Ухвала суду № 64790372, 17.02.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справи: 653/1750/16-к Головуючий у 1-й інст.: Крапівіна О.П.

Провадження №11-кп/791/82/17 доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч. 2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

іменем України

17 лютого 2017 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого судді Гемми Ю.М.

суддів Коломієць Н.О., Палькової В.М.,

при секретарі Сухорука Я.А.,

з участю прокурора Чередниченко Є.Г.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2016 року по кримінальному провадженню №12016230140000300 щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Генічеськ, Херсонської області, проживаючого по АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком: ОСОБА_2,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки.

У відповідності до положень ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_4 - 3000 грн., ОСОБА_5 - 5000 грн., ОСОБА_6 - 2000 грн.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 24.02.2016 року, близько 19 год., керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo nexia dohc» д/н НОМЕР_1, рухаючись по автошляху Харків - Сімферополь в районі 497 км, порушив п. 12.3 ПДР України, а саме не врахував дорожню обстановку та погодні умови, допустив необачність, що призвело до наїзду на мопед «Honda Dio», б/н «Vin НОМЕР_2» під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та мопед «Honda Dio», б/н «Vin НОМЕР_3» під керуванням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, що рухалися в попутному напрямку. В результаті таких дій ОСОБА_2 і дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_8 і ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я, а пасажиру мопеда «Honda Dio», б/н «Vin НОМЕР_3» - потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя.

На вирок місцевого суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, не заперечуючи доведеності вини і правильності кваліфікації дій, указує на суворість призначеного покарання. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно призначив йому максимально можливий іспитовий строк тривалістю три роки та необґрунтовано позбавив його права керування транспортним засобом на строк два роки. На думку апелянта, застосування до нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, є недоцільним, зважаючи на ряд пом'якшуючих обставин, які є в даному кримінальному провадженні, та враховуючи особу обвинуваченого. Так само вважає за недоцільним визначення максимального іспитового строку тривалістю три роки. Вказує на те, що він не залишив місце ДТП та одразу викликав швидку допомогу, а під час досудового розслідування він сприяв органам поліції у розслідуванні даного кримінального правопорушення, повідомляючи невідомі слідству обставини та надаючи покази стосовно даного ДТП. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що він щиросердно розкаявся у вчиненому, про що свідчить повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, яке підтверджується документами, що містяться в матеріалах провадження. Також в обґрунтування суворості призначеного судом покарання, обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що за місцем проживання він характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та офіційно працевлаштований водієм. Право керування транспортними засобами йому потрібно для покриття розміру стягнутої на користь потерпілих моральної шкоди та забезпечення своєї родини, оскільки іншого місця роботи він не має. Крім того, у виправдання скоєної ДТП указує на складність погодних умов, та засліплення дальнім світлом фар. Вважає, що всі ці обставини при призначені йому покарання судом належним чином враховані не були. Просить вирок місцевого суду в частині призначення покарання змінити, призначивши покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

У запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілі ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_4 вважають, що підстави для зміни вироку в частині призначення покарання та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні. Просять вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляційні вимоги та просили змінити вирок у частині призначення покарання, думку прокурора про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення, а вироку суду без зміни, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за встановлених і викладених у вироку обставин, підтверджується дослідженими в суді доказами, у тому числі визнавальними показаннями обвинуваченого, та в апеляційній скарзі не оспорюється.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що завдало потерпілому тяжке тілесне ушкодження - кваліфіковані правильно.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування або зміни вироку, - не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_2 місцевий суд дотримався положень ст.ст. 50, 65 КК України щодо його необхідності, достатності і справедливості. Підстав вважати призначене обвинуваченому покарання суворим, як це стверджується в апеляційній скарзі останнього, немає.

Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких; дані про особу обвинуваченого, усі пом'якшуючі обставини, у тому числі і ті, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції слушно дійшов до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливо і без відбування покарання та вірно призначив останньому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку 3 роки і покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, тому доводи апелянта, щодо неврахування всіх пом'якшуючих обставин, є безпідставними.

Що стосується іспитового строку, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно встановив саме такий його розмір, оскільки злочин ОСОБА_2 вчинено щодо трьох осіб, двоє з яких отримали середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а один - тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя, тому його зменшення є недоцільним.

Щодо вимог апеляційної скарги, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без застосування до останнього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, на думку колегії суддів, вони також не підлягають задоволенню, оскільки злочин, за який засуджено обвинуваченого є тяжким, вчинено в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху, наслідком чого стало спричинення негативних наслідків для трьох осіб. Виправлення обвинуваченого буде можливим лише із позбавлення його права керування транспортними засобами, тому до ОСОБА_2 вірно було застосовано таке додаткове покарання.

Наявність інших обставин, на які вказує в апеляційній скарзі обвинувачений, зокрема, те, що він працює водієм та право керування транспортними засобами йому потрібно для покриття розміру стягнутої на користь потерпілих моральної шкоди та забезпечення своєї родини, оскільки іншого місця роботи він не має - не можуть бути в даному випадку підставою для пом'якшення покарання та скасування додаткового покарання, оскільки обвинувачений вчинив тяжкий злочин, порушуючи Правила дорожнього руху України, в результаті чого заподіяні тілесні ушкодження трьом потерпілим (двом середньої тяжкості, одному тяжкі).

Пом'якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого стали підставою для призначення йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією кримінального закону, зі звільненням від його відбування з випробуванням.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для зміни вироку місцевого суду та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання - немає, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 08.11.2016 року щодо нього - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Надіслати не пізніше наступного дня після постановлення ухвали її копію учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий: (підпис) Ю.М. Гемма

Судді: (підпис) Н.О. Коломієць

(підпис) В.М. Палькова

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 17 лютого 2017 року

Ухвала набрала законної сили 17 лютого 2017 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області Ю.М. Гемма