Постанова № 64761655, 08.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа № 922/3850/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не зявився;

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 445/22 від 13.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (вх. №275 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.16 у справі № 922/3850/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" , м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі № 922/3850/16 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" 443995,91грн. інфляційних втрат, 29059,73 грн. 3% річних, 7095,83 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі № 922/3850/16, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі №922/4751/14 була затверджена мирова угода, укладена між сторонами на стадії виконання рішення, відповідно до пункту 3 якої був погоджений графік погашення заборгованості, який передбачав сплату з боку відповідача заборгованості у розмірі 1068657,60 грн. Тим самим строк виконання зобов'язань відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару був добровільно змінений сторонами ще 08.02.2016, а тому відповідач вважає, що на теперішній час вже не існує прострочення первісного зобов'язання, оскільки існує інше зобов'язання, яке було належним чином виконане відповідачем.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання апеляційної інстанції 08.02.2017 не зявився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.

Разом з цим, позивач в направленому до суду 06.02.2017 клопотанні повідомив про неможливість прибуття представника позивача в призначене судове засідання та просив розглянути справу за відсутності його представника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 25.02.2014 сторонами був укладений договір №12/68 про закупівлю (поставку) товарів (надалі Договір), за яким постачальник (позивач) зобовязується поставити покупцю (відповідачу) товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Позивач повністю виконав свої зобовязання за договором, що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-0000346 від 19.06.2014, підписаної уповноваженим представником відповідача без зауважень, довіреності №421 від 16.06.2014 відповідача на отримання товару, акту приймання-передачі продукції від 20.06.2014, підписаного уповноваженими представниками сторін без зауважень на суму 1068657,60 грн.

Відповідач отриману продукцію не оплатив в строк, встановлений договором, в звязку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1068657,60 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 у справі № 922/4751/14 (за позовом ТОВ "Елемер-Україна" до ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївська ТЕС про стягнення 1068657,60 грн. та за зустрічним позовом ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївська ТЕС до ТОВ "Елемер-Україна" про стягнення 130376,23 грн.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015, первісний та зустрічний позов задоволено повністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі №922/4751/14 затверджено мирову угоду сторін, що була укладена на стадії виконання судового рішення у справі № 922/4751/14. Зокрема, пунктом 3 цієї мирової угоди передбачено, що ПАТ "Центренерго" та ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" дійшли згоди щодо розстрочення та добровільного виконання рішення суду щодо заборгованості, стягнутої рішенням від 08.12.2014 у цій справі, за наслідками якої заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" згідно рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/4751/14 від 08.12.2014 складає 1090030,76 грн. (з якої 1068657,60грн. основного боргу та 21373,16грн. судового збору);

Як зазначає позивач у позові, відповідач повністю погасив заборгованість за договором, здійснивши останній платіж згідно платіжного доручення №Z/2333 від 28.09.2016.

Разом із тим, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за договором, позивач нарахував йому додатково пеню у розмірі 20494,80 грн. (за період з 10.12.2014 по 05.01.2015), 454588,47 грн. інфляційних втрат (за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року), 29059,73 грн. 3% річних (за період з 10.12.2014 по 01.01.2016).

Зазначені обставини стали підставою звернення відповідача з даним позовом до господарського суду.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що прийнятими у справі № 922/4751/14 судовими рішеннями встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та наявність у відповідача заборгованості станом на 10.12.2014 в розмірі 1068657,60 грн. Місцевим господарським судом також встановлено, що позивач здійснив нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних за період до 01.01.2016, в той час як мирова угода була укладена лише 08.02.2016 та передбачала розстрочення платежів, починаючи з січня 2016 року. Тобто станом на 01.01.2016 у відповідача існувало прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, що відповідно до статті 625 ЦК України є підставою для нарахування суми інфляції та 3% річних. За таких обставин, за результатами власного перерахунку, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" 443995,91 грн. інфляційних втрат та 29059,73 грн. 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 20494,80 грн., нараховану за період з 10.12.2014 по 05.01.2015, судом відмовлено, оскільки ухвалою господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №15/76-б про банкрутство відповідача від 09.02.2004 відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних, трьох процентів річних та пені, нарахованих за період з період з 10.12.2014 по 01.01.2016, в звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014 щодо розрахунку за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 у справі № 922/4751/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015, встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 1068657,60 грн. за договором про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014.

В подальшому, у зв'язку із невиконанням відповідачем даного рішення та непогашенням заборгованості за договором, ТОВ "Елемер-Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївської ТЕС про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 136260,36грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі №922/6057/14 даний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 76943,34 грн. за період з вересня по листопад 2014 року та 3% річних у сумі 11242,86 грн. за період з 05.08.2014 до 10.12.2014. В частині вимог про стягнення пені в розмірі 48074,95 грн. судом відмовлено.

Дане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі №922/6057/14.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі №922/4751/14 затверджено мирову угоду сторін, що була укладена на стадії виконання судового рішення у справі № 922/4751/14.

Зокрема, пунктом 3 цієї мирової угоди передбачено, що ПАТ "Центренерго" та ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" дійшли згоди щодо розстрочення та добровільного виконання рішення суду щодо заборгованості, стягнутої рішенням від 08.12.2014 у цій справі, за наслідками якої:

Заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" згідно рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/4751/14 від 08.12.2014 складає 1090030,76 грн. (з якої 1068657,60 грн. основного боргу та 21373,16грн. судового збору);

ПАТ "Центренерно" зобов'язується погасити заборгованість перед ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" у розмірі 1 090 030,76 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" згідно наступного графіку погашення заборгованості з можливістю дострокового погашення заборгованості:

- 109 003,08 грн. протягом січня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом лютого 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом березня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом квітня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом травня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом червня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом липня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом серпня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом вересня 2016 р.

- 109 003,08 грн. протягом жовтня 2016 р.

Згідно пункту 4 даної мирової угоди після виконання сторонами вимог зазначених у пункті 3 цієї мирової угоди, сторони дійшли згоди про відсутність претензій одна до одної по виконанню рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/4751/14 від 08.12.2014.

Отже, матеріали справи та вищевказані судові рішення у справі № 922/4751/14 підтверджують факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати основного боргу за договором, який станом на 10.12.2014 складав 1068657,60грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Як зазначає позивач у позові, та це не заперечується відповідачем, останній взяте на себе зобовязання по оплаті поставленого товару виконав у повному обсязі лише у вересні 2016 року. Так, відповідач погасив заборгованість у розмірі 1068657,60 грн., сплативши 100000,00 грн. за платіжним дорученням № Z/204 від 26.01.2015, та, починаючи з лютого по вересень 2016 року рівними щомісячними платежами у розмірі 968657,60 грн. Останній платіж відповідач здійснив згідно платіжного доручення №Z/2333 від 28.09.2016 (а.с. 25).

Позивачем заявлені до стягнення 454588,47 грн. інфляційних втрат та 29059,73грн. 3% річних. При цьому, відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляційних та річних на суму боргу в розмірі 1068657,60 грн. за період з 10.12.2014 по 26.01.2015, та на суму боргу в розмірі 968657,60 грн. за період з 26.01.2015 по 01.01.2016, що відповідає обставинам справи.

Разом із тим, перевіривши наданий позивачем розрахунки колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 443995,91грн. інфляційних втрат, а 3% річних - 29059,73 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що внаслідок укладання сторонами мирової угоди, затверджену ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі № 922/4751/14, строк виконання зобовязання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару був змінений, а тому не існує простроченого зобовязання та права позивача на стягнення з відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання, слід зазначити наступне.

Так, пунктом 3 цієї мирової угоди передбачено, що ПАТ "Центренерго" та ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" дійшли згоди щодо розстрочення та добровільного виконання рішення суду щодо заборгованості, стягнутої рішенням від 08.12.2014 у цій справі.

Будь-які пункти мирової угоди не містять положень про зміну саме умов договору, у тому числі щодо зміни строків оплати, тоді як предметом позовних вимог є стягнення інфляційних та річних в звязку з невиконанням відповідачем умов договору № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару. Позивач здійснив нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних за період до 01.01.2016, в той час як мирова угода була укладена лише 08.02.2016 та передбачала розстрочення платежів, починаючи з січня 2016 року. Тобто умови мирової угоди не змінюють та не припиняють грошове зобовязання відповідача за договором за період з 10.12.2014 по 01.01.2016 та не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобовязання у відповідності на підставі ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача 443995,91 грн. інфляційних втрат, 29059,73 грн. 3% річних, які є матеріально та документально обґрунтованими.

Що стосується заявленої до стягнення пені в розмірі 20494,80 грн., нараховану за період з 10.12.2014 по 05.01.2015, колегія суддів не вбачає правових підстав для її стягнення, оскільки ухвалою господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №15/76-б про банкрутство відповідача від 09.02.2004 відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі, тому нарахування пені під час дії мораторію не відповідає вищевказаній нормі законодавства.

З урахуванням викладеного, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 09 лютого 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 у справі № 922/3850/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.