Ухвала суду № 64756738, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/3640/16-ц Головуючий у 1 інстанції Дацюк О.І.

Номер провадження 22-ц/778/644/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_5 про стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року Запорізька міська рада звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 12 червня 2008 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт на обєкті будівництва «Будівництво гаражу на території ОГК «Мирний» у м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 3в, замовником якого є ОСОБА_5

13 лютого 2014 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність обєкта до експлуатації. Однак, всупереч вимогам ст. 40 ч. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання кошів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя ОСОБА_5 не звернулась до міського голови для укладення договору про пайову участь, внаслідок чого такий договір не був укладений, а позивач недоотримав доходи в сумі 75406,7 гривень, які є упущеною вигодою.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_5 на користь Запорізької міської ради суму збитків у розмірі 75406,7 гривень та судовий збір.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у задоволенні позову Запорізької міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 13.02.2014 року ОСОБА_5 було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларацію про готовність обєкта до експлуатації (а.с. 8-10) щодо будівництва гаражу на території обслуговуючого гаражного кооперативу «Мирний», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 3в.

Відповідно до відомостей, вказаних у декларації, з заявою про надання дозволу на будівництво ОСОБА_5 звернулась у 2008 році та вже 12.06.2008 року отримала дозвіл на будівництво, фактично будівництво гаражу здійснено протягом 2008 року, про що зазначено в самій зазначеній декларації.

20.11.2015 року позивачем на адресу ОСОБА_5 було направлено вимогу про сплату суми збитків, підписану міським головою, яка була отримана ОСОБА_5 01.12.2015 року (а.с. 13-15).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, який набрав чинності 12.03.2011 року, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надане визначення замовника, яким є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що вказаним Законом до категорії замовника та відповідно особи, яка повинна брати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, звернутися з заявою та укласти договір про пайову участь, не віднесені особи, які на час набрання вказаним законом чинності вже здійснили будівництво, та ввели обєкт в експлуатацію адже на час виникнення у ОСОБА_5 наміру щодо будівництва гаражу та на час його будівництва не існувало ані зазначеного закону, ані Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, який був затверджений рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 року та яким лише наприкінці 2012 році були визначені конкретні порядок сплати та розміри пайової участі забудівників.

Відповідно до п. 1.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого Рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 року (а.с. 11-12) (далі Порядок) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжя, зобовязаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

Пунктом 2.2 Порядку визначено, що розмір пайової участі становить для нежитлових будівель та споруд 10% загальної кошторисної вартості будівництва обєкта; для житлових будинків 4% загальної кошторисної вартості будівництва обєктів.

При цьому відповідно до п. 3.1 Порядку договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вірно зазначив суд, як вказаним законом, так і Порядком визначено, що обовязок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати пайового внеску набуває замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, а договір повинен укладатися під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Натомість такі події як то виникнення наміру на забудову земельної ділянки, надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт в частині будівництва ОСОБА_5 гаражу вже відбулись у 2008 році, тобто, як уже зазначено, задовго до прийняття вказаного закону та визначення Запорізькою міської радою відповідного порядку та виникнення у замовників обовязку щодо сплати пайової участі.

Отже відповідно до вищевказаних норм Закону підставою для сплати суми коштів, що становить пайову участь, є виключно договір, в якому визнаються розмір пайової участі, строк сплати пайової участі та відповідальність сторін (п. 3.2 Порядку), а конкретна величина пайової участі у кожному випадку будівництва та для кожного замовника встановлюється окремо у відповідному договорі та не може бути лише вище визначеного Законом граничного розміру пайової участі, натомість така величина у відповідності до укладеного договору може бути і нижчою.

При цьому суд також вірно зазначив, що позивачем не вчинялось жодних дій, направлених на укладення договору з ОСОБА_5 шляхом надіслання останній пропозиції укласти відповідний договір, а також позивач не намагався в судовому порядку визнати такий договір укладеним або спонукати ОСОБА_6 на укладення такого договору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є у тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.ст. 22, 611, 612, 614, 623 ЦК України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Така правова позиція викладена і у постановах Верховного суду України від 20.06.2011 року у справі № 3-56гс11 та у постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року № 3-64гс11.

Таким чином, позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а шкода, яка завдана наслідком такої протиправної поведінки. Сума збитків не має обґрунтовуватися умовними припущеннями про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, оскільки наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Статті 10, 60 ЦПК України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що позивачем не доведені наявність збитків та протиправність поведінки ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь міської ради грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується з нормами процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався позивач в суді першої інстанції, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: