Рішення № 64778807, 15.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8913/15-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 30 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення матеріального відшкодування

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в розмірі 44314 грн.63 коп. та витрати по сплаті судового збору.В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 18.05.2015 року о 12 год. 20 хв. з вини водія ОСОБА_5, який є працівником ФОП «Куят», сталася ДТП, внаслідок якої належний йому автомобіль «Фольксваген» д.н.НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень. Вказані обставини встановлені постановою Богунського районного суду м.Житомира від 20.06.2014 року у адміністративній справі №295/7727/14-п, згідно з якою водія ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 ОСОБА_3. Відповідно до висновку №44 експертного автотоварознавчого дослідження,складеного 04.09.2014 року, розмір заподіяної йму шкоди становить 69642,42 грн. Частину відшкодування сплачено йому ПрАТ «СК «ІНГО Україна», оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована. Відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати збитки в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06 грудня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 44314 (сорок чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 443,14 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження та зясування обставин справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що автомобіль позивача «Фольксваген» є фізично знищеним, оскільки витрати на його ремонт значно перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, що було встановлено страховою компанією при виплаті ОСОБА_4 страхового відшкодування. Вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тій обставині, що сума матеріального збитку, яка заявлена позивачем, значно перевищує вартість автомобіля «Фольксваген» до дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення матеріального відшкодування є безпідставними, оскільки фізична особа приватний підприємець мав би сплатити лише різницю між вартістю транспортного засобу позивача до дорожньо-транспортної пригоди та після. Проте, вказана різниця вже була виплачена позивачеві страховою компанією «Інго» і з розміром якої погодився ОСОБА_4

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2015 року о 12 год. 20 хв. водій ОСОБА_5, працюючи в ФОП «Куят», керував автомобілем «Мерседес», д.н. НОМЕР_4 по майдану Згоди в м.Житомирі, і рухаючись в напрямку проспекту Миру, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, який рухався попереду та зупинився перед світлофором. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 20.06.2014 року ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 ОСОБА_3 та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.6).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за Полісом №АС 8821076 від 14.03.2014 року (а.с.9). Зі змісту Поліса випливає, що страхова сума(ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 грн., а розмір франшизи - 0,00 грн.

ПАТ «АСК «ІНГО Україна» було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 25327,79 грн. (а.с.10).

При цьому, відповідно до ст.30 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначена сума складає різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, оскільки автомобіль позивача вважається фізично знищеним.

Задовольняючи вимоги позивача ОСОБА_4 та стягуючи із власника винного транспортного засобу шкоду у розмірі вартості автомобіля позивача до ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди.

Проте, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В даному випадку, одержуючи від страхової компанії відшкодування у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, позивач фактично визнав, що належний йому автомобіль є фізично знищеним. Зазначена обставина підтверджується також і тим, що ОСОБА_4 відмовився від позову до страхової компанії (а.с.18,19).

Про те, що ремонт пошкодженого автомобіля є економічно необґрунтованим, свідчить і наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження складеного №44 від 04.09.2014 року, із змісту якого вбачається, що вартість його відновлювального ремонту становить 92081 грн.39 коп., а ринкова вартість до ДТП 69642,42 коп. (а.с.13).

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто, за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

На виконання положень ч.4 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК сторонам роз»яснено їх обов»язок надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень і наслідки не вчинення цих процесуальних дій. Проте, жодною із сторін не надано переконливих доказів на спростування суперечливих даних, що містяться в матеріалах справи.

Так, звертаючись до страхової компанії, сам позивач визначив розмір відшкодування заподіяної йому шкоди в сумі 30950 грн. на підставі рахунку ПП ОСОБА_6 (а.с.72,73).

Відповідно до звіту ФОП «ОСОБА_7С.», утилізаційна вартість належного позивачеві автомобіля визначена в сумі 42306 грн.30 коп.(а.с.51).

Під час апеляційного розгляду справи на підтвердження розміру вартості пошкодженого автомобіля після ДТП представником позивача надано відомість про приймання металобрухту, згідно з якою ОСОБА_4 здано брухт чорних металів вагою 989 кг. На 1582,40 коп.

Разом з тим, зазначена відомість, виходячи із принципів належності та допустимості доказів, не спростовує попередній висновок та не доводить, що вартість пошкодженого автомобіля після ДТП зменшилась до вказаної суми.

З метою можливого мирного врегулювання спору під час апеляційного розгляду справи було оголошено перерву для огляду відповідачем залишків пошкодженого транспортного засобу. Проте, такі залишки фактично відсутні.

Наведена обставина спростовує доводи представника позивача про небажання відповідача отримати залишки пошкодженого транспортного засобу.

Тобто, в даному випадку позивачем не доведено заявлених вимог. Проте, суд на це уваги не звернув.

За наведених обставин та відповідно до п.2 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316ЦПК України, суд в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 6 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ФОП ОСОБА_3 про стягнення матеріального відшкодування.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: