Вирок № 64751881, 15.02.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа №225/6151/15-к

Провадження №1-кп/225/22/2017

В И Р О К

іменем України

15 лютого 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Качаленко Є.В.,

судді Челюбєєв Є.В.,

ОСОБА_1,

за участю

секретаря судового засідання Жарун І.І.,

прокурора Яковенко А.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області у м.Торецьку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015050000000353 від 19.08.2015 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Славінка Спаського району Приморського краю Російської Федерації, громадянка України, українка, заміжня, має малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово не працює, інвалід 3 групи, зареєстрована та фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинила злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.

Громадська безпека є складовою частиною національної безпеки України, яка визначається в Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року №964-IV як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у різних сферах, в тому числі правоохоронної діяльності, оборони, охорони здоров'я, інформаційної безпеки, захисту прав власності, захисту інформації, транспорту та зв'язку, при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Об'єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи, суспільство і держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

На сучасному етапі серед основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві законодавець окремо визначив загрозу посягань з боку певних груп та осіб на права і свободи громадян, державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави, загрозу проявів сепаратизму в окремих регіонах України, розголошення інформації, яка становить державну таємницю, або іншої інформації з обмеженим доступом, спрямованої на задоволення потреб і забезпечення захисту національних інтересів суспільства і держави.

На порушення цих вимог Закону України, у період до липня 2015 року ОСОБА_3 встановила контакт із учасником злочинної організації - своєю знайомою, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному проваджені, та дійшла згоди з останньою стосовно передачі інформації щодо пересування та дислокації військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України у м.Торецьку Донецької області (колишня назва Дзержинськ, перейменовано 18.02.2016) та його околицях.

При цьому ОСОБА_3 було достеменно відомо, що її знайома перебуває у м.Горлівка Донецької області на тимчасово непідконтрольній Україні території, та є членом злочинної організації, яка має ознаки стійкого ієрархічного обєднання декількох осіб, створена з метою здійснення злочинної діяльності та фактично вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини проти громадської безпеки, зокрема проводить обстріли позицій підрозділів Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях, які задіяні у проведенні антитерористичної операції.

Інформацію, яку ОСОБА_3 мала передати своїй знайомій, вона збирала із повідомлень про події у місті від таксистів у службі таксі м.Торецька, де ОСОБА_3 працювала диспетчером, із власних спостережень, зі слів жителів, а також із інших невстановлених джерел. Цінність даної інформації полягала у тому, що її знайома, будучи членом злочинної організації, перебуваючи на тимчасово непідконтрольній Україні території у місті Горлівка, не мала вільного доступу до позицій Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях, а тому не могла оперативно здобувати інформацію розвідувального характеру із відкритих джерел.

ОСОБА_3 усвідомлювала, що інформація, яку вона передаватиме своїй знайомій, яка є членом злочинної організації, буде використовуватись з метою знищення та завдання якомога більшої шкоди військовослужбовцям та військовій техніці української армії, зокрема через точну поінформованість про дислокацію військових підрозділів, а також внаслідок оперативного повідомлення про результати проведених артилерійських обстрілів та можливість відкоригувати їх влучання. Для ОСОБА_3 було очевидно, що ця інформація, з урахуванням оперативності та мети її передачі до тимчасово непідконтрольного Україні міста Горлівка, має виражений військовий характер і в умовах проведення антитерористичної операції є особливо цінною для злочинної організації, а тому має обмеження у доступі. Передача або розголошення вказаної інформації будь-якими каналами особам, які мають причетність до злочинних організацій, могла завдати шкоди інтересам держави та призвести до тяжких наслідків, а саме: загибелі мирного населення, військовослужбовців Збройних Сил України, знищення або пошкодження військової техніки, зриву планів бойового застосування в районі проведення антитерористичної операції.

На реалізацію свого злочинного умислу у період з 29 липня 2015 року до 11 серпня 2015 року ОСОБА_3 неодноразово у телефонних розмовах з учасником злочинної організації - своєю знайомою, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному проваджені, з метою сприяння її злочинній діяльності, передавала останній відомості щодо місць дислокації, чисельності, маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях.

Так, 29.07.2015 року о 20:04:59 ОСОБА_3 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок своїй знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку в сторону району, який місцеві жителі називають «Мікрошан», у напрямку шахти «Південна» (російською мовою «Южная») проїхала військова техніка - три «Камази» і два «Урали» навантажені ящиками з боєприпасами військових підрозділів Збройних Сил України.

03.08.2015 року о 23:45:54 ОСОБА_3 зі свого телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку в районі, який місцеві жителі називають «Фамех», біля терикону, на териконовому полі військові підрозділи Збройних Сил України привозять та розташовують дві самохідні артелирійські установки і проводять обстріли. При цьому ОСОБА_3 повідомила знайомій, що подібні дії військових з транспортування, розташування та проведення обстрілів з самохідних артилерійських установок мають постійний характер.

04.08.2015 року о 12:31:54 ОСОБА_3 на свій телефонний номер +380936606621 прийняла вхідний дзвінок від знайомої з телефонного номеру +380632854114 і в ході розмови повідомила про наявність військової техніки на території автошколи у м.Торецьку, а також на прохання знайомої пообіцяла дізнатись інформацію про рід військових підрозділів, що базуються у м.Торецьку на території автошколи.

Того ж дня о 14:36:13 ОСОБА_3 зі свого телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що дізналась про рід військових підрозділів, який базується на території автошколи у м.Торецьку, а саме 17 окремий батальйон територіальної оборони.

09.08.2015 року о 19:33:24 ОСОБА_3 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку напередодні 08.08.2015 року військовими підрозділами Збройних Сил України було транспортовано та у с.Курдюмівка облаштовано вогневі позиції 4 установок реактивних систем залпового вогню «БМ-21 ГРАД» та 2 зенітних артилерійських установок.

10.08.2015 року о 00:24:06 ОСОБА_3 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній про відсутність бойової готовності у військових підрозділів Збройних Сил України, які базувались у м.Торецьку в районі шахти «Південна» та шахти «Північна».

10.08.2015 року о 00:54:28 ОСОБА_3 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній про наявність боєприпасів військових підрозділів Збройних Сил України на території автошколи у м.Торецьку. Крім того ОСОБА_3 повідомила знайомій про результати артилерійського обстрілу позицій військових підрозділів Збройних Сил України на околиці м.Торецька в районі, який місцеві жителі називають «Дилеєвка» та надала пораду щодо коректирування напрямку обстрілу.

10.08.2015 року о 01:03:21 ОСОБА_3 з власного мобільного телефонного номеру +380936606621 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер +380632854114 і в ході телефонної розмови повідомила останній про дислокацію військових підрозділів та розташування військової техніки Збройних сил України на околиці м.Торецька в районі, який місцеві жителі називають «динамітний ставок».

11.08.2015 року о 19:02:41 ОСОБА_3 на свій телефонний номер +380936606621 прийняла вхідний дзвінок від знайомої з телефонного номеру +380632854114 і в ході розмови повідомила про облаштування військовими підрозділами Збройних Сил України обороних позицій в районі шахти «Новодзержинська» м.Торецька, а також повідомила про дислокацію військових підрозділів Збройних Сил України на околицях м.Торецька в районах, які місцеві жителі називають «квадрати» і «Дилеєвка».

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 визнала свою вину частково та пояснила, що не розібралась у політичній і військовій ситуації, під час спілкування зі своєю давньою знайомою ОСОБА_4 повідомляла їй інформацію про рух техніки. ОСОБА_3 обгрунтувала свої дії тим, що хотіла аби не гинули люди, діяла у мирних цілях. Відповідаючи на уточнююче питання суду, ОСОБА_3 підтвердила фактичні обставини свого діяння, однак зазначила, що умислу на сприяння терористичній організації у неї не було. Щодо ОСОБА_4 - не знала, що та працює в «МГБ ДНР», припускала, що знайома могла бути «там». ОСОБА_3 пояснила, що під час так званого «референдуму» із сімєю виїжджала із міста, участі у мітингах вони не приймали, вона жила в Україні і в неї не було бажання йти на сторону «ДНР» чи їхати у Росію, не переслідувала цілей, щоб гинули військові, чи щоб «ДНР» захопили місто. Про те що ОСОБА_4 співробітник «МГБ» вона дізналась від слідчого. ОСОБА_3 припустила, що ОСОБА_4 знайшла до неї психологічний підхід, якби вона знала, що та скористується нею як давньою подругою у злочинних цілях, вона б припинила звязок. Зазначила, що на той момент не сприймала «ДНР» як терористичну організацію.

Відповідаючи на питання прокурора Мартинова О.С. пояснила, що їй не було відомо про причетність ОСОБА_4 до збройних формувань ДНР, лише знала, що та переїхала на територію, яку контролює «ДНР» у Горлівку.

ОСОБА_3 підтвердила, що номер НОМЕР_1 належить їй.

Відповідаючи на питання захисту ОСОБА_3 пояснила, що їй не пропонували стати членом «ДНР», присягу на вірність «ДНР» вона не складала, жодних зобовязань про передачу інформації не підписувала. Про ієрархічну структуру «ДНР», поділ на блоки та підрозділи їй нічого не відомо, про наявність політичного і силового блоку, і коло їх обовязків їй нічого не відомо. Факт контактів з ОСОБА_4 вона не заперечувала, однак не знала, що та працює в т.з. «МГБ ДНР», лише те, що вона перебуває у Горлівці. ОСОБА_4 була її сусідкою, знайомі вони близько 9 років, це була жіноча дружба та співробітництво у маркетинговому розповсюдженні косметики фірм «AVON» та «Oriflame». З нею були довірительні відносини, ОСОБА_3 планувала найняти її репетитором математики для своєї дочки. Траплялись випадки, коли ОСОБА_3 ходила до ОСОБА_4 та обговорювала свої сімейні труднощі, могла їй поскаржитись на свої проблеми. Інформацію про дислокацію військових сил у м.Торецьку, яку ОСОБА_3 передавала ОСОБА_4, обвинувачена дізнавалась з міських слухів, різних розмов. Точних координат не передавала. Інформацію передавала з метою, щоб не гинули люди. Зауважила, щоб саме з цією метою ОСОБА_4 і вийшла з нею на контакт, щоб як можна менше гинуло людей. З нею мала спілкування у соціальній мережі «Однокласники», яке, як ОСОБА_3 пізніше зрозуміла, було спробою налагодити контакт з боку знайомої. Першою вийшла на контакт ОСОБА_4 через «Однокласники», потім через телефон, який вона знала.

Суд констатує, що обрана обвинуваченою захисна позиція полягає у частковому визнанні своєї винуватості - ОСОБА_3 підтвердила фактичні обставини вчиненного нею діяння, яке виразилось у передачі знайомій, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, інформації щодо пересування та дислокації військової техніки та військовослужбовців Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях. При цьому ОСОБА_3 заперечувала, що їй було будь-що відомо про причетність її знайомої до діяльності саме терористичної організації. Під час судового розгляду обвинувачена неодноразово надавала суду документи, зокрема відповіді профільного комітету Верховної ради України, щодо неврегульованості процедурного питання визнання певної організації терористичною. ОСОБА_3 постійно наголошувала, що в Україні жодним офіційним рішенням організація «Донецька народна республіка» не визнана терористичною. Обвинувачена заперечувала кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст.258-3 КК України, вважала, що фактично скоїла злочин, передбачений ст.256 КК України. Також обвинувачена у своїх поясненнях стверджувала, що на час здійснення діяння нею керував єдиний позитивний мотив - запобігти втратам серед мирного населення та військових.

Суд критично оцінює показання ОСОБА_3 щодо мотиву її дій - запобігти втратам серед мирного населення та військових, оскільки характер повідомлень свідчить про чітку мету, з якою мала використовуватись інформація - сприяти завданню якомога більшої шкоди військовослужбовцям та військовій техніці української армії. Зокрема під час телефонного дзвінку 10.08.2015 року о 00:54:28 ОСОБА_3 повідомила знайомій про результати проведеного артилерійського обстрілу позицій військових підрозділів Збройних Сил України на околиці м.Торецька в районі, який місцеві жителі називають «Дилеєвка» та надала пораду щодо коректирування напрямку обстрілу, таким чином мала бути досягнута мета скоригувати «вогонь» по позиціях військових, що б призвело до більш точного влучання, а відповідно і більших втрат.

Досліджуючи докази у судовому засіданні суд, крім допиту обвинуваченої, також допитав свідків та вивчив інші надані письмові матеріали кримінального провадження:

Так, свідок ОСОБА_5, таксист служби таксі «Маяк» у м.Торецьку, повідомив суду, що ОСОБА_3 була диспетчером цієї служби, коли йшли бої вона запитувала, хто живий, здоровий, кому попало в будинок, кого вбило. Детально пригадати зміст розмов не зміг.

Свідок ОСОБА_6, чоловік обвинуваченої, пояснив суду, що дружина не була членом терористичної організації, вона інвалід, вдома три доньки. ОСОБА_4 він знає, це сусідка, подруга жінки. Він знав, що ОСОБА_4 підтримувала «ДНР», але що вона була членом незаконного збройного формування, він не здогадувався. Дружина ОСОБА_6 також знала про переконання ОСОБА_4 Про звязок дружини з ОСОБА_4 та про передачу інформації про дислокацію військових йому нічого відомо не було. Він не виключає, що коли йшли обстріли його дружина телефонувала ОСОБА_4 дізнатись чи треба ховатись, все ж таки у них діти.

Відповідно до службового листа №4552 від 17.08.2015 року (т.1 а.с.57) Штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Антитерористичного центру при Службі безпеки України у відповідь на запит №50/1781 від 14.08.2015 року підтвердив інформацію щодо переміщення військової техніки, зокрема три автомобіля «Камаз» і два «Урал» з боєкомплектом з району т.зв. «Мікрошану» в район «Південний» м.Торецьк (колишнє м.Дзержинськ) та розташування на полі поблизу одного з териконів у районі підприємства т.зв. «Фамех» САУ. Інформацію про переміщення БМ-21 «Град» та ЗРК не підтверджено, факт розміщення у місті батальйону територіальної оборони та факти обстрілів позицій Збройних Сил України не підтверджено. Додатково повідомлено, що інформація щодо фактів розташування та переміщення (із відображенням часу, використаного транспорту, напрямків руху, наявного маскування, супроводу тощо) та стосовно окремого війсьового підрозділу віднесена до відомостей військового характеру, в умовах проведення АТО має обмеження у доступі. Передача або розголошення вказаної інформації будь-якими каналами супротивнику (особам, які мають причетність до терористичних організацій «ДНР», «ЛНР», інших, або представникам спейслужб іноземних країн чи військовослужбовцям іноземних держав) може завдати шкоди інтересам держави (зокрема її обороноздатності) та призвести до інших тяжких наслідків, а саме: загибелі мирного населення, військовослужбовців ЗС України, інших військових формувань України, знищення або пошкодження військової техніки, зриву планів бойового застосування ЗС та інших військових формувань та правоохоронних органів України в районі проведення АТО.

Відповідно до службового листа №С/1339 від 19.08.2015 року (т.1 а.с.59) Сектор «С» Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Антитерористичного центру при Службі безпеки України у відповідь на запит №50/1781-1 від 18.08.2015 року підтвердив інформацію стосовно розташування 29.07.2015 року в районі «Південний» м.Торецьк (колишня назва м.Дзержинськ) підрозділів 57 омпбр, які в період з 19:55 до 21:00 були обстріляні незаконними збройними формуваннями «ДНР» з напрямку м.Горлівка мінометами 120мм та АГС, втрат не зазнали. Також підтверджено розташування 03.08.2015 року поблизу одного з териконів у районі підприємства т.зв. «Фамех» підрозділів 17 омпб, по яким у період з 11:50 до 20:20 незаконні збройні формування «ДНР» здійснили обстріли з напрямку м.Горлівка із застосуванням РПГ, БМП, мінометів 82 мм. Від обстрілів загинув військовослужбовець солдат ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, радіотелеграфіст 1 відділення 3 взводу 1 роти 57 омпбр, призваний 14.08.2014 року Вінницьким ОМВК. Також підтверджено, що в приміщенні автошколи м.Торецьк був розміщений склад РАО 17 омпб. Вказаний обєкт обстрілу не піддавався. Черговий раз наголошено, що вказана інформація має обмежений доступ, її розголошення може завдати шкоди інтересам держави (зокрема її обороноздатності) та призвести до інших тяжких наслідків.

Протокол огляду предметів від 20.08.2015 року (т.1 а.с.61-62), відповідно до якого було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_8 її власний мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI 35445705-903269-2 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер 093-660-66-21. В ході огляду було встановлено, що в журналі вхідних/вихідних викликів наявні зєднання 10.08.2015 о 20:00, 23:35, 11.08.2015 о 19:02, 12.08.2015 о 17:01, 13.08.2015 о 10:19, 14.08.2015 о 11:25 з номером мобільного телефону 063-285-41-14, який належить ОСОБА_4

Долучений до кримінального провадження речовий доказ (т.1 а.с.67) - мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI 35445705-903269-2 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер 093-660-66-21, який належить підсудній ОСОБА_8

Висновок компютерно-технічної експертизи від 28.09.2015 року №366 (т.1 а.с.71-76), згідно якого наданий на дослідження мобільний телефон фірми «SONY», моделі - «ST25i», IMEI 354457059032692 знаходиться у технічно справному стані, містить у собі SIM-картку «Life» з телефоним номером +380936606621, в ході дослідження було виявлено інформацію щодо телефоних контактів «+380632854114», зокрема записи у журналі дзвінків та абонентській контактній книзі по зазначеному телефоному номеру.

Протокол (т.1 а.с.87-90) за результатами проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» складений 06.10.2015 року, відповідно до якого зафіксовано інформацію, отриману співробітниками УСБУ у Волинській області у відповідності до норм Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про боротьбу з тероризмом» на підставі ухвали слідчого судді - судді Апеляційного суд Волинської області ОСОБА_9 (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року) за результатами оперативно-технічного пошукового заходу - контроль телефоних розмов, стосовно звязку обєкта справи - громадянки України ОСОБА_3 (телефоний номер НОМЕР_1) з особою на імя «Лєна» (телефоний номер 380632854114).

У протоколі відображений зміст розмов особи, що використовувала телефоний номер НОМЕР_1 з особою на імя «Лєна», яка використовувала телефоний номер 380632854114, зокрема зміст телефоних розмов 29.07.2015 року о 20:04:59, 03.08.2015 року о 23:45:54, 04.08.2015 року о 12:31:54, 14:36:13, 09.08.2015 року о 19:33:24, 10.08.2015 року о 00:24:06, 10.08.2015 року о 00:54:28, 10.08.2015 року о 01:03:21, 11.08.2015 року о 19:02:41.

Записи телефонних розмов, одержані внаслідок проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» зафіксовано на відповідному носієві - оптичному CD-R дискові, який міститься у матеріалах кримніального провадження (т.1 а.с.91).

Протокол про проведення слідчого експерименту від 09.09.2015 року (т.1 а.с.92-95), складений у м.Маріуполь за участю підозрюваної ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 у присутності двох понятих. В ході слідчого експерименту за допомогою ноутбуку «Lenovo» з можливістю виходу до мережі Інтернет з використанням сторінки «Yandex Maps» було роздруковано графічне зображення (вид зверху) - карту міста Торецьк (колишня назва Дзержинськ) та навколишньої місцевості, на якому підозрювана ОСОБА_3 показала розташування терикону, в районі під назвою «Феміха», поблизу яких розташовувалась військова техніка військових підрозділів України, будівлю автошколи, що розташована по вул.ОСОБА_1, у приміщені якого імовірно знаходяться сховища та склади з боєприпасами, будинок №10 по вул.Маяковського, де розташовувалась диспетчерська служба, у якій працювала підозрювана та передавала ОСОБА_4 зазначені відомості.

Протокол огляду речей від 18.09.2015 року (т.1 а.с.96-102), в ході якого за допомогою ноутбуку «Lenovo» був оглянутий компакт-диск CD-R «Verbatim» з написом «23209 ВК», отриманий в ТОВ «Астеліт» за адресою м.Київ, вул.Амосова, 12 ході тимчасового доступу до речей та документів. На оглянутому диску виявлено та зафіксовано у протоколі інформацію про зєднання номерів мобільного телефону +380936606621, що належить підозрюваній ОСОБА_3 та мобільного телефону +380632854114, яким користувалась ОСОБА_4 за період з 01.03.2015 до 21.08.2015 року. У протоколі відображена інформація про час та приблизне місце розташування телефону з мобільним номером НОМЕР_1 під час зєднань з телефоним номер 380632854114, зокрема зафіксовано зєднання 29.07.2015 року о 20:05, 03.08.2015 року о 23:46, 04.08.2015 року о 12:30, 14:36, 09.08.2015 року о 19:33, 10.08.2015 року о 00:24, 10.08.2015 року о 00:54, 10.08.2015 року о 01:03, 11.08.2015 року о 19:02.

Витяг (т.1 а.с.105-108) з ЄРДР по кримінальному провадженню №22014050000000097, епізод №18 внесено 07.10.2014 року, фабула: «Для вчинення у складі терористичної організації «Донецька народна республіка» терористичних актів відносно підрозділів ЗСУ... на території Донецької області були створені непередбачені законом збройні формування... до [яких].. входили зокрема:...ОСОБА_4..». Відповідно до наданого витягу за даним епізодом про підозру особі не повідомлено.

Протокол огляду (т.1 а.с.112-123) від 21.09.2015 року, в ході якого за допомогою ноутбуку «Lenovo», що має доступ до мережі «Інтернет» було здійснено завантаження сторінки за адресою «http://ok.ru/yelena.chaykovskayageyshtorova», при відкриття якої надано обмежений доступ до сторінки у соціальній мережі «Однокласники», яка підписана як «ОСОБА_10 (Гейторова)», 43 роки, місце проживання - «Росія, Горлівка», містить зображення жінки, сторінка оформлена з використанням символіки т.зв. «георгіївської стрічки», інша інформація недоступна. У протоколі також відображено огляд сторінки користувача «Олени Гейшторової» у соціальній інтернет-мережі «В контакте», яка містить фото жінки та інших осіб у військовій формі.

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками (т.1 а.с.124-128) від 23.09.2015 року складений у м.Маріуполь за участю підозрюваної ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 у присутності двох понятих. В ході предявлення особи для впізнання підозрювана ОСОБА_3 впізнала на фотознімку свою знайому ОСОБА_4

Протокол затримання підозрюваної (т.2 а.с. 65-68) від 19.08.2015 року складений у м.Маріуполь, про те що о 20:10 вона була затримана органом досудового слідства за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України. Під час затримання ОСОБА_3 добровільно надала свій мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI 35445705-903269-2 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер 093-660-66-21.

ОСОБА_5 (т.2 а.с.69) Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України від 14.07.2016 року №04-24/16-716 у відповідь на запит ОСОБА_3 стосовно надання інформації щодо введення воєного чи надзвичайного стану та про наявність Закону України про визнання «ДНР» терористичними організаціїями. Відповідно до змісту листа у межах компетенції розяснено, що ні Законом України «Про боротьбу з тероризмом», ні будь-яким іншим законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичної. Повідомляється, що підготовлено для розгляду Верховною Радою України в першому читанні проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів боротьби з тероризмом (реєстр.№2139), яким планується унормувати процедуру визнання організації терористичною.

ОСОБА_5 від 22.07.2016 №М-368-1656 (т.3 а.с.46) Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у відповідь на запит ОСОБА_3, згідно змісту станом на 22.07.2016 року Донецьку народну республіку не визнано терористичною організацією. До парламенту внесено проект Постанови Верховної Ради України «Про визнання Луганської та Донецької народних республік терористичними організаціями», зареєстрований 08.12.2014 за №1286, який очікує розгляду.

ОСОБА_5 (т.3 а.с.47-48) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 27.12.2016 року №04-18/11-2738 у відповідь на запит ОСОБА_3 стосовно надання інформації щодо визнання «ДНР» терористичними організаціїями. Відповідно до змісту листа у межах компетенції повідомлено про ряд законопроектів щодо визнання організації терористичною, які не прийнято в цілому як закони. Також повідомляється, що підготовлено для розгляду Верховною Радою України в першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів боротьби з тероризмом» (реєстр.№2139), яким планується запровадити механізм визнання організації терористичною. Повідомлено, що воєнний стан в Україні не введено.

ОСОБА_11 відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області (т.2 а.с.90) відповідно до якого гр.ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, знаходиться в розшуку.

Стороною захисту неодноразово підіймалось питання допустимості доказів, отриманих співробітниками СБУ за результатами проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» підставі ухвали слідчого судді - судді Апеляційного суду Волинської області Фідрі О.М. (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року).

У відповідності до ч.1 статті 89 КПК України суд, вирішуючи питання допустимості цих доказів під час оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, зазначає наступне:

Нормативно-правові підстави отримання доказів внаслідок прослуховування телефоних розмов врегульовано Конституцією України, КПК України та Законами «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність».

Так, статтею 31 Конституції України кожному гарантована таємниця телефонних розмов. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 14 КПК України гарантує кожному під час кримінального провадження таємницю телефонних розмов, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

Втручання у таємницю спілкування, у тому числі телефонних розмов, охоплюється категоріями оперативно-розшукових та негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до п. 7 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 №4651-VI після набрання чинності цим Кодексом - з 19.11.2012 оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 №374-IV в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" - лише за ухвалою слідчого судді, постановленою за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженим прокурором.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 №2135-XII закріплює за оперативними підрозділами Служби безпеки України відповідно до п.9 ч.1 статті 8 право здійснювати, в тому числі, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України. Частина 3 статті 8 визначає, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж проводяться на підставі ухвали слідчого судді.

Стаття 263 КПК України визначає, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді.

Співробітниками УСБУ у Волинській області контроль розмов ОСОБА_3 проведено на підставі ухвали слідчого судді - судді Апеляційного суду Волинської області Фідрі О.М. (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року). У ході кримінального провадження Апеляційний суд Волинської області службовим листом від 09.12.2016 року №169-рсо (т.2 а.с.91) підтвердив факт винесення слідчим суддею Фідрею О.М. такої ухвали про дозвіл на проведення оперативно-технічних заходів.

Відтак, під час втручання у таємницю спілкування було дотримано вимоги ст.31 Конституції України, п.6 ч.2 ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», ч.3 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст.ст.14, 263 КПК України - отримано дозвіл на підставі ухвали слідчого судді.

Порядок фіксації та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів передбачений ст.265 КПК України - зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.

Відповідно до цього порядку оперативні співробітники УСБУ у Волинській області закріпили зміст інформації телефоних розмов у протоколі за результатами проведення оперативно-технічного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер», що складений 06.10.2015 року.

Стаття 256 КПК України допускає використання протоколів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складених у відповідності до ст.256, в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Так, положеннями статті 99 КПК України передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний обєкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Разом з тим, стаття 257 КПК України встановлює особливий порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, що кореспондується з положеннями ч.2 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо порядку використання результатів оперативно-розшукових технічних заходів, - якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слід зазначати, що норми ст.87 КПК України визначають недопустимими докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, отримані в результаті здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

У світлі цих положень статті 87 очевидною є важливість дотримання порядку використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій саме на підставі ухвали слідчого судді, який повинен перевірити законність та встановити чи спростувати факти істотних порушень прав та свобод людини, які могли бути допущенні.

З метою дотримання цього порядку прокурор звернувся з відповідним клопотанням до Апеляційного суду Донецької області. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя Шигірт Ф.С. постановив ухвалу (т.3 а.с.64), якою надав дозвіл на використання в кримінальному провадженні №22015050000000353 від 19.08.2015 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, результатів проведення негласного розшукового заходу - контроль телефонних розмов, а саме протоколу за результатами проведення оперативно-технічного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» від 06.10.2015 року, проведеного згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області Фідрі О.М. №1105т від 17 липня 2015 року.

Важливим є те, що відповідно до абз.2 ч.1 ст. 257 КПК України під час розгляду клопотання суд відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення. Відтак слідчим суддею Апеляційного суду Донецької області під час розгляду клопотання про дозвіл на використання в кримінальному провадженні результатів проведення негласного розшукового заходу вже було перевірено законність отримання інформації та істотного порушення прав та свобод людини не встановлено.

Тому суд у відповідності до ст.86 КПК України визнає допустимими докази, а саме фактичні дані, що містяться у процесуальному джерелі - документі - протоколі, складеному за результатами проведення оперативно-технічного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» від 06.10.2015 року, проведеного згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області Фідрі О.М. №1105т від 17 липня 2015 року.

Обєктивно зясувавши обставини справи, підтверджені належними і допустимими доказами, які були оцінені відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння - злочин проти громадської безпеки, і суд вважає доведеною винуватість підсудної ОСОБА_3 у його вчиненні.

Разом з тим, суд не погоджується з сформульованою стороною обвинувачення кваліфікацією дій ОСОБА_3

Прокуратура Донецької області обвинувачує ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України - інше сприяння діяльності терористичної організації.

Так, сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_3, що вона передавала інформацію своїй знайомій і при цьому знала, що остання є учасником терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі скорочено - «ДНР»), усвідомлювала мету її діяльності у насильницькій зміні та поваленні конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміні меж території і державного кордону України. Стверджується, що ОСОБА_3 знала лідерів та структуру терористичної організації «ДНР», яка складалась з політичного та силового блоків, а також детальний розподіл функцій між її учасниками, зокрема створення «державних органів» «ДНР», видання нормативно-правових актів, проведення агітаційної роботи, збір фінансової допомоги, взаємодія з терористичною організацією «Луганська народна республіка», вербування нових учасників, створення не передбачених законом збройних формувань, захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області; вчинення терористичних актів та диверсій на території України; захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, викрадення осіб, організація поставок зброї.

Прокуратура обвинувачує ОСОБА_3 у тому, що завідомо для неї учасники терористичної організації, яким вона сприяла, систематично вчиняли на території України терористичні акти, здійснювали залякування населення, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії.

Однак під час судового розгляду така кваліфікація дій ОСОБА_3 у висунутому обвинуваченні не знайшла свого доказового підтвердження.

Відповідно до змісту статті 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організація, відповідальна за вчинення терористичного акту, визнається терористичною за рішенням суду і підлягає ліквідації, діяльність цієї організації на території України забороняється, майно конфіскується. Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду прокурором у встановленому законом порядку.

Відтак, для визнання певної організації терористичною, уповноваженій особі слід звернутись до суду, оскільки організація визнається терористичною за рішенням суду.

Поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом» як стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Як було наголошено прокурором, поняття терористичного акту також сформульовано у статті 258 КК України.

Суд зауважує, що по відношенню до поняття «злочинна організація» поняття «терористичної організації» є більш вузьким, і вимагає додаткових встановлених на підставі доказів обставин - скоєння терористичних актів. Але у даному проваджені стороною обвинувачення не доведено скоєння терористичного акту, не доведено фактичну завдану майну шкоду, не залучено потерпілих, не виявлено збитків.

На підставі системного аналізу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст.ст.258, 258-3 КК України суд доходить висновку, що для кваліфікації дій певної особи за ст.258-3 КК України потрібна наявність доведеного доказами факту існування саме терористичної організації, або наявність факту скоєння терористичного акту, доведене у судовому провадженні, або встановлене відповідним вироком суду за ст.258 КК України. Крім того, оскільки склад злочину за ст.258-3 КК України передбачає вчинення злочину саме з прямим умислом, відтак обовязковим є підтверджений належними доказами інтелектуальний момент субєктивної сторони складу злочину - особа мала усвідомлювати, що злочинна організація є терористичною.

У данному кримінальному провадженні прокурором не надано доказів про визнання злочинної організації, якій сприяла ОСОБА_3, терористичною. Більш того, сторона захисту неодноразово наголошувала, і суд погоджується із такою позицією, що на даний момент в Україні законодавчо не врегульовано процедуру визнання певної організації терористичною.

Також прокурором не надано доказів вчинення терористичного акту, яким би міг бути, наприклад, вирок суду за предикатним злочином про вчинення терористичного акту - артилерійського обстрілу м.Торецька та його околиць злочинною організацією, якій сприяла підсудна. У даному кримінальному провадженні не розглядається скоєння терористичного акту за ст.258 КК України.

Той факт, що з 2014 року на території Донецької області на підставі Указу Президента України проводиться антитерористична операція, хід якої висвітлюється у засобах масової інформації, не може слугувати безумовним доказом на підтвердження причетності ОСОБА_3 до терористичної діяльності. З обєктивної сторони діяльність злочинної організації (у тому числі її різновиду - терористичної організації) може виразитися у також формі керівництва та кординації злочинних дій інших організованих груп, незаконних збройних формуваннь. Кваліфікація дій учасників таких злочинних груп нижчого рівня буде залежати від фактично скоєних ними злочинних діянь, та наявності у них умислу і обізнаності із загальним планом. Не виключається, що вчиняючи певні злочини, вони не розуміли своєї причетності до терористичної діяльності.

Стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_3 усвідомлювала, що злочинна організація, діяльності якої вона сприяє, є терористичною і є саме організацією з самоназвою «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), та має завданням неконституційну зміну меж території та державного кордону України, захоплення державної влади шляхом вчинення терористичних актів. ОСОБА_3 і її знайома у своїх розмовах не використовували назву «ДНР», не згадували її лідерів, документів, місць дислокації чи інших відомостей, що надало б суду змогу встановити, що мова йде саме про «Донецьку народну республіку». Наданий стороною обвинувачення протокол огляду сторінок у соціальних інтернет-мережах користувача «Олени Гейшторової», навіть за умови використанням символіки т.зв. «георгіївської стрічки», наявності фото жінки та інших осіб у військовій формі, суд не може розцінювати як належний доказ участі певної особи у терористичній організації з назвою «Донецька народна республіка».

Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б підтверджували спілкування ОСОБА_3 з іншими учасниками злочинної організації окрім її знайомої, хоч це і не спростовує факту усвідомлення нею того, що такі учасники були у дійсності.

За змістом статей 91, 92 КПК України, обовязок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення) та винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до принципу «презумпції невинуватості», що знайшов своє відображення у статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини також закріплена у статті 17 КПК України, - ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд робить висновок, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_3 у сприянні злочинній діяльності терористичної організації, чи сприянні вчиненню терористичних актів.

Вирішуючи питання кваліфікації дій підсудної, суд детально проаналізував показання ОСОБА_3 з метою встановлення наявних елементів субєктивної сторони злочину.

Так, суд критично оцінив твердження обвинуваченої ОСОБА_3, що їй не було відомо про участь її знайомої у діяльності злочинної організації, з огляду на наступні обставини: військово-політична ситуація, що склалась у Донецькій області у 2014-2015 роках, та мала проявом бойове протистояння військових підрозділів Збройних сил України з незаконними збройними формуваннями, була добре відома обвинуваченій, яка усвідомлювала безпосердню небезпеку життю та здоровю жителів м.Торецька, ОСОБА_3 сама планувала переїзд і можливу «евакуацію». Підсудна у своїх показаннях зазначала, що сприймала обстановку як «військові дії», їй було відомо про обстріли позицій Збройних Сил України з боку незаконних збройних формувань, що перебували на непідконтрольній Україні частині Донецької області, відтак було відомо і про людські втрати та пошкодження майна, завдані такими обстрілами. За своєю суттю проведення такими незаконними збройними формуваннями обстрілів, що призводять до тяжких наслідків у вигляді смерті людей, знищення майна різних форм власності, складають певну категорію тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, проти життя та здоровя особи, проти власності, проти громадської безпеки. Характер розмов ОСОБА_3 з її знайомою, провадження відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, свідчить про обізнаність обвинуваченої про безпосередню причетність цієї знайомої до проведення таких обстрілів, зокрема заінтересованість у отриманні інформації про дислокацію військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України у м.Торецьку та його околицях, оскільки вони були цілями для обстрілів, про результати таких обстрілів, а також згадане вище коректирування напряму обстрілів.

У 2014-2015 роках у повідомленнях засобів масової інформації, зверненнях органів влади знаходили постійне відображення дані про лінію бойових зіткнень між підзрозділами Збройних Сил України та незаконними збройними формуваннями, яка проходила через усю Донецьку область, про обстріли та бойові дії у різних районах на усій лінії зіткнення. Також ОСОБА_3 сама повідомляла своїй знайомій про дислокацію військових у різних районнах м.Торецька та його околицях, відтак вона усвідомлювала, що проведення обстрілів є наслідком злочинних дій певних груп осіб, що базувались у різних місцях на всій протяжності такої лінії зіткнення. Надані ОСОБА_3 повідомлення про цілі у різних районнах м.Торецька і його околицях, зважаючи на відстані між ними, могли бути обстріляні лише з різних позицій. Рішення про коректирування вогню мало приймати певне централізоване «керівництво», що мало доступ до отримання розвідувальної інформації з одного боку та до безпосередніх виконавців обстрілів з артилерійських систем на місцях з іншого.

Відтак, очевидною для ОСОБА_3 була і наявність чіткої організації і ієрархії у цієї групи осіб, у якій певні учасники, зокрема її знайома, відповідали за збір інформації, інші учасники цієї злочинної організації, або підконтрольних їй незаконних збройних формувань, безпосередньо мали проводили обстріли із артилерійських установок, було наявне керівництво цією групою, яке могло надати вказівку про цілі для обстрілу з різних позицій, а також у відповідності до результатів обстрілу провести коректирування «вогню». Тривалість дій злочинної організації упродовж 2014-2015 років, а також здатність протистояти Збройним Силам України, свідчила про явну ознаку «стійкості».

Відтак ОСОБА_3 було достеменно відомо, що передаючи інформацію під час телефонних розмов, вона безпосередньо сприяє своїй знайомій, провадження відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, як учаснику злочинної організації, яка є стійким, ієрархічним обєднанням широкого кола осіб, безпосередньою метою якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Разом з тим суд бере до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_3 щодо вона не сприймала злочинну організацію, учасником якої була її знайома, як терористичну, оскільки доказів на спростування цього стороною обвинувачення не надано.

Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.256 КК України як заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій шляхом надання інформації.

Сприяння ОСОБА_3 полягало у розвідувальному забезпеченні учасника злочинної організації інформацією з обмеженим доступом для забезпечення можливості реалізації злочинних намірів.

При цьому сприяння ОСОБА_3 не стосувалось вчинення конкретних злочинних посягань, відтак її сприяння не може розцінюватись як участь у злочинній організації чи співучасть у вчиненні злочинів.

Встановлений у ході судового слідства факт надання ОСОБА_3 у ході розмови 04.08.2015 року інформації про рід військових підрозділів, про які попередньо запитувала її знайома, не є за своєю суттю «виконанням завдання злочинної організації» та не спростовує конструкцію «заздалегідь не обіцяне», наявну у диспозиції ч.1 ст.256 КК України. Адже заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Як було зазначено, злочинна організація, якій сприяла ОСОБА_3, виникла у 2014 році поза волею та діями ОСОБА_3

Щодо тверджень сторони захисту про наявну певну помилковість у інформації, непідтвердження частини інформації та недоведності причинно-наслідкового звязку між фактом передачі ОСОБА_3 інформації та завданою шкодою, суд зауважує, що склад злочину, передбаченого ст.256 КК України є формальним, та вважається закінченим з моменту передачі інформації незалежно від настання будь-яких наслідків. Законодавець України не обумовив момент закінчення злочину фактом використання злочинною організацією наданої під час сприяння інформації. Тому для суб'єкта цього злочину відповідальність за ст.256 КК України настає навіть у тому разі, коли учасники злочинної організації не скористалися наданою інформацією.

Вирішуючи питання про мотиви, якими керувалась ОСОБА_3, суд зауважує, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що підсудна передавала інформацію за винагороду, оскільки не доведено факту передачі грошових коштів. Згадка у розмові 09.08.2015 року між ОСОБА_3 та її знайомою про можливість надання коштів останньою, суд не може прийняти як доказ корисливого мотиву вчинення злочину, оскільки, як слідує із показань підсудної та свідка ОСОБА_6, підсудна та її знайома були сусідками, знали одна одну тривалий час - близько 9 років, між ними були довірительні відносини. Змістовне та емоційне наповнення розмов ОСОБА_3 та її знайомої, у тому числі телефонної розмови 09.08.2015 року, підтверджує, що характер їх відносин є звичним, довірительним, товариським. Репліки ОСОБА_3 не містять звернень щодо вимоги передати кошти, сплатити борг чи оплатити надану інформацію, вона лише констатує факт відсутності грошей, та просить у її знайомої допомоги у пересуванні у містом Горлівка.

Разом з тим суд зауважує, що в ході телефонних розмов, зокрема 09.08.2015 року, 11.08.2015 року обвинувачена ОСОБА_3 неодноразово згадувала про її намір виїхати на непідконтрольну Україні частину Донецької області у м.Горлівку, а звідти і до Російської Федерації. ОСОБА_3 усвідомлювала, що постійні артилерійські обстріли м.Торецька та його околиць наражають на небезпеку її життя та життя її дітей, у звязку з чим вона планувала залишити небезпечний район. Однак, зважаючи, що ОСОБА_3 наданням інформації сприяла у збройному конфлікті певній стороні - злочинній організації, яка проводить обстріли позицій військових підрозділів Збройних Сил України, підсудна свідомо обрала напрямок для відїзду - через непідконтрольні Україні окремі райони Донецької області на територію Російської Федерації.

Суд доходить висновку, що основний мотив обвинуваченої ОСОБА_3 полягав у наступному - здобуття прихильності з боку її знайомої з метою отримання від неї значущої інформації, зокрема про наближення часу підвищення інтенсивності обстрілів чи початок наступу, для того щоб обвинувачена мала змогу сховатись з дітьми, або вчасно прийняти рішення про виїзд з м.Торецька у напрямку м.Горлівка, а також щоб її знайома у подальшому сприяла ОСОБА_3 у пересуванні містом Горлівка та окремими районами Донецької області, непідконтрольними Україні, а також виїзду до Російської Федерації у м.Вороніж.

Крім того, характер окремих реплік ОСОБА_3 під час телефоних розмов свідчить про її особисте неприязне ставлення до військовослужбовців Збройних Сил України, що суд також розцінює як додатковий мотив скоєного злочину.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме:

ОСОБА_3 вчинила злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с.141), до затримання працювала, заміжня, має трьох дочок: повнолітню ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.1 а.с.130), малолітню ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_10 (т.1 а.с.131), неповнолітню ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.1 а.с.132).

В психоневрологічному диспансері на обліку не перебуває (т.1 а.с.143), у лікаря-нарколога на обліку не перебуває (т.1 а.с.144).

ОСОБА_3 раніше не судима (т.1 а.с.152).

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено. Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах, передбачених відповідною статтею Особливої частини КК України.

При визначенні строку покарання суд враховує наявність тяжких захворювань у підсудної.

Відповідно до довідки до акту МСЕК серії 10 ААВ №457765 у ОСОБА_3 наявна третя група інвалідності з причини загального захворювання. У матеріалах справи містяться числені довідки про обстеження та наявність захворювань (т.1 а.с.134-140, 202, 218, 265, т.2 а.с. 102-104).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 01.06.2016 №573 (Т.1 А.С.237-244) у ОСОБА_3 виявлено відхилення у психічному стані у вигляді астононевротичної симптоматики. ОСОБА_3 у момент скоєння інкримінуємого її діяння і під час експертизи страждала і страждає органічним емоціонально-лабільним (астенічним) розладом (органічне ураження ЦНС внаслідок хронічного вялопротікаючого енцефаломіеліту - в ред.МКБ-9); у момент скоєння інкримінуємого їй діяння могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; у теперішній час усвідомлює свої дії та керує ними; по психічному стану може приймати участь у судовому засіданні; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; прогноз розвиту психічного захворювання, а також його динаміка залежать від динаміки сомато-неврологічного стану; по психічному стану ОСОБА_3 може утримуватись під вартою.

Відповідно до висновку (т.2 а.с. 43-51) комісійної судово-медичної експертизи №83 від 10.10.2016 року, комісією встановлено наступний діагноз у ОСОБА_3: хронічний вялопротікаючий енцефаломієліт з частковою атрофією зорових нервів обох очей, помірним вестибуло-атактичним синдромом, помірним нижнім парапарезом, порушенням функції тазових органів та ходьби. Хронічний вірусний гепатит C (HCV). Вказані захворювання являються хронічними. При надані медичної допомоги у вигляді підтримуючої медикаментозної терапії, дотримання рекомендацій щодо лікування, при умові належного нагляду та лікування у невропатолога та інфекціоніста, прогноз для життя ОСОБА_3 сприятливий. Прогноз для здоровя несприятливий, так як захворювання має тенденцію до прогресування. На теперішній час стан здоровя ОСОБА_3 не потребує надання невідкладної медичної допомоги в стаціонарних умовах. Виходячи зі стану здоровя ОСОБА_3 та існуючих у неї захворювань, комісія вважає, що необхідна медична допомога їй може надаватись в умовах звичайної медичної частини слідчого ізолятора (за умови дотримання рекомендованого лікування та періодичної консультації спеціалістами).

Суд доходить висновку, що за наявності численних тяжких захворюваня підсудної, останній доцільно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк, меньший половини максимального строку покарання, передбаченого відповідною санкцією ч.1 ст.256 КК України.

Разом з тим, оскільки до обвинуваченої ОСОБА_3 ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21.08.2015 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, фактично була затримана 19.08.2015 року, суд у відповідності до ч.5 ст.72 КК України зараховує строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Визначаючи початок строку відбування покарання суд зауважує, що ОСОБА_3 була затримана відповідно до протоколу затримання підозрюваної (т.2 а.с. 65-68) 19.08.2015 року у м.Маріуполь о 20:10 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_3 фактично було затримано 15.08.2015 року.

З метою перевірки цього твердження, судом було витребувано у органу досудового розслідування матеріали кримінального провадження за фактом викрадення ОСОБА_3 Суд зауважує, що дане кримінальне провадження (т.2 а.с.105-126) було зареєстровано у ЄРДР на підставі заяви чоловіка ОСОБА_3 поданої ним 19.08.2016 року. Суд констатує, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 28.08.2015 року старшим слідчим СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області кримінальне провадження ЄРДР №1201050220001419 від 20.08.2015 року за фактом викрадення ОСОБА_3 закрито за зверненням заявника - її чоловіка. Відтак позиція захисту про викрадення ОСОБА_3 15.08.2015 року не знайшла свого підтвердження доказами в ході судового розгляду.

Цивільний позов не було заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення компютерно-технічної експертизи (т.1 а.с.76) відповідно до ч.1 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3

Долю речових доказів - телефон ОСОБА_3 (т.1 а.с.67) - слід вирішити відповідно до вимог п.1 ч.9 ст.100 КПК України - майно, яке використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.256 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня її фактичного затримання, а саме з 19.08.2015 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього увязнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 19.08.2015 року до дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3на користь держави процесуальні витрати на проведення компютерно-технічної експертизи в розмірі491 (чотириста девяносто одна) гривня 36 коп.

Речові докази: мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI 35445705-903269-2 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер 093-660-66-21 - конфіскувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя:

Суддя: Суддя: