Вирок № 64765033, 15.02.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

15.02.2017

Справа № 642/7041/15-к

Провадження №1-кп/642/70/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Скляренка С.О.,

за участю секретаря - Антоненко(Длужинська) Н.А.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Костюкова М.С.,.

захисника - ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Степаненко О.Г.,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харків, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5, являючись суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ( код НОМЕР_1), зареєстрованим у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Харківської міської ради, основним видом діяльності якого, зокрема, є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, маючи повноваження по вирішенню кадрових питань ( прийом на роботу та звільнення з посад, розгляд ставок посадових окладів, облік робочого часу, тощо), грубо порушив законодавство про працю за наступних обставин.

Здійснюючи підприємницьку діяльність з метою отримання прибутків, ОСОБА_5, діючи умисно, з метою ухилення від сплати передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску та загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про податок з доходів фізичних осіб», обов'язкових податків, зборів, страхових внесків та платежів в порушення ст. ст. 2, 24 ч. 1 п. 6, 24-1, 48 КЗпП України, ст.. 30 ч.2 Закону України «Про оплату праці», п. 2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», використовував найману працю ОСОБА_4, який працював на автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_2» в період з 27 лютого 2014 р. по 30 березня 2014 р. за адресою: АДРЕСА_2 оператором автомийки, без укладання трудового договору та оформлення трудової книжки, без ведення табелю робочого часу, нарахування заробітної плати та обов'язкових державних платежів, найману працю ОСОБА_2, який працював у автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_2» в період з 27 лютого 2014 р. по 30 березня 2014 р. за адресою: АДРЕСА_2 оператором автомийки, без укладання трудового договору та оформлення трудової книжки, без ведення табелю робочого часу, нарахування заробітної плати та обов'язкових державних платежів, найману працю ОСОБА_6, який працював у автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_2» в період з квітня 2013 р. по 30 березня 2014 р. за адресою: АДРЕСА_2 адміністратором автомийки, без укладання трудового договору та оформлення трудової книжки, без ведення табелю робочого часу, нарахування заробітної плати та обов'язкових державних платежів, чим грубо порушив права ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, передбачені ст. ст. 43, 45, 46 Конституції України.

Також ОСОБА_5, використовуючи працю ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, без належного оформлення, відрахування у відповідні фонди соціального страхування не здійснював, внаслідок чого грубо порушив законодавство про працю стосовно надання щорічної відпустки, права на соціальний захист у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, що гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств і організацій, ст. ст. 253 - 256 КЗпП України, ст. ст. 11, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно яких він повинен сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб, працю яких використовує на умовах трудового договору, що є гарантією отримання працівником державного пенсійного забезпечення за віком.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 172 КК України не визнав повністю, зазначивши, що є зареєстрованим як фізична особа-підприємець, у 2014 році орендував автомийку «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Адміністраторами на мийці були призначені ОСОБА_6 та старшим - ОСОБА_7, які займалися всіма кадровими питаннями, прийомом на роботу та звільненням, виплатою заробітної плати, а також навчанням персоналу та роботою з клієнтами. ОСОБА_5 купляв обладнання, матеріали, сплачував комунальні послуги. Обвинувачений зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приймав на роботу ОСОБА_7, який визначав вид та обсяг роботи працівникам, при прийомі на роботу брав ксерокопію паспорта. На мийці був передбачений і проводився інструктаж, на підтвердження чого була книга, де всі працівники розписувалися, а також були посадові інструкції. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не були офіційно працевлаштовані, оскільки знаходилися на навчанні, ОСОБА_7 близько 3 тижнів проводив з ними інструктаж з мийки автомобілів та килимів. Зазвичай Інструктаж проводився доки працівник не навчиться роботі, у всіх по-різному. Тривалість робочого часу у всіх працівників автомийки була різна, їх багато змінювалося. Заробітна плата виплачувалася за договором підряду, який укладався з працівником на певний строк, звичайно це 2 місяці. Хто виплачував зарплату ОСОБА_2 та ОСОБА_4, йому невідомо.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 172 КК України не визнав, суд вважає, що його вина у вчиненні даного діяння знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та підтверджується наступними доказами, яки були зібрані в ході досудового слідства, та які згідно до вимог ст. ст.. 22, 23, 27 КПК України безпосередньо досліджені судом у відкритому судовому засіданні:

- показами потерпілого ОСОБА_2, який був допитаний у судовому засіданні і пояснив, що 27 лютого 2014 року разом з ОСОБА_4 пройшли співбесіду з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, після чого працевлаштувалися операторами автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, пройшли інструктаж. За час проходження навчання зарплату не отримував, а за час роботи отримував заробітну плату близько 700 грн. на тиждень, яку виплачували ОСОБА_5 або ОСОБА_7. При прийомі вони написали заяву з урахуванням послідуючого офіційного працевлаштування. Інструктаж проводили три дні більш досвідчені працівники, які розповіли, що необхідно робити по мийці автомобілів. Після чого ОСОБА_2 здав екзамен, підписав посадові інструкції. Рішення про прийом на роботу сказав ОСОБА_5, а копії документів брав ОСОБА_7. Згодом ОСОБА_2 дізнався, що не був офіційно працевлаштований.

- аналогічними показами потерпілого ОСОБА_4, який був допитаний у судовому засіданні.

- показами свідка ОСОБА_8, який був допитаний у судовому засіданні і пояснив, що колись працював у ОСОБА_5 оператором на автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, близько 2-3 років по договору підряду, який укладався кожні 3 місяці. Працював за викликом по телефону, частоту та тривалість не пам'ятає. При прийомі на роботу надав копії паспорту та ідентифікайного номеру. Зарплату отримував від адміністраторів Погорєлова або ОСОБА_6. Робочим процесом керував адміністратор. Одночасно на автомийці працювало 3-5 осіб, однак про те, як саме оформлені їх трудові відносини, йому невідомо.

- показами свідка ОСОБА_9, який був допитаний у судовому засіданні і пояснив, що неофіційно працював десь з 2013 року оператором на автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Працював за викликом по телефону адміністратора Третьякова, з різною частотою. Про наявність вакансії на автомийці дізнався з мережі Інтернет. На роботу його приймав ОСОБА_5, питав про наявність досвіду, помив автомобіль та надалі працював на підставі договору підряду з ОСОБА_5 (коли уклав, не пам'ятає), трудова книжка не заводилася. ОСОБА_7 був «як заступник директора», працював з клієнтами, однак не весь час знаходився на робочому місці. ОСОБА_9 працював десь до 21.00-23.00 години. Зарплату видавав ОСОБА_5 або ОСОБА_6, який в робочі дні завжди був на місці, був його безпосереднім начальником. Чи підписував свідок акти виконаних робіт, не памятає. Від інших працівників йому відомо, що з ними також укладали договору підряду завжди однакового змісту. Одночасно на мийці неофіційно працювали ОСОБА_2 і ОСОБА_4. Зазнчив, що йому пропонували підписати договір підряду «задніми числами», однак він відмовився, а інші працівники погоджувалися. Йому відомо, що повинні бути щомісячні відрахування в Пенсійний фонд, однак не знає, він їх повинен робити чи роботодавець.

- аналогічними показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яки були допитані у судовому засіданні;

- копією рішення в.о. начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0029471702 від 24 липня 2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно якого до ОСОБА_5 застосовано штрафні санкції у розмірі 356,97 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 (т.2 а.с. 185);

- актом №1804/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 від 13.06.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та пслати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2014, згідно якого встановлені чисельні порушення ФОП ОСОБА_5 вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунків операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне сторахування» (т. 2 а.с. 193-211) та вимогами про сплату боргу (недоїмки) на підставі зазначеного акту №005 від 24.07.2014 (т.2 а.с. 186), №006 від 24.07.2014 (т.2 а.с. 187), податковими повідомленнями-рішеннями форми «Р» №0029591702 від 24.07.2014 (т.2 а.с. 188), №0029631702 від 24.07.2014 (т.2. а.с. 189), №0029581702 від 24.07.2014 (т. 2 а.с. 190);

- копією податкової декларації про майновий стан та доходи ОСОБА_5 від 06.02.2015 за 2014 рік, згідно якої відсутні доходи за вказаний період (т.2 а.с. 224-225);

- копією уточнюючої податкової декларації про майновий стан та доходи ОСОБА_5 від 24.05.2014 за 2013 рік, згідно якої за вказаний період сума його загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, складає 3723 грн. 50 коп. (т.2 а.с. 226-227) та розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих ФОП ОСОБА_5 від провадження господарської діяльності, за 2013 рік (т.2 а.с. 228);

- копією податкової декларації про майновий стан та доходи ОСОБА_5 від 03.02.2014 за 2013 рік, згідно якої відсутні доходи за вказаний період (т.2 а.с. 229-230);

- довідкою про взяття на облік у ДПІ у Київському районі м. Харкова платника податків - ФОП ОСОБА_5 від 12.12.2006 №4573 та заявою ОСОБА_5 від 13.12.2006 за формою №5-ОПП (т. 2 а.с. 249-250);

- свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_5 №234399 від 08.12.2006 (т. 2 а.с. 243);

- заявою ОСОБА_5 від 08.12.2006 про застосування спрощеної системи оподаткування та розрахунком доходу, а також заявою ОСОБА_5 з зазначенням (т. 2 а.с. 233-234)

- заявою ФОП ОСОБА_5 від 25.01.2012 до ДПІ у Києвському районі м. Харкова про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.12.2012, обрані види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів, мопедів за індивідуальним замовленням; особи, які перебувають з ФОП ОСОБА_5 у трудових відносинах, відсутні (т. 2 а.с. 233-234);

- заявою ФОП ОСОБА_5 від 26.09.2012 до ДПІ у Києвському районі м. Харкова про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків та зборів, обрані види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (т. 2 а.с. 231-232);

- інформацією Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області від 21.05.2014 за №01-19-4130 за даними перевірки додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_5, а також листом від 08.05.2014 за №01-19-3870, актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №20-01-553/0727 від 08.05.2014, приписом №20-01-553/0727-0693 від 08.05.2014, листом ТУ Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Харківській області №08-01-13/1442 від 15.04.2014, інформацією Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №611/20-31-17-01 від 26.03.2015, які підтверджують порушення ФОП ОСОБА_5 вимог ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, тобто вчинення грубого порушення законодавства про працю (т. 3 а.с. 3-13)

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 по справі №820/2918/16 за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_5 про стягнення податкового боргу, в тому числі податку на доходи ФО, що сплачується із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (т.3 а.с. 82-84)

Надане суду в якості доказу рішення Жовтневого районного суд м. Харкова від 22 липня 2016 року (т.2 а.с. 162-165), суд вважає неналежним доказом, оскільки вказане рішення не набрало законної сили, на даний час оскаржується в апеляційному порядку обвинуваченим.

Доводи обвинуваченого в його невинуватісті у скоєнні даного кримінального правопорушення , суд відкідає та вважає як спосіб захисту обвинуваченого від пред'явленого йому обвинувачення, оскільки ці доводи повністю спростовуються вищенаведеними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку , що вищезазначени дії ОСОБА_5 , органом досудового слідства за ч.1 ст.172 КК України кваліфіковані правільно.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 звинувачується також і у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, вчиненому при наступних обставинах.

ФОП ОСОБА_5, на якого згідно ст. 153 КЗпП України покладені обов'язки щодо забезпечення безпечних і не шкідливих умов праці, будучи службовою особою, своїми протиправними діями, відповідно висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи №4489 від 03.06.2015 року, порушив вимоги ст.ст. 13,18 Закону України „Про охорону праці", п. 3.17 розділів 4 та 6 „Типового положення про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці", п. 6 „Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки „п. 3.10 розділу 6 „Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників", п.п. 1.5, 1.12, 6.5 "Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті", п.п. 6.1.1, 6.1.2, 6.4.1, 6.4.2, 6.4.4, 6.4.10" Правил будови і безпечної експлуатації підйомників", а саме ОСОБА_5 не забезпечив навчання та інструктаж працівників та допустив без відповідного навчання та інструктажів з питань охорони праці до самостійного виконання обов'язків підлеглих ОСОБА_6,ОСОБА_4, ОСОБА_2, не забезпечив безпечних умов праці, не забезпечив щорічного спеціального навчання, перевірки знань з питань охорони праці, проведення інструктажів з охорони праці з працівниками, не забезпечив нагляду за всіма підіймальними процесами та гарантування при цьому безпеки працівників, не створив безпечних умов під час роботи на висоті, не вжив заходів по спеціальному навчанню працівників, забезпеченню їх засобами індивідуального захисту, не забезпечив безпечну експлуатацію машин і механізмів, зокрема підйомників, не зареєстрував підйомник в органах Держгірпромнадзору, не забезпечив утримання підйомника в справному стані та безпечної експлуатації, не призначив відповідальних працівників та обслуговуючого персоналу, не забезпечив проведення технічного огляду, ведення робіт за проектами виконання робіт і технологічними регламентами, не затвердив інструкцію з охорони праці, не припинив експлуатацію підйомника за відсутності паспорту на нього, допустив до управління підйомником не атестованого машиніста, який не підготовлений як машиніст підйомника, що призвело до травмування підлелих робітників при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5, при здійсненні підприємницької дяльності використовував на території автомийки „ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташована за адресою: АДРЕСА_2, автомобіль МАЗ, державний номер - НОМЕР_2, з підйомною люлькою, який знаходився навпроти приміщення автомийки, для сушки килимів.

30.03.2014 ОСОБА_5 усно надав наказ підлеглим робітникам - ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 сушити килими на даху автомийки, піднімаючи їх за допомогою підйомної люльки автомобілю МАЗ, державний номер - НОМЕР_2.

О 14 годині 53 хвилини цього ж дня, під час керування підйомною люлькою ОСОБА_6, в якій знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тримаючи вологий килим, на висоті другого поверху автомийки, металева люлька зірвалася з кріплення та разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 впала на землю. В результаті падіння ОСОБА_4 відповідно висновку експерта №550-а\14 від 30.05.14 отримав наступні тілесні ушкодження: закритий дрібнооскольчатий перелом таранної кісті правої стопи з незначним зсувом, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я. ОСОБА_2 відповідно до висновку експерта №400- а\14 від 30.04.2014 отримав наступні тілесні ушкодження: оскольчатий компресійний ускладнений перелом другого поперекового хребця з пошкодженням заднього опорного комплексу, стенозом хребетного каналу на рівні другого поперекового хребця, нижній парапарез з порушенням функцій тазових органів, закрита травма живота з розривом пасма великого сальника і крововилив в черевну порожнину, які за своєю сукупністю відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Відповідно висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи №4489 від 03.06.2015 з технічної точки зору недотримання приватним підприємцем ОСОБА_5 вимог вказаних вище нормативно-технічних документів перебуває у причинному зв'язку з настанням події досліджуваного нещасного випадку.

Однак , суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 має бути виправданий за відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення, яке передбачено вказаною статтєю КК України, з наступних підстав.

Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 272 КК України не визнав та пояснив, що на орендованій ним автомийці «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, надавалися послуги з мийки автомобілів та килимів. Килими прали за спеціальною технологією за допомогою апарату високого тиску, після чого їх сушили на килимосушках, котрі вже були до нього, біля мийки. Він не слідкував за процесами мийки, проводив інструктаж з адміністраторами, а вони слідкували за дотриманням працівниками правил охорони праці. Восени 2014 року з цими операторами стався нещасний випадок, а саме: з невідомо чиєї ініціативи ОСОБА_6 заліз на кран, який стояв позаду мийки, хлопці з килимом залізли у люльку, яка піднявшись обірвалась, в результаті чого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали ушкодження. Про нещасний випадок ОСОБА_5 дізнався від ОСОБА_6, який прибіг до нього на 2 поверх в офіс, після чого обвинувачений викликав швидку допомогу, разом з ОСОБА_2 поїхав у лікарню. Як стався нещаний випадок, він побачив з запису з камер відеоспостереження, які були встановлені на автомийці. Вважав, що нещасний випадок стався з причини безвідповідальності ОСОБА_6 та недисциплінованості ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Також зазначив, що йому невідомо про існування на його ім'я довіреності на зазначений кран, він нікому не давав накази сушити килими на даху мийки, оскільки були вільні спеціальні сушилки біля мийки. Сушилки на даху мийки та килими на них він не бачив, про сушіння килимів на даху мийки йому нічого не відомо.

Слід зазначити , що згідно до вимого чинного законодавства, численні роботи, що виконуються на виробництві, характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки вірогідність настання небезпечної шкоди при їх виконанні набагато вища, ніж при звичайних роботах.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. перелік таких робіт затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці. Цей перелік поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах і рудниках, підземна геологорозвідка, укладання великогабаритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, роботи на верстатах з обробки деревини і металів, електрозварювальні роботи та інші.

Діяння є порушенням правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві. Для встановлення суті порушення слід звертатися не лише до переліку робіт із підвищеною небезпекою, а й до спеціальних галузевих правил, що містять організаційно-правові і технічні вимоги безпечного виконання таких робіт на тому або іншому виробництві.

Виконання робіт з підвищеною небезпекою повинно бути зафіксовано в статуних документах підприємства, або повинен бути в наявності дозвіл на вчинення таких робіт , тобто підприємство повинно мати відношення до такого виду робіт.

Робота обвинуваченого була пов'язана з мийкою автомобілів та килимів, що не передбачало здійснення робіт з підвищеною небезпекою .Робота на автомийці не визнана відповідними нормативними актами роботою з підвищеною небезпекою, у зв'язку з чим на вказані види робіт не розповсюджуює свою дію ст. 272 КК Украєни, яка є спеціальною нормою.

Суб' єкт злочину за ст.272 КК є спеціальним. Ним є особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпеки від час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Як свідчать обставини справи, обвинувачений не є такою особою та у нього відсутні будь-які обов'язки стосовно робіт з підвищеною небезпекою.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, не одружений, дітей не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання , судом не вбачається.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення , наведені вище дані про його особу, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, та призначає покарання у виді штрафу в дохід держави.

Однак, під час судового розгляду, було встановлено, що з дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності. Так, подія злочину, який кваліфіковано за ч.1 ст. 172 КК України, відбувалася в період з 27 лютого 2014 р. по 30 березня 2014 р., тобто дворічний термін притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності збіг 30.03.2016.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1ст. 172 КК України не визнав, думку з приводу закриття провадження по справі не висловлював, так як не передбачав можливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням терміну притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак, відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК.

Ч.2 ст.44 КК України регламентує, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Санкція ч. 1 ст. 172 КК України (на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачала покарання у виді штрафу до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправних робіт на строк до двох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Таким чином, суд згідно до вимог ст.49 КК України звільняє обвинуваченого від призначеного йому покарання за ч.1 ст.172 КК України.

Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 суд задовольняє частково та стягує з ОСОБА_5 на користь потерпілого заподіяну йому матеріальну шкоду - 60382,36 грн., та моральну шкоду у розмірі - 15000 грн. з наступних підстав.

Згідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно даних, яки були надані суду стороною обвинувачення, власником транспортного засобу МАЗ 500, д.н. НОМЕР_2 - є ОСОБА_10, 1930 року народження, який на момент розгляду справи є померлим.

Також, суду надан витяг з Єдиного реєстру довіреностей (на запит органу державної влади) від 23.01.2015 (т.3. а.с. 1) , згідно якого ОСОБА_10 видав довіреність на цей транспортний засіб ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Хоча, обвинучаений і не є суб'єктом складу інкримінованого йому кримінального правопорушення , передбаченого ст.272 КК України, про що зазначено вище, на думку суду, одніею з причин настання нещасного випадку є факт недостатнього контролю з боку обвинуваченого, як керівника автомийці, за діями підлеглих йому робітників, які в процесі виконання робіт, пов'язаних із сушкою килимів, самостійно, за вітсутністю необхідних знань, навчання та не маючи дозволів на виконання робіт та експлуатацію машин підвищеної небезпеки використовували вказаний транспортний засіб, що в решті решт призвело до нещасного випадку.

Суд відмовляє потерпілому ОСОБА_2 у стягненні витрат на послуги адвоката у сумі 8000 грн., тому що суду не надано належних доказів , які б свідчили про сплату потерпілим таких коштів .

На підставі вищенаведеного, суд задовольняє цивільний позов прокурора та стягує з обвинуваченого витрати на лікування потерпілих у КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім.. проф..А.І.Мещанінова» в розмірі 4519,24 грн. на користь місцевого бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 100, 124, 370, 373, 374, 376 КПК України, ст.. ст.. 12, 44, 49, ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні ним кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) грн..

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного йому покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 272 КК України по суду виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 - матеріальну шкоду у сумі - 60382 (шістдесят тисяч триста вісімдесят дві) грн. 36 коп., та моральну шкоду у розмірі - 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати за проведення комісійних судових інженерно-технічних експертиз у сумі 7683 (сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім.. проф..А.І.Мещанінова» в розмірі 4519 (чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн.. 24 грн. на користь місцевого бюджету (УДКСУ у м.Харкові , ГУ ДКСУ в Харківській області, р/р 31412544700002, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код призначення платежу 24060300).

Речовий доказ:

-двд - диск з записом подій, які мали місце 30.03.14 року на автомиційці „ІНФОРМАЦІЯ_2" - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.О. Скляренко