Ухвала суду № 64778538, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/3646/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Гнатик Г.Є.

Номер провадження 22-ц/778/501/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бабак А.М.

ОСОБА_2

Суддів Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Міністерства оборони України на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що в період часу з 13 травня 1987 року по 09 лютого 1989 року він проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій у Демократичній республіці Афганістан, де при виконанні службових обовязків отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, лівої ноги (контузія головного мозку - 1988 рік), наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 24 червня 2015 року.

Після проведення лікування зазначених поранень, стан його здоровя не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Через стан здоровя йому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Від отриманої травми у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у звязку з отриманням контузії під час проходження військової служби у складі діючої армії в період бойових дій у Демократичній республіці Афганістан та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100000 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоровя.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що позивач отримав поранення при виконанні службових обовязків в Демократичній республіці Афганістан у 1988 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набув чинності 20 грудня 1991 року, коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у складі діючоїармії в період бойових дій у Демократичній республіці Афганістанз 13 травня 1987 рокупо 09 лютого 1989 року (а.с. 9).

У 1988 році при виконанні інтернаціонального обовязку в Демократичній Республіці Афганістан, в результаті поранення ОСОБА_3 отримав контузію і множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, лівої ноги ( контузія головного мозку -1988 рік)(а.с. 12).

14 серпня 2015 рокуОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серіяАВ № 0297481 (а.с. 11).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на його користь з Міністерства оборони України в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн., суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності внаслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби, виходив з принципів розумності та справедливості.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 2427 від 30 червня 2015 року виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6911, висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1150/ж,ОСОБА_3 має ряд захворювань, що повязані з проходженням військової служби (а.с. 12-19).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних і фізичних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні і фізичні страждання та у звязку з каліцтвом позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що каліцтво позивача, яке призвело до стійкої втрати працездатності є наслідком травми, пов'язаної з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому, враховуючи тяжкість вимушених змін в житті позивача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкода була завдана позивачеві при проходженні військової служби, але вини відповідача у її завданні немає, не ґрунтується на законі.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Такий висновок зроблений судом першої інстанції з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Надання пільг військовослужбовцям, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», про який йдеться у апеляційній скарзі, не виключає реалізацію військовослужбовцями права на отримання відшкодування завданої моральної шкоди.

За матеріалами справи вбачається, що позивач отримав інвалідність в 2015 році, факт звязку інвалідності з військовою службою підтверджений висновком Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 1150/ж від 24 червня 2015 року по встановленню причинного зв'язку захворювань та каліцтва у колишнього військовослужбовця (а.с.14).

За цим висновком поранення під час проходження військової служби призвело до розвитку захворювань та ускладнень що кваліфікуються як такі, що повязані з виконанням обовязків військовослужбовця. Згідно п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 р. №1317 метою проведення медико-соціальної експертизи є, в тому числі, виявлення причини настання інвалідності. Тобто, Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, як компетентним органом, наданий висновок, що поранення та захворювання ОСОБА_3 повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих на даків, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: