Постанова № 64761389, 31.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 910/19319/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Михальської Ю.Б.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від скаржника: не з'явився,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. про задоволення скарги Київської міської ради на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/19319/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом ПАТ "Місто Банк" в особі його Київської філії

до Київської міської ради

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/19319/15 скаргу Відповідача на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено, визнано незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича, скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.08.2016р. виконавче провадження №51446814 про стягнення виконавчого збору.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/19319/15 та відмовити в задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, скаржник вважає, що виконавчий збір стягується з боржника після спливу строку на самостійне виконання рішення з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та з початком примусового виконання рішення, тобто виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.01.2017р.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, 16.01.2017р. здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Михальська Ю.Б., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. вищезазначеним складом колегії суддів апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. розгляд справи №910/19319/15 відкладено на 31.01.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. позов задоволено повністю; звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, на користь Позивача в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 у сумі 702778,18 грн; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 14055,56 грн. судового збору.

08.10.2015р. виданий наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р.

17.06.2016р. державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51446814 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2015р. у справі №910/19319/15, в якій встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

29.08.2016р. старшим державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП №51446814 про стягнення з Відповідача виконавчого збору у сумі 70277,80 грн. у зв'язку із тим, що боржником рішення суду не виконано у наданий на самостійне виконання строк.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Скаржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом 3-х робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій указує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передання стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Із встановлених місцевим судом обставин вбачається, що у серпні 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП №51446814 про стягнення з Відповідача виконавчого збору у сумі 70277,80 грн. у зв'язку із тим, що боржником рішення суду не виконано у наданий на самостійне виконання строк.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в конкретному випадку не вчинялися.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 28.01.2015р. по справі № 3-217гс14 та від 06.07.2015р. по справі №6-785цс15.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р.

За вказаних обставина апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що дії старшого державного виконавця ВДВС з приводу винесення постанови від 29.08.2016р. №51446814 повинні бути визнані неправомірними, а постанова від 29.08.2016р. №51446814 про стягнення з боржника виконавчого збору повинна бути визнана недійсною.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/19319/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/19319/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Ю.Б. Михальська

Г.В. Корсакова