Ухвала суду № 64795191, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/118/17 Справа № 185/11463/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Крот С.І.

за участю секретаря судового засідання Гички Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013040370002517 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року щодо,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня місяця 22 дня, який народився у м. Ромни Сумської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 вересня місяця 01 дня, який народився у с. Сичівка Христиновського району Черкаської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_6, розлучений, працює прохідником ТОВ «Сігма-Ком», проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 листопада місяця 25 дня, який народився у с. Уємське Приморського району Архангельської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одружений, працює прохідником ТОВ «Сігма-Ком», проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

за участю

прокурора- Крижановського О.С.

потерпілих- Кушнаренко О.В., ОСОБА_8

представника потерпілої адвоката ОСОБА_9

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5

обвинувачених-Вишнякова А.О., ОСОБА_4, ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі /т.6 а.с.п.123125/ обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року, яким його визнано винним за ч.2 ст.272 КК України та призначено покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організацією підземних робіт на вугільнодобувних підприємствах; вирішено питання щодо судових витрат, він просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року змінити та призначити йому покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

В обґрунтування своїх вимог, обвинувачений посилається на те, що дійсно, на час нещасного випадку 22 травня 2013 року в першу зміну він виконував обовязки бригадира, що визнає та не оспорює.

Однак не погоджується з тим, що зроблені висновки судом першої інстанції з посиланням на пояснення свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, оскільки вищевказані свідки не вказали а ні на нього, ні на будь-яку іншу особу, яка здійснювала дії під час виконання робіт 22 травня 2013 року, внаслідок яких трапився нещасний випадок.

Зазначає, що не може погодитися з висновком експерта, в якому експерт вказує на нього, як на особу, яка прийняла рішення підняти порожню вагонетку УВГ-3.3 та вагонетку УВГ-3.3 з сіткою затяжкою у вибій виробки, для подальшого завантаження гірничої маси; зчепила за допомогою відрізку ланцюга складу з 5-ти вагонеток ВДК-2.5 та двох вагонеток УВГ-3.3, після чого навісила запобіжну вилку та надалі відкрила запобіжний барєр № 3 на ПК-4+10м.

Зазначає, що судом було проігноровано, що на його утриманні знаходяться: син ІНФОРМАЦІЯ_10 та матір ІНФОРМАЦІЯ_11, при цьому суд не правильно зрозумів його відношення до вчиненого, оскільки він не знімає з себе відповідність за скоєне як бригадир, але не всі дії, у вчиненні яких він обвинувачується, здійснив саме він.

Крім вказаного, наголошує, що злочин було скоєно з необережності, а судом не було встановлено обставин, що обтяжують покарання, згідно із ст.67 КК України, після нещасного випадку з потерпілими був звільнений з роботи, однак у 2014 року був працевлаштований на посаду підземного прохідника з повним робочим днем, де працює на даний час і виконує обовязки, де слідкує за технікою безпеки.

Звертає увагу, що відношення до вчиненого злочину полягає у його каятті та дотриманні вимог з охорони праці ним та його колегами, внаслідок чого його виправлення є можливим без впливу, повязаного з реальним відбуванням покарання.

В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 /т.6 а.с.п.111-113/, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року, яким ОСОБА_4 визнано винним за ч.2 ст.272 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організацією підземних робіт на вугільнодобувних підприємствах; вирішено питання щодо судових витрат, просить вказаний вирок суду щодо ОСОБА_4 - скасувати, кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у звязку з чим було порушено норми процесуального права.

Зазначає, що посилання суду на покази свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_29, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_27, судового експерта ОСОБА_30 та на акт проведення розслідування нещасного випадку є необґрунтованим, оскільки вказані свідки не були очевидцями вказаних подій, а їх пояснення мають загальний характер.

Вважає, що висновок експерта № 1696-13 від 27 вересня 2013 року та висновок № 6075-15 комісійної судової експертизи від 25 квітня 2016 року не можуть бути покладені в основу обвинувачення, так як виконані на підставі акта проведення розслідування нещасного випадку, який складений некомпетентними особами.

Звертає увагу, що в ході досудового слідства та судового розгляду стороною обвинувачення не проведено огляд місця події, не вилучено та не визнано речовими доказами нештатне зчеплення, запобіжну вилку, яка знаходилася на останній вагонетці УВГ-3,3. Крім того, не оглянуто запобіжні барєри №3 та №4, тобто відсутність жодного доказу, який би чітко вказував на ОСОБА_4, як на особу, яка скоїла злочин.

В апеляційній скарзі та уточненні до неї /т.6 а.с.п.133-135; 172-175/ захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року, яким ОСОБА_6 визнано винним за ч.2 ст.272 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організацією підземних робіт на вугільнодобувних підприємствах; вирішено питання щодо судових витрат, просить вказаний вирок суду відносно ОСОБА_6 скасувати, кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що цей вирок суду є незаконним та необґрунтованим, винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням права на захист.

Так, вбачає, що вимоги процесуального законодавства не були дотримані ні керівником місцевої прокуратури, ні прокурорами, що здійснювали процесуальне керівництво, ні судом, позбавивши ОСОБА_6 права мати захисника.

Зазначає, що згідно із витягом з ЄРДР, що містяться на а.к.п.1 т.1 досудового слідства процесуальний керівник не визначений, однак згідно т.1 арк.1 міститься постанова про призначення старшого прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_31, у кримінальному провадженні, для здійснення повноважень прокурора, який на час слідства і судового розгляду до 10 вересня 2015 року не надавав більш нікому повноважень, для здійснення обвинувачення.

Звертає увагу, що 31 жовтня 2013 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру, вказану підозру було погоджено особою, якій не було надано прав на вказану процесуальну дію старшим прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_32 /т.4 а.к.п.81/.

Щодо самого обвинувального акту захисник стверджує, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в реєстрі не вказані усі процесуальні дії, які були проведені під час досудового слідства, як і відсутні реквізити рішення керівника відповідного органу прокуратури згідно ч.1 ст.37 КПК України, щодо визначення прокурора чи групи прокурорів, а тому вважає, що суд при призначенні провадження до слухання допустив істотну помилку, не повернувши обвинувальний акт прокурору, для усунення недоліків.

Також захисник відмічає, що під час підготовчого судового засідання 06 грудня 2013 року, суд не перевірив повноваження прокурора Мельниченко В.В. та допустив його до участі в судовому засіданні, який на його думку не мав статусу прокурора по вказаному провадженню, при цьому зясовує думку лише сторони обвинувачення, не зясувавши позицію сторони захисту.

Крім вище перелічених порушень, захисник зазначає, що 16 січня 2014 року суд перевірив повноваження захисника ОСОБА_10, але не перевірив повноваження прокурора, не оголосив про заміну прокурора з ОСОБА_33 на ОСОБА_34, не зясував право на відвід новому прокурору, який одразу почав оголошувати обвинувальний акт.

Надалі, вказує також на порушення судом, а саме те, що 10 вересня 2015 року постановою заступника керівника місцевої прокуратури було призначено групу прокурорів Ларченка Я.І., Шевченко С.В. /т.1, а.с.п.194/, однак суд не перевірив законність даної постанови, оскільки останні не були призначені прокурором з початку досудового слідства, як того вимагає процесуальне законодавство, як і те, що безпідставно 21 червня 2016 року допустив до справи прокурора Гриценка А.М., який не приймав участі в дослідженні доказів та виступив у судових дебатах, де просив призначити покарання без індивідуалізації дій кожного обвинуваченого.

Не може залишити без уваги, що судом не було досліджено наявність у ОСОБА_6 двох неповнолітніх дітей, хоча вказане було встановлено, однак не надав такому своєї оцінки, як і не надав оцінку того, що ОСОБА_6 більше трьох років працює на шахті, веде позитивний спосіб життя.

Також в порушення норм процесуального закону суд прийняв на себе функцію сторони обвинувачення та замість прокурора провів прямі допити потерпілих, свідків, а також обвинувачених, при цьому порушив встановлений порядок дослідження доказів.

Крім того, акцентує, що під час досудового слідства та судового розгляду не був встановлений механізм, яким відбулось зчеплення вагонів; протокол огляду місця події слідчим не було проведено, місце, де дійсно відбулося розєднання вагонів слідством не встановлено; відсутні речові докази по справі, а тому вважає, що вищезазначене призвело до прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення.

В апеляційній скарзі /т.6 а.с.п.138-141/ прокурор Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачених, з посиланням на вимоги п.1) ч.1 ст.413 КПК України, ст.370 КПК України, ст.374 КПК України, ч.1 ст.65 КК України п.2 ППВСУ №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року скасувати в частині призначення обвинуваченим покарання; ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 за ч.2 ст.272 КК України кожному у виді шести років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організацією підземних робіт строком на три роки; в іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог прокурор, посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання строком на 3 роки, проігнорував й те, що дії обвинувачених призвели до загибелі людей, не врахувавши при цьому думку потерпілої ОСОБА_8, яка наполягла на призначенні суворого покарання.

Крім того, сторона обвинувачення вказує, що суд при призначенні покарання обвинуваченим не врахував, що останні вину у скоєному не визнали, не розкаялися, а також не відшкодували шкоду.

В апеляційній скарзі з уточненням /т.6 а.с.п.114; 193/ потерпіла ОСОБА_7 просить скасувати вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6

В обґрунтування потерпіла посилається на те, що з вказаного судового рішення не вбачається вина осіб обвинувачених, а в їх діяннях відсутній склад злочину.

Вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що огляд місця події слідчим не було проведено, вирок побудований лише на висновках експерта та показах свідків, які не підтвердили вину обвинувачених, а речові докази по справі взагалі відсутні.

Не може залишити без уваги, що висновки двох судових гірничотехнічних експертиз від 13 липня 2013 року та 25 квітня 2016 року фактично ґрунтується на матеріалах досудового розслідування і на матеріалах розслідування нещасного випадку, частина яких (протокол огляду місця події) взагалі не прийняті судом як доказ, а тому вважає, що такі висновки не можуть бути прийняті як допустимі та належні докази.

В апеляційній скарзі та уточненні до неї /т.6 а.с.п.115-116; 182-183/потерпіла ОСОБА_8 просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 в частині покарання останнім змінити та призначити останнім покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, в іншій частині вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, потерпіла не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинувачених зазначає, що дане судове рішення підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинуваченим.

Вказує, що від дій обвинувачених, було заподіяно потерпілому фізичну шкоду у вигляді смерті, у якого на утриманні були дружина та дитина-інвалід.

Звертає увагу, що обвинувачені не сплатили ніякої шкоди, а також не надали жодної допомоги з моменту вчинення злочину, що свідчить на її думку про те, що останні не розкаялися у скоєному, яке потягло за собою загибель двох людей.

Крім того вбачає, що при постановлені вироку, суд не врахував особу засуджених, а саме їх невизнання вини, тяжкість заподіяних ними наслідків та мету кримінального покарання.

За встановлених у вироку обставин вбачається, що Шахта «Благодатна» Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені ОСОБА_35» Публічного акціонерного товариства «ДТЄК Павлоградвугілля» є вугільнодобувним підприємством з організацією підземних робіт. Відповідно до п. 64 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, який затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України № 15 від 26 січня 2005 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, підземні роботи на шахтах та рудниках відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

ОСОБА_2 з 14 червня 2010 року, ОСОБА_4 з 01 липня 2008 року та ОСОБА_6 з 30 липня 2007 року станом на 22 травня 2013 року працювали кожен на посаді прохідників дільниці ПР-4 шахти «Благодатна» ПСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу», де виконували роботи, пов'язані з підвищеною небезпекою та в своїй діяльності повинні керуватися Законом України «Про охорону праці», Гірничим Законом України, Правилами безпеки у вугільних шахтах, які затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 22 березня 2010 № 62, Інструкцією №4 з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки у шахті прохідника, яка затверджена наказом генерального директора ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №688 від 27 листопада 2011 року.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону праці», працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно - правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 41 Гірничого закону України, працівники гірничого підприємства зобов'язані: знати та виконувати вимоги гірничого законодавства та технічної документації, плану ліквідації аварій у межах виконуваних робіт, правила поведінки в небезпечних умовах; правила експлуатації машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва; не піддавати небезпеці своїми діями чи бездіяльність життя та здоров'я людей.

Відповідно до пункту 1 гл. 5 розділу 4 Правил безпеки на вугільних шахтах, які затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 22 березня 2010 № 62 (надалі - Правила безпеки на вугільних шахтах), робітник шахти зобов'язаний виконувати тільки роботи, що відносяться до отриманого завдання і його обов'язкам, за виключенням випадків виникнення загрози аварій, здоров'ю чи життю працівників; виконувати першочергові перед іншими роботи по усуненню виниклих чи маючих порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці; знати і виконувати вимоги технічних документів (паспортів, інструкцій) і нормативних актів з охорони праці, що стосуються його професії; дотримуватись вимоги цих Правил, трудового (колективного) договору (згоди); знати і виконувати вимоги керівництва (інструкцій) з експлуатації машин, устаткування і виробів в рамках своєї професії (посади) на робочому місці, які обслуговуються ним; знати ПЛА на своєму робочому місці, сигнали аварійного сповіщення, правил поведінки під час аварій, запасні виходи, місця розташування засобів протиаварійного захисту і самоспасіння і вміти ними користуватись, проходити медогляд, навчання, інструктажі і перевірку знань правил, норм і інструкцій з охорони праці; вживати заходи по усуненню небезпечних виробничих ситуацій; сповіщати про замічену чи виявлену небезпеку безпосередньому керівнику робіт чи гірничому диспетчеру; знати прийоми надання першої допомоги згідно програми навчання і вміти надавати її потерпілому під час нещасних випадків; співпрацювати з керівництвом шахти у забезпеченні і організації безпеки і здорових умов праці.

Відповідно до пункту 3 гл. 1, розділу 5 Правил безпеки на вугільних шахтах, всі гірничі машини, механізми, електроустаткування, прибори, апаратура, споруди і пристрої на шахтах повинні встановлюватись, будуватись і експлуатуватись у відповідності з вимогами цих правил та інших нормативно - правових документів, які зазначаються в керівництві з експлуатації і технічних умовах на виріб.

Відповідно до пункту 19 гл. 1 розділу 7 «Правил безпеки на вугільних шахтах», під час перевезення вантажів дозволяється формування составів з вагонеток тільки із однотипними зчіпками.

Відповідно до пунктів 9.39.1, 9.39.2, 9.39.4, 9.39.12 Системи управління виробництвом та охорони праці на вугільній промисловості України, Типове положення, наказ Мінвуглепром України № 7 від 21 січня 2010, бригадир (ланковий, старший робітник) забезпечує виконання робіт згідно змінному завданню (наряду) технічній, технологічній і нормативній документації, дотримання ст. 26, 41, 42 Гірничого Закону України і ст. 14 Закону України «Про охорону праці» усіма гірниками бригади (ланки, групи) по технології виробництва і охорони праці. Проводити роботу, спрямовану на дотримання правил і норм охорони праці, дотримання гірниками виробничої дисципліни. Оглядати кожне робоче місце перед початком зміни на предмет його безпеки і наявності ОВПФ. Несе відповідальність за недотримання особисто і гірниками бригади проектів, технологій праці і порушення правил і норм охорони праці на зміні.

Відповідно до розділу 2 Паспорта на доставку вантажів при проведенні 143 збірного штреку (знизу), затвердженого головним інженером підструктурного виробництва «Шахтоуправління» ім. Героїв Космосу ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_36 від 08.02.2013, впродовж зміни працівники зобов'язані слідкувати за безпечним станом робочого місця, справністю устаткування і пристроїв, виконувати роботи з доставки вантажу тільки відповідно даного паспорту.

Відповідно до пунктів 7, 8, 14, 30, 36, 37, 38 розділу 5.2.2 Паспорта на доставку вантажів при проведенні 143 збірного штреку (знизу), затвердженого головним інженером підструктурного виробництва «Шахтоуправління» ім. Героїв Космосу ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_36 від 08 лютого 2013, на робочих місцях слід суворо дотримуватись необхідних заходів безпеки і виконувати роботи у відповідності до наряду. Роботи з доставки вантажу повинні виконуватись при постійному контролі відповідальної особи (майстра гірника ділянки, за його відсутності працівником зміни). Спуск і підйом вантажу допускається тільки згідно розрахунку. Перед початком робіт робітник, котрий буде виконувати роботи зі складом, повинен виконати обов'язкову перевірку рухомого складу у відповідності до «Положення про огляд і ремонт рухомого складу». У випадку виявлених яких-небудь невідповідностей або несправностей, робітник, що виконує огляд повинен припинити роботи, пов'язані з рухомим складом і повідомити про виявлені порушення змінному ІТР ділянки і підземному диспетчеру. Забороняється: перевищувати вагову норму составу, використовувати нестандартні причепні пристрої і зчіпки, забороняється відкатка при відсутності запобіжної вилки. Категорично забороняється пересування людей по виробництві під час виконання робіт з доставки вантажу. Категорично забороняється виконання будь-яких робіт, пов'язаних з рухомим складом, а також при виявленні порушень чи несправностей до їх усунення.

Відповідно до пунктів 1.11. (абзаци 2, 4, 6, 11, 16) Інструкції №4 по охороні праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті прохідника від 19.06.2007 прохідник повинен знати і виконувати вимоги нормативних документів з безпечної технології робіт і охороні праці, що стосуються його професії та робочого місця. Не допускати ризик і дії, які можуть призвести до нещасного випадку. Знати і виконувати вимоги заводських інструкцій (керівництв) з експлуатації машин і устаткувань в межах своєї професії і робочого місця. Дотримуватись виконавчої дисципліни і нарядної системи. Виконувати вимоги, передбачені проектом (паспортом, інструкцією).

Відповідно до пунктів 1.12 (абзаці) Інструкції №4 по охороні праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті прохідника від 19 червня 2007 знаходитись чи виконувати роботи в підземних виробітках і на устаткуванні, стан яких представляє небезпеку для людей.

Відповідно до вимог пунктів 3.60 Інструкції №4 по охороні праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті прохідника від 19 червня 2007 року, при кінцевій відкатці по похилій виробці до останнього вагону складу повинен бути підвішений знімний уловлювач (упорна вилка).

Таким чином, прохідники дільниці ПР-4 шахти «Благодатна» ПСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу» ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були особами, які зобов'язані дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

22 травня 2013 в першу зміну о 06 год. 40 хв. ланці робітників дільниці підготовчих робіт №4 шахти «Благодатна» ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у складі 13 чоловік, під керівництвом ОСОБА_2, який фактично виконував функції бригадира, начальником дільниці підготовчих робіт № 4 ОСОБА_37 був виданий наряд на виконання планово-попереджувальних робіт та робіт по забезпеченню просування вибою 143 збірного штреку.

На початку зміни, цього ж дня о 07 год. 45 хв. на заїзді виробки за запобіжним бар'єром №1 знаходилася одна вагонетка УВГ-3,3 завантажена відрізками СВП-22, призначеними для запланованого монтажу приводу ДКНУ на ПК-1, партія порожніх вагонеток ВДК-2,5 в кількості 5-ти штук, замість 3-х, передбачених технологічним паспортом, знаходилася за запобіжним бар'єром №2 (ПК2+11м) нижче вентиляційного гезенку на головному конвеєрному штреку пласта СІ, який фактично використовується для розвантаження вагонеток ВДК-2,5.

22 травня 2013 року приблизно о 09 год. 30 хв. на заїзд виробки була поставлена одна вагонетка УВГ-3,3 завантажена сіткою-затяжкою та дерев'яною затяжкою. Прохідник (бригадир) ОСОБА_2 та машиніст підземних установок ОСОБА_38 розвантажили профілі СВП-22 на ПК-1, після чого бригадиром прохідників ОСОБА_2 було прийняте рішення підійняти порожню вагонетку УВГ-3,3 та вагонетку УВГ-3,3 з сіткою-затяжкою у вибій виробки для того, щоб розвантажити сітку-затяжку та використати 2 порожніх вагонетки УВГ-3,3 для завантаження в них гірничої маси після зачистки виробки. Бригадир прохідників ОСОБА_2, діючи із злочинною самовпевненістю, порушуючи нормативні вимоги щодо безпечного проведення робіт з підвищеною небезпекою,а саме статті 6, 14 Закону України «Про охорону праці», статті 41 Гірничого закону України, пункту 1 гл.5 розділу 4, пункта 3, гл. 1, розділу 5, пункту 19,глави 1, розділ 7 Правил безпеки на вугільних шахтах, пунктів 9.39.1., 9.39.2., 9.39.4., 9.39.12. Системи управління виробництвом і охорони праці на вугільній промисловості України, Основна, 2010, розділ 2, пунктів 7, 8, 14, 30, 36, 37, 38 розділу 5.2.2 Паспорту на доставку вантажів при проведенні 143 збірного штреку (знизу), пунктів 1.11 (абзаци 2, 4, 6, 11, 16), 1.12 (абзац 1)., 360 Інструкції №4 з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті прохідника від 19.06.2007 за допомогою відрізків ланцюга зчепив склад з 5-ти вагонеток ВДК-2,5 та 2-х вагонеток УВГ- 3,3, після чого продовжуючи свої злочинні самовпевнені дії, на задню зчіпку останньою вагонетки УВГ-3,3 навісив запобіжну вилку, виготовлену з загостреного відрізку профілю СВП-22 та вертлюга від вагонної зчіпки ВТ-70, при цьому стандартна запобіжна вилка була закріплена до борту останньої вагонетки ВДК-2,5. Після зчеплення складу з 5-ти вагонеток ВДК-2,5 та 2-х вагонеток УВГ-3,3 з лебідкою ЛВ-25, під керуванням прохідника (з правом керування лебідкою) ОСОБА_6, склад був піднятий у вибій (запобіжний бар'єр №4 на ПК-22-Ім після підйому складу був опущений). Після розвантаження матеріалів на грунт виробки та зачистки гірничої маси в вагонетки УВГ-3,3, при виконання робіт з опробування комбайну КСП-33, 2 вагонетки УВГ-3,3, які знаходилися наприкінці партії, були завантажені гірничою масою (одна вагонетка була повністю завантажена, друга наполовину).

Перед спуском вагонеток на нижній приймально-відправний майданчик, 22 травня 2013 о 13 год. 10 хв., виникла необхідність зупинити склад в районі ПК- 21 та завантажити в нього відвідні блоки, призначені для підтримки холостової вітки канату надґрунтової дороги, для чого прохідники ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підняли запобіжний бар'єр № 4 та ОСОБА_4 керуючи лебідкою ЛВ-25, опустив склад на 30 м. донизу. Прохідник ОСОБА_6 в місці зупинки складу встановив гальмові башмаки під задню колісну пару останньої вагонетки та завантажив відвідні блоки. В цей час, приблизно о 13 год. 20 хв., прохідник ОСОБА_2, пересуваючись від вибою у напрямку приймально - відправного майданчика, діючи самовпевнено, умисно, усвідомлюючи протиправність та небезпеку своїх дії, вважаючи на те, що він виконав зчеплення вагонів із різнотипними зчепленнями, передбачаючи можливість суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення та порушуючи нормативні вимоги правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, відкрив запобіжний бар'єр № 3 на ПК-4+10м. та направився далі в сторону заїзду виробки для очікування прибуття складу на нижній приймально-відправний майданчик.

Після завантаження відвідних блоків, прохідник ОСОБА_6 убрав гальмівні башмаки та направився на верхній приймально-відправний майданчик.

22 травня 2013 року приблизно о 13 год. 35 хв. відбулося розчеплення складу з п'яти вагонеток ВДК-2,5 та двох вагонеток УВГ-3,3 в місці зчеплення нештатним зчепленням вагонеток ВДК-2,5 та УВГ-3,3, яким керував прохідник дільниці ПР-4 шахти «Благодатна» ПСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу» ОСОБА_4 за допомогою лебідки ЛВ-25, в результаті чого 2 вагонетки УВГ- 3,3 почали некерований рух від вибою вниз по виробці.

Під час некерованого руху вагонетки, проїхавши повз прохідника ОСОБА_2, електрослюсаря ОСОБА_39 та прохідника ОСОБА_15, збили запобіжний бар'єр № 2, встановлений нижче спускного гезенку на ПК2+11 м., проїхали запобіжний бар'єр № 3, який знаходиться вище гезенку - ПК4+10м. та був раніше відкритий ОСОБА_2, та рухаючись по інерції зійшли з рейкової колії та перекинулись на бік на закругленні рейкової колії ПК-1-ПК-0 на прилеглій виробці головного відкаточного штреку пласта СІ, де знаходились електрослюсарі підземні ОСОБА_40 та ОСОБА_41, внаслідок чого, останні були смертельно травмовані.

Вказавши, що дії ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, кожного, кваліфікуються за ч.2 ст.272 КК України як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило загибель людей.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_10, які підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3Г, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, щодо апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_7 сторона захисту не заперечувала, а проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_8 заперечували, позицію прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та частково доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8, проти скарг інших учасників заперечував, думку потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9, які підтримали доводи апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_8 та прокурора, інші просили залишити без задоволення, думку потерпілої ОСОБА_7, яка підтримала свою апеляційну скаргу та скарги сторони захисту, щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та іншої потерпілої заперечувала, вивчивши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п.2) ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до вимог ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, відповідно до вимог п.13) ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься і забезпечення права на захист, яке полягає у наданні йому можливості в тому числі користуватися допомогою з боку обраного ним кваліфікованого захисника, якого слідчий, прокурор, суд зобовязані забезпечити.

Згідно із вимогами ст.48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.

Однак судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону були порушені.

Визнаючи винними обвинувачених ОСОБА_42, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції в основу свого рішення поклав наступні докази: пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, експерта ОСОБА_30, висновок судової гірничотехнічної експертизи № 1696-13 від 11 липня 2013 року, комісійну судову експертизу з дослідження причин наслідків надзвичайних подій в гірничій промисловості і в підземних умовах № 6075-15 від 25 квітня 2015 року, акт проведення розслідування нещасного випадку від 22 травня 2013 року на виробничо - структурному підрозділі «Шахтоуправління імені ОСОБА_35», висновок судово-медичної експертизи № 246 від 05 червня 2013 року про отримані ОСОБА_40 тілесні ушкодження, висновок судово-медичної експертизи № 245 від 05 червня 201 року про отримані ОСОБА_41 тілесні ушкодження, вказуючи, що зазначені докази є такими, що доповнюють одне одного, є належними і достовірними, допустимим і достатніми, оскільки відповідно до ст.ст.84, 86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, які були згідно КПК України.

Разом з тим, суд у вироку взагалі не надав оцінки вищевказаним доказам, не зазначив докладних мотивів, чому суд приймає їх до уваги.

Крім того, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження, визнаючи недопустимим доказом протокол огляду місця нещасного випадку, вказав, що останній був складений не слідчим і отриманий не згідно із нормами КПК України, оскільки огляд проводили працівники шахтоуправління, та не взяв до уваги те, що на підставі вказаного документу були складені інші документи, які суд поклав в основу вироку як докази, визнавши їх належними та допустимими, у звязку з чим дійшов висновку про винуватість обвинувачених, допустивши протиріччя у висновках.

Також суд не звернув уваги й на висунуте ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачення, не зазначивши у вироку відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України мотиви зміни обвинувачення.

Так, відповідно до обвинувального акту обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 при здійсненні своїх робіт повинні були керуватися пунктами 9.40.1, 9.40.2, 9.40.5, 9.40.7 Системи управління виробництвом та охорони праці на вугільній промисловості України, однак судом щодо всіх обвинувачених у встановлених у вироку обставинах зазначено про необхідність керування пунктами 9.39.1, 9.39.2, 9.39.4, 9.39.12 Системи управління виробництвом та охорони праці на вугільній промисловості України, які зазначені в обвинувальному акті лише щодо ОСОБА_2

Крім того, всупереч положенням п.2 ч.3 ст.374 КПК України, яка передбачає, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, - судом у вироку не вказано, які порушення правил безпеки були допущені

ОСОБА_4 та ОСОБА_6, тоді як у обвинувальному акті такі обставини викладались, а також щодо всіх обвинувачених у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутній висновок суду щодо причинно-наслідкового зв'язку між діями або бездіяльністю обвинувачених і загибеллю ОСОБА_43 та ОСОБА_41

Апеляційним переглядом також встановлено, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 щодо порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_6

Із прослуховування технічного запису судового засідання від 16 січня 2014 року /а.с.п.65-68 т.1/ вбачається, що в цьому судовому засіданні на початку його проведення одним із учасників судового провадження заявлялось клопотання щодо участі захисника, яке так і не було вирішене судом, в цьому ж засіданні у обвинуваченого ОСОБА_6 належним чином не було зясовано його думку щодо участі захисника, чим було порушено вимоги кримінального процесуального закону, в тому числі право обвинуваченого ОСОБА_6 на захист, передбачене загальними засадами кримінального провадження.

Отже, при ухваленні вироку суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі права на захист обвинувачених, які в своїй сукупності завадили суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення у кримінальному провадженні, внаслідок чого обвинувальний вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі вимог п.4 ч.2 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду.

Колегія суддів відповідно до ч.2 ст.415 КПК України не вдається в обговорення доводів апеляційних скарг учасників щодо достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, призначення покарання.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону слід детально перевірити інші доводи апеляційних скарг всіх учасників, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 щодо відсутності в матеріалах кримінального та судового провадження належним чином оформлених повноважень прокурорів, що є порушенням положень ст.37 КПК України, також підлягають перевірці під час нового розгляду.

Колегія суддів звертає також увагу, що у разі визнання обвинувачених винними та призначення їм покарання необхідно дотримуватись положень ст.55 КК України, згідно із якою додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю є строковим та призначається на строк від одного до трьох років, тоді як у вироку суду такого строку не визначено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ____ _____

О.Є. ОСОБА_44ОСОБА_45Крот