Ухвала суду № 64761386, 13.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"13" лютого 2017 р. Справа №910/22979/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Мединський М.М., представник за довіреністю №б/н від 14.12.2016 р.;

від відповідача - Василенко І.В., представник за довіреністю №б/н від 02.01.2017р. та Тиліпський Д.В., представник за довіреністю №б/н від 02.01.2017р.;

від третьої особи - ОСОБА_5 - представник не прибув;

від третьої особи - Міністерства культури України - представник не прибув;

від третьої особи - Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Панасенко І.І., представник за довіреністю №060-8085 від 03.11.2016;

від третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В., представник за довіреністю №27-48337/16 від 28.12.2016, Шевченко Ю.А., представник за довіреністю №27-43107/16 від 01.11.2016,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, Міністерства культури України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький" до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кавицький" про:

- звернення стягнення шляхом визнання права власності за ПАТ "Дельта Банк" на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 13.05.2010 року, в рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 36 756 082 , 09 грн.(з яких: заборгованості за кредитом - 29 835 084,48 грн., заборгованості по відсотках - 4 349 383,15 грн., пені - 2 448 988,93 грн., 3% річних - 122 625,53 грн.).

- про визнання за публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" права власності на нерухоме майно, а саме нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Кавицький" звернулось до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання Іпотечного договору від 13.05.2010 недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. у справі №910/22979/15 первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмолено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. у справі №910/22979/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем подано до суду клопотання про призначення у даній справі судової експертизи.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про його задоволення, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, предметом позову публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4, шляхом визнання права власності.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Позивачем до суду першої інстанції було надано Звіт про оцінку, виконаний товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Професіонал" 27.10.2015 р., відповідно до якого вартість предмета іпотеки - нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4 станом на 27.10.2015 складає 14 281 731,00 грн.

Вказана оцінка предмета іпотеки проводилась на замовлення позивача - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Відповідач заперечує проти визначеної товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Професіонал" оцінки предмета іпотеки та зазначає, що вартість нежилих приміщень є вищою, аніж визначена у вказаному Звіті.

З огляду на викладене, апелянт просив суд з метою визначення ринкової вартості вказаних нежилих приміщень призначити у даній справі судову експертизу.

Колегія суддів, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо визначеної товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Професіонал" вартості предмета іпотеки, дійшла висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової експертизи.

При цьому, судом було враховано наступне.

Верховний суд України у розділі ІІ Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010 стосовно оцінки майна - предмета іпотеки, зазначив наступне.

В одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи. При вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета застави встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Крім цього, згідно позиції Вищого господарського суду України, викладеній в Постанові Пленуму "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24.11.2014 №1 у разі відсутності згоди між іпотекодавцем та іпотекодержателем вартість предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Отже, згідно вказаних роз'яснень Верховного суду України та Вищого господарського суду України у разі наявності заперечень у однієї із сторін проти визначеної вартості предмета іпотеки суд може вирішити вказане спірне питання шляхом призначення судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів з метою з'ясування ринкової вартості предмету іпотеки - нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4, 21.03.2016 було призначено у даній справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

Яка ринкова вартість нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4 на даний час?

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до апеляційного суду надійшов висновок експертів, складений за результатами проведення судової експертизи.

Згідно вказаного висновку ринкова вартість нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4, станом та в цінах на момент проведення дослідження складає 9 417 320 грн.

Відповідач, вважаючи, що вказане дослідження було проведено експертом за відсутності необхідних документів та з порушенням Методики оцінки об'єктів культурної спадщини, звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової експертизи.

У судовому засіданні 13.02.2017 представники апелянта підтримали вказане клопотання.

Представник Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також вказав на необхідність призначення повторної судової експертизи.

Представники позивача та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечили проти вказаного клопотання.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали даної справи, дійшла висновку про необхідність призначення повторної судової експертизи, з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду призначити повторну судову експертизу.

Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам) (п. 15.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Перш за все слід зазначити, що існує істотне розходження у висновках експертів щодо вартості спірного майна. Таке розходження неможливо усунути шляхом одержання пояснень від експертів, оскільки у висновках вказана вартість майна і її не може бути змінено за поясненнями експерта.

Так, згідно Звіту про оцінку від 27.10.2015 р., наданого до місцевого господарського суду, вартість предмета іпотеки - нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4 станом на 27.10.2015 визначена у сумі 14 281 731,00 грн.

Вартість даного майна на підставі висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного за результатами проведення судової експертизи, визначена у сумі 9 417 320 грн.

Отже, існує істотна розбіжність у вартості спірного майна за двома вказаними експертизами.

Відповідно до п. 15.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" наведена обставина є підставою для призначення повторної експертизи.

Крім того, слід зазначити наступне.

Предмет іпотеки є об'єктом культурної спадщини та внесений до Реєстру об'єктів культурної спадщини на підставі Наказу Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону культурної спадщини" кожна пам'ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України. Пам'ятки підлягають грошовій оцінці за нормативами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Пунктом 1 Методики грошової оцінки пам'яток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1447 від 26.09.2002 (надалі - Методика), передбачено, що ця Методика визначає процедури проведення грошової оцінки пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних пам'яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно пункту 5 Методики її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів оціночної діяльності під час проведення грошової оцінки пам'яток.

Враховуючи те, що предмет іпотеки є пам'яткою культурної спадщини, занесеною до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, використання Методики оцінки при визначення ринкової вартості предмету іпотеки є обов'язковим.

У експертному висновку, складеному за результатами проведеної судової експертизи, міститься посилання на Методику грошової оцінки пам'яток, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 1447 від 26.09.2002.

Згідно пункту 24 Методики для виконання робіт з визначення вартості пам'ятки суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання необхідно мати такі документи: документ, що підтверджує права на пам'ятку; паспорт пам'ятки; облікову картку пам'ятки; технічний паспорт будівлі, виданий бюро технічної інвентаризації; матеріали інвентаризації, проведеної балансоутримувачем пам'ятки; акт технічного стану пам'ятки; документ, що засвідчує встановлення зони охорони пам'ятки, охоронний договір. Ці документи оформляються на кожну пам'ятку, занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у встановленому законодавством порядку.

У Висновку експерта зазначено, що за даними дослідження наданих матеріалів справи встановлено, що в них містяться наступні документи: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ГУ комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.12.2011, Технічний паспорт МБТІ станом на 18.10.2011, Акт № 2737 технічного стану пам'ятки історії, архітектури та містобудування.

Отже, експертом проводилось дослідження за відсутності паспорту пам'ятки; облікової картки пам'ятки; матеріалів інвентаризації, проведеної балансоутримувачем пам'ятки та документу, що засвідчує встановлення зони охорони пам'ятки і охоронного договору.

При цьому, експерт не скористався своїми правами та не заявив суду клопотання про витребування додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Таким чином, в порушення п. 24 Методики експертом не досліджувались: паспорт пам'ятки; облікова картка пам'ятки, матеріали інвентаризації, проведеної балансоутримувачем пам'ятки та документ, що засвідчує встановлення зони охорони пам'ятки.

Згідно пункту 4.1. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 на кожний щойно виявлений об'єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення його до Переліку, складається паспорт об'єкта культурної спадщини.

Згідно пункту 3.1. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1760.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 фінансування робіт із складання облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини (далі - документи) здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Документи на об'єкт культурної спадщини складаються у чотирьох примірниках, один з яких зберігається в Мінкультури України, другий - в органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органах охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, третій - у районних державних адміністраціях або у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради, четвертий - у розробника документів.

Таким чином, паспорт та облікова картка на предмет іпотеки як на об'єкт культурної спадщини зберігаються у Департаменті культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерстві культури України.

Крім того, відповідно до "Про охорону культурної спадщини" порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, з метою забезпечення проведення належним чином повторної судової експертизи необхідно зобов'язати Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство культури України надати паспорт пам'ятки та облікову картку пам'ятки, документ, що засвідчує встановлення зони охорони пам'ятки та ТОВ "Кавицький"-надати матеріали інвентаризації, проведеної балансоутримувачем пам'ятки.

Однією з підстав для проведення повторної судової експертизи (окрім проведення дослідження за відсутності облікової картки та паспорту) є неврахування експертом критеріїв пам'яток культурної спадщини.

Згідно пункту 19 Методики під час проведення грошової оцінки пам'ятки слід враховувати такі критерії: дата створення пам'ятки; категорія, до якої належить пам'ятка; стильова характеристика пам'ятки; особливості архітектурного рішення; раритетність пам'ятки; схоронність (автентичність) та технічний стан головних конструктивних елементів; умови охоронного договору.

З Висновку експерта не вбачається, що під час проведення грошової оцінки пам'ятки ним були враховані вказані вище критерії.

Відповідно до 35 Методики визначення історичної, архітектурної, художньої, наукової, іншої культурної цінності пам'ятки здійснюється шляхом

аналізу зазначених характеристик пам'ятки. Кожному виду цінності відповідає сукупність показників, значення яких наведено в додатку 6 до Методики. Всі види цінностей ґрунтуються на принципі постійного динамічного розвитку, тобто види і кількість показників у межах певного виду цінностей з плином часу існування пам'ятки постійно змінюються.

Коефіцієнт, що враховує цінність пам'ятки (Кц), визначається згідно з додатком 6 до цієї Методики за такою формулою;

Кц = 1 + Кі + Км + Кк + Ке + Кін + Ку,

де Кі - коефіцієнт, що враховує історичну цінність;

Км - коефіцієнт, що враховує містобудівну цінність;

Кк - коефіцієнт, що враховує унікальність загального композиційного рішення;

Ке - коефіцієнт, що враховує виразність екстер'єру;

Кін - коефіцієнт, що враховує виразність інтер'єру;

Ку - коефіцієнт, що враховує утилітарну цінність.

Із вказаного Висновку не можна встановити чи було визначено коефіцієнт, що враховує цінність пам'ятки (Кц).

В контексті використання експертом порівняльного та дохідного методичних підходів при розрахунку ринкової вартості об'єкта оцінки, слід звернути увагу експерта при проведенні повторної експертизи на необхідність здійснення порівняння предмета іпотеки з такими об'єктами, які також відносяться до об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до пункту 49 Методики особливістю застосування методів порівняльного підходу до оцінки пам'яток є те, що до сукупності елементів порівняння включаються показники, які характеризують культурну цінність об'єктів порівняння, рівень їх схоронності (автентичності) та обмежувальні умови охоронних договорів стосовно режимів використання пам'ятки.

Таким чином, при здійсненні порівняння предмета іпотеки та інших об'єктів порівняння, відібраних експертом, експерт зобов'язаний враховувати культурну цінність об'єктів порівняння, рівень їх схоронності (автентичності) та обмежувальні умови охоронних договорів стосовно режимів використання пам'ятки.

Щодо застосування дохідного методу слід зазначити наступне.

Згідно пункту 44 Методики загальні вимоги до оцінки пам'ятки шляхом застосування методів дохідного підходу встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна з урахуванням особливостей, викладених у

пунктах 45-47 цієї Методики.

Під час визначення потенційного доходу від використання пам'ятки аналізуються такі фактори:

- можливість збільшення доходів, що обумовлено культурною цінністю, місцем розташування, експлуатаційною придатністю пам'ятки або іншими факторами;

- можливість зменшення доходів, що пов'язано з обмежувальними умовами встановлених режимів використання пам'ятки, місцем розташування, технічним станом, невідповідністю окремих характеристик об'єкта сучасним ринковим вимогам або іншими факторами.

У разі наявності інформації про доходи від експлуатації подібних об'єктів, які не є пам'ятками, вплив факторів, пов'язаних з культурною цінністю пам'ятки, на дохід від її використання може враховуватися шляхом застосування коефіцієнтів, порядок визначення яких зазначено в пункті 35 цієї Методики (п. 45 Методики).

Експертом в якості подібних було взято наступні об'єкти (Таблиця № З, стор. 30-32 Висновку експерта):

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик, Пасаж;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 4;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 21;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 19а;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/11;

Приміщення за адресою, м. Київ, вул. Хрещатик.

Із Висновку не вбачається, що експертом було проаналізовано такі фактори, як можливість збільшення доходів, що обумовлено культурною цінністю, місцем розташування, експлуатаційною придатністю пам'ятки та можливість зменшення доходів, що пов'язано з обмежувальними умовами встановлених режимів використання пам'ятки, місцем розташування, технічним станом, невідповідністю окремих характеристик об'єкта сучасним ринковим вимогам або іншими факторами.

Наведені зауваження при застосуванні дохідного методу також слід врахувати експерту при проведенні повторної експертизи з метою виключення будь-яких сумнівів у правильності проведення експертизи та достовірності визначення вартості спірного майна.

Таким чином, існують правові підстави для призначення повторної судової експертизи, оскільки: має місце істотне розходження у висновках щодо вартості спірного майна і таке розходження неможливо усунути шляхом одержання пояснень від експертів; експертне дослідження було проведено за відсутності усіх необхідних документів, а також враховуючи наведені вище певні недоліки у застосуванні Методики грошової оцінки пам'яток.

Проведення повторної судової експертизи суд доручає іншому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Витрати з проведення повторної судової експертизи покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Кавицький", виходячи з положень ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В подальшому, при розгляді апеляційної скарги по суті, суми сплачені за проведення призначеної судом експертизи будуть розподілені судом як судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного, з метою забезпечення всебічного і повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає зупиненню до отримання висновку експертизи з поставленого питання.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Призначити по справі повторну судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

2. На вирішення експерта поставити наступне питання:

Яка ринкова вартість нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4 на даний час?

3. Суд попереджає експертів про необхідність проведення експертизи відповідно до Закону України "Про судову експертизу" та про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

4. Витрати по проведенню експертизи покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Кавицький" (м. Київ, вул. Горького, 48, код ЄДРПОУ 31353110).

5. Зобов'язати сторони сприяти проведенню судової експертизи та у разі необхідності вчасно надавати необхідні для проведення експертизи документи.

6. Зобов'язати Міністерство культури України та Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати суду у найкоротші строки паспорт та облікову картку об'єкту культурної спадщини - нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4, а також документ, що засвідчує встановлення зони охорони пам'ятки.

7. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кавицький" надати суду у найкоротші строки матеріали інвентаризації, проведеної балансоутримувачем пам'ятки - нежилих приміщень (в літ. А) з №1 по №9 (групи приміщень №42) загальною площею 125,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №15/4.

8. Направити експерту копію ухвали та матеріали справи №910/22979/15.

9. Провадження у справі зупинити до одержання судом висновку судової експертизи.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко