Ухвала суду № 64795451, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7758/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/948/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 09.02.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року по справі за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у Київській області Головного територіального управління юстиції про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у Київській області Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 про примусове проникнення до житла ОСОБА_2 відмовлено.

На обґрунтування постановленої ухвали суд першої інстанції зазначив, що подання про примусове проникнення до квартири, де проживає ОСОБА_2, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки примусове проникнення до житла боржника буде порушувати гарантовані Коституцією України права щодо недоторканності житла власників будинку, оскільки державним виконавцем не вжито достатньо заходів для безперешкодного входження до житла боржника та належного виклику боржника до ДВС, які не потребують примусового проникнення до житла боржника.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при її постановленні.

Просить ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання державного виконавця.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб ) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу №1832 від 15 травня 2014 року звернуто стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Ворзельська, №10/23-б, квартира №1, що належить на праві власності ОСОБА_2, на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 15 липня 2008 року із ПАТ "ОТП Банк" у розмірі 3 178 601,63 грн. ( а.с. 5 ).

29 квітня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження №47417688 з його виконання і копія постанови наступного дня відправлена боржнику ( а.с. 6, 7-8 ).

Окрім цього, 29 квітня 2015 року тим же державним виконавцем накладено арешт на спірне майно ( а.с. 9-10 ).

30 липня, 10 серпня 2015 року ним здійснені виходи за місцем знаходження квартири і складені акти про неможливість опису майна, оскільки двері до помешкання ніхто не відкрив ( а.с. 11, 12 ).

23 вересня 2016 року на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця про забезпечення явки 28 вересня 2016 року, в т.ч. боржника, з метою опису та арешту квартири ( а.с. 13-14 ).

28 вересня 2016 року державним виконавцем здійснений повторний вихід за місцем знаходження квартири і складений акт про неможливість опису майна ( а.с. 15 ).

Пр цьому, державним виконавцем отримана 04 жовтня 2016 року інформаційна довідка щодо нерухомого майна боржника ( а.с. 16-19 ).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що примусове проникнення до житла боржника буде порушувати гарантовані Коституцією України права щодо недоторканності житла власників будинку, оскільки державним виконавцем не вжито достатньо заходів для безперешкодного входження до житла боржника та належного виклику боржника до ДВС, які не потребують примусового проникнення до житла боржника, на переконання апеляційного суду, не грунтуються на наданих державним виконавцем доказах і, навпаки, спростовуються ними.

Окрім цього, суд першої інстанції розглянув зазначене питання без участі державного виконавця, яка є обов'язковою згідно положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при її постановленні, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ст. 312 ЦПК України.

Вимоги апелянта про задоволення клопотання державного виконавця, на переконання апеляційного суду, не грунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства, оскільки вирішення зазначеного питання у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить місцевому суду за місцезнаходженням житла.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року по справі за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у Київській області Головного територіального управління юстиції про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не підлягає.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_4