Постанова № 64801688, 13.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 року Справа № 904/6730/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєд І.М., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2046 від 25.10.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №52-16/09 від 11.01.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016р. у справі №904/6730/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 16 865,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016р. у справі №904/6730/16 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 16865,28 грн та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- суд дійшов помилкового висновку про доведення вини Відповідача у затримці спірних вагонів;

- причини затримки вагонів, викладені Позивачем у актах загальної форми ГУ-23, не відповідають дійсності і документально не підтверджені, на момент видачі наказів №№253,268,293,308 згідно довідок зайнятості колій на станції Допоміжна були вільні колії, отже Відповідач готовий був прийняти вагони;

- затримка вагонів відбулася з причин, які не залежать від Відповідача, тому плата за користування не стягується;

- суд не надав належної оцінки доводам Відповідача, внаслідок чого порушені норми ст. 43 Господарського процесуального кодексу України;

- Позивач неправомірно обєднав час затримки вагонів за наказами №№253,268,293,308 та час затримки на станції призначення, час затримки вагонів на станції призначення Відповідачем сплачено, тому цей час не повинен відображатися в розрахунках суми позову;

- на момент розгляду справи в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні відомості щодо припинення ДП Придніпровська залізниця, отже державна реєстрація припинення останнього не відбулася, передача майна не означає, що юридична особа вже є припиненою.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування заперечень посилався на наступне:

- факт затримки вагонів з вини Відповідача доведений матеріалами справи;

- акти загальної форми, що містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку и закінчення затримки з вини Відповідача, підписані останнім без заперечень;

- плата за користування вагонами обчислюється за загальний час (з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки на підході до станції призначення згідно наказу) + (час від початку затримки до часу закінчення затримки на коліях станції призначення);

- правонаступництво ПАТ Українська залізниця підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб у відомостях про ПАТ Українська залізниця; факт засвідчення правонаступництва підтверджений сторонами у додатковій угоді № 9 від 15.12.2015р.

13.02.2017р. від Позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції допустив описку: невірно зазначив номери та дати наказів, актів ф. ГУ-23а, ф. ГУ-23, номери відомостей плати за користування вагонами, спірну суму, послався на накопичувальну картку, тоді як позовні вимоги про стягнення збору за зберігання вантажу не заявлялись. Просив врахувати викладене при винесенні постанови, втім рішення, як винесене по суті вірно, залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 28 листопада 2013 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі Залізниця, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Власник колії, Вантажовласник, Відповідач) був укладений договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір), відповідно до якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою №2/4 в парній горловині станції.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. (п.1 Договору).

Передача (здача) вагонів для підїзної колії здійснюється:

- порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.;

- маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5,0 год.;

- маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.;

- передача розбірних поїздів за повідомленнями.

Відповідно до п. 5 договору повідомлення про подачу вагонів на підїзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Згідно з п.6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6 Договору).

Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному звязку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п.8 Договору).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 Договору).

Відповідно до пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Цей договір укладено терміном на 1 рік і діє з 11.12.2013р. до 10.12.2014р. включно (пункт 20 договору). Додатковою угодою № 6 від 18.08.2014р. до п. 20 Договору були внесені зміни, строк дії договору встановлено до 10.12.2018р. включно.

15.12.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №9 до договору, якою здійснено заміну сторони у зобовязанні, а саме Державне підприємство "Придніпровська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За залізничними накладними №№46234357, 462230736 Позивачем були прийняті порожні власні вагони для перевезення на адресу Відповідача. Станція призначення Кривий Ріг (а.с. 41-44, том 1).

За наказом №253 від 14.02.2016р. о 01:50 год. на станції Батуринська Придніпровської залізниці були затримані порожні вагони (голова 61298147, хвіст - 55185870, що перевозилися у поїзді № 3501, індекс поїзда 4669-111-4672 з вантажем на своїх осях) через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу Відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акти загальної форми ГУ-23 № 13,14 від 14.02.2016р. (а.с. 24,25).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Батуринська Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №7 від 14.02.2016р. (а.с. 26).

Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 14.02.2016р. о 02:40 год. (а.с.27).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №7 від 14.02.2016р. затримані вагони, що прибули 13.02.2016р. о 13.18 год. поїздом №3501, відправлені 16.02.2016р. о 00:40 год. поїздом №3501 (а.с.26).

За наказом №268 від 15.02.2016р. о 04:11 год на станції Батуринська Придніпровської залізниці були затримані порожні вагони (голова 68717941, хвіст 60722931, у кількості 45 вагонів, що перевозилися у поїзді №3501, індекс поїзда 4669-111-4672) з вантажем на своїх осях через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складені акти загальної форми ГУ-23 №15,16 від 15.02.2016р. (а.с. 28-30).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Батуринська Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №8 від 15.02.2016р. (а.с. 31).

Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 15.02.2016р. о 04:30 год. (а.с.32).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №8 від 15.02.2016р. затримані вагони, що прибули 13.02.2016р. о 13:18 год поїздом №3501, відправлені 16.02.2016р. о 00:40 год поїздом №3501 (а.с. 31).

За наказом №293 від 16.02.2016р. о 21:01 год на станції Новоблочна Придніпровської залізниці були затримані порожні вагони (№№ голова 61298147, хвіст 55185870, перевозилися у поїзді №3501, індекс поїзда 4669-111-4672) у кількості 45 на своїх осях через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №26 від 16.02.2016р. (а.с. 35).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Новоблочна Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №26 від 16.02.2016р. (а.с. 34).

Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 16.02.2016р. о 22:00 год. (а.с.36).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №26 від 16.02.2016р. затримані вагони, що прибули 16.02.2016р. о 00:45 год поїздом №3501, відправлені 18.02.2016р. о 15:10 год поїздом №3501 (а.с. 34).

За наказом №308 від 18.02.2016р. о 09:01 год на станції Новоблочна Придніпровської залізниці були затримані порожні вагони (№№ голова 61298147, хвіст 55185870, перевозилися у поїзді №3501, індекс поїзда 4669-111-4672) у кількості 45 на своїх осях через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, про що складений акт загальної форми ГУ-23 №28 від 18.02.2016р. (а.с. 37,39).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів Новоблочна Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №28 від 18.02.2016р. (а.с. 38).

Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 18.02.2016р. о 10:50 год. (а.с.40).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №28 від 18.02.2016р. затримані вагони, що прибули 16.02.2016р. о 00:45 год поїздом №3501, відправлені 18.02.2016р. о 15:10 год поїздом №3501 (а.с. 38).

На станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23, якими підтверджено затримку вагонів на станції призначення в очікування подачі під вантажні операції з вини ПАТ Південний ГЗК по причині скупчення вагонів на станції за загальний період з 01:05 год 14.02.2016р. до 17.05 год 18.02.2016р. (а.с.45-62). Акти підписані Відповідачем без заперечень.

Згідно з абзацом першим статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника.

Відповідні записи-повідомлення відображені у Книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (а.с. 63-79).

У звязку із наведеним, Позивачем розраховано плату за користування вагонами за увесь час затримки спірних вагонів у загальній сумі 16865,28 грн з ПДВ, яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№23029133, 20029114, 20029115 (а.с. 80-84), що підписані представником Відповідача із застереженням про готовність прийняти спірні вагони на під'їзну колію у певні проміжки часу, які були затримані за наказами №№253, 268, 293, 308.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем заявленої до стягнення плати за користування спірними вагонами.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 з подальшими змінами (далі Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно зі статтею 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458), встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Згідно з пунктами 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Матеріалами справи підтверджується, що станціями затримки Батуринська, Новоблочна та станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станціях затримки Батуринська, Новоблочна Придніпровської залізниці відповідно до наказів №253 від 14.02.2016р., №268 від 15.02.2016р., №293 від 16.02.2016р., №308 від 18.02.2016р. розрахована відповідно до Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356) плата за користування спірними вагонами у загальній сумі 16865,28 грн з ПДВ.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", у звязку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Акти загальної форми на віднесення відповідальності вантажовласника охоплюють період дії наказів №№ 253,268,293,308 підписані Відповідачем без заперечень, а отже доводять вину Відповідача у скупченні вагонів, що зумовило затримку спірних вагонів за зазначеними наказами.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що подальше вивільнення колій станції призначення у певні проміжки часу не є безумовною підставою для доставки спірних вагонів у цей час.

Так, підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязків України від 30.08.2005р. №5076 визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно розпорядчим актом станції.

Однак, зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2013р. у справі № 904/2732/13.

Відповідно до Розяснень Вищого господарського суду України (лист №0701-11/96/715/14 від 12.06.2014) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Позивачем надані пояснення поїзних диспетчерів, які свідчать про неможливість подачі спірних вагонів до закінчення їх затримки, у звязку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоодержувача, яким не забирались подані на його адресу вагони.

За поясненнями поїзних диспетчерів вагони, які є не графіковими, можуть бути відправлені за одночасного існування таких умов: наявні вільні колії на станції призначення; наявний вільний локомотив і локомотивна бригада; наявні вільні колії попутних станцій для пропуску даних вагонів (а.с. 145-148).

Отже, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2013 року у справі № 904/2287/13.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суд вважає безпідставними.

Відповідачем не спростовано доводів Позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Клопотання відповідача про витребування від позивача доказів: графіку руху поїздів (у кольорі), графіку виконаного руху по вузлу Кривий Ріг, витягу з журналу форми ДУ-3 та положення про зайнятість колій правомірно залишено судом першої інстанції без задоволення, оскільки вказане клопотання обґрунтовано необхідністю підтвердити скупчення вагонів на станції Кривий Ріг на час видачі наказів про затримку спірних вагонів та зайнятість колій саме вагонами ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». Даний факт був встановлений судом із наявних матеріалів у справі та додаткового доведення не потребує.

Заперечення Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним.

Отже, вимоги Позивача про стягнення плати за користування вагонами у сумі 16 865,28 грн є правомірними та вірно задоволені судом першої інстанції.

Крім цього, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що оскаржуючи рішення, ПАТ "Південний ГЗК" наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог до відповідача з огляду на недоведеність факту набуття ПАТ "Укрзалізниця" прав та обов'язків ДП "Придніпровська залізниця".

Апеляційна інстанція відхиляє згадані доводи скаржника, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту).

Відповідно до частини 6 статті 2 вказаного Закону товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Придніпровська залізниця".

Відповідно до статті 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р., ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" (03680, м.Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815).

Таким чином, врахувавши положення частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку про те, що всі права та обов'язки ДП "Придніпровська залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

При цьому, колегія суддів зауважує, що частина 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм статей 104, 107 Цивільного кодексу України, що вбачається з пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обовязками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обовязкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Придніпровська залізниця".

Отже, враховуючи положення частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва та укладену сторонами додаткову угоду №9, колегія суддів доходить висновку, що всі права та обов'язки ДП "Придніпровська залізниця" перейшли до його правонаступника ПАТ "Українська залізниця" (даний висновок викладений у постанові Вищого господарського суду України, зокрема, у справі №904/3010/16).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Помилкове зазначення судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду інших наказів про затримку вагонів, плати за користування вагонами в іншому розмірі, а також посилання на накопичувальну картку за відсутності у предметі спору вимог про стягнення збору за зберігання вантажу не вплинуло на результат вирішення спору по суті, судом у повному обсязі досліджені обставини справи та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміні чи скасування колегія суддів не знаходить.

Рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016р. у справі № 904/6730/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016р. у справі № 904/6730/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 17.02.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд