Вирок № 64795283, 16.02.2017, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 352/639/16-к

16 лютого 2017 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківський Л.М.,

з участю секретаря Дякун М.В.

прокурора Боднар Г.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12015090250000310 стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працює робітником у ПП «Прикарпаття і К», не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2, ст. 135 ч.1 КК України;

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Крім того, завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, будучи особою, яка поставила потерпілого у небезпечний для життя стан.

Злочин вчинив при таких обставинах:

13 червня 2015 року близько 23 год.30 хв.в темну пору доби, ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем «Мітсубісі Галант» р.н.з. АТ 2511 ВК, рухався автодорогою державного значення Н09 «Мукачево-Львів» у напрямку м.Львів. На ділянці дороги між населеними пунктами Ямниця та Тязів Тисменицького району Івано-Франківської області, яка освітлювалась вуличними ліхтарями, в той же час рухався на велосипеді «Ардіс» по правому краю проїжджої частини у попутному напрямку неповнолітній ОСОБА_3

Порушуючи п.12.1, 12.2 ПДР, водій ОСОБА_2 не обрав безпечну швидкість, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Маючи обєктивну можливість виявити велосипедиста, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до його зупинки або безпеченого для інших учасників дорожнього руху обїзду перешкоди, в порушення п. 13.3ПДР не дотримався безпечного інтервалу під час випередження та вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, ранами та саднами голови, які ускладнені татрапарезом.

Скоївши дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_2 усвідомлював, що своїми діями поставив потерпілого, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, у небезпечний для життя стан внаслідок чого був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження. Маючи реальну можливість надати йому допомогу, завідомо залишив його без допомоги і з місця події втік.

В судовому засіданні підсудний за інкримінованими обвинуваченнями свою вину визнав повністю та пояснив, що 13 червня 2015 року внаслідок сімейної сварки, будучи емоційно збудженим вирушив з м.Івано-Франіквська до с.Комарів Галицького району. Проїжджаючи ділянку дороги між селами Ямниця та Тязів, рухаючись зі швидкістю орієнтовно 80 км/год., не виявив вчасно велосипедиста, який їхав у попутному напрямку. Коли побачив перешкоду, не оцінивши правильно ситуацію, намагався загальмувати, однак уникнути зіткнення не вдалось. Будучи у шоковому стані, злякавшись відповідальності, з місця події втік. У вчиненому щиро розкаявся.

В ході судового розгляду обвинувачений та решта учасників судового провадження погодилися з тим, щоб не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які ніхто з них не оспорював.

Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому суд встановив добровільність та істинність позиції обвинуваченого та потерпілого і його законного представника, а також розяснив, що вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи, які не досліджуються судом, в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого доведеною, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.286 та ч.1 ст. 135 КК України, оскільки ОСОБА_2 допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а також завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, будучи особою, яка поставила потерпілого у небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування шкоди заподіяної злочином, а також наявність на утриманні підсудного малолітньої дитини.

Суд, призначаючи покарання в межах санкції ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України, враховує той факт, що обвинувачений щиро розкаявся, про що свідчать його дії по відшкодуванню як понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого, так і подальше фінансування реабілітаційних заходів. ОСОБА_2 виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дочку та дружину. Також суд враховує позицію потерпілого та законного представника потерпілого, які клопотали перед судом про помякшення покарання підсудному і просили не призначати йому покарання повязане з реальним позбавленням волі. Вказані обставини суд визнає такими, що дають підстави зробити висновок про можливість звільнення ОСОБА_2 від призначеного основного покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України. Разом з тим, до підсудного слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільні позови прокурора в інтересах обласної дитячої клінічної лікарні на суму 6231,31 грн. та в інтересах обласної клінічної лікарні на суму 2636,77 грн., які визнані обвинуваченим задовольнити.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити покарання:

-за ч.1 ст. 135 КК України у виді позбавленні волі строком на 2 роки;

-за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки;

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом часткового складання призначених покарань і призначити 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязок періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора в інтересах обласної дитячої клінічної лікарні задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 6231,31 грн. понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Цивільний позов прокурора в інтересах обласної клінічної лікарні задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 2636,77 грн. понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Речові докази кросівки, щітку склоочисника, уламки пластмас, катафот (світлоповертач) пружину, резинові частинки, волосся, лакофарбове покриття, дзеркало заднього виду, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.

Арешт на автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 і був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Хоминець М.М. від 18.06.2015 року зняти.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя