Рішення № 64751027, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/4087/16-ц 22-ц/774/523/К/17

Справа № 212/4087/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/523/К/17 Тимошенко Т.І.

Категорія - 26 (ІII) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Митрофанової Л.В.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участі секретаря - Гладиш К.І.,

за участі представника Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» - Сагуйченко Єгора Вікторовича,

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі ПрАТ «Євраз Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, він з 1997 року по 2007 рік пропрацював підземним прохідником на шахті ім. Фрунзе, що є структурним підрозділом Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка»,та виконував роботи, які характеризувались важкою фізичною працею, внаслідок відсутності засобів малої механізації, несприятливим мікрокліматом, внаслідок чого отримав професійне захворювання.

У зв'язку із отриманим професійним захворюванням йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 480060 грн., та просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Євраз Суха Балка» на користь позивача 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «Євраз Суха Балка» на користь держави судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2016 року відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов'язок ПАТ «Євраз Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

Крім того, судом при ухвалені рішення невірно застосовані норми ст.ст. 153,173,237-1 КЗпП України, та ст. 1167 ЦК України, які не поширюються на даний вид правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача в період з 05 березня 1997 року по 31 грудня 2007 року, підземним прохідником на шахті ім. Фрунзе, у шкідливих умовах праці, що підтверджується копією трудової книжки, та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 вересня 2007 року форми П-4.

Висновком медико-соціальної експертної комісії (серія 10 ААГ № 023323) позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності за діагнозом - Радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язові-тонічним синдромим, виражений периферичний нейросудинний синдром з нейродестрофічними проявами у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу ПФС другого ст. деф. Артрозу ліктьових ПФ першого ст. та колінних суглобів ПФС першого-другого ст..

А згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 вересня 2007 року форми П-4 позивач ОСОБА_4, працював в шкідливих умовах праці. Саме у цьому акті зазначено, що усі показники шкідливого впливу на здоров'я працівника мають місце, так вони значно перевищують встановлені норми.

Так, запиленість підіймання і переміщення вантажів вагою 35-80 кг. При допустимих до 30 кг., статичне навантаження при утриманні вантажу двома руками 100000 кг/с при нормі 70000 кг/с, робоча поза до 30? / більше 30? - 8,2 - 41,0/2,4 - 14,8 % при допустимій 25,0/ - тривалості робочої зміни, нахили корпусу (більше 30?) 126 - 346 за зміну при нормі 100 важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ст..

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03 вересня 2007 року (а.с.6,7) причиною професійного захворювання ОСОБА_4 є робота протягом 21 року та 4 місяців на підприємстві відповідача, в умовах перевищення гранично допустимих показників в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції правильно встановив правові відносини сторін та застосував відповідну норму матеріального права.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03 вересня 2007 року причиною професійного захворювання є робота ОСОБА_4 впродовж 21 року та 4 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_4, моральної шкоди.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок ПАТ «Євраз Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки він є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, оскільки огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено ним, без урахування засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому колегія суддів прийнявши до уваги вказані обставини та з урахуванням засад розумності виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої з відповідача на користь позивача суми коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди з 30000 грн. до 20000 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути змінене в частині розміру стягнутої моральної шкоди з ПрАТ «Євраз Суха Балка».

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2016 рокув частині розміру моральної шкоди, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на користь ОСОБА_4, змінити, зменшивши цей розмір з 30000 грн. до 20000 (двадцять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: