Рішення № 64787186, 15.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4852/16-ц Номер провадження 22-ц/786/62/17Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді Карпушина Г.Л., суддів: Лобова О.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі на строк і умовах передбачених раніше укладеним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.12.2008 року між ним та Новосанжарською районною державною адміністрацією був укладений договір строкового платного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в землях запасу на території Великокобелячківської сільської ради, площею 35,52 га, на пять років. Даний договір укладений на умовах сплати орендної плати, розмір якої складає 290 грн. за один гектар терміном за один календарний рік (всього 10 300 грн. 80 коп., щороку), оплату необхідно здійснювати один раз на півріччя до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Земельній ділянці наданий кадастровий №5323480400:00:003:2001. Позивач вказує, що він належним чином виконував умови договору під час його дії, а також виконує їх після закінчення дії договору. Посилався на те, що він звернувся в установленому законом порядку до відповідача з клопотанням від 05.11.2015 року про поновлення договору оренди. Однак, 08.07.2016 року відповідач повідомив про надання відмови йому в поновленні договору оренди і запропонував викуп земельної ділянки в установленому законом порядку, чим заперечує право позивача на поновлення договору оренди з тих підстав на тих самих умовах на той самий строк. Позивач вважає, що договір оренди повинен бути поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, що був укладений раніше. В звязку з чим, просив суд визнати поновленим на пять років та на умовах попереднього договору оренди землі від 30 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Новосанжарською районною державною адміністрацією строкового платного користування земельної ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка знаходиться в землях запасу на території Великокобелячківської сільської ради, площею 35,52 га кадастровий №5323480400:00:003:2001. Зобовязати Головне управління Держгеокадастру укласти додаткову угоду з ОСОБА_3 про поновлення умов договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано поновленим на пять років та на умовах попереднього договору оренди землі від 30 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Новосанжарською районною державною адміністрацією строкового платного користування земельної ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка знаходиться в землях запасу на території Великокобелячківської сільської ради, площею 35,52 га кадастровий №5323480400:00:003:2001.

Зобовязано Головне управління Держгеокадастру укласти додаткову угоду з ОСОБА_3 про поновлення умов договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в землях запасу на території Великокобелячківської сільської ради, площею 35,52 га кадастровий №5323480400:00:003:2001, на умовах попереднього договору на той же самий строк, пять років.

З даним рішення суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу в якій прохав рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Вважає, що рішення місцевого суду є незаконним та таким що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, фактичні обставини справи не відповідають обставинам справи.

Судове засідання проводилось за участі представників сторін та апелянта, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_4 ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Частиною 1 ст. 303 ЦК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_4 до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30 грудня 2008 року між Новосанжарською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі (а.с.5-9). Обєктом оренди відповідно до пункту 2 договору є земельна ділянка загальною площею 35,52 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради.

Даний договір був зареєстрований у Новосанжарському РВ ПРФ «ЦДЗК» 08.12.2010 року за № 041057001371.

Відповідно до пункту 7 договору оренди землі, вбачається, що його укладено на 5 (пять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Зміст даного пункту відповідав положенням ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору).

ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.10-13) земельній ділянці, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в землях запасу на території Великокобелячківської сільської ради загальною площею 35,52 га призначено кадастровий номер №5323480400:00:003:2001.

Пунктом 30 Договору оренди передбачено, що усі правовідносини, що виникають з Договору або повязані з ним, у тому числі з його дійсністю, укладанням, виконанням, зміною та припиненням, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються Договором та відповідними нормами чинного законодавства України.

В звязку з закінченням строку договору оренди землі від 30.12.2008 року, 05.11.2015 року ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який зареєстрований у Новосанжарському РВ ПРФ «ЦДЗК» 08.12.2010 року №041057001371 строком на 21 рік, ділянка площею 35,52 га рілля, яка знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с.16).

08.07.2016 року з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за вихідним 31-16-0.4-5282/2-16 ОСОБА_3 надійшов лист, в якому Головне управління повідомило про не можливість погодження договору оренди землі, у звязку з тим, що законодавством передбачена передача земельних ділянок для ведення товарного сільського господарського виробництва для громадян та юридичних осіб через проведення земельних торгів у порядку статті 134 Земельного кодексу України. Одночасно позивачу рекомендовано для отримання земельної ділянки в оренду звернутися у визначений законом спосіб.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, між сторонами по справі іншого спілкування щодо поновлення договору оренди землі, узгодження його істотних умов не відбувалося.

30.08.2010 року згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №236 спірну земельну ділянку державної власності площею 35,52 га, яка знаходиться на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області включено до переліку зарезервованих земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам АТО на території Новосанжарського району.

В період часу з 15.09. по 29.09.2016 року, відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в межах спірної земельної ділянки 18 учасникам АТО, в тому числі апелянту ОСОБА_2, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Зазначені накази відповідача на момент розгляду справи є чинними, доказів їх оскарження матеріали справи не містять.

23 вересня 2016 року за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, ухвалою Київського районного суду м. Полтави заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області змінювати фактичний порядок користування спірної земельною ділянкою наявний на час подання позову, надавати накази на дозвіл про виготовлення проектів відведення чи інших технічних документів землеустрою, затверджувати таку документацію та надавати у власність, оренду чи користування спірну земельну ділянку, створювати нові обєкти права через поділ земельної ділянки. Зупинено дію наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №236 від 30.08.2016 року «Про внесення змін до наказу Головного управління від 09.02.2016 року №13» до вирішення справи по суті.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що оскільки відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а від відповідача протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі не надійшло такий договір, згідно ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

На обґрунтування наявності права для оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року, апелянтом було зазначено, що суд першої інстанції приймаючи дане рішення вирішив питання про його права і інтереси, фактично обмеживши його право на безперешкодне отримання у власність земельної ділянки, як учасника бойових дій на сході України в зоні АТО, а тому він має право на оскарження вищезазначеного рішення.

Беручи до уваги, обставини справи, норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок, які перебувають у державній власності, на думку колегії суддів, наведені вище доводи апелянта є обґрунтованими, а подана останнім апеляційна скарга є такою, що підлягає розгляду у встановленому законом порядку.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно зясував обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Проте, при оцінці зібраних по справі доказів, місцевий суд, при вирішенні заявлених позивачем вимог прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Частинами першою пятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакція яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобовязаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем умов передбачених ч.ч 1-5 Закону України «Про оренду землі» не виконано, а тому підстав для поновлення договору оренди землі в порядку визначеному даними нормами закону не вбачається.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

ОСОБА_4 ч.ч. 8-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обовязки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони в обовязковому порядку укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, якою законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Зі змісту наведених норм закону також вбачається, що положення ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду» в частині «такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором» фактично визначають загальний характер правовідносин сторін, до моменту укладення між ними в обовязком порядку додаткової угоди, якому передує узгодження всіх істотних умов договору, як обовязкової умови реалізації переважного права орендаря на поновлення договору.

ОСОБА_4 встановлених обставин справи, позивач після закінчення строку договору оренди продовжував користування спірною земельною ділянкою, при цьому в порушення зазначених вимог закону, до моменту звернення до суду з позовом, з питань укладення додаткової угоди та узгодження істотних умов подальшої її оренди до відповідача не звертався, не дивлячись на те, що законодавчо ініціатива з приводу підняття даних питань покладена саме на нього, як орендаря який має намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди.

Зважаючи на відсутність ініціативи з боку позивача та зволікання щодо укладення додаткової угоди до договору оренди, відповідач спочатку в липні 2016 року запропонував ОСОБА_3 отримати дану земельну ділянку оренду в порядку передбаченому ст. 134 ЗК України, а потім враховуючи подальшу пасивність позивача та виходячи з наявних в нього повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою прийняв рішення про включення даної земельної ділянки до переліку таких, які можуть бути передані у власність учасникам АТО.

За таких обставин, сам факт продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі та сплати останнім орендної плати, без вчинення реальних дій, які свідчать про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, які полягають в укладанні додаткової угоди та узгодженні істотних умов подальшої оренди земельної ділянки, на думку колегії судді, не може свідчити про порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту. При цьому такі дії позивача, за умови наявності обовязку у останнього повернути земельну ділянку після спливу строку договору оренди, колегія суддів, розцінює як намір останнього скористатися обставинами, що склалися, з метою продовження користування спірною земельною ділянкою на вигідних для себе умовах.

Одночасно, колегією суддів, взято до уваги, той факт, що вразі укладення сторонами договору оренди спірної земельної ділянки на новий термін, будуть порушені права громадян, учасників АТО, для задоволення прав яких, дана земельна ділянка була зарезервована, в межах наявних у відповідача повноважень та передбаченому законом порядку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів, не знаходить підстав для задоволення заявлених вимог позивача та поновлення договору оренди.

Дані висновки колегії суддів, узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року №6-219цс14, від 28 березня 2015 року №6-4цс15, 15 квітня 2015 року №6-55цс15, 23 листопада 2016 року № 6-2540цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

ОСОБА_4 із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди земельної ділянки є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Зі змісту вказаних норм закону вбачається, що зобовязання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України. В передбачених законом випадках, для захисту своїх прав, можливо лише ставити питання про визнання договору укладеним та відповідних умовах.

Виходячи з викладеного, та відсутності доказів, які підтверджують вчинення відповідачем дій, які б свідчили про відмову чи зволіканні в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, вимоги позивача про зобовязання останнього укласти з ним додаткову угоду про поновлення умов договору оренди спірної земельної ділянки на умовах попереднього договору та на той же самий строк, є необґрунтованими, такими, що не відповідають способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів, вважає, за необхідне також вказати, на те, що визнаючи поновленим договір оренди на тих же умовах і той же строк, що і попередній договір, судом першої інстанції проігноровано положення ч.3 ст. 6 ЦК України, відповідно до яких сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Зазначене стало наслідком того, що умови нового договору оренди між сторонами не відповідають положенням ч.2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», ч.11 ст. 93 ЗК України та ст. 288.5 Податкового кодексу України, що є недопустимим та вказує на їх невідповідність актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Зважаючи на вище викладені висновки колегії суддів та процесуальні норми, заходи забезпечення позову допущені ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року підлягають скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року з ухвалення нового.

Керуючись ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року по справі за позовомОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі на строк і умовах передбачених раніше укладеним договором скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі на строк і умовах передбачених раніше укладеним договором відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, які суд допустив по справі відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: