Ухвала суду № 64761824, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 808/3406/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю (далі - Уповноважена особа Волков О.Ю), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Уповноважену особу Волкова О.Ю внести зміни до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду стосовно всієї гарантованої суми виплати, належної йому в розмірі 150 774,58 грн.; зобов'язати Фонд скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо внесення всієї суми гарантованої йому виплати у розмірі 150 774,58 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року у відкритті провадження по справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України та роз'яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку та за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПэК України).

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також приписами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Як встановлено приписами п.17 ст.2, ч.1,2 ст.3, ч. 1,2, п.1 ч.4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон № 4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Фонд для забезпечення збереження активів банку, запобігання втраті майна та збитків банку протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, та протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Уповноважена особа Фонду це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що Уповноважена особа Фонду та сам Фонд є суб'єктами, що здійснюють владні управлінські функції та делеговані державою повноваження з питань ліквідації банку, а також мають передбачені законодавством інструменти та засоби впливу на суб'єктів банківської діяльності, пов'язані з ліквідацією банків або відновленням їх платоспроможності.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПАТ «Банк Михайлівський» перебуває на стадії ліквідації, то усі спори, що виникають в даний час підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 2 та 7 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вимоги позивача щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами не є майновими вимогами до банку як боржника, оскільки відповідно до приписів Закону №4452-VI вклади з граничним розміром до 200 000 грн. виплачуються вкладникам безпосередньо з коштів Фонду, а не за рахунок майна банку.

Вищенаведене свідчить про те, що даний спір не є спором у процесі ліквідації банку, а є публічно-правовим, оскільки має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, а тому відноситься до юрисдикції саме адміністративних судів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне окремо зазначити про помилковість посилання судом першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, оскільки в даній постанові Верховний Суд України не дає самостійної оцінки специфіки даних правовідносин, а відсилає до правової позиції, викладеній в постанові від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15.

Проте спір, який розглядався Верховним Судом України у постанові від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15 не є подібним даному спору, оскільки стосувався вимог Управління Пенсійного фонду у Васильківському районі Дніпропетровської області до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Брокбізнесбанк» стосовно включення до реєстру вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалі Верховного суду України від 20.09.2016 року у справі № 819/2132/15.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки судом першої інстанції неправомірно не звернуто увагу на дані обставини, винесена судом 11.11.2016 року ухвала про відмову у відкритті провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України є неправомірною та підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст.205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай