Ухвала суду № 64776192, 17.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1073/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі судових засідань ОСОБА_3, з участю прокурора Машкаринець Т.М., представника третьої особи захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ПП Анвіма на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.02.2017 року.

Даною ухвалою задоволено клопотання та накладено арешт на вилучене в період 31.01.-03.02.2017 року майно, що визнане речовими доказами у кримінальному провадженні вантаж, що слідував на адресу ПП Анвіма ( ЄДРПОУ 35968870, м. Львів, вул.. Садова, 2а ) та знаходиться в складських приміщеннях ТОВ Ізумруд за адресою: Ужгородський район, с. Кінчеш, мікрорайон Бази №3, а саме:

-телевізор марки LOEWE Connect 32 art.64446 T 85 silver+black 1 шт.;

-телевізор марки LOEWE bild 1.32 art.56405 W 72 black 2 шт.;

-телевізор марки Loewe bild 7.55 art.56435 D 50 grafit grey 3 шт.;

-телевізор марки Loewe bild Reference 55 art.54433 U 40 white HGL 1 шт.;

-телевізор мapки Loewe bild Art 55 art.54459 T 80 chrome ilver 1 шт.;

-телевізор марки Loewe bild 1.65 art.56407 W 87 black 2 шт.;

-телевізор марки Loewe bild 7.65 art.56436 D 50 graphite gray 3 шт.;

-3D окуляри марки Passive Glasses 3D art.71914 0 81 black торгівельної марки Loewe 1 шт.;

-декоративна панель Color Kit Reference 55 with chassis SL320 art.72330 U 00 white торгівельної марки Loewe 1 шт.;

-підставка-ніжка металева марки Loewe TS 7 art.72710 D 00 graphite gray 1 шт.;

-підставка-ніжка металева марки Loewe TS 7 art.72715 D 00 graphite gray 1 шт.;

-задній чохол до телевізора, марки Loewe bild 7 cover art.72588 D 80 graphite gray 1 шт.;

-умивальник керамічний торгівельної марки disegno keramika вагою -19,9кг 1 шт.;

-частини меблів для сидіння з металу 51 кг;

-меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат 5092 кг;

-меблі для сидіння з дерев'яним каркасом 219 кг;

-частини меблів з дерева 115 кг;

-меблі металеві 193 кг;

-меблі для сидіння з металевим каркасом 128 кг;

-меблі дерев'яні типу спальні 465 кг;

-рекламна продукція: товарні каталоги 75 кг;

-дзеркала скляні у рамах 134 кг;

-меблі дерев'яні кухонні 1274 кг;

-вироби керамічні, санітарно технічні 1201 кг;

-освітлювальні прилади 923 кг;

-частини та комплекти для дверей 583 кг;

-плитка керамічна 201 м2, 4212 кг;

-вироби побутові з нержавіючої сталі ( посуда ) 111 кг;

-частини парасольок та навісів 1090 кг;

-комплект дверних ручок металічних по 2 шт. в кожному -50 комплектів, 62 кг.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що тимчасово вилучене майно в своїй сукупності з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, може мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи якій можуть належати ці речі. Крім того, враховано, що вказані обєкти мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

З поданого клопотання про арешт майна вбачається, що 25.01.2017 року розпочато кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР № 22017070000000017 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Так, 19.12.2016 року о 01:30 годині в зону митного контролю митного поста Мукачево Закарпатської митниці ДФС прибув вантажний автомобіль марки Мерседес, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки Kogel, р.н.з. СЕ 6516 ХТ під керуванням громадянина ОСОБА_5, що працює водієм в ПП ОСОБА_6В., м. Чернівці,. На вказаному транспортному засобі переміщувався наступний вантаж: меблі та частини меблів, освітлювальні прилади, вироби санітарно-мехнічного призначення, вироби будівельні з пластмаси, плитка керамічна, посуд, іграшки м'які, фурнітура, каталоги, дзеркала, прилади кухонні, щітки, садові парасольки та інше, всього 576 місць, вагою бутто- 17 422,47 кг, загальною вартістю 23 728,18 доларів США, що станом на 19.12.2016 року згідно курсу НБУ становить 624 806,49 гривень. Даний вантаж був оформлений у митному відношенні митним постом Мукачево Закарпатської митниці ДФС України як такий, що слідував від іноземного підприємства Caveron L.P. ( GB 4 Fullarton Street-Suite 5035, Ayr, KA 7 UB, United Kingdom GB) на адресу одержувача ПП Анвіма ( ЄДРПОУ 35968870, м. Львів, вул.. Садова, 2а).

28.12.2016 року співробітниками управління протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС України у присутності співробітників ГУ БКОЗ було проведено спільний переогляд вантажу, який переміщено та оформлено на адресу ПП Анвіма та встановлено, що у вищевказаному автотранспортному засобі знаходиться не зазначений в товаросупровідних документах та не заявлений у митній декларації № 305090004/2016/011662 від 19.12.2016 року товар, а саме: 13 телевізорів торгівельної марки LOEWE, 3D окуляри торгівельної марки Loewe, декоративна панель торгівельної марки Loewe, 2 металеві підставки-ніжки торгівельної марки Loewe та задній чохол до телевізора торгівельної марки Loewe. Загальна ринкова вартість переліченого товару становить близько 52719 євро, що станом на 22.12.2016 року згідно курсу НБУ становить 1451881 грн. Окрім того, виявлений не задекларований (встановлена невідповідність вказаних в митній декларації даних кількості наявних предметів) товар (частини меблів, рекламна продукція, дзеркала, сантехнічні вироби, освітлювальні прилади тощо) на загальну суму близько 746245,92 грн. Зазначений вантаж був вилучений Закарпатською митницею та переданий на відповідальне зберігання в ТОВ Ізумруд. Таким чином, в діях посадових осіб митного поста Мукачево Закарпатської митниці ДФС вбачаються ознаки вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах ПП Анвіма просить скасувати ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.02.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ Управління СБУ в Закарпатській області про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні № 22017070090000017. Вказує на те, що із змісту процесуального документу слідчого неможливо встановити чи входить ПП Анвіма за своїм процесуальним статусом до кола осіб, майно яких може бути арештоване в даному випадку та чи наведені достатні підстави для арешту майна відповідно до визначеної мети цієї процесуальної дії. Вказує на те, що в клопотанні слідчого не зазначено документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. Крім того, вилучене слідчим майно не може вважатись доказом злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України через відсутність будь-яких даних щодо події злочину, часу, місця його вчинення, розміру завданої шкоди. Звертає увагу суду на те, що відображені у кримінальному провадженні відомості свідчать виключно про можливе адміністративне правопорушення перевізника, про що було складено відповідний протокол та за результатами розгляду справи про порушення митних правил була винесена постанова про закриття провадження у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, яка набула законної сили. Ні діями службових осіб ПП Анвіма, ні будь-якими іншими особами не спричинено державі будь-якої шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який вважає ухвалу незаконною та необгрунтованою, доводи прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З вимог ч.3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майнобудь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Так, згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, вилучене в період з 31.01.2017 03.02.2017 року та знаходиться в складських приміщеннях ТОВ Ізумруд за адресою: Ужгородський район, с. Кінчеш, мікрорайон Бази №3,вказаних вимог законодавства дотримався у повному обсязі.

Так, мотивуючи ухвалу про задоволення клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно слідчий суддя дослідив всі обставини справи з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

З матеріалів провадження вбачається, що постановою про приєднання предметів як речових доказів від 26.01.2017 року до кримінального провадження № 22017070000000017 приєднано як речові докази товари, які входять до вантажу, переміщуваного через митний кордон України та оформлено на адресу ПП Анвіма по митній декларації № 305090004/2016/011662 від 19.12.2016 року. До вказаного переліку входить майно, яке буле не заявлено в митній декларації та те, в кількості якого була встановлена невідповідність між заявленим та виявленим в ході переогляду.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо невизначеності процесуального статусу ПП Анвіма, як особи, майно якої може бути арештоване, так як відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, якщо метою такого арешту є збереження речових доказів.

Таким чином, оскільки наведене в клопотанні слідчого майно відповідає вимогам ст.. 98 КПК України та визнано згідно постанови слідчого від 26.01.2017 року речовим доказом у кримінальному провадженні, то такий захід забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно може бути застосоване незалежно від процесуального статусу власника, володільця чи користувача майна.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про накладення арешту на вилучене майно, яке переміщувалось через митний кордон України на адресу ПП Анвіма слідчий суддя вірно врахував правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, своє рішення належним чином обґрунтував, вказуючи на потреби досудового розслідування та врахував, що таке майно має значення речових доказів.

Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України через відсутність документів, які підтверджують право власності на вилучене майно.

Так, відповідно до п. 3 ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна має бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

З матеріалів поданого клопотання вбачається, що вантаж був оформлений у митному відношенні митним постом, як такий, що слідував на адресу одержувача ПП Анвіма ( ЄДРПОУ 35968870, м. Львів, вул.. Садова, 2а).

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 не оспорює, що даний вантаж прямував за вказаною адресою, навпаки, стверджуючи, що ПП Анвіма є власником майна, під час розгляду клопотання слідчим суддею брав участь в судовому засіданні, як представник власника майна, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення доводів апелянта у звязку з невідповідністю клопотання вимогам ст.. 171 КПК України.

Таким чином, з врахуванням того, що слідчим та прокурором доведено обґрунтованість поданого клопотання, а слідчим суддею при вирішення питання про накладення арешту на майно враховано всі вимоги законодавства, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

Керуючись ст. ст.167-175, 407 КПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ПП Анвіма залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.02.2017 року, якоюнакладено арешт на вилучене в період 31.01.2017 03.02.2017 року майно, що визнане речовим доказом у кримінальному провадженні вантаж, що слідував на адресу ПП Анвіма - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: