Ухвала суду № 64796450, 07.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/46/17 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 621/1930/15-к ОСОБА_1

Категорія: ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Савченка І.Б., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурора Ізотової М.О.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Мельника О.В. на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_3, 03 липня 1967р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

- 18.02.2013 року Зміївським районним судом Харківської області за ст.185 ч.1 ККУкраїни до 80 годин громадських робіт;

- 10.04.2013 року Зміївським районним судом Харківської області за ст.ст.309 ч.1, 71 ККУкраїни до 2 років 10 днів позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням строком на 1 рік;

- 12.06.2013 року Зміївським районним судом Харківської області за ст.ст.185 ч.3, 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 25.07.2014 року звільненого ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від17.07.2014 року, на підставі ст.2 Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» та Закону України від 06.05.2014 року « Про застосування амністії в Україні» від подальшого відбування основного покарання у виді позбавлення волі за відбуттям строку покарання;

який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.3 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.289 КК України 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, строком на 3 роки, з покладанням на нього обовязків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави за проведення авто-товарознавчої експертизи № 298-Зм/15 від 24.10.2015 року суму в розмірі 245 гр. 52 коп.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.

Як встановив суд, 25 червня 2015 року близько 23 години обвинувачений ОСОБА_3, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, прийшов до ангарного приміщення, розташованого за адресою: Харківська область Зміївський район, с.Тимченки, вул. Теплична,27, що знаходиться у використанні ОСОБА_4 Виконуючи свій злочинний намір, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом зриву навісного замку з дверей приміщення ангару, звідки таємно викрав майно, належне ОСОБА_4, а саме: 250 кг. зерна цукрової кукурудзи, вартістю 2 гр.65 коп. за 1 кг., на суму 816 гр. 20 коп.. Після чого, обвинувачений ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, звернувши викрадене на свою користь, заподіявши ОСОБА_4 матеріальний збитокна суму 816 гр.20 коп..

06 липня 2015 року близько 23 години, у обвинуваченого ОСОБА_3, якийперебував на території домоволодіння, розташованого за адресою: Харківська область Зміївський район, с. Тимченки, вул. Магістральна,22, виник злочинний намір на незаконне заволодіння транспортним засобом. Виконуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_3 прийшов до сараю, розташованого за адресою: Харківська область Зміївський район, с. Тимченки, вул. Магістральна,22, де шляхом відкриття вхідних дверей, проник до приміщення цього сараю, та переконавшись, що його дії ніким помічені не будуть, заволодів транспортним засобом мотоциклом «Мінськ Спутник», 1991 року випуску, вартістю 1202 гр., який належить ОСОБА_5

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області Мельник О.В. просить скасувати вирок у звязку з невідповідністю призначеного покарання, а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню (ст.75 КК України), що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через мякість, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна; на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. Зазначає, що судом не приділено належної уваги вимогам ст.65 КК України та розясненням, які містяться у п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», а крім того, не враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого та характер вчинених ним дій, а саме те, що він будучи раніше неодноразово судимим за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив та знов вчинив корисливі тяжкі злочини.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Ізотову М.О., яка підтримала та просила задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на перевірених судом, за згодою учасників судового провадження, в порядку ч. 3 ст.349 КПК України доказах.

Підставою для застосування положень ст.349 КПК України стала наявність неоспорених обвинуваченим обставин вчинення кримінальних правопорушень та відсутність заперечень з його боку щодо дослідження повязаних з ними доказів. Як зазначив суд у вироку, ОСОБА_3 правильно розуміє зміст обставин інкримінованих йому злочинів, сумніви у добровільності його позиції відсутні.

Суд першої інстанції дотримався вимог Кримінального процесуального Кодексу України, розяснивши належним чином обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки скороченої процедури судового розгляду, однак розглянув кримінальне провадження за відсутності захисника, участь якого в даному випадку, на переконання колегії суддів, є обовязковою, що в контексті передбачених ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження щодо верховенства права, забезпечення права особи на захист та змагальності сторін, є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника є обовязковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі, тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.

Відповідно до розяснень, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб, з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

При дослідженні даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд встановив, що останній є особою, яка раніше неодноразово засуджувалась, позитивно характеризується за місцем проживання. Будь-яких даних про те, чи перебуває ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога чи психіатра суд у вироку не вказав.

В матеріалах кримінального провадження міститься довідка за підписом лікаря Зміївської районної поліклініки про те, що ОСОБА_3 в психіатричному і наркологічному кабінетах на обліку не знаходиться (т.2 а.с.68).

Разом з тим, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Під час виконання доручення апеляційного суду про привід обвинуваченого Зміївським ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області встановлено, що за вказаною в матеріалах кримінального провадження адресою ОСОБА_3 тривалий час не проживає.

Після цього обвинуваченого ОСОБА_3 було оголошено у розшук. Місцезнаходження ОСОБА_3 встановлено 1 листопада 2016 року у КЗОЗ «Обласна психіатрична лікарня №1», в якій обвинувачений знаходився на стаціонарному лікуванні з 14 травня 2016 року. Згідно з наданим КЗОЗ «Обласна психіатрична лікарня №1» інформаційним повідомленням від 20 грудня 2016 року, у ОСОБА_3 встановлено діагноз: наслідки органічного ураження центральної нервової системи з інтелектуально-мністичним зниженням, епілептиформним синдромом.

Наведені обставини можуть вказувати на нездатність обвинуваченого повною мірою реалізувати свої права, що зумовлює у відповідності до ст.52 КПК України обовязкову участь захисника.

Проте суд першої інстанції не перевірив належним чином такі дані про особу ОСОБА_3, чи був останній здатний через свої психічні вади самостійно реалізувати своє право на захист, судовий розгляд провадження був проведений без участі захисника, тим самим судом не було забезпечено гарантій судової процедури.

Наведені обставини вказують на порушення права обвинуваченого на захист, що унеможливлює визнання розгляду даного кримінального провадження законним.

З метою додержання принципу, передбаченого ст.20 КПК України щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, оскаржене рішення, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.409, п.4 ч.1 ст.412, ст.415 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду необхідно вирішити поставлені перед ним питання з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства.

Що ж до обґрунтувань апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області щодо мякості призначеного покарання, то вони підлягають перевірці під час нового розгляду, оскільки обвинувальнийвирок скасовується з вищенаведених підстав і буде здійснюватися новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, п.4 ч.2 412, п.1 ч.1 ст. 415 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області Мельника О.В. задовольнити частково.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Шабельніков