Постанова № 64742477, 13.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа№ 910/12278/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

позивача не з'явився

відповідача Даховський М.А.

третьої особи не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/12278/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення 33 023,93 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/12278/16 в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Коршун Н.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 17.01.2017.

12 грудня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Розпорядженням від 16.01.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку із звільненням у відставку та припиненням повноважень судді Коршун Н.М.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 16.01.2017, в зв'язку із звільненням у відставку та припиненням повноважень судді Коршун Н.М., яка не є головуючим суддею, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/12278/16 до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги до 13.02.2017.

30 січня 2017 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 13.02.2017 з'явився представник відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та третьої особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі представника останнього, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30 грудня 2013 року між ПАТ "ММК імені Ілліча" та ТОВ "ДТЕК Трейдінг" укладено договір №УПр14/28/162 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору ТОВ "ДТЕК Трейдінг" зобов'язалося передати, а позивач - прийняти та оплатити вугільну продукцію (ресурси) за марочним складом, цінами та в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, та на умовах, передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, на адресу позивача надійшов вантаж - антрацит, вантажовідправником якого виступив ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", що підтверджується основою залізничною накладною №51860153 від 08.08.2016 р.

Місцевим господарським судом встановлено, що Донецька залізниця (перевізник) прийняла від ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (вантажовідправник) до перевезення вантаж, зі станції відправлення до станції призначення - Маріуполь - Сортувальний.

24 лютого 2016 року на станції Волноваха Донецької залізниці здійснено зважування вагонів №60807823, №56009566 та №62198411, якими відправлялася партія товару згідно з накладною№51860153.

Внаслідок зважування, встановлено недостачу вантажу у вагоні №60807823 в кількості 4400 кг, у вагоні №56009566 - в кількості 5000 кг, та у вагоні №62198411 - в кількості 7500 кг, що підтверджується відповідними комерційними актами №AQ654540/12/129, №AQ654538/10/127 та №AQ654539/11/128.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок втрати вантажу, останньому завдано збитки в розмірі 33023,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (надалі - "Статут залізниць України"), завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно із ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Будь-яких зауважень з боку вантажовідправника щодо придатності для перевезення спірного вантажу наданого залізницею вагону або з боку Залізниці щодо невжиття вантажовідправником заходів до збереження спірного вантажу Накладна не містить.

Тобто, спірний вантаж завантажено вантажовідправником згідно з вимогами чинного законодавства.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі, згідно з Правилами, іншому підприємству.

Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 8 п. 2 ст. 16 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками, згідно ч. 2 цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Як зазначалось вище, комерційними актами №AQ654538/10/127, №AQ654539/11/128 та №AQ654540/12/129 встановлено недостачу спірного вантажу, яка виявлена при здійсненні контрольного переважуванні вагонів на станції Волноваха Донецької залізниці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач свої зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення належним чином не виконав, внаслідок чого вимога позивача про стягнення суми збитків є обґрунтованою.

Також, колегія суддів перевіривши розрахунок суми збитків, який відповідає нормам чинного законодавства та є арифметично вірним, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки процедура реорганізації підприємства та передача всіх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 призупинена, до завершення проведення антитерористичної операції, що свідчить про те, що ПАТ "Українська залізниця" станом на момент вирішення спору не має відповідати за неналежне виконання зобов'язань з боку ДП "Донецька залізниця".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Так, за змістом статті 104 Цивільного кодексу України та статті 19 Закону України "Про господарські товариства" реорганізація юридичної особи, як, зокрема, злиття - є формою припинення товариства, яке має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою прав та обов'язків першого. Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва.

Також, суттєве значення мають фактично здійсненні організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного акту чи балансу тощо (у випадку злиття). Отже у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права).

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" встановлено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, до яких, зокрема віднесено Державне підприємство "Донецька залізниця".

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ст. 2 Статуту).

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником, у тому числ,і і ДП "Донецька залізниця".

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця" положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, колегія суддів прийшла до висновку, що всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Донецька залізниця".

Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин, у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Згідно з п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", а також голова та члени комісії з реорганізації ДП "Донецька залізниця", керуючись ст.107 Цивільного кодексу України склали передавальний акт від 05.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015 та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до акту правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке розташоване на території проведення АТО не включено до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюються в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 12.11.2014 №604.

В той же час, зазначене стосується порядку прийняття майна підприємств залізничного транспорту на баланс новоствореного товариства при реорганізації, що не впливає на відповідальність залізниці за втрату вантажу при його перевезенні відповідно до положень Статуту залізниць, оскільки таку відповідальність залізниця бере на себе з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Як зазначалось вище, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 21915612, 21.10.2015 вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство "Донецька залізниця".

Доказів скасування або оспорювання даного запису не надано.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є належним відповідачем по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/12278/16 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/12278/16 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/12278/16. Прийняти нове рішення.

«Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) 33023 (тридцять три тисячі двадцять три) грн. 93 коп. - збитків за незбереження вантажу при перевезенні та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. - судового збору.»

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/12278/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна