Ухвала суду № 64737172, 27.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 жовтня 2016 року м. Київ № 826/16500/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінова А.В., ознайомившись із позовною заявою

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Кредитних Рішень»

до

Міністерства соціальної політики України

про

зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Кредитних Рішень» (надалі – ТОВ «Агентство Кредитних Рішень»/Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Міністерства соціальної політики України (надалі – Мінсоцполітики України/Відповідач), в якій просить суд зобов’язати Відповідача здійснити дії по перерахуванню Управлінню праці і соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на виплату компенсації за грудень 2015 р. підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з’ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу.

Ознайомившись із позовною заявою, судом встановлена її невідповідність до вимог ст.106 КАС України з огляду на наступне.

За вимогами п.2, п.3 та п.4 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Водночас, у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Разом із тим, у ст.50 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що ознаками сторін, які відрізняють їх від інших суб'єктів адміністративних процесуальних правовідносин взагалі та осіб, які беруть участь у справі, зокрема, є такі: 1) сторони - це обов'язкові суб'єкти адміністративного процесу; 2) сторони - це особи, між якими виник публічно-правовий спір, який є предметом розгляду та вирішення судом; 3) юридична заінтересованість сторін носить особистий характер, тобто вони наділені і матеріально-правовою, і процесуальною заінтересованістю; 4) справа (процес) ведеться від імені сторін; 5) сторони несуть судові витрати у справі; 6) на сторони поширюються усі наслідки та властивості судового рішення; 7) правосуб'єктність сторін допускає правонаступництво.

Процесуального статусу позивача і відповідача особи набувають з моменту відкриття провадження у справі.

При цьому, згідно із п.8 та п.9 ч.1 ст.3 КАС України позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, у той час як відповідач – суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

З цього випливає, що позовна заява подається для захисту порушених прав, а саме порушення в часі повинно існувати до відкриття провадження у справі. Однак буває, що позивач помиляється, його права не порушені або ті права, які порушені, нікому не належать, а тому суд у позові відмовить. Тому, коли позивач звертається до суду з позовом до конкретного відповідача, то на цей час існує лише припущення щодо порушення прав позивача, яке підтверджується (або спростовується) під час розгляду справи в суді.

Поряд із цим, характер і ступінь юридичної зацікавленості осіб, які беруть участь у справі, не однакові. За таким критерієм цю групу розподіляють на дві підгрупи.

До першої належать особи, що мають матеріально-правовий і процесуальний інтерес по справі, захищають свої інтереси.

Матеріально-правова заінтересованість полягає у прагненні домогтися для себе поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, законного інтересу, тобто отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини, або навпаки, не допустити їх порушення. Матеріально-правову заінтересованість у справі мають сторони та треті особи. Постанова суду створює, змінює або припиняє правовідносини за участю цих осіб.

Процесуальна заінтересованість полягає у прагненні досягти певного процесуального результату у формі відповідної судової постанови (про задоволення позову або відмову у позові). Процесуальною заінтересованістю наділені як суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, так і інші учасники процесу, які беруть участь у справі для виконання покладених на них функцій в силу закону чи договору.

Другу підгрупу становлять ті учасники процесу, які захищають інтереси інших осіб, мають тільки процесуальний інтерес, що зумовлюється характером їхньої зацікавленості по справі: виконуваними функціями в галузі державного управління, компетенцією, обов'язками та іншими обставинами. До такої групи входять представники сторін і третіх осіб, прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, що звернулися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів у випадках, встановлених законом. Такі особи, які захищають інтереси держави, громади, групи осіб або конкретної особи не мають і, як правило, не повинні мати матеріально-правової заінтересованості у справі. Якщо ж вони мають таку заінтересованість, то виступати у відповідній процесуальній функції не можуть, а повинні бути залучені як сторона чи третя особа.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (надалі – Порядок №105), яким визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Так, п.2 Порядку №105 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком З Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Таким чином, правом вимоги до Мінсоцполітики щодо спрямування бюджетних коштів для подальшого їх перерахування підприємствам, установам, організаціям має відповідний структурний підрозділ соціального захисту населення, а вже структурний підрозділ соціального захисту населення зобов'язаний забезпечити виплату такої компенсації підприємствам, установам, організаціям шляхом вчинення дій, передбачених Порядком.

Проте, в даному випадку позовну заяву із вимогою зобов’язати Мінсоцполітики здійснити дії по перерахуванню Управлінню праці і соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на виплату компенсації за грудень 2015 р. підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період подано ТОВ «Агентство Кредитних Рішень».

Тобто, фактично Позивач, якому не надано законних прав захищати інтереси Управління праці і соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, звернувся до суду із позовними вимогами до Мінсоцполітики щодо спрямування бюджетних коштів для подальшого їх перерахування підприємствам, установам, організаціям, не маючи, у свою чергу, права такої вимоги, в Відповідач у даній справі не має відповідного обов'язку перед Позивачем, що свідчить про звернення до суду із позовом особи, якій не належить право вимоги – неналежним Позивачем.

Окрім того, як зазначено у ч.2 ст.106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості – зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Однак, Позивачем не була виконана вимога вищевказаної статті КАС України в частині надання доказів (або із зазначенням причин неможливості подання таких доказів) на обґрунтування позовних вимог, зокрема, не надано: претензію Позивача, яка направлялась 06.07.2016 р. до Відповідача з вимогою перерахувати 75 669,08 грн., а також відповіді на неї (лист від 06.07.2016 р. №930/13/84-16).

Разом із тим, у відповідності до п.5 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

При цьому, згідно із ч.1 та ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як вбачається із викладу обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, Позивач з лютого 2016 р. по теперішній час не може вільно розпоряджатись грошовими коштами в сумі 75 669,08 грн., тобто шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з лютого 2016 р.

Проте, із даним адміністративним позовом ТОВ «Агентство Кредитних Рішень» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва лише 24.10.2016 р., про що свідчить відповідний штемпель суду про його отримання.

Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені Позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:

ь письмові пояснення щодо підстав звернення до суду із відповідними вимогами ТОВ «Агентство Кредитних Рішень» в інтересах Управління праці і соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації або письмові доповнення із зазначенням належного відповідача у даній справі із викладеним змістом позовних вимог до цього відповідача (разом із їх копіями відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб);

ь докази (або із зазначенням причин неможливості подання таких доказів) на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги;

ь клопотання із викладеним у ньому обґрунтуванням (поясненням) про причини пропуску строку звернення до суду із даною позовною заявою разом із документально підтверджуючими докази таких обґрунтувань, які б надали суду можливість встановити достатні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст.ст.106 та 108 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву ТОВ «Агентство Кредитних Рішень» без руху.

2. Встановити позивачу строк до 24.11.2016 р. для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Літвінова А.В.