є безперечним втручанням у діяльність органу, як суб'єкта владних повноважень, який наділений такими функціями, зокрема щодо досудового врегулювання правовідносин, пов'язаних з нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Міністерства оборони України задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Вінницького обласного військового комісаріату щодо не подання до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" протиправною.

Зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 лютого 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6