Ухвала суду № 64802729, 14.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 876/8380/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника третьої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради, яким просила скасувати п. 1.6 рішення відповідача від 24.05.2012 року № 517 «Про надання дозволів на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок» в частині надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській, 54 в м. Ужгороді та скасувати рішення відповідача від 29.03.2013 року № 868 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2015року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки відповідач відповідно до норм ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявності обставин, які б в розумінні ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України звільняли міську раду від обов'язку проведення земельних торгів у формі аукціону стосовно земельної ділянки площею 0,0105 га розташованої по вул. Українській, 54 в м. Ужгороді. Доводи відповідача про те, що на даній земельній ділянці розташовані обєкти нерухомості ОСОБА_2, на думку суду, є безпідставними, оскільки такі доводи не доведені в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржила третя особа, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність на спірній земельній ділянці її нерухомого майна є безпідставним, як і висновок про відсутність обставин, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, для передачі цієї ділянки їй у власність шляхом викупу без проведення земельних торгів (аукціону). Також в додатковому письмовому поясненні до апеляційної скарги апелянт зазначає, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, приймаючи оскаржувані рішення, Ужгородська міська рада діяла як власник землі, і не здійснювала жодних управлінських функцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та додаткового письмового пояснення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановив суд, рішенням Ужгородської міської ради від 24.05.2012 року № 517 «Про надання дозволів на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок» ФОП ОСОБА_2 було надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській, 54 в м. Ужгороді (п. 1.6 рішення).

А рішенням Ужгородської міської ради від 29.03.2013 року № 868 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» було затверджено грошову оцінку і продано ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:59:001:0238) площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській, 54 в м. Ужгороді.

Водночас, як встановив суд першої інстанції, позивач ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Ужгородської міської ради із заявами про надання в оренду з правом викупу зазначеної земельної ділянки, проте їй у задоволенні заяв було відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувані рішення відповідача, виходив з того, що у спірному випадку були відсутні передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підстави для передачі земельної ділянки у власність без проведення земельних торгів (аукціону).

Однак суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час подання позовної заяви і розгляду справи судом першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Як встановив суд, спірна земельна ділянка площею 0,0105 га по вул. Українській, 54 в м. Ужгороді була надана в оренду ФОП ОСОБА_2, а пізніше згідно з оскаржуваними рішеннями Ужгородської міської ради була продана останній.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

За змістом ст. ст. 2, 5 цього Кодексу відповідна місцева рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Оцінивши суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди чи передачі у власність, в тому числі шляхом викупу, земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки в залежності від статусу позивача повинне вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки існує спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 13.01.2016 року (справа № 21-5421а16), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, оскаржувані рішення Ужгородської міської ради в даному випадку не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності в розумінні наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

А згідно з ч. 1 ст. 203 цього Кодексу постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального справа, що призвело до неправильного вирішення справи, тому її слід скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2015 року у справі № 308/6908/14-а за позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про скасування рішень скасувати і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

ГоловуючийО.М. Довгополов

СуддіЛ.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 17.02.2017 року