Постанова № 64736601, 10.02.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року справа № 813/928/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Блонського О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій неправомірними, стягнення заробітку при звільненні та середньомісячного грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в котрому з урахування уточнень позову просить суд про:

- стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_3 залишок грошової допомоги у розмірі 61924,05 грн.;

- стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_3 заробіток за один місяць, що належить в році звільнення, в розмірі 6021,55 грн.;

- зобов'язання УДАІ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити в користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за останні дні служби, що передували звільненню;

- стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період затримки розрахункових сум по заробітку (з 07.11.2015 року по 12.04.2016 року в розмірі 31391,37 грн.;

- зобов'язати УДАІ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити в користь ОСОБА_3 компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача зазначає, що позивачу при звільнені з правоохоронних органів повністю не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, а також при звільненні йому не було нараховано та виплачено середньомісячне грошове забезпечення за один місяць на яку позивач вважає, що має право згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 638 від 04.07.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам". Поруч з тим, позивач стверджує про відсутність йому компенсації з боку відповідача за додаткову відпустку тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення відповідно до Інструкції № 638 від 04.07.2014 року, яка поширюється, в тому числі на деяких інших військовослужбовців, зокрема й на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Окрім цього позивач зазначає, що відповідач є відповідальний за затримку виплати розрахункових сум по заробітку, оскільки за наявності грошових коштів не виплатив йому належних сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України, тому просить стягнути середній заробіток за період затримки розрахункових сум з з 07.11.2015 року по 12.04.2016 року в розмірі 31391,37 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив з мотивів викладених, у письмових запереченнях, зміст котрих зводиться до наступного.

Так, представником відповідача зазначено, про відсутність його вини у несвоєчасній виплата належних позивачу сум при його звільнення з органів МВС, так як під час звільнення проходила процедура ліквідації юридичної особи УДАЇ ГУМУС України у Львівській області, по завершенню котрої після виділення для відповідача додаткових кошторисних асигнувань та після надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області було повністю проведено розрахунки з позивачем по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсація за невикористані відпустки та заробітна плата. Щодо вимог про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь позивача грошового забезпечення за один місяць, що належать в році звільнення та виплатити компенсації за додаткову відпуску тривалістю 15 днів, відповідач зазначив, що дія норм Інструкції № 638 від 04.07.2014 року, на котру покликається позивач, не поширюється на нього, так як стосуються виключно військовослужбовців Національної гвардії України.

Вважає позов необґрунтованим, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з врахуванням наступного.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 06.11.2015 №868 о/с "По особовому складу", старшого прапорщика міліції ОСОБА_3, помічника чергового з оброблення інформації на ЕОМ чергової частини батальону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМУС, з 06.11.2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 63 (б) (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для звільнення став рапорт ОСОБА_3, від 05.11.2015 та свідоцтво про хворобу від 05.11.2015 № 507, видане ВЛК ГУМВС.

Вислуга років на час звільнення становила: 21 рік 06 місяців 07 днів.

Згідно довідки відповідача від 11.01.2017 року №20/15-2017 року відповідачем позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ в розмірі 29243,66 грн.

Визначаючи щодо позовних вимог, зокрема щодо вимоги про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_3 залишку одноразової грошової допомоги в розмірі 61924,05 грн., суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Судом встановлено, що позивача звільнено у запас Збройних Сил України за статтею ст. 63 (б) (через хворобу) Положення.

Згідно з пунктом 63 "б" Положення, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті виплата вказаної вище одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Аналогічне положення закріплено в абзаці 3 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992, в редакції, чинній на момент звільнення позивача, згідно з яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому згідно з абзацом 8 цього ж пункту 10 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Наказом Головного управління МВС України у Львівській області від 06.11.2015 №868 о/с позивачу розрахована вислуга років у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги при звільненні зі служби, яка становить 21 рік 06 місяців 07 днів.

Ураховуючи те, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ через хворобу, то відповідно до вищевикладених вимог Постанови КМУ№ 393 від 17.07.1992, одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача повинна бути виплачена за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Відповідно до підпунктів "є" та "л" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, цей Порядок застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 цього Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Останні два (повних) місяця роботи (служби), які передували звільненню позивача, це вересень та жовтень 2015 року.

Відповідно до довідки УДАІ у Львівській області № 398/02/15-2016 від 25.03.2016 року середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_3 становить 6254,43 грн.

При цьому для обчислення середньомісячного грошового забезпечення до уваги взято грошове забезпечення, з урахуванням податків та обов'язкових платежів.

Таким чином, розмір грошової одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу при звільненні його за скороченням штатів відповідно до абзацу 3 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.02.1992, складає: 65671,51 грн. = 6254,43 грн. /2 х 21 роки.

Як зазначено у довідці УДАІ у Львівській області від 11.01.2017 року №20/15-2017 позивачу нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 29243,66 грн., яка виплачена 13.04.2016 року.

Відтак залишок одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті позивачу становить 36427,85 грн. (65671,51 - 29243,66 = 36427,85 грн.), а не 61924,05 грн., як помилково вважає, позивач.

Щодо вимоги про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_5 середнього заробітку за період затримки розрахункових сум по заробітку (з 07.11.2015 року по 12.04.2016 року в розмірі 31391,37 грн., то суд вважає дану вимогу підставною, та такою, що підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, Кодекс законів про працю України.

Згідно з частиною сьомою статті 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано питання щодо строку здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, суд дійшов переконання, що в даному випадку підлягають до застосовування положення КЗпП України.

Так, відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

В пункті 6 згаданої Постанови зазначено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням того, що виплата належних при звільненні сум працівникові у день звільнення є триваючим правопорушенням, та припиняється у день проведення фактичного розрахунку, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова Верховного суду України від 03.07.2013 року у справі №6-64цс13).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розрахунок з позивачем, звільненим зі служби з 06.11.2015 року, відповідач провів 13.04.2016 року, перерахувавши кошти на розрахункову банківську картку позивача платіжним дорученням №40 від 12.04.2016 року, тобто із затримкою у майже 5 місяців.

У довідці УДАІ у Львівській області № 398/02/15-2016 від 25.03.2016 року вказано тільки розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_5, який становить 6254,43 грн., проте не вказано розмір середньоденного грошового забезпечення.

Відповідач не надав уточнену довідку про середньомісячне грошове забезпечення позивача, а відтак суд визначив середньоденне грошове забезпечення самостійно.

При цьому середньоденне грошове забезпечення суд обчислив шляхом ділення грошового забезпечення за розрахунковий період, що враховується для розрахунку середнього грошового забезпечення у гривнях, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді: 3521,66 + 8987,19 = 12508,85 : 61 кал. день (вересень - 30 кал. днів, жовтень - 31 кал. день) = 205,06 грн.

Середній заробіток позивача за весь період затримки та повного розрахунку з позивачем складає не 31391,37 грн.., як заявлено позивачем у позовній заяві, а 22761,66 грн., виходячи з наступного розрахунку: 111 робочих днів затримки виплати (період з 06.11.2015 по 13.04.2016 включно) множиться на 205,06 грн. (середньоденне грошове забезпечення) = 22761,66 грн.

Щодо позовної вимоги зобов'язати УДАІ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити в користь позивача заробіток за листопад 2015, то така до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Пунктом 1.7. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007, передбачено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з наказом ГУМВС України у Львівській області від 06.11.2015 №868 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

Виходячи з положень пункту 1.7. Інструкції, відповідач повинен виплати грошове забезпечення за листопад 2015 року за 5 календарних днів.

Відповідно до архіву розрахункових листів за період з січня 2015 року по листопад 2015 року, позивачу нараховано грошове забезпечення за листопад 2015 року та перераховано через банк.

Щодо позовних вимог про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за один місяць в розмірі що належить в році звільнення, в розмірі 6021,55 грн., та компенсації за додаткову відпустку тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення, то такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Обґрунтовуючи вказані позовної вимоги, позивач посилається на наказ Міністерства внутрішніх справ України № 638 від 04.07.2014 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам".

Як зазначено у пункті 1.1 вказаної Інструкції, вона визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України.

Таким чином, вказана Інструкція поширюється виключно на військовослужбовців Національної гвардії України, до яких позивач не належить.

Окрім цього, позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір середньомісячного грошового забезпечення у 6021,55 грн., та не надано жодних доказів, які б вказували на його право на додаткову відпустку тривалістю 15 днів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, зважаючи на наведене, позов підставний та підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача залишку одноразової грошової допомоги при звільненні, та в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з утриманням з визначених судом сум по цих виплатах, відповідних відрахувань на податки та інші обов'язкові платежі, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, такий фактично не сплачувався, доказів на підтвердження інших судових витрат не надано, тому підстав для вирішення відповідно до положень статті 94 КАС України питання про судові витрати немає.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_3 залишок одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 36427,85 грн.

3. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 06.11.2016 року по 13.04.2016 року включно в розмірі 22761,66 грн.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.02.2017 року.

Суддя Братичак У.В.