Ухвала суду № 64737497, 08.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 754/14602/14-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/1319/2017Головуючий у суді першої інстанції - Шевчук О.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника прокуратури Гаврилюк О.М.,

представника

Київської міської ради Телицької В.А.,

представника відповідачів

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з позовом до Броварської РДА Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, в якому просила:

Ш визнати незаконним та скасувати розпорядження Броварської РДА Київської області № 2270 від 07.12.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 32 громадянам в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області» в частині затвердження проекту землеустрою громадянам ОСОБА_10., ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, згідно додатку до вищевказаного розпорядження;

Ш визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані:

- ОСОБА_10., серії НОМЕР_6 з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_1, загальною площею 1 га;

- ОСОБА_8, серії НОМЕР_7 з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_2, загальною площею 1 га;

- ОСОБА_6, серії НОМЕР_8 з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_3, загальною площею 1 га;

- ОСОБА_7, серії НОМЕР_9 з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_4, загальною площею 1,4833 га;

- ОСОБА_5, серії НОМЕР_10 з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_5, загальною площею 2 га.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що оскаржуване розпорядження видане Броварською РДА Київської області поза межами своїх повноважень, оскільки передані земельні ділянки частково знаходяться в межах міста Києва, що підтверджується висновком земельно-технічної експертизи. Також зазначала, що за фактом неправомірного надання вказаних земельних ділянок у власність прокуратурою повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, начальника Управління Держземагенства в Броварському районі та обвинувальний акт направлено до Броварського районного суду для розгляду. Отже, на думку прокурора, оспорюване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним у судовому порядку. Також державні акти на право власності на земельні ділянки мають бути визнані недійсними як такі, що видані на підставі незаконного розпорядження Броварської РДА Київської області (Т.1, а.с. 1-8).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2016 в задоволенні позову відмовлено (Т.2, а.с. 20-23).

В апеляційній скарзі прокуратура м. Києва, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновок експертизи та роз'яснення експерта, якими встановлено, що земельні ділянки надані відповідачам частково накладаються на межу міста Києва, а отже й дійшов безпідставного висновку про недоведеність позовних вимог.

Представник прокуратури та представник КМР в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності заявлених вимог.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням Броварської РДА Київської області № 2270 від 07.12.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 32 громадянам в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області»:

1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 32 громадянам (згідно з додатком) в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області, розроблений ТОВ «Укргеоземпроект»;

2. Передано у власність з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 54,6634 га (сіножаті) за рахунок земель державної власності (запас) в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області 32 громадянам (згідно з додатком);

3. Земельні ділянки, зазначені в п. 2, залишено в категорії земель сільськогосподарського призначення;

4. Громадянам передані у власність земельні ділянки використовувати тільки за цільовим призначенням до зміни власника або до зміни цільового призначення (Т.1, а.с. 9, 10).

В додатку до розпорядженням Броварської РДА Київської області № 2270 від 07.12.2012 міститься список громадян, яким передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, серед яких значаться ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з видачею державних актів на право власності на земельну ділянку (Т.1, а.с. 11, 56-60).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 433/14-41 від 21.05.2014, яка була призначена постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Дніпровської екологічної прокуратури ОСОБА_11 від 26.12.2013 в кримінальному провадженні № 42013110120000012, земельні ділянки громадян ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_10, які передані у власність розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 07.12.2012 № 2270, частково накладаються на межу міста Києва.

Згідно таблиці 2 дослідницької частини вказаного висновку, площа накладення земельних ділянок відповідачів на межу міста Києва становить: ОСОБА_5 - 0,0070 га, ОСОБА_7 - 0,0640 га, ОСОБА_6 - 0,0062 га, ОСОБА_8 - 0,0098 га та ОСОБА_12 - 0,6278 га.

Встановити чи розташовані земельні ділянки, що передані у власність 348-ми громадянам розпорядженнями Броварської районної державної адміністрації Київської області від 12.08.2011 № 1374, від 07.12.2012 №№ 2266, 2270, 2272, в межах чи поза межами Погребської сільської ради Броварського району Київської області не вбачається можливим. (Т.1, а.с. 14-45).

Зазначеним висновком експертизи також встановлено, що серед наданих на дослідження матеріалів відсутні відомості по затвердження Верховною Радою України межі міста Києва після 1959 року, у зв'язку з чим координати проектної межі м. Києва (частина межі з Броварським районом Київської області) при дослідженні не використовувалися (Т.1, а.с. 26).

З довідки Державного комітету України із земельних ресурсів про результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства при наданні в оренду (власність), продажу, зміни цільового призначення земельних ділянок о. Муромець від 04.06.2010, вбачається, що домовленостей із деяких питань з рядом місцевих рад Обухівського, Києво-Святошинського, Бориспільського, Броварського та Вишгородського районів Київської області, досягнуто не було і відповідні рішення про зміну меж міста Києва ВРУ не приймались, а отже на сьогодні діють межі міста, які були встановлені протягом 1959-1964 років, що підтверджується Схемами межі міста Києва на планах масштабу 1:10000, наданими ДП «Київгеоінформатика» та Київською обласною філією ДП «Центр ДЗК» - за даними АС «Ведення чергового кадастрового плану» (Т.1, а.с. 228-237).

Крім цього, матеріали справи містять висновки щодо результатів проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла, згідно яких проект землеустрою та обмінний файл (щодо земельних ділянок відповідачів), відповідають тимчасовому порядку присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, затвердженого постановою КМУ від 18.08.2010 № 749. Кадастровий номер визначено та дані внесені в АС ДЗК (Т.1, а.с. 242-244, Т.2, а.с. 1-12).

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених прокурором вимог, оскільки висновок експерта є суперечливим, містить взаємовиключні висновки та проведений при неповному дослідженні всіх необхідних даних для з'ясування питань щодо правомірності надання земельних ділянок відповідачам, а отже лише висновок не міг бути покладений в основу ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки в силу вимог ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо посилань прокурора як на доказ обґрунтованості своїх вимог на направлення до Броварського районного суду Київської області обвинувального акту відносно начальника Управління Держземагенства в Броварському районі за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, то зазначеній обставині суд першої інстанції також дав відповідну належну оцінку.

Так, судом встановлено, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської Області від 29.01.2015 начальника відділу Держземагенства у Броварському районі Київської області ОСОБА_13, яка обвинувачувалась у незаконному виділенні земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 виправдано (Т.1, а.с. 182-186).

На запит суду, Броварський міськрайонний суд Київської області повідомив, що обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42013110120000012 по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 564 КК України, повернутий Генеральному прокурору України, згідно ухвали суду від 12.06.2015. Станом на 29.03.2016 кримінальне провадження щодо ОСОБА_13 до суду не надходило (Т.1, а.с. 193).

З огляду на викладене, також є безпідставними посилання прокурора на наявність кримінального провадження відносно начальника відділу Держземагенства у Броварському районі Київської області.

Водночас, слід звернути увагу й на те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів про передачу права власності на земельну ділянку від 24.06.2014, укладених між ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Головним Управлінням Держземагенства у Київській області, вказані громадяни добровільно відмовились від права власності на земельні ділянки площею, відповідно 0,0098 га, 0,0062 га та 0,0640 га (Т.1, а.с. 92-98).

Більш того, принагідно зазначити, що з матеріалів даної справи не вбачається будь-яких неправомірних дій зі сторони відповідачів щодо одержання ними у власність земельних ділянок і з цього приводу необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997, ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Здійснюючи публічно-правові функції в сфері надання земельної ділянки у власність відповідно до ст.ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України, Броварська районна державна адміністрація Київської області діяла як суб'єкт владних повноважень і повинна була приймати рішення в межах чинного на той час законодавства.

Відповідачі, як правонабувачі, не мали і не могли мати можливості перевірити правильність рішення Київської міської ради щодо реалізації нею наданої законодавством компетенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У наведеній справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» суд акцентує увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії», виходячи зі змісту пунктів 32-35 якого, звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючи визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.

Європейський суд з прав людини в Рішенні «Стретч проти Об'єднай Королівства Великобританії і Північної Ірландії» також зазначив про те, що є неприпустимими визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав певні права від держави, та подальше позбавлення його цього права на підставі того, що державний орган порушив закон.

Таким чином, відповідачі, які діяли добросовісно, виконували всі передбачені законодавством дії щодо отримання у власність земельних ділянок, не повинні нести відповідальність за помилки допущені органами державної влади, якщо такі були, при відведенні земельних ділянок.

З огляду на викладене, вбачається правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.

Стосовно визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянку, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК захист прав громадян чи юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 31.10.2012 по справі № 6-53цс12, за змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою. Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Таким чином, зважаючи на відсутність підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Броварської районної державної адміністрації Київської області, немає й підстав для задоволення вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на землю.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги про не відповідність висновків суду обставинам справи та не вірну оцінку наявних у справі доказів.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва