Ухвала суду № 64788187, 15.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 27 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд" про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 27 жовтня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано недійсною угоду про заміну сторони в договорі №2/3/56 від 20.01.2014р., укладену 30.06.2016р. між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд».

Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» в користь ОСОБА_2 по 1942 гривні 26 копійок судових витрат, з кожного.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що у своїх заявах він та ОСОБА_3 зазначали, що на купівлю квартири були використані кошти ОСОБА_3, які ОСОБА_3 передавала ОСОБА_1 і без залучення яких він та позивач (як подружжя) не мали б можливості укласти договір купівлі-продажу майна, що буде створено у майбутньому №2/3/56 від 20.01.2014 року. Відповідно до ч.7 ст. 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному із подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю, і з огляду на те, що квартира була куплена за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не вбачав порушення у розпорядженні придбаним майном шляхом переоформлення такого на матір.

Доводив, що не підтверджено доказами дійсну вартість витрат на правову допомогу.

З цих підстав просив рішення Кузнецовського міського суду від 27 жовтня 2016 року скасувати. Прийняти нове рішення, по суті позовних вимог.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Представник ОСОБА_2 адвокат Максимович О.В. подав клопотання про розгляд справи за відсутності його та довірительки та в поданих запереченнях на апеляційну скаргу її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що договір №2/3/56 від 20.01.2016 року стосується придбання майна - квартири, що буде створена в майбутньому, тому за своїми ознаками та за характером предмету договору він стосується цінного майна і виходить за межі дрібного побутового і на заміну сторони у зазначеному договорі відповідач ОСОБА_1 відповідно до ч.2, ч.3 ст.65 СК України повинен був отримати письмову згоду своєї дружини ОСОБА_2, а оскільки такої згоди не отримано, то оспорювану угоду визнав недійсною відповідно до норм ст.203 ч.1 і 215 ч.1 ЦК України.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в шлюбі, зареєстрованому 25.08.2009 року., що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4,69)

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

20.01.2014 року між ОСОБА_5 та ТОВ "Інкомбуд", за письмової згоди його дружини ОСОБА_2, (а.с.68) укладено договір №2/3/56 купівлі-продажу майна, що буде створене в майбутньому, а саме : двокімнатної АДРЕСА_1. Покупцем за вказаним договором є ОСОБА_1.(а.с.5-9).

Отже, цей договір було укладено в інтересах сім'ї.

30.06.2016 року відповідачі ТОВ "Інкомбуд", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали угоду про заміну сторони у договорі від 20.01.2014 року. Відповідно до умов зазначеної угоди, сторони погодилися замінити одну із сторін договору №2/3/56 від 20.01.2014 року, а саме - передати новому покупцю ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1.) усі права та обов'язки покупця за договором №2/3/56 та після підписання угоди новий покупець стає стороною договору №2/3/56 і повним правонаступником покупця (а.с.12).

На укладення угоди від 30.06.2016 року про заміну сторони у договорі дружина покупця - відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 своєї згоди не надавала, що підтверджується поясненнями наданими представником відповідача ТОВ "Інкомбуд" Хромей О.І., наданими в суді першої інстанції. Крім того, така заява ОСОБА_2 відсутня в матеріалах справи, та її відсутність не заперечується сторонами, а ОСОБА_2 взагалі не була повідомлена про укладення угоди про заміну сторони у договорі від 30.06.2016 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи оспорюваний договір було укладено не в інтересах сім'ї.

Згідно норм ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони не випливають з обставин справи та вимог закону, жодними доказами не підтверджені, не мають правового значення для вирішення справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про визнання недійсною угоди про заміну сторони в договорі №2/3/56 від 20.01.2014 року, укладеному 30.06.2016 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ "Інкомбуд".

За таких обставин рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають до стягнення судові витрати за надання їй юридичної допомоги в апеляційному суді.

Згідно підтвердженого розрахунку вартості наданої правової допомоги заявлена сума до відшкодування визначена в розмірі 1500 грн., яка й підлягає до стягнення з ОСОБА_1

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324,325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати 1500 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук