Окрема думка судді № 64737163, 03.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

О К Р Е М А Д У М К А

03 серпня 2016 року місто Київ №826/24133/15

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №826/24133/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 21.09.2015 №0005, прийняте Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів, позовні вимоги задоволено повністю.

При винесенні вказаної постанови суд виходив з відсутності у відповідача права для проведення перевірки позивача, враховуючи обмеження, встановлене Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII.

У той же час, не можу погодитися з вказаною позицією, з огляду на таке.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Водночас, виходячи зі змісту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», останній направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Отже, враховуючи завдання Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів, суд дійшов до висновку, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів у розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України. Відтак, приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 у справі №825/134/16 (ЄДРСР №56910274), від 19.04.2016 №810/5056/15 (ЄДРСР №57309874), від 30.09.2015 у справі №826/7474/15 (ЄДРСР №51659818).

Крім того, слід зазначити, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, оскільки, як вбачається зі змісту останньої, вона видана у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок протягом серпня - грудня 2014 року, а досліджувана перевірка мала місце у 2015 році.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач станом на момент виникнення спірних правовідносин був наділений законодавчим правом на проведення перевірок з питань додержання законодавства про рекламу.

Головуючий суддя Літвінова А.В.