Постанова № 64779683, 08.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/114/17

Єдиний унікальний № 326/1569/16-п Головуючий в 1-й інстанції - Стріжакова Т.В.

Категорія - ст. 130 ч. 3 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Дутов О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Дутов О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2016 року, в якій останнім також порушено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення,

встановив:

постановою судді Приморського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дівненське Приазовського району Запорізької області, громадянина України, який проходить службу у військовій частині 1491 в м. Бердянську Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше притягувався до адміністративної відповідальності постановою Приморського районного суду Запорізької області від 02.03.2016 року за ч.1 ст.130, ч.2 ст.130 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років.

Крім того, з ОСОБА_2 постановлено стягнути судовий збір 275, 60 грн.

Як зазначено в постанові, 13.11.2016 року о 00.20 годині по провулку Вишневому в м. Приморську Запорізької області, ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду та огляду на місці за допомогою алкотестеру «Драгер» відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 ПДР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження наведеної постанови, посилаючись на те, що розгляд справи відбувся за його відсутності, без належного сповіщення про час та місце її розгляду, через що про сутність постанови йому стало відомо лише 04.01.2017 року та 13.01.2017 року подано апеляційну скаргу.

По суті скарги посилаючись на незаконність постанови зазначає, що дане адміністративне правопорушення він не скоював, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції не з'ясував, та не перевірив правильність складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Також в порушення вимог ст.283 КУпАП у постанові не зазначено, на підставі яких саме доказів, які містяться у справі, суд прийшов до висновку, що ним порушено вимоги п.2.5 ПДР України.

З огляду на вказане, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2016 року, винесеної щодо нього, підлягає задоволенню, так як матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять підтвердження щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про день, час та місце судового розгляду, копія оскаржуваного судового рішення отримана ОСОБА_2 лише 04.01.2017 року, на що вказує його заява (а.с. 18).

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду його апеляційної скарги, про що, в тому числі, свідчить його письмова заява, в якій він зазначає, що з'явитися до судового засідання 8 лютого 2017 року о 11.00 години він не може за станом здоров'я та просить відкласти судовий розгляд.

Разом з тим, вказана заява надійшла на адресу суду вже після розгляду справи по суті і жодних доказів на підтвердження стану здоров'я, який виключає можливість прибути до суду та прийняти участь в судовому засіданні до заяви ОСОБА_2 не додав.

З огляду на що у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, вивчивши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №317714 (а.с. 1), при цьому, сам ОСОБА_2 від дачі пояснень та підпису протоколу про адміністративне правопорушення відмовився, поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 3, 4), довідкою начальника сектора ДПП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5, за обліками Державної автоінспекції Запорізької області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, протягом року притягувався за ч.1 ст.130, ч.2 ст.130, ст.36 КУпАП 02.03.2016 Приморським районним судом Запорізької області до позбавлення права керування строком на 24 місяці; посвідчення водія передано до ТЕЦ № 2344; транспортний засіб автомобіль FIAT д/н НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 (а.с.5); постановою Приморського районного суду Запорізької області від 02.03.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.2 ст.130, ст.36 КУпАП, в якій вказано ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки (а.с.6), яким суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, знайшов своє підтвердження і в ході апеляційного перегляду справи. Доводи апеляційної скарги апелянта щодо відсутності доказів перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час керування автомобілем не заслуговують на увагу, так як відповідальність за ст.130 КУпАП наступає не лише за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, але й у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння. Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неякісного складення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та невідповідності зазначеної в ньому інформації фактичним обставинам справи. Всупереч доводам апеляційної скарги, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 317714, складеного відносно ОСОБА_2, зазначені дата і місце його складення, посада особи, яка його склала, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища та адреси свідків. Протокол підписаний особою, яка його склала, свідками, в ньому також зроблено запис про відмову ОСОБА_2 підписати протокол. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2, повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, в ньому чітко зазначені всі фактичні обставини правопорушення, які в подальшому знайшли своє підтвердження і під час судового розгляду справи.

Що стосується доводів апелянта щодо розгляду судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення відносно нього в його відсутність, то ця обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, так як свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, апелянт міг реалізувати під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Матеріали справи містять дані про накладення постановою Приморського районного суду Запорізької області від 02 березня 2016 року на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки за ч.1 ст.130, ч.2 ст.130 КУпАП за керування 08.01.2016 року транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, та відмови від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння вчинене повторно, протягом року, у зв'язку з чим кваліфікація судом дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, є правильною.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України, та врахувавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь небезпеки для суспільства даного виду правопорушення, та призначив правопорушнику стягнення в межах санкції визначеної ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, підстав для скасування вказаної постанови апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.М. Дутов