Постанова № 64736944, 27.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"27" січня 2017 р. № 820/5589/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Національної поліції України Департамент патрульної поліції про скасування наказу, визнання протиправними дій ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень:

1. Скасувати Наказ від 19 вересня 2016 року № 2914 Національної поліції України Департаменту патрульної поліції щодо звільнення командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1.

2. Скасувати Наказ від 20 жовтня 2016 року № 269 о/с Національної поліції України Департаменту патрульної поліції щодо призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора роти № 5 батальйону № 3 звільнивши його з посади командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції України.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції України.

4. Визначити протиправним не надання, у повному обсязі, для ознайомлення висновку службового розслідування на підставі якого прийнято Наказ від 19 вересня 2016 року № 2914 щодо звільнення ОСОБА_1;

5. Визнати протиправним не надання відповіді на Рапорт ОСОБА_1;

6. Визнати протиправним не нарахування заробітної платні.

В обґрунтування позову зазначено, що Наказом від 19 вересня 2016 року № 2914 Національної поліції України Департаменту патрульної поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні ч.5 ст.4 п.1 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України» «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та інше, визначено звільнити з займаної посади командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1

Наказ винесений за результатами проведеного службового розслідування, відповідно до Висновку від 19 вересня 2016 року, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції підполковником Жуковим Є.О.

Позивач з зазначеним Наказом та Висновком не погоджується, вважає їх неправомірними, такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Судом встановлено, що Наказом від 19 вересня 2016 року № 2914 Національної поліції України Департаменту патрульної поліції (надалі - Наказ) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні ч.5 ст.4 п.1 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України» «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та інше, визначено звільнити з займаної посади командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (надалі - Позивач).

Наказ винесений за результатами проведеного службового розслідування, відповідно до Висновку від 19 вересня 2016 року, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції підполковником Жуковим Є.О.

Суд зазначає, що підставою для притягнення до відповідальності відповідача був той факт, що ОСОБА_1 отримавши інформацію про резонансну подію, а саме про пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, що є кримінальним правопорушенням, не доповів про неї ні до структурного підрозділу чергової служби Управління патрульної поліції, ні оперативним черговим структурного підрозділу моніторингу Управління патрульної поліції, чим порушив вимоги п. 2 розділу 2.2 Функціональних обов'язків командирів (заступників командирів) рот, затверджених наказом Департаменту патрульної поліції від 25.03.2016 № 417, та п. 5 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 № 1377. Зазначене порушення унеможливило виїзд на місце події слідчо-оперативної групи з метою з'ясування і фіксації всіх обставин та доказів вчинення кримінального правопорушення для подальшого притягнення особи до відповідальності.

Також, ОСОБА_1 не допоміг особовому складу в оформленні правопорушень у нетипових ситуаціях, а навпаки, наказав патрульним не складати жодних матеріалів до його приїзду, а прибувши на місце події, взагалі наказав їм передати документи правопорушника та продовжити патрулювання, не зважаючи на те, що вони були свідками вчинення адміністративного та кримінального правопорушення водієм. Тим самим завадив патрульним дотриматись вимог ч. 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 1 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395.

Зазначені дії лейтенанта поліції ОСОБА_1 свідчили також про порушення ним вимог п.п. 1, 3 розділу 2.2 Функціональних обов'язків командирів (заступників командирів) рот, затверджених наказом Департаментом патрульної поліції від 25.03.2016 №417.

Передавши правопорушника невстановленій особі без оформлення матеріалів адміністративного правопорушення та направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, лейтенант поліції ОСОБА_1 не виконав наказ командира батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП лейтенанта поліції Ткаченка В.Ю., чим порушив вимоги ч. 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Допустивши всі вищезазначені порушення, лейтенант поліції ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», та п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».

До того ж, в результаті вчинених командиром роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 діянь водій автомобіля Фольцваген інспекторами тієї ж роти лейтенантом поліції ОСОБА_4. та лейтенантом поліції ОСОБА_5, уник адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинені ним правопорушення.

Враховуючи наведене, відповідачем було зроблено висновок, що ОСОБА_1 не мав права відпускати патрульних з місця події та повинен був допомогти особовому складу в оформленні правопорушень у нетипових ситуаціях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закону України «Про національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в національній поліції України.

Відповідно до статті 1 Закону Національна поліція України (далі - Поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно статті 7 Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставі та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний:

1) Неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативних актів, що регламентуються діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) Професійна виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно -правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) Поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) Надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, як опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) Зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) Інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейській на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь - якої особи із заявою чи повідомленням про дії, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Згідно ст. 19 Закону поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно -правову та дисциплінарну відповідальність згідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п. 9 Закону України від 23.12.2015№ 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.04.2006 року № 3460-ІУ (із наступними змінами).

Так ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідальність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає порядок накладання дисциплінарних стягнень. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особами, які є підлеглими порушника, а також особами - співучасниками проступку або зацікавленими у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладанням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладанню дисциплінарного стягнення.

Про накладання дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначені виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно враховуватися тяжкість проступку. обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його не тяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарного стягнення.

Дисципплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб які обіймають найнижчого рівня, не накладається.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 29 Закону поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь - які інші заходи, ніж визначений законом України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати іншій захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншими особам.

Згідно ст. 30 Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов'язаний пред'явити особі документ, що посвідчує його повноваження.

Відповідно до ст. 31 Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місця та обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису: перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.

Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно - правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону поліція уповноважена затримувати особу на підставі, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства вибачається, що поліція уповноважена застосовувати превентивний захід лише на підставі визначення законодавством України.

Суд зазначає, що обов'язки командирів (заступників командирів) рот затверджено наказом Департаменту патрульної поліції № 417 від 25.03.2016 року згідно п.п. 2.2 яких у випадку виникнення резонансних інцидентів та нетипових ситуацій командир:

1. особисто допомагає особовому складу виконувати завдання щодо резонансних інцидентів та особливо тяжких злочинів: … випадки пропозиції особовому складу неправомірної винагороди (хабара)..

2. невідкладно доповідає про резонансні інциденти до структурного підрозділу чергової частини Управління патрульної поліції, командиру батальйону та оперативним черговим структурного підрозділу моніторингу Управління патрульної поліції;

3. допомагає особовому складу в оформленні правопорушень у нетипових ситуаціях, у взаємодії, у разі необхідності, з структурним підрозділом чергової служби та/або структурним підрозділом адміністративної практики Управління патрульної поліції.

Суд аналізуючи зміст вище зазначених положень приходить до висновку, що обов'язок доповісти про резонансну подію виникає у командира лише після того як ним буде встановлено, що випадок є саме резонансним.

Крім цього обов'язок командира в разі встановлення, що випадок є резонансним допомогти відповідним посадовим особам оформити правопорушення у відповідності до вимог чинного законодавства, а не самостійно замість останніх скласти відповідні документи.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі позивачем було отримано від патрульних ОСОБА_4, та ОСОБА_5 повідомлення про пропонування їм водієм автомобіля Фольцваген неправомірної винагороди.

Позивачем було зроблено виїзд на місце події для надання допомоги екіпажу 0202. З'явившись на місце він не виявив ознак резонансної події та наказав ОСОБА_4, та ОСОБА_5 повернути документи водієві та повертатись на квадрат патрулювання, що останніми і було зроблено.

Суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в день відповідної події та в подальшому жодних рапортів щодо пропонування останнім незаконної винагороди не складали та не подавали, жодних матеріалів щодо вчинення водієм Фольцваген адміністративного правопорушення не складали.

Також в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_6 зазначив, що він особисто не бачив факту пропонування ОСОБА_4 незаконної винагороди.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 зазначив, що йому водій автомобіля Фольцваген запропонував кошти, але він їх не бачив, бачив лише папірці, суму коштів запропонованих йому водієм він не зміг визначити . Лише зазначив, що він відмовився роз'яснив водію наслідки його дій та зателефонував Позивачу.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт пропонування ОСОБА_4 водієм автомобіля Фольцваген незаконної винагороди, оскільки згідно положень ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спір.

Оскільки як було встановлено судом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодних рапортів по спірному факту не складали, а у позивача відсутній обов'язок щодо складання відповідних рапортів замість останніх, а лише допомога за якою останні не звертались, а ОСОБА_1 особисто не був присутній під час вчинення вище зазначених подій та не міг на них завчасно відреагувати.

Крім цього в матеріалах дисциплінарного провадження відсутні як рапорти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складеними за наслідками пропонування їм незаконної винагороди так і адміністративний протокол відносно водія автомобіля Фольцваген суд приходить до висновку, що наказ від 20 жовтня 2016 року № 269 о/с Національної поліції України Департаменту патрульної поліції щодо призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора роти № 5 батальйону № 3 звільнивши ОСОБА_1 з посади командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України.

Враховуючи вище викладене ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України з 20 жовтня 2016 року.

Щодо інших позовних вимог, а саме: визнання протиправним не надання, у повному обсязі, для ознайомлення висновку службового розслідування на підставі якого прийнято Наказ від 19 вересня 2016 року № 2914 щодо звільнення ОСОБА_1; визнати протиправним не надання відповіді на Рапорт ОСОБА_1; визнати протиправним не нарахування заробітної платні то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні позивачем не було зазначено яким чином вище зазначені дії відповідача порушують його права та інтереси.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України Департамент патрульної поліції про скасування наказу, визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Скасувати наказ від 20 жовтня 2016 року № 269 о/с Національної поліції України Департаменту патрульної поліції щодо призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора роти № 5 батальйону № 3 звільнивши ОСОБА_1 з посади командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на посаду командира роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції України з 20 жовтня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01 лютого 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.