Ухвала суду № 64742336, 13.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.02.2017Справа № 910/10398/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус»

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні рішення у справі № 910/10398/16

за позовом AVSWICK INVESTMENTS LIMITED, Республіка Кіпр

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус»

про стягнення 712 941,25 євро.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Ткачук О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача (скаржника) - не з'явився;

від ВДВС - Шабанов В.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом міста Києва у порядку ст. 121-2 ГПК України прийнято до розгляду указану скаргу про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова В.В. (далі - ВДВС) при виконанні рішення суду у справі № 910/10398/16 (наказ від 05.09.2016) та визнати неправомірною і скасувати постанову про опис та арешт майна боржника винесену 23.12.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабановим В.В.

У дане судове засідання Відповідач (скаржник) представників не направив.

Судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому суд перейшов до розгляду скарги у даному засіданні.

Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

05.12.2016 ВДВС було відкрито виконавче провадження № 53031174 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі № 910/10398/16.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Так, у заяві про відкриття виконавчого провадження Позивачем було повідомлено державного виконався про відомий йому об'єкт нерухомого майна, який належить Відповідачу на праві власності (м. Київ, вул. Щекавицька, 9-А), та про відомий рахунок, відкритий у ПАТ «Укрсоцбанк».

Як убачається з копій матеріалів виконавчого провадження, ВДВС було отримано з електронних державних баз даних та реєстрів відомості про наявність у Відповідача права власності на нерухоме майно, у том числі, на вказане Позивачем нерухоме майно у м. Києві, по вул. Щекавицька, 9-А, і також з бази даних ДФС України було отримано відомості про відкриті Відповідачем рахунки у банках.

Враховуючи отримані від стягувача відомості, достовірність яких була перевірена та підтверджена державним виконавцем з державних реєстрів та баз даних, а також враховуючи отримані з цих же реєстрів відомості про інше належне Відповідачу на праві власності майно та відкриті Відповідачем рахунки у банках, та при цьому враховуючи відсутність надходження від Відповідача відомостей про виконання рішення суду добровільно, суд дійшов висновку, що ВДВС, без порушення порядку виконання рішення та з врахуванням наданих державному виконавцю прав за ст.ст. 26, 56 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставі заяви стягувача, так і самостійно накладати арешти на майно та кошти боржника, було правомірно для забезпечення реального виконання рішення суду накладено постановами від 07.12.2016 арешти на майно та кошти боржника.

З огляду на наведене та на положення статей 26, 56 Закону України «Про виконавче провадження» твердження скаржника про порушення державним виконавцем порядку виконання рішення судом відхиляються.

Також є необґрунтованими твердження скаржника щодо відсутності у матеріалах виконавчого провадження доказів недостатності коштів на рахунках Відповідача для стягнення присудженої рішенням суми, оскільки у матеріалах виконавчого провадження містяться відповіді від трьох банків, у яких за відомостями ДФС України Відповідачем були відкриті рахунки, та жоден з цих банків наявності достатньої суми коштів на рахунках Відповідача для стягнення присудженої рішенням суми не підтвердив.

Посилання скаржника, що йому не було відомо про вчинювані державним виконавцем виконавчі дії також визнаються судом необґрунтованими, оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2016 та про арешт коштів, арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження від 07.12.2016 надсилалися боржнику з супровідними листами, копії яких містяться у матеріалах виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ст. Закону України «Про виконавче провадження» опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. Відомості з реєстру нерухомості, як убачається з матеріалів виконавчого провадження, були отримані державним виконавцем 05.12.2016, а постанова про арешт винесена у межах встановленого вказаною нормою строку - 07.12.2016.

Також, за приписами ст. 13 указаного Закону, у разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Щодо посилання скаржника на незаконність оскаржуваної постанови від 23.12.2016 про опис та арешт майна боржника, винесеної за результатами перевірки по місцезнаходженню Відповідача, суд зазначає наступне.

Закон України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 34, містить вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, та скаржником не надано доказів, що на час проведення 23.12.2016 державним виконавцем опису та арешту майна скаржника, існували обставини, які за приписами ст. 34 вказаного Закону є підставами для зупинення вчинення виконавчих дій, та що ці обставини були доведені скаржником до відома державного виконавця, або що останній протиправно ухилявся від отримання таких відомостей від скаржника, відтак посилання скаржника на неправомірне не відкладення державним виконавцем виконавчих дій 23.12.2016 по опису та арешту майна скаржника судом відхиляються.

Посилання скаржника на відсутність у постанові від 23.12.2016 про опис та арешт майна боржник підпису державного виконавця судом також розглянуто та відхилено, оскільки на оригіналі вказаної постанови, яка міститься у матеріалах виконавчого провадження, була досліджена судом, та копія якої, зроблена з матеріалів виконавчого провадження, залучена до справи, підпис державного виконавця наявний, натомість скаржнику (боржнику) за приписами ст. 56 вказаного Закону надається копія такої постанови, а не оригінал з підписом, що і було зроблено державним виконавцем.

Щодо інших посилань скаржника, що при складенні постанови державним виконавцем були допущенні описки і неточності, які потім були виправленні, і останнє визнається самим скаржником, відтак не тягнуть за собою недійсності оскаржуваної постанови. При цьому, судом враховано, що оригінал вказаної постанови, яка міститься у матеріалах виконавчого провадження, була досліджена судом, та копія якої, зроблена з матеріалів виконавчого провадження, залучена до справи, не містить описок і неточностей, які б собою спотворили зміст постанови та призвели до її недійсності.

Також не знайшли свого доказового обґрунтування, а відтак, відхиляються судом як необґрунтовані, твердження скаржника, що державний виконавець проявив зневагу до чинного законодавства, прав учасників виконавчого провадження, явну особисту зацікавленість, не роз'яснив учасникам виконавчого провадження їх права, і при накладенні арешту на майно діяв упереджено та не об'єктивно.

Посилання скаржника, що оскаржувана постанова від 23.12.2016 про опис та арешт майна боржника є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки договір, на підставі якого було стягнуто заборгованість за рішенням у даній справі № 910/10398/16, було укладено з порушення законодавства, судом до уваги також не приймаються, оскільки ці посилання не доводять порушення державних виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій та винесенні оскаржуваної постанови.

Щодо тверджень скаржника про порушення прав інших осіб винесенням постанови від 23.12.2016 про опис та арешт майна боржника, то судом такі твердження відхиляються та до уваги не приймаються, оскільки скаржником не доведено, чим у даному випадку порушені саме його права у виконавчому провадженні при здійсненні виконавчих дій. Натомість захист прав осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, але на майно яких накладено арешт згідно з Законом України «Про виконавче провадження» передбачено іншим шляхом - за приписами ст. 59 указаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підсумовуючи все наведене, скаржник не довів неправомірності дій ВДВС при виконанні рішення суду у справі № 910/10398/16 (наказ від 05.09.2016) та неправомірності винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 23.12.2016, тому підстави для задоволення скарги у суду відсутні. Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні рішення у справі № 910/10398/16 відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків