Ухвала суду № 64769543, 16.02.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11118/16-ц

Категорія 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивача - Котова Г.Д.

представника відповідача - Головного управління національної поліції у м. Києві - Білоуса А.С.

представника відповідача - Національної поліції України - Сабірова Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Національної поліції України, Головного управління національної поліції у м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з-під арешту, третя особа: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з-під арешту.

В судовому засіданні представником відповідача - Головного управління національної поліції у м. Києві - Білоус А.С. заявлено клопотання про закриття провадження у справі мотивуючи його тим, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.

Представник Національної поліції України - Сабіров Р.Ф. в судовому засіданні підтримує заявлене клопотання, просить його задовольнити з мотивів викладених в ньому.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти закриття провадження у справі, обгрунтувавши запереченнями просить відмовити в задоволенні клопотання.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника третьої особи, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так статті 1, 3 ЦПК України визначають, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Зі змісту зазначених норм чинного цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що законодавцем надано право кожній особі, з метою захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, звернутися до суду з відповідними позовом. В той же час застережено, що розгляд таких справ здійснюється за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду загальної юрисдикції з позовом до відповідача в порядку цивільного судочинства просить, зокрема усунути йому перешкоди у здійсненні права власності шляхом звільнення з-під арешту, скасувавши арешт накладений на належні йому на праві власності нежитлові приміщення, які обтяжені на підставі постанови б/н від 22.02.2012 року про визнання речовим доказом нерухомого майна та накладення на нього арешту старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Пилипчука К.А. у кримінальній справі № 24-294.

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що в провадженні ГСУ МВС України перебували кримінальна справа № 24-294 в межах досудового слідства по якій старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Пилипчуком К.А. було винесено постанову про визнання речовим доказом нерухомого майна та накладення на нього арешту від 22.02.2012 року.

В подальшому, 16.01.2013 року відомості, які містилися в кримінальній справі № 24-294 були внесені до ЄРДР за № 120013110070000381, а проведення досудового розслідування доручено СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві.

Згідно Довідки слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві Вінника А.О. та Листа заступника начальника ГСУ Національної поліції України Дударець Р.М., на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120013110070000381 триває. Рішення про закриття вказаного кримінального провадження слідчими підрозділами національної поліції не приймалося.

З викладеного вбачається, що позивач хоче звільнити з-під арешту (скасувати арешт) майно, яке постановою слідчого визнане речовим доказом в кримінальному провадженні по якому на даний час здійснюється досудове розслідування.

Загальновідомим є той факт, що судочинство в Україні здійснюється, зокрема в порядку визначеному ЦПК України (цивільне судочинство), КАС України (адміністративне судочинство), ГПК України (господарське судочинство) та КПК України (кримінальне судочинство)….

13.04.2012 року Верховною Радою України був прийнятий Кримінальний процесуальний кодекс України, який набрав чинності 20.11.2012 року.

Законодавцем в п. 9 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року зазначено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто в порядку, визначеному КПК України від 28.12.1960 року.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснив, що спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, з врахуванням зазначених роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду саме в порядку кримінального судочинства, оскільки вони стосуються виключно скасування арешту з майна, який накладено в межах досудового слідства по кримінальній справі, яка на даний час зареєстрована до ЄРДР як кримінальне провадження по якому триває досудове розслідування, без порушення питання про право цивільне, а саме щодо належності йому вказаного майна.

Стаття 205 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо зокрема справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача знайшло своє доведення в судовому засіданні, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», керуючись ст.ст. 205, 206 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Національної поліції України, Головного управління національної поліції у м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з-під арешту, третя особа: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко