Ухвала суду № 64768203, 14.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/471/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 66 Колода Л. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н. І.суддівЮвшина В. І., Пономаренка В. В. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року по справі за заявою ОСОБА_6 зацікавлена особа управління Пенсійного фонду України м.Черкаси в Черкаській області про визнання особи безвісно відсутньою, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_6 звернулася в суд із заявою про визнання особи безвісно відсутньою.

В обґрунтування своєї заяви посилалася на те, що з 11.04.1999 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 В цьому шлюбі вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, сім»я розпалась в зв»язку з тим, що ОСОБА_8 зловживав спиртними напоями у зв'язку з чим вона була змушена припинити з ним спільне проживання. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_8 переїхав жити до м. Санк - Петербург, але точна адреси його перебування їй не відомо. ОСОБА_8 вихованням та утримання дитини не цікавиться, фінансової допомоги не надає, з донькою спілкувався востаннє близько шести років тому. Встановлення даного юридичного факту їй необхідно для вирішення питань соціально-побутового характеру.

З огляду на його тривалу відсутність, просить визнати ОСОБА_8 безвісно відсутнім

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року ОСОБА_6 в задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви, вказуючи на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального права та не з'ясував усіх обставин справи, що мають значення для її вирішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Ст. ст. 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11 квітня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та відтиском печатки в паспорті заявника (а.с.4,9).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в РФ Росія м. Санки - Петербург, де батьком вказаний ОСОБА_8 (а.с.7).

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою здійснюється за судовим рішенням на підставі встановлення кількох юридичних фактів:

1) відсутність особи в місці її постійного проживання (тобто за місцем реєстрації) протягом тривалого часу;

2) відсутність відомостей про місце знаходження такої особи в місці її постійного проживання і неможливість їх одержання усіма доступними способами;

3) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування даної особи. Порядок обчислення зазначеного строку залежить від того, чи можливо встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи. Якщо такий день можна встановити (отримання листа; телефонна розмова; від'їзд з місця постійного або тимчасового проживання тощо), початок перебігу річного строку починається з дня, наступного за днем одержання таких відомостей (ст. 253 ЦК). У випадку можливості встановити місяць одержання останніх відомостей про зниклу особу, річний строк починається з першого числа наступного місяця. Якщо і місяць залишається невідомим, цей строк починає спливати з 1 січня наступного року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що заявником у своїй заяві не конкретизовано з якою метою подається дана заява, не надано суду належних та допустимих доказів стосовно останнього відомого місця проживання чи перебування ОСОБА_8 та не надано відомостей з місця останнього проживання про відсутність ОСОБА_8 протягом останнього року. Також, відсутні дані стосовно перебування в розшуку ОСОБА_8 органами поліції.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження представника апелянта у своїй скарзі про те, що судом першої інстанції не виконано всі вимоги процесуального законодавства, а саме не подано жодних запитів до відповідних організації за останнім місцем проживання ОСОБА_8 і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Також, колегія суддів погоджується з посиланнями суду стосовно того, що відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК України у випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.

Як передбачено статтею 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

Прикінцевими та Перехідними положеннями діючого Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не врегульовано питання розгляду справ окремого провадження щодо повноважного складу суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" N 9 від 01 листопада 1996 року визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Чинна редакція Конституції України не передбачає складу суду, з участю судді та двох народних засідателів, тобто діючі норми ст. ст. 18, 234 ЦПК України суперечить їй, тому перед судом постало питання щодо визначення повноважного складу суду, яким мала б розглядатися дана справа.

А тому як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2016 року до складу суду визначено тільки суддю-доповідача.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки в ході розгляду апеляційної скарги не були встановлені порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Придніпровськогоо районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року по справі за заявою ОСОБА_6 зацікавлена особа управління Пенсійного фонду України м.Черкаси в Черкаській області про визнання особи безвісно відсутньою - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :