Ухвала суду № 64798246, 17.02.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/236/17

Провадження № 2-з/515/499/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

17 лютого 2017 року представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 (за довіреністю) звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Цієї ж дати позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення вищезазначеного позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку загальною площею 6,021 га, кадастровий номер 5125080400:01:001:0965, розташовану на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належну відповідачу ОСОБА_1 та заборонити будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 151 ЦПК України, суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, після відкриття провадження, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1,ч.2, ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позивачем у заяві про забезпечення позову не зазначено обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та не надано доказів, на підтвердження того, хто на даний час використовує вищевказану земельну ділянку, чи перебуває вона в оренді, враховуючи її цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та не вмотивовано яким чином вона може бути відчужена, враховуючи діючий в країні мораторій щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Під час вивчення заяви позивача про забезпечення позову, встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, заява нічим не обґрунтовується, відсутні документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову. А загальні припущення позивача в заяві, де зазначено, що «найчастіше за порушенням зобовязань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного останньому майна й коштів», не може вважатись належним доказом обґрунтування необхідності забезпечення позову, тим більш в зазначений представником позивача спосіб.

У відповідності до п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача. Суд вважає, що накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1, порушить його права, як власника вищезазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви про забезпечення поданого цивільного позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 151, 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Семенюк