Ухвала суду № 64783472, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5090/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/426/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

встановила:

У червні 2016 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.05.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 28.04.2016 має заборгованість у розмірі 19303 гривні 81 копійка.

Посилаючись на вищевикладене, умови договору та норми закону, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.05.2011 у розмірі 19303 гривні 81 копійка, яка складається з: 2061 гривня 65 копійок - заборгованість за кредитом, 13146 гривень 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2700 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина) та 895 гривень 42 копійки (процентна складова), а також судові витрати в сумі 1378 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.05.2011 у розмірі 4358 гривень 74 копійки, яка складається з: 2061 гривня 65 копійок - заборгованість за кредитом, 1613 гривень 34 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень - фіксована частина та 183 гривні 75 копійок - процентна складова.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1378 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині зменшення заборгованості, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має сплатити позивачу заборгованість за кредитним договором, однак її розмір розрахований позивачем всупереч укладеному між сторонами договору та вимог закону. Зокрема, у позивача не було підстав для збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, оскільки це суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України та не було підстав змінювати формулу нарахуванням процентів.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимоги в частині нарахованої неустойки вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки в порушення положень закону позивачем за порушення грошових зобов'язань за один і той самий період нараховано як пеню так і штрафи (а.с.4-6), внаслідок чого відповідача двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки «Універсальна», що підтверджується укладеною сторонами Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16.05.2011 року (а. с. 6).

Відповідач не виконував свої обов'язки за договором по повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, станом на 28.04.2016 року виникла заборгованість в сумі 19303 гривні 81 копійка, яка складається з: 2061 гривня 65 копійок - заборгованість за кредитом, 13146 гривень 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2700 гривень - заборгованість за комісією, заборгованість по штрафам - 1395 гривень 42 копійки.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.05.2011, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Зі змісту Довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що діяли на момент укладення договору, базова процентна ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30,00% річних.

З наданого позивачем розрахунку видно, що позивач нараховував проценти за користування кредитом за період з 01.04.2015 по 30.04.2016 включно у розмірі - 43,20% річних, що не відповідає зазначеній в довідці про умовами кредитування процентній ставці 3 % в місяць або 36% на рік 36,00% (а.с.3-4,6).

Оцінивши вказані умови укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невірність порядку нарахування банком процентів за користування грошовими коштами та розміру процентної ставки, за якою позивач нараховував проценти за користування кредитом, оскільки вони не відповідають умовам укладеного сторонами договору та були безпідставно змінені банком в односторонньому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк мав право збільшувати проценту ставку в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до Тарифів Банку колегія суддів вважає безпідставними.

Станом на момент укладання договору діяла редакція ст.10561 ЦК України, яка включала три частини і вказувала на те, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, з огляду на вимоги ст.10561 ЦК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, яка передбачає можливість встановлення фіксованої та змінюваної процентної ставки безпідставні, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони не мають зворотної сили у часі. При цьому колегія суддів враховує, що суд послався у рішенні саме на редакцію статті 10561 яка дії в редакції Закону України № 3795-УІ від 22 вересня 2011 року, проте на думку колегії це не призвело до невірного вирішення справи (ч.3 ст.309 ЦПК України).

Пунктом 1.1.2.4. Умов та Правил, визначено, що за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

Згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та правил, банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни наданого Кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9 цього договору.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що сторони дійшли згоди про можливість збільшення процентної ставки. враховуючи, що саме на відповідачеві як на позичальнику лежить обов'язок отримувати інформації про зміну відсоткової ставки. На думку суду, відповідача не було проінформовано про одностороннє збільшення процентної ставки випискою за картрахунком, оскільки ознайомлення з випискою є правом, а не обов'язком відповідача.

Крім того, згаданими Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.6.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним окремо проводилось нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом та на залишок простроченої заборгованості за кредитом. Позивачем з 01 вересня 2014 була змінена формула нарахування відсотків (відсотки нараховуються як на тіло кредиту так і на нараховані відсотки та санкції в попередньому періоді, а також застосовується кратність-2, що значно, в рази, змінює нараховані відсотки), що є порушенням п.2.1.1.12.6.3 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого відсотки за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену п.2.1.1.12.4 та п.2.1.1.12.5, при цьому відсотки нараховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично використані в рахунок кредиту та/або Овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стає простроченим кредитом.

Таким чином, ухвалюючи рішення по справі, суд обґрунтовано виходив того, що банк безпідставно змінив формулу нарахування відсотків, і дійшов правильного висновку про необхідність порядку вирахування процентів по формулі, узгодженій сторонами.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення оскільки вони не відповідають вказаним вище вимогам закону.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги не апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :