Рішення № 64745738, 15.02.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/6194/16-ц

Провадження № 2/520/261/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 року позивач звернулась до суду з даним позовом, який в подальшому уточнила та згідно редакції від 24.10.2016 року просила суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на 11/100 частин будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тульська (Київський район), будинок 24.

Свої вимоги мотивувала тим, що 28 листопада 2015 року померла її мати, ОСОБА_3, після її смерті відкрилась спадщина на 11/100 частин будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тульська (Київський район), будинок 24.

Позивач зазначає, що вона є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3, а від так має право на отримання у власність в порядку спадкування за заповітом на майно, яке належало йому.

Позивач вказує, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у звязку чим вона звернулась до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судовому засіданні уточнений позов (а.с.55-57) підтримала в повному обсязі, однак, жодних документів, які дали б можливість встановити, з яких приміщень складається спірна частина домоволодіння, яка її площа тощо, суду не надала, з будь-якими клопотаннями з цього приводу до суду не зщверталась, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній документами.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщена про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 29 листопада 2015 року померла ОСОБА_3, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_5 міського управління юстиції було складено актовий запис за № 12244, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть ОСОБА_6 І-ЖД № 434204.

Після її смерті відкрилась спадщина на 11/100 частин будинку № 24 по вулиці Тульській в м. Одесі, які належали померлій на підставі Договору купівлі-продажу № 837/99 від 11.11.1999 року укладеного на ОСОБА_5 Новій Біржі.

Слід зазначити, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2010 року договір купівлі-продажу № 837/99 від 11.11.1999 року 11/100 будинку № 24 по вулиці Тульській в м. Одесі, укладений на ОСОБА_5 Новій Біржі між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, було визнано дійсним.

За життя, а саме 13 червня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно належну їй квартиру, що знаходиться в місті Одесі, вулиця Тульська, будинок під № 24, квартира під № 1, та усе своє майно, де б воно не було, то з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1.

Зазначений правочин був посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, та зареєстрований в реєстрі за № 5-2312.

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на підставі ст. 1234 ЦК України використала своє право на заповіт і згідно ст. 1235 ЦК України призначила спадкоємцем свого майна ОСОБА_1.

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.

Відповідно до статті 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої 28 листопада 2015 року ОСОБА_3, у результаті чого державним нотаріусом ОСОБА_9 було заведено спадкову справу № 782/2016.

Однак, ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право власності за заповітом на 11/100 часток житлового будинку під № 24, розташованого в місті Одесі по вулиці Тульській, державний нотаріус відмовив через те, що нею не було надано документів, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на вищевказану частку житлового будинку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що договір купівлі-продажу №837/99 від 11.11.1999 року втрачено, а отримати дублікат або завірену копію вказаного договору не представляється можливим.

З довідки Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_5 міської ради № 475582.72 від 07.09.2016 року вбачається, що 11/100 частин будинку № 24 по вулиці Тульська в м. Одесі зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору №837/99 нерухомого майна, зареєстрованого ОСОБА_5 новою біржею 11.11.1999 року, дата реєстрації 12.11.1999 року.

Проте, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 71188975 від 24.10.2016 року вбачається, що в державному реєстрі відсутні дані про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 11/100 частин будинку № 24 по вулиці Тульська в м. Одесі.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності зі ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

У відповідності до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

У даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору № 837/99 нерухомого майна, зареєстрованого ОСОБА_5 новою біржею 11.11.1999 року, визнаного дійсним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2010 року, належало 11/100 частин будинку № 24 по вулиці Тульська в м. Одесі, однак правовстановлюючий документ було втрачено, крім того, суд бере до уваги, що інших спадкоємці крім позивача не виявили своє бажання на отримання спадщини, що є підставою для визнання в судовому порядку права власності за позивачем на частку домоволодіння.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, суд доходить до висновку, що позивач у встановлений законом строк звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за нею права власності на спірне майно в порядку спадкування за заповітом, а іншої можливості оформити своє право на спадкування вона позбавлена.

Відповідно до чинного законодавства Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_3, право власності в порядку спадкування за заповітом на 11/100 частин будинку № 24 по вулиці Тульська в м. Одесі, яке належали на праві власності ОСОБА_3, померлій 28.11.2015 року.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 01.07.2016 року було відстрочено позивачу, ОСОБА_1, сплату судового збору розмірі 6338, 80 гривень до ухвалення рішення по справі.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не просила судові витрати по справі покласти на відповідача, а від так, суд вважає за необхідне стягнути суму судового збору розмірі 6338, 80 гривень з позивача на користь держави.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача, що визначена судом сума судового збору вочевидь не відповідає дійсній вартості майна, оскільки оцінки 11/100 частин будинку № 24 по вулиці Тульська в м. Одесі суду надано не було.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1223, 1258, 1261, 1270 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на 11/100 частин будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тульська (Київський район), будинок 24.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 6 338 гривень 80 копійок на рахунок: 31218206700005; МФО-828011.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.