Постанова № 64761650, 06.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа № 922/3926/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко Я.О.

третьої особи - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх.№65 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.16 у справі №922/3926/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на строні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки, м.Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , м.Харків

про розірвання договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2016 року позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області - звернувся з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9911,65 грн., пені - 978,70 грн., штрафу - 693,82 грн. та розірвання договору оренди №5328-Н від 23.11.2012 р. Позивач також просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_3 повернути орендоване майно (нежитлове приміщення 1-го поверху 4-поверхової будівлі громадського будинку (інв. №61436), загальною площею 39,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2) балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №5328-Н від 23.11.2012 р., в частині внесення орендної плати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.16 по справі №922/3926/16 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково; розірвано договір оренди 5328-Н від 23.11.2012 р. укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, м. Харків. Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 повернути орендоване майно (нежитлові приміщення 1-го поверху 4-поверхової будівлі громадського будинку (інв. №61436), загальною площею 39,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2) Балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки, м. Харків за Актом приймання-передачі, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість з орендної плати в сумі 9911,65 грн., пеню в сумі 939,18 грн. та штраф у сумі 693,82 грн.

З урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки: стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету України - 4129,30 грн. судового збору; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь державного бюджету України - 4,70 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі зазначив, що на час розгляду судом першої інстанції даної справи, тобто, до моменту ухвалення рішення відповідач виконав у повному обсязі покладені на нього грошові зобов'язання зі сплати орендних платежів, а також сплатив у повному обсязі додатково нараховані позивачем та зазначені у позовній заяві штрафні санкції: пеню та штраф, що підтверджується квитанцією №11_12 від 09.12.2016 р. Але, відповідач не мав можливості надати суду докази про повне виконання зобов'язань перед позивачем з причин, що не залежали від нього.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання за договором, в частині сплати орендної плати, в зв'язку з чим за період з лютого 2016 року по жовтень 2016 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 9911,65 грн.

У відзиві зазначив, що відповідачем не виконуються умови договору оренди в частині сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд (з лютого 25016 року по жовтень 2016 року), позивач має усі підстави, у судовому порядку, розірвати договір оренди та вимагати повернення майна.

Позивач вважає, що твердження відповідача на сплату заборгованості не має юридичного значення при розгляді апеляційної скарги, оскільки сума заборгованості була фактично сплачена після ухвалення судового рішення, а відповідачем не спростовано факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд (з лютого 2016 р. по жовтень 2016 року), що натомість підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Позивач надав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив зобов'язати Державну прикордонну службу України надати Харківському апеляційному господарському суду інформацію про перетин державного кордону України з 01.01.2016р. по теперішній час фізичною особою ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Колегія суддів вважає, що клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, в зв'язку з необґрунтованістю.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що 12.11.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди №5328-Н.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлове приміщення 1-го поверху 4-поверхової будівлі громадського будинку (інв. №61436), загальною площею 39,1 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 24.05.2012р. і становить 219000,00 грн.

У п.1.2. договору зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Як свідчать матеріали справи, факт передачі зазначеного майна підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна №5328-Н від 23.11.2012 р. (а. с. 16).

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 1(один) рік з 23.11.2012 р. по 23.11.2013 р. Додатковими угодами №1 від 30.08.2013р., №2 від 28.08.2014 р., №4 від 09.08.2016 р. термін дії Договору було продовжено до 23.11.2016 р.

У п.3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2012 р. - 1445,45 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2012 р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2012 р.

09.08.2016 р. додатковою угодою №3 до п. 3.1 договору було внесено зміни, орендну плата за базовий місяць - листопад 2015 р. встановлено в розмірі 2261,00 грн.

Пунктами 3.2., 3.3. орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувача щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України визначено, що Орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, з посиланням на те, що відповідач не виконував свої зобов'язання в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим за період з лютого 2016 року по жовтень 2016 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 9911,65 грн. (а.с. 22).

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 9911,65 грн., в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати за період з лютого 2016 року по жовтень 2016 року.

Позивач в позовній заяві нарахував пеню у сумі 978,70 грн. та штрафу в сумі 693,82 грн (а.с. 23).

В п. 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору зазначено, що у разі, якщо на день сплати орендної плати заборгованість за пеню становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до правої позиції викладеної в Постанові Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», суд врахував наступне.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій;

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 231 ГК України передбачено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань;

Для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції правомірно, перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені у сумі 978,70 грн. та штрафу в сумі 693,82 грн. та зробивши перерахунок пені з урахуванням максимального строку нарахування в 6 місяців, частково задовольнив вимоги позивача по стягненню пені в розмірі 939,18 грн. та штрафу в сумі 693,82 грн.

Відповідно до ст. 631 ЦК України та ч.7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно зі ч. 3 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 651, ст. 783 ЦК України передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Суд першої інстанції встановив, що орендар взагалі не вносив орендну плату починаючи з 21.03.2016 р.

Суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди 5328-Н від 23.11.2012 р., оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Колегія суддів вважає твердження відповідача про сплату заборгованості необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи, оскільки сума заборгованості була фактично сплачена після ухвалення судового рішення, а відповідачем не спростовано факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд (з лютого 2016 р. по жовтень 2016 року), що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.2, ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.180, 230,231,232,283,285,287,291,343 Господарського кодексу України; ст.ст.509, 526, 631, 651, 782, 783 ЦК України; ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.16 у справі №922/3926/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.02.17

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.