Ухвала суду № 64747697, 06.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Головачова Я.В., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

З метою забезпечення позову, позивачкою подано заяву, в якій остання просила накласти арешт на нерухоме майно: земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, та садовий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до розгляду справи по суті та заборонити будь-яким особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом порядку, встановленого для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову та безпідставність заяви позивачки про забезпечення позову у зазначений спосіб, просить скасувати ухвалу районного суду і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Зі змісту поданої по справі позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому в реєстрі за № 1146, відповідно до якого ОСОБА_3 набув права власності на земельну ділянку 25, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.43-47 т.1).

Отже, предметом заявленого по справі позову є майно, передане ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2014 року, а саме: земельна ділянка 25, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо) яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно абзацу 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову зазначено, що реальні дії щодо відчуження майна, яке є предметом оскаржуваного договору, в подальшому може утруднити виконання рішення суду або зробити його виконання неможливим.

З урахуванням змісту позову та заяви позивачки про забезпечення позову, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав до накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, та розташований на ній садовий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилання апеляційної скарги на те, що ухвалою суду першої інстанції було порушено ч. 5 ст. 153 ЦПК України, остільки не зазначено обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, колегія суддів визнає необґрунтованими й такими, що не спростовують доцільність застосування даного виду забезпечення позову.

Відповідно до змісту позову, ОСОБА_2 оспорюючи законність дій щодо продажу належної їй земельної ділянки, розташованої у СТ «Дружба» по АДРЕСА_1, одночасно просила накласти арешт і на садовий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці.

Колегія суддів вважає, що ухвалою суду про задоволення заяви про забезпечення позову не допущено порушень прав та інтересів ОСОБА_1, не зазначено про таке і в поданій по справі апеляційній скарзі.

Встановлено, що ОСОБА_2 в доповненнях до позовної заяви від 16 лютого 2016 року, у якості відповідача зазначила ОСОБА_1, а тому районний суд в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано вказав ОСОБА_1 стороною спору.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/1445/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16569/2016; 22-ц/796/117/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.