Ухвала суду № 64737344, 02.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката Назарця Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року,

за участю прокурора - Ковтонюка П.А.

представника власника майна - адвоката Назарця Д.А.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000003210 від 04.11.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, було частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ Національної поліції України Паненка Д.І., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Тертичною Я.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, що розташовані на рахунку (ідентифікаторі) НОМЕР_1 та додаткових рахунках (ідентифікаторах) НОМЕР_2, НОМЕР_3, електронної платіжної системи WEB MONEY (ТОВ «ВЕБМАНІ.ЮЕЙ», код ЄДРПОУ 39501126), якими розпоряджається ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а в задоволенні іншої частини клопотання слідчого слідчим суддею було відмовлено.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник власника майна - адвокат Назарець Дмитро Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунках ОСОБА_2

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що власник майна ОСОБА_2 не входить до кола осіб, визначених у ч. 5, ч. 6 ст. 170 КПК України, оскільки він не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, фізичною чи юридичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи.

Також, на думку автора апеляційної скарги слідчим суддею не враховано вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, оскільки жодній особі не оголошено про підозру, відсутні дані про розмір шкоди, крім того не враховано розумність та співрозмірність накладення арешту на майно.

Крім того звертає увагу, що ухвала слідчого судді не містить конкретного переліку майна, на яке накладено арешт.

Одночасно за змістом апеляції зазначає, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали скаржником було пропущено з тих підстав, що ухвала слідчого судді була винесена без виклику сторін, та копія відповідної ухвали отримана представником 13.01.2017 року, на підставі чого просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, при цьому строк на апеляційне провадження підлягає поновленню.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 28.11.2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016000000003210 від 04.11.2016 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені члени організованої групи за допомогою використання шкідливої комп'ютерної програми Ransomware, а також троянської програми для банківської програми URLzoneта іншого шкідливого програмного забезпечення проводили розсилання електронних повідомлень з особистим зверненням до отримувача електронного повідомлення (прізвище та частково ім'я отримувача електронного повідомлення). У тексті отримувачу повідомляється, що через укладення договорів, членство в організаціях, купівлі в інтернеті та ін. виникли кошти у розмірі декількох сотень євро. В електронних повідомленнях, які розсилалися самостійно, знаходилися додатки в форматі ZIP з вимогою сплати коштів за вищезазначені покупки, членство та інше. Після відкриття такого додатку активується файл (.ехе), що призводить до появлення повідомлення на екрані про мовби закінчення ліцензії на систему Windows або нелегальне використання цієї ліцензії. Щоб уникнути подальшого користування систему заблоковано. Після відкриття додатку шкідлива комп'ютерна програма блокує комп'ютер. Внаслідок цього з'являється повідомлення, яке (частково справедливо) заявляє про блокування комп'ютера; щоб знов розблокувати комп'ютер треба придбати платне поновленняу розмірі 50,00 євро або 100,00 євро за допомогою електронної платіжної системи uKash або PaysafeCard.

Крім того встановлено, що особи причетні до вчиненні злочинів користувалися мережею серверів проксі під назвою "Avalanche", які здійснювали комунікацію троянської програми з керуючим сервером та таким чином, ускладнювали боротьбу правоохоронних органів з комп'ютерним шахрайством. Крім того, особи причетні до вчиненні злочинів розробили складну систему схожих за назвами доменних серверів (DNS) для додаткового «ступеню захисту». Після того як система скачувала та в подальшому завантажувала необхідний злочинцями файл, шкідлива програма контактували зі злочинною інфраструктурою саме через домени, які зафіксовано в програмі. Ці керуючі домени, в свою чергу, керуються через ім'я серверу та постійно нові адреси ІР.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що грошові кошти здобуті злочинним шляхом невстановлені члени організованої групи зараховувались на рахунок (ідентифікатор) НОМЕР_1 та додаткові рахунки (ідентифікатори) НОМЕР_2, НОМЕР_4, електронної платіжної системи WEB MONEY(ТОВ "ВЕБМАНІ.ЮЕЙ" ЄДРПОУ 39501126) закріплених за веб-ресурсами, якими розпоряджається ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

28.11.2016 року старший слідчий в особливо важливих справах ГСУ Національної поліції України ПаненкоД.І., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Тертичною Я.В., звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що розташовані на рахунку (ідентифікаторі) НОМЕР_5 та додаткових рахунках (ідентифікаторах) НОМЕР_2, НОМЕР_3, електронної платіжної системи WEB MONEY (ТОВ «ВЕБМАНІ.ЮЕЙ», код ЄДРПОУ 39501126), якими розпоряджається ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

28.11.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва вказане клопотання слідчого про накладення арешту на майно було задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям ст. 170 КПК України, а саме є предметом злочину. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, арешт грошових коштів необхідний з метою забезпечення можливості конфіскації майна, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 209 КК України, а також з метою відшкодування шкоди, завданої державі.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Доводи представника власника майна про те, що арешт на майно було накладено безпідставно без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст. 170 КПК України.

Крім того, не ґрунтуються на вимогах закону посилання представника власника майна щодо відсутності оголошення про підозру в даному кримінальному провадженні, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна - адвокату Назарцю Дмитру Анатолійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000003210 від 04.11.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, якою було частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ Національної поліції України Паненка Д.І., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Тертичною Я.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, що розташовані на рахунку (ідентифікаторі) НОМЕР_1 та додаткових рахунках (ідентифікаторах) НОМЕР_2, НОМЕР_3, електронної платіжної системи WEB MONEY (ТОВ «ВЕБМАНІ.ЮЕЙ», код ЄДРПОУ 39501126), якими розпоряджається ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а в задоволенні іншої частини клопотання слідчого слідчим суддею було відмовлено - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката Назарця Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н В. М.Л а ш е в и ч І. О. Р и б а к