Рішення № 64742340, 09.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р. Справа № 911/597/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Карпечкіна Т.П., Чонгової С.І., за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України, м. Київ

2) Державного підприємства ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт, Київська обл., м. Біла Церква

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., м. Біла Церква

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Київська обл., м. Біла Церква

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

За участю представників:

від прокурора: Дубченко О.В., посвідчення №035307 від 31.08.2015;

від позивача 1: не зявився;

від позивача 2: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_3, адвокат, договір №18/5 від 16.03.2016;

від третьої особи: не зявився.

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач 1) та державного підприємства ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 1,00 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2016 порушено провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Київської області.

16.03.2016 через канцелярію суду від прокуратури надійшли додаткові обґрунтування підставності подання позову прокурором в інтересах позивачів, в яких зазначив, що незважаючи на те, що в 2012 році прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка є предметом спору, ні Міністерством оборони України, ні державним підприємством Міністерством оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» впродовж тривалого часу не вжито правових заходів щодо повернення зазначеної земельної ділянки в своє користування.

07.04.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи правовстановлюючих документів на приміщення та будівлі належні фізичній особі ОСОБА_4.

07.04.2016 через канцелярію суду від Державного підприємства «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що 04.04.2016 позивачем 2 за участю відповідача проведено повторний огляд земельної ділянки, що належить державному підприємству Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» та незаконно використовується ФОП ОСОБА_2 при здійснені господарської діяльності. За результатами зазначеного вище огляду складено акт додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку використовує ФОП ОСОБА_2 в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ «БУВР» за адресою м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231-а, копія якого долучена до пояснень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2016 призначено колегіальний розгляду справи №911/597/16 у складі трьох судів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.04.2016 з розгляду справи №911/597/16 визначено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Колесника Р. М., суддів Карпечкіна Т.П. та Яреми В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2016 прийнято справу №911/597/16 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Колесника Р.М., суддів Карпечкіна Т.П., Чонгова С.І.

09.06.2016 через канцелярію суду від ФОП ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що 02.06.2016 ФОП ОСОБА_2 звернувся до Міністерства оборони України із письмовою заявою про припинення Державним підприємством Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» права користування частиною земельної ділянки орієнтовною площею 0,8688 га за адресою вул. Сквирське шосе 231-А, м. Біла Церква Київська область, на якій розташовані належні ФОП ОСОБА_2 обєкти нерухомого майна, та вилучення вказаної частини земельної ділянки з постійного користування Державного підприємства Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» з метою надання її в оренду ФОП ОСОБА_2 для обслуговування нежитлових приміщень.

09.08.2016 через канцелярію суду від прокуратури надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в яких зазначив, що у відповідності до висновку за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження від 24.05.2016 №07/20-16 з загальної площі земельної ділянки, яка є предметом спору, 0,1506 га знаходиться під будівлями, що належать відповідачу. Просить зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди державному підприємству Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану, який на ній розташований.

Суд приймає заяву прокуратури про зменшення позовних вимог і розглядає її як заяву про конкретизацію прохальної частини позовних вимог, якою не змінюється ні підстави ні предмету позову.

Ухвалою суду від 09.08.2016 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої були поставлені питання про встановлення факту розташування на спірній земельній ділянці обєктів нерухомості, що належать відповідачу, площі земельної ділянки, що зайнята будівлями, що належать відповідачу та площі земельної ділянки, що необхідна для обслуговування будівель відповідача.

Судова експертиза проведена не була у звязку із незадоволенням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів справи та не проведенням попередньої оплати, у звязку з чим матеріали справи було повернуто до суду.

Ухвалою суду від 20.01.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.02.2017.

09.02.2017 через канцелярію суду від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить: зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди державному підприємству Міністерства оборони України у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494 га, розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231 а, та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану, виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 в кількості 12 штук довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування.

Суд приймає заяву прокуратури про уточнення позовних вимог і розглядає її як заяву, якою остаточно конкретизовано зміст позовних вимог, що не змінює підстав або предмет позову.

Представники позивача 1, позивача 2 та третьої особи в судове засідання не зявилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 20.01.2017 направлялась позивачу1, позивачу 2 та третій особі з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що незявлення позивача1, позивача2 та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача1, позивача2 та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві в редакції позовних вимог, остаточно сформульованих у заяві від 09.02.2017.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача просив відкласти розгляд тому, що прокурором було уточнено позовні вимоги.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи, у відповідності до ст. 77 ГПК України, є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Беручи до уваги наявність в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору між сторонами по суті, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України ОСОБА_1 управління військово - будівельних робіт є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковане Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України і є структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності ДП МОУ БЦ УВБР є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за ДП МОУ БЦ УВБР на праві оперативного управління.

Рішенням 15 сесії 23 скликання Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30 серпня 2000 року Державному підприємству Міністерства оборони України ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт надано у постійне користування 7,8035 га землі для розміщення існуючої виробничої бази та адміністративної будівлі. На підставі вказаного рішення було видано Державний акт на право постійного користування землею 1 - КВ № 003659.

ОСОБА_1 районна державна адміністрація Київської області прийняла Розпорядження від 24.04.2007 № 241 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради, яким надано дозвіл ФОП ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право оренди земельної ділянки.

Розпорядженням № 435 від 27.07.2007 ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області Про внесення змін до п. 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 24.04.2007 № 241 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради, було змінено орієнтовну площу земельної ділянки з 0,70 га до 1,00 га.

В подальшому ОСОБА_1 районна державна адміністрація Київської області прийняла Розпорядження від 02.07.2008 № 439 Про передачу в оренду земельної ділянки яким фактично була вилучена із складу земель оборони ДП МОУ БЦ УВБВ земельна ділянка площею 1,00 га та надана в оренду ФОП ОСОБА_2 терміном на 10 років.

На підставі вказаних розпоряджень було укладено Договір оренди земельної ділянки від 23.07.2008 № 40 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Київської області терміном на 10 років.

На вказаній земельній ділянці розташовані обєкти нерухомого майна, що належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2004, а саме: цегляна, залізобетонна адміністративно-побудова будівля, зазначена в плані «А-2», площею 208,0 кв.м.; цегляна будівля ПТО з майстернями, - «Б», площею 512,2 кв.м.; цегляна будівля складу «В-1», площею 141,7 кв.м.; цегляна будівля котельні «Г», площею 4,0 кв.м.

Крім того, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 28.11.2008 за відповідачем визнано право власності на самочинно збудовані прибудови до існуючих будівель, внаслідок чого площа будівлі А-2 становит 232,9 кв.м, а площа будівлі Б 604,5 кв.м., а також визнано право власноті на будівлю З-2 загальною площею 34,6 кв.м., будівлі Ж площею 3,6 кв.м. та Е площею 3,6 кв.м.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2-а-6242/10/1070 визнано протиправним і скасовано Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради №241 від 24.04.2007 та визнано протиправним і скасовано Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області Про передачу в оренду земельної ділянки№439 від 02.07.2008.

Протиправність припинення права землекористування Державного підприємства Міністерства оборони України ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт на спірній земельній ділянці площею 1,00 га, встановлена в ході розгляду справи Господарського суду Київської області № 8/479-08 в постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року, якою було відмовлено ФОП ОСОБА_2 в задоволені позову до ДП МОУ БЦ УВБР про припинення землекористування ДП МОУ БЦ УВБР на земельній ділянці та визнання права користування (оренди) земельною ділянкою за ФОП ОСОБА_2

Рішенням господарського суду Київської області від 10.05.2012 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.07.2008 № 40, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З урахуванням наведеного, Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 24.04.2007 року № 241 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради та Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області від 02.07.2008 року № 439 Про передачу в оренду земельної ділянки визнані протиправними та скасовані, договір оренди земельної ділянки від 23.07.2008 року № 40 визнано недійсним, відповідні судові рішення набрали законної сили, а тому наведені обставини не підлягають доказуванню під час вирішення цієї справи.

02.10.2015 ОСОБА_1 районна державна адміністрація Київської області своїм розпорядженням від 02.10.2015 №574 припинила дію договору оренди вказаної земельної ділянки площею 1,00 га від 23.07.2008 №40 та зобовязала ФОП ОСОБА_2 зняти з реєстрації вказаний договір оренди.

Відповідно акту від 19.10.2015 обстеження використання земельної ділянки площею 7,8035 га, за адресою вул. Сквирське шосе, 231, м. Біла Церква, було проведено обстеження використання земельної ділянки у присутності: голови комісії начальника ВМ та працівника ЗСУ ОСОБА_5, членів комісії головного бухгалтера працівника ЗСУ ОСОБА_6 та начальника гаражу працівника ЗСУ ОСОБА_7 В ході роботи комісії встановлено, що земельна ділянка, яка закріплена на праві постійного користування землею для розміщення існуючої виробничої бази та адмінбудівлі підприємства відповідно до рішення 15 сесії 23 скликання Фурсівської сільської ради від 30.08.2000 (державний акт 1-КВ №003659) загальною площею 7,8035 га, використовується підприємством за призначенням. Але в ході роботи комісії встановлено, що частина вказаної ділянки площею 1,0 га, на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.07.2008 №40 між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (розпорядження від 02.07.2008 №439) та ФОП ОСОБА_2 використовується останнім для виробничої діяльності. Даний акт підписаний комісією у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно акту від 22.10.2015 перевірки фактичного використання земельної ділянки у військовому містечку №50 (Гайок), яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства МОУ «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» на вимогу військової прокуратури ОСОБА_1 гарнізону (лист від 16.10.2015 №2-3402 вих. 15) представниками КЕВ м. Біла Церква начальником відділення експлуатації фондів ОСОБА_8 та начальником гаража ОСОБА_9 в присутності представника ДП МОУ «БЦ УВБР» ОСОБА_5 проведено перевірку фактичного використання земельної ділянки площею 7,8035 га у військовому містечку №50 в межах Фурсівської сільської ради. В результаті перевірки встановлено, що частина зазначеної земельної площею близько 1 га знаходиться усередині ділянки площею 7,7539 га, відмежована парканом. Ділянку використовує під автобазу ФОП ОСОБА_2, який був присутній під час перевірки. На ділянці розташовані 4 будівлі колишнього 913 УНР МА (будівельна дільниця №4 «КУМіБ») та будівля сторожової охорони, побудована підприємцем ОСОБА_2

Відповідно акту від 04.04.2016 додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку використовує ФОП ОСОБА_2 в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ «БУВР» за адресою м. Біла Церква, вул.. Сквирське шосе, 231-а, встановлено, що розмір конфігурація та межі ділянки визначалися підприємцем ОСОБА_2 самостійно, встановлення додаткового паркану здійснювалось самовільно. Частина будівель на земельній ділянці, згідно витягу «Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєктів» ФОП ОСОБА_2, не належать. З тильної сторони будівлі ПТО відмежована територія, частково залізобетонним парканом, частково металевою сіткою. Залізобетонний паркан (залізобетонні плити р/р 4х2.2 в кількості 12 шт.) довжиною 48 п.м. належать ФОП ОСОБА_2 паркан з металевої сітки довжиною 21,8 м.п. належать ДП МОУ «БУВБР».

Як вбачається з матеріалів справи відповідач від підпису акту від 04.04.2016 додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку він використовує в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ «БУВР» за адресою м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231-а відмовився, про що був складений додатковий акт.

Військова прокуратура ОСОБА_1 гарнізону посилаючись на зволікання з боку державного підприємства Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» та службових осіб Міністерства оборони України, які тривалий час не здійснювали заходів щодо повернення у користування державного підприємства вищевказаної ділянки, звернулася до суду із розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» та в остаточно сформульованій редакції позовних вимог просить зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494 га, розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,22 в кількості 12 штук довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст.152 Земельного кодексу України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Судом встановлено та сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалося того факту, що відповідач фактично використовує земельну ділянку загальною площею 1,0 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, з яких земельна ділянка площею 0,1506 га знаходяться під будівлями, що належать ФОП ОСОБА_2 та, відповідно, земельна ділянка площею 0,8494 га є вільною від будівель та споруд.

При цьому право користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою належними правовстановлюючими документами не оформлено.

Вже в перебігу розгляду справи відповідач листом від 06.02.2016 звернувся до Міністерства оборони України з проханням припинити право користування державного підприємства Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» орієнтовною площею 0,8688га за адресою вул.. Сквирське шосе, 231-а, м. Біла Церква, на якій розташовані належні відповідачу обєкти нерухомого майна та вилучити вказану частину земельної ділянки з постійного користування ДП МОУ «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» з метою надання її в оренду ФОП ОСОБА_2 для обслуговування нежитлових приміщень.

В обґрунтування заявленого клопотання про надання в оренду земельної ділянки відповідач надав висновок за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження від 24.05.2016 №07/20/16 складеного судовим експертом ОСОБА_10, яким зокрема встановлено, що для господарської (економічної діяльності) щодо технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з використанням належних ОСОБА_2 на праві власності нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе 231-А з врахуванням виробничих потужностей цієї станції та згідно вимог чинного законодавства, необхідна земельна ділянка площею 0,8688 га.

Цим же висновком встановлено, що з загальної площі земельної ділянки площею 1,0000 га, яка є предметом спору, 0,1506 га знаходяться під будівлями, що належать ФОП ОСОБА_2

Доказів вирішення зазначеного питання в порядку, встановленому законом станом на час прийняття судом рішення сторонами суду не надано.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, як прокурор так і відповідач обґрунтовуючи суду свої доводи та заперечення посилаються на відомості, що містяться у висновку за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження від 24.05.2016 №07/20/16 складеного судовим експертом ОСОБА_10

Так, прокурор, на підставі цього висновку конкретизує площу земельну ділянку про усунення перешкод у користуванні якої ним заявлено позов, вказуючи, що замість земельної ділянки площею 1,0 га (в первісній редакції позовних вимог) просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494 га (в остаточній редакції позовних вимог), тобто не вимагає усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,1506 га, яка згідно висновку знаходяться під будівлями, що належать ФОП ОСОБА_2

Відповідач же, посилаючись на цей же висновок, доводить той факт, що йому для здійснення своєї підприємницької діяльності необхідна земельна ділянка площею 0,8688 га про передання якою у користування відповідач просив в листі від 02.06.2016, рішення по якому прийнято не було.

Судом ухвалою від 09.08.2016 було призначено по справі судову експертизу з метою встановлення факту розташування на спірній земельній ділянці обєктів нерухомості, що належать відповідачу, площі земельної ділянки, що зайнята будівлями, що належать відповідачу та площі земельної ділянки, що необхідна для обслуговування будівель відповідача, водночас вона проведена не була через не оплату, що покладає на суд обовязки розглянути справу за наявними у ній доказами та, з огляду на сприйняття як прокурором так і відповідачем висновку за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження від 24.05.2016 №07/20/16 складеного судовим експертом ОСОБА_10, як належного та допустимого доказу тих чи інших обставин, на які вони посилаються, суд вважає за можливе вважати доведеним той факт, що площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а, закріплена за Державним підприємством Міністерства оборони України «ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт» на підставі Державного акта на право постійного користування землею I-КВ №003659, що використовується відповідачем та не зайнята обєктами нерухомого майна належного відповідачу становить 0,8494 га.

Судом також встановлено та відповідачем не спростовано, що земельна ділянка площею 0,8494 га використовується відповідачем без оформлення відповідних правовстановлюючих документів, відповідач лише 02.06.2016 ініціював виділення йому у користування земельної ділянки в оренду та станом на час прийняття судом рішення зазначене питання в порядку, вставному законом не вирішене.

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, прокурор вказує на той факт, що обставиною, що створює позивачам перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494га, що входить до складу загальної земельної ділянки площею 7,8035га, що перебуває у користуванні державного підприємства Міністерства оборони України ОСОБА_1 управління військово-будівельних робіт на підставі державного акту на право постійного користування землею 1 - КВ № 003659 є залізобетонний паркан, що встановлено відповідачем, та що відмежовує земельну ділянку, що без належних правовстановлюючих документів перебуває у користуванні відповідача від земельної ділянки позивача 2.

Як вже зазначалося актом від 04.04.2016 додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку використовує ФОП ОСОБА_2 в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ «БУВР» за адресою м. Біла Церква, вул.. Сквирське шосе, 231-а, встановлено, що розмір конфігурація та межі ділянки визначалися підприємцем ОСОБА_2 самостійно, встановлення додаткового паркану здійснювалось самовільно. З тильної сторони будівлі ПТО (пункт технічного огляду) відмежована територія, частково залізобетонним парканом, частково металевою сіткою. Залізобетонний паркан (залізобетонні плити р/р 4х2.2 в кількості 12 шт.) довжиною 48 п.м. належать ФОП ОСОБА_2 паркан з металевої сітки довжиною 21,8 м.п. належать ДП МОУ «БУВБР».

Представник відповідача в перебігу розгляду справи не заперечував того факту, що залізобетонний паркан довжиною 48 п.м. дійсно було встановлено відповідачем з метою недопущення проникнення на його земельну ділянки (за часів перебування земельної ділянки у користування на відповідній правовій підставі) сторонніх осіб.

Суду також не було надано доказів того, що відповідач не приймав участі у обстеженні, що було проведено 04.04.2016 та враховуючи наявність акту про відмову відповідача від підпису зазначеного акту суд виходить із доведеності участі відповідача у процедурі огляду, яким встановлено факт наявності зазначеного паркану.

З огляду на положення ч.ч. 2-3 ст.152 Земельного кодексу України суд вважає підставним звернення прокурора до суду із розглядуваним позовом адже наявність паркану, що встановлено відповідачем хоча і за часів перебування земельної ділянки у правомірному користуванні відповідача але станом на час розгляду справи його наявність дійсно створює належному користувачу земельною ділянкою позивачу 2 перешкоди у вільному користуванні власною земельною ділянкою, що за відсутності у відповідача належних правовстановлюючих документів на її використання створює передумови для задоволення позову прокурора та зобовязання відповідача за його рахунок усунути наявні перешкоди та звільнити земельну ділянку від паркану.

Конкретизуючи позовні вимоги в цій частині прокурор наполягає на демонтажі залізобетонного паркану (залізобетонні плити р/р 4х2.2 в кількості 12 шт.) довжиною 48 п.м. з тильної сторони пункту технічного обслуговування та оскільки позовні вимоги в цій части узгоджуються із матеріалами справи, є доведеними та відповідачем не спростовані, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та зобовязати відповідача усунути перешкоди ДП МОУ «БУВР» у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 в кількості 12 штук, довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування, адже обраний прокурором спосіб захисту порушеного права повністю відповідає змісту і суті порушення, є виправданим та справедливим в контексті обставин, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також тих, що було встановлено та перевірено судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Учгоспівська, 10, код НОМЕР_1) усунути перешкоди Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківьке управління військово-будівельних робіт» (09104, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4а, код 07554701) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 231а та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 в кількості 12 штук, довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Учгоспівська, 10, код НОМЕР_1) на користь Військової прокуратури Центрального Регіону України (09117, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 21-А) 1378,00 гривень судового збору, які перерахувати за наступними реквізитами: Військова прокуратура Центрального регіону України, код 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.02.2017.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді Т. П. Карпечкін

ОСОБА_11