Постанова № 64762339, 09.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1912/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

09 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Дзюбенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Староміського відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Староміського відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом Староміського відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі Державний виконавець) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні повноважний представник відповідача (апелянта) доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги і просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 08.12.2015 року Вінницьким міським судом було ухвалене заочне рішення у справі № 127/22407/15-ц за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

22.04.2016 року представник ПАТ "ОТП Банк" Бойко Л.В. звернулась до Староміського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/22407/15-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 04.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості в розмірі 2 912687,04 грн.

Постановою державного виконавця Староміського ВДВС Дзюбенка С.М. від 26.04.2016 року на підставі вищезазначеного виконавчого документа, відкрито виконавче провадження ВП № 50944401 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 03.05.2016 року.

Також відповідачем 26.04.2016 року винесено постанову, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Оскільки у визначений державним виконавцем строк, боржник судове рішення самостійно не виконав, 04.05.2016 року відповідачем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в розмірі 291 268,70 грн.

12.09.2016 року стягувач подав до Староміського ВДВС заяву про повернення виконавчого листа № 127/22407/15-ц без виконання.

Вважаючи, що постанова про стягнення виконавчого збору, винесена державним виконавцем безпіставно ОСОБА_4 оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору, оскільки документи виконавчого провадження направлені державним виконавцем на адресу позивача, з порушенням законодавчо визначеної процедури.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на слідуюче.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №606-XIV).

Частина 1 ст. 11 даного Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пунктів 4 та 7 частини другої статті 17 Закону №606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою також такі виконавчі документи, як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, обов'язковою умовою вчинення дій державним виконавцем з примусового виконання рішення є обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження.

Боржник має право самостійно виконати рішення та лише невикористання такого права є підставою для його примусового виконання.

Отримання поштової кореспонденції, якою направляється постанова про відкриття виконавчого провадження є засобом встановлення факту обізнаності боржника та, відповідно, у разі не виконання в добровільному порядку рішення - ухилення від виконання рішення.

Приписами частини 1 статті 28 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі-документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

При цьому згідно пункту 3.19 затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 Інструкції з організації примусового виконання рішень в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №512/5), передбачено, що надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями статті 31 Закону.

Так, судом встановлено, що 26.04.2016 року постановою державного виконавця Староміського ВДВС Дзюбенка С.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 50944401 з примусового виконання виконавчого листа № 127/22407/15-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 04.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості в розмірі 2 912687,04 грн. Для добровільного виконання виконавчого листа встановлено строк до 03.05.2016 року.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих суду під час апеляційного розгляду справи, конверт з документами виконавчого провадження був переданий ним до поштового відділення на наступний день після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Також апелянт вказав, що боржником не повідомлялося про зміну місця проживання чи реєстрації.

Відповідно до наявних в матеріалах справи, відомостей отриманих за результатами пошуку в On-line сервіс від Укрпошти: "Відстеження пересилання поштових відправлень" та поштових реєстрів поштовий конверт з документами виконавчого провадження був прийнятий відділенням поштового зв'язку Вінниця 9--28.04.2016 року, направлений--29.04.2016 року, а надійшов до відділення Вінниця 1--30.04.2016 року. Однак 20.05.2016 року поштовий конверт був відправлений за зворотною адресою в зв'язку з тим, що адресат не з'являвся за його отриманням.

Отже, вищезазначене свідчить про те, що державним виконавцем направлено на адресу позивача документи виконавчого провадження, однак воно не було отримано останнім з незалежних від відповідача підстав.

Крім того, з матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_4 було відомо, про існування судового рішення по справі № 127/22407/15-ц за яким він є боржником у виконавчому провадженні ВП № 50944401.

Також апеляційний суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача відносно того, що він не мав можливості виконати постанову про відкриття виконавчого провадження добровільно тільки через те, що не був вчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, оскільки, як вже було зазначено вище, копії виконавчих документів були отримані його представником 25.05.2016 року, однак борг після вказаної дати, ним сплачений так і не був, а 12.09.2016 року виконавчий лист був повернутий без виконання.

Таким чином, на думку суду, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено оскаржувану постанову з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, така прийнята з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому така підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати прийняттям нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Староміського відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 лютого 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.