Рішення № 64760231, 13.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 Справа № 908/3286/16

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6

до відповідача: обєднання співвласників багатоквартирного будинку Фаворит-Сіті, 69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 50-а

про стягнення 3 760,71 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: керівник - ОСОБА_1, паспорт серії СА № 803301

СУТЬ СПОРУ:

08.12.16 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі ПАТ НАК Нафтогаз України) з позовною заявою про стягнення з обєднання співвласників багатоквартирного будинку Фаворит-Сіті (надалі ОСББ Фаворит-Сіті) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 № 13/3200-ТЕ-13 в розмірі 3 760,71 грн., а саме: 3 024,78 грн. - пені, 641,38 грн. - 3 % річних та 94,55 грн. індексу інфляції.

08.12.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 08.12.16 порушено провадження по справі № 908/3286/16, якій присвоєно № провадження 17/149/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 18.01.17.

Ухвалою від 18.01.17 судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 23.02.17, розгляд справи відкладено на 13.02.17.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні 13.02.17 судом, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача розяснено про час виготовлення повного рішення.

Позивач в судові засідання жодного разу не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без участі його представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце призначеного судового засідання позивач повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

В позовній заяві від 21.11.16 № 14/4-1839 позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 760,71 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 № 13/3200-ТЕ-13, а саме: 3 024,788 грн. - пені, 641,38 грн. - 3 % річних та 94,55 грн. індексу інфляції.

24.01.17 до суду надійшло письмове пояснення, в якому представник позивача підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в особі уповноваженого представника, підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.12 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та обєднанням співвласників багатоквартирного будинку Фаворит-Сіті (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3200-ТЕ-13, за умовами якого (п. 1.1. договору) Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

У відповідності із п. 2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.13 по 31.12.13 газ обсягом до 140,7 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях кварталів: січень 34,1, лютий 32,5, березень - 9, всього за І кв. 75,6; квітень 0,0, травень 0,0, червень 0,0, всього за ІІ кв. 0,0; липень 0,0, серпень 0,0, вересень 0,0, всього за ІІІ кв. 0,0; жовтень 9,0, листопад 25,0, грудень 31,1, всього за ІV кв. 65,1.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

За приписами п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства 3 примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно із п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1 091, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Відповідно до положень п. 5.5. договору, загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 153 503,70 грн., крім того ПДВ 30 700,74 грн., разом з ПДВ 184 204,44 грн.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання умов спірного договору, позивач в період з січня по грудень 2013 р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 190 984,79грн.

Факт здійснення постачання газу відповідачу на вказану вище суму підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.13 на суму 44 487,93 грн., від 28.02.13 на суму 33 595,38 грн., від 31.03.13 на суму 32 542,79 грн., від 30.04.13 на суму 12 815,76 грн., від 31.10.13 на суму 10 308,64 грн., від 30.11.13 на суму 24 695,44 грн. та від 31.12.13 на суму 32 538,85 грн.

Вказані вище акти прийому-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Вказаний пункт договору (а саме п. 6.1.) узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1. договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач за поставлений позивачем природний газ розрахувався у повному обсязі, але з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується Довідкою по операціям за договором.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 7.1. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленого газу за період з січня по грудень 2013 р., позивачем заявлено до стягнення 3 024,78 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення відповідачем зобовязання з оплати поставленого газу матеріалами справи № 908/3286/16 доведено.

Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, суд зазначає, що за заявлений позивачем період часу, виходячи з дати початку порушення грошового зобовязання, суми боргу, що існувала у спірний період належний до стягнення розмір пені становить суму 2 938,26 грн. (розрахунок перевірено за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство»).

Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2 938,26 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 641,38 грн. (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та визнано його частково невірним через не врахування позивачем під час здійснення розрахунку приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду розмір 3 % річних за заявлений позивачем період, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України та виходячи з дати початку порушення грошового зобовязання, суми боргу, що існувала у спірний період, дат здійснення відповідачем оплат, окремо за кожним актом приймання-передачі природного газу, становить суму 624,24 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 624,24 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 94,55 грн. індексу інфляції (розрахунок міститься в матеріалах справи), а саме:

- 73,48 грн. індексу інфляції за зобовязаннями листопада 2013 р. на суму 14 695,44 грн. за період грудень 2013 р.;

- 21,08 грн. індексу інфляції за зобовязаннями грудня 2013 р. на суму 10 538,85 грн. за період січень 2014 р.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13 № 14 передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат без урахування вищенаведених вимог п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13 № 14, а саме позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат внаслідок включення до нього місяця, в якому зобовязання мало бути виконане, що є невірним, оскільки нарахування боргу з урахуванням індексу інфляції розпочинається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

У звязку із чим, судом відмовляється в задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції.

Наведене вище у тексті цього рішення спростовує всі доводи та заперечення відповідача викладені у відзиві без номеру та дати (що вина за не своєчасну оплату ЖКП лежить на громадянах, а не на юридичній особі, що відповідач є не прибутковою організацією та ін.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Судом розяснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…), після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 69, 77, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з обєднання співвласників багатоквартирного будинку Фаворит-Сіті (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 50-а, код ЄДРПОУ 35036753) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 2 938 (дві тисячі девятсот тридцять вісім) грн. 26 коп. пені, 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 24 коп. 3 % річних та 1305 (одна тисяча триста пять) грн. 37 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 16.02.17.

Суддя В.Л. Корсун