Постанова № 64801687, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 року Справа № 904/11514/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)

суддів: Чус О.В., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №049/16 від 23.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 05.01.2015 р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2016 року у справі №904/11514/16

за позовом: публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м.Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровської області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", м. Дніпро

про стягнення суми 3% річних за договором № 1-1/В від 05.01.2015 року у розмірі 27 267 грн. 38 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.12.2016 року)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2016р. (суддя Фещенко Ю.В.) у даній справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 27 267 грн. 38 коп. - 3% річних, 1 378 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт не виконання грошового зобовязання належним чином, щодо повної та своєчасної оплати продукції, відповідно до умов договору. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач письмово заявив про відсутність у нього до відповідача будь-яких вимог, в тому числі щодо стягнення пені та 3% річних, а тому вимоги позивача є неправомірними.

Так, на думку скаржника для застосування пені, передбаченої п. 2.5. договору та наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена в порушення умов договору, окрім того сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодних претензій стосовно предмету договору. Таким чином, відповідач за час дії договору повністю розрахувався перед позивачем тому вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних є неправомірними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.17р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

05.01.2015 між Державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № 1-1/В (далі - договір, а.с.15-17)

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець поставить, а покупець прийме і оплатить концентрат ільменітовий виробництва філії "Вільногірський ГМК" ДП "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", на умовах, обумовлених нижче або додатково в додатках до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що найменування товару, його кількість та пакування, ціна і загальна вартість зазначаються в додатках до договору. Додаток (додатки) до договору оформляється на товар (партію товару), підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Згідно до пункту 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця у відповідності з погодженими умовами постачання товару, згідно пункту 3.1. договору.

У пункті 2.1. договору сторони узгодили, що оплата проводиться в українських гривнях прямим банківським переказом на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури на відвантажену партію товару протягом 10 днів з моменту переходу права власності на партію товару у відповідності до пункту 1.3. договору, також за згодою сторін може бути здійснена 100% попередня оплата товару, відповідно до виставленого продавцем рахунку-фактури.

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015. У випадку, якщо сторонам необхідний додатковий час для виконання своїх зобов'язань договором, його дія автоматично подовжується до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

05.01.15р. між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, в якому сторони узгодили назву товару, базис поставки, кількість, ціну та вартість. Так, у вказаному додатку сторони визначили, що продавець поставить, а покупець прийме і оплатить продукцію виробництва філії "Вільногірський ГМК" ДП "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", на умовах обумовлених нижче:

- назва товару - концентрат ільменітовий ТУ У 14-10-005-98 "насип";

- базис поставки - м. Вільногірськ, склад продавця або з. д. станція Вільногірськ;

- у кількості - 50 000 тон.;

- на суму 162 000 000 грн. 00 коп. (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу узгодженої у додатку № 1 від 05.01.2015 до договору продукції на загальну суму 11 255 274 грн. 00 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними: - видатковою накладною № В-00000002 від 25.01.2015 на суму 680 724 грн. 00 коп. (а.с.100); - видатковою накладною № В-00000003 від 25.01.2015 на суму 929 070 грн. 00 коп. (а.с.99); - видатковою накладною № В-00000012 від 29.01.2015 на суму 698 058 грн. 00 коп. (а.с.101); - видатковою накладною № В-00000020 від 30.01.2015 на суму 232 470 грн. 00 коп. (а.с.103); - видатковою накладною № В-00000019 від 31.01.2015 на суму 1 162 350 грн. 00 коп. (а.с.102); - видатковою накладною № В-00000022 від 31.01.2015 на суму 465 102 грн. 00 коп. (а.с.104); - видатковою накладною № В-00000021 від 31.01.2015 на суму 449 064 грн. 00 коп. (а.с.105); - видатковою накладною № В-00000035 від 07.02.2015 на суму 895 212 грн. 00 коп. (а.с.106); - видатковою накладною № В-00000041 від 10.02.2015 на суму 929 394 грн. 00 коп. (а.с.107); - видатковою накладною № В-00000044 від 11.02.2015 на суму 1 392 876 грн. 00 коп. (а.с.108); - видатковою накладною № В-00000052 від 13.02.2015 на суму 928 422 грн. 00 коп. (а.с.109); - видатковою накладною № В-00000064 від 14.02.2015 на суму 930 528 грн. 00 коп. (а.с.110); - видатковою накладною № В-00000065 від 14.02.2015 на суму 881 280 грн. 00 коп. (а.с.111); - видатковою накладною № В-00000066 від 15.02.2015 на суму 680 724 грн. 00 коп. (а.с.112).

Поставлений в період з 25.01.2015 по 15.02.2015 товар було оплачено відповідачем наступним чином: - платіжним дорученням № 1505 від 12.02.2015 на суму 569 688 грн. 00 коп. (а.с. 81); - платіжним дорученням № 1517 від 17.02.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп. (а.с. 81); - платіжним дорученням № 1586 від 24.02.2015 на суму 147 000 грн. 00 коп. (а.с. 82); - платіжним дорученням № 1596 від 26.02.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 82); - платіжним дорученням № 1635 від 04.03.2015 на суму 940 000 грн. 00 коп. (а.с. 83); - платіжним дорученням № 1652 від 04.03.2015 на суму 1 570 000 грн. 00 коп. (а.с. 83); - платіжним дорученням № 1655 від 05.03.2015 на суму 970 000 грн. 00 коп. (а.с. 84); - платіжним дорученням № 1661 від 06.03.2015 на суму 800 000 грн. 00 коп. (а.с. 85); - платіжним дорученням № 1672 від 10.03.2015 на суму 730 000 грн. 00 коп. (а.с. 85); - платіжним дорученням № 1673 від 10.03.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 86); - платіжним дорученням № 1691 від 11.03.2015 на суму 400 000 грн. 00 коп. (а.с. 86); - платіжним дорученням № 1706 від 16.03.2015 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 87); - платіжним дорученням № 1707 від 16.03.2015 на суму 550 000 грн. 00 коп. (а.с. 87); - платіжним дорученням № 1719 від 17.03.2015 на суму 1 000 080 грн. 00 коп. (а.с. 88); - платіжним дорученням № 1733 від 19.03.2015 на суму 79 920 грн. 00 коп. (а.с. 88); - платіжним дорученням № 1836 від 30.03.2015 на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с. 89); - платіжним дорученням № 1869 від 06.04.2015 на суму 86 000 грн. 00 коп. (а.с. 89); - платіжним дорученням № 1889 від 08.04.2015 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 90); - платіжним дорученням № 1939 від 20.04.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 90); - платіжним дорученням № 1967 від 22.04.2015 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 91); - платіжним дорученням № 1990 від 24.04.2015 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 91); - платіжним дорученням № 2024 від 30.04.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 92); - платіжним дорученням № 2025 від 30.04.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 92); - платіжним дорученням № 2032 від 05.05.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп. (а.с. 93); - платіжним дорученням № 2055 від 07.05.2015 на суму 550 000 грн. 00 коп. (а.с. 93); - платіжним дорученням № 2063 від 08.05.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 94); - платіжним дорученням № 2076 від 12.05.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 94); - платіжним дорученням № 2939 від 13.05.2015 на суму 496 000 грн. 00 коп. (а.с. 95); - платіжним дорученням № 2940 від 18.05.2015 на суму 145 000 грн. 00 коп. (а.с. 95); - платіжним дорученням № 2108 від 18.05.2015 на суму 73 000 грн. 00 коп. (а.с. 96); - платіжним дорученням № 2109 від 19.05.2015 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 96); - платіжним дорученням № 2941 від 20.05.2015 на суму 68 586 грн. 00 коп. (а.с. 97); - платіжним дорученням № 2133 від 21.05.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 98); - платіжним дорученням № 2153 від 22.05.2015 на суму 230 000 грн. 00 коп. (а.с. 98).

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлений товар у строк, визначений умовами договору поставки, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 07.02.2015 по 21.05.2015 у загальній сумі 27 267 грн. 38 коп.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п. 1 ст. 202, п. 1ст. 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено що, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 зазначеного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснив поставку відповідачу узгодженої у додатку № 1 від 05.01.2015 до договору продукції на загальну суму 11 255 274 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними. (а.с. 99-112)

Відтак, строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними настав на 10 день з моменту переходу права власності на товар, поставлений в період з 25.01.2015р. по 15.02.2015 р.

Крім того господарським судом правомірно встановлено, що поставлений в спірний період товар було оплачено відповідачем із простроченням, про свідчать платіжні доручення. (а.с. 81-98)

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна умов не допускається.

За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаною статтею передбачена можливість сторін лише встановити інший розмір процентів, а не домовитись про відсутність права їх нараховувати, оскільки вказане право виникає у позивача на підставі закону і не може бути скасоване, шляхом укладення договору.

Слід також зазначити, що за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі 6-42цс11).

У звязку з допущеним простроченням виконанням грошового зобовязання позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 07.02.2015 по 21.05.2015 у загальній сумі 27 267 грн. 38 коп.

Матеріалами справи доведено факт невиконання зобовязання належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи порушення відповідачем своїх договірних зобовязань щодо сплати боргу за поставлений товар у строк, визначений умовами договору поставки, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 27 267,38 грн.

З огляду на наведене вище судова колегія зазнає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що поставлений в спірний період товар було оплачено відповідачем з простроченням. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобовязань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552,611, 625 Цивільного кодексу України.

До того ж, судом правомірно не прийняті заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування 3% річних за спірним договором, оскільки право нарахування 3% річних виникає у позивача не на підставі договору №1-1/В від 05.01.2015, а відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2016р. у справі №904/11514/16 залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов