Ухвала суду № 64733333, 08.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/2810/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/266/17 Головуючий в 1-й інстанції: Сидоренко Ю.В.

Єдиний унікальний № 311/2810/15-к

Категорія: ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Гріпаса Ю.О., Фоміна В.А.

при секретарі Михайловській Т.І.

за участю прокурора Стоматової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080190001335, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Кірова), буд. 163,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений ОСОБА_2 /а.п. 41/, в якій просить помякшити призначене йому покарання вироком Василівського районного суду Запорізької області від 18.10.2016 року щодо нього /а.п. 36-37/, посилаючись на те, що він повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, а також обіцяє у майбутньому не вчиняти правопорушення.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 05.09.2016 року, остаточно призначено покарання у вигляді трьох років трьох місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 30.09.2016 року, - залишений без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування ОСОБА_2 покарання постановлено обчислювати з 30.09.2016 року, в який на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахований строк попереднього ув'язнення з 30.09.2016 року по 18.10.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням у кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи № 1254 від 05.09.2016 року, - в розмірі 439 гривень 80 копійок.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

У вироку зазначено, що ОСОБА_2 раніше судимий:

- 24.07.2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст.75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 29.08.2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 01.10.2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. ст. 70, 72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

- 15.11.2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 05.09.2016 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, вирок набрав законної сили 06.10.2016 року.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, прокурора з запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Згідно з вироком суду, 14.06.2016 року, близько 12 годині 45 хвилин, знаходячись в м. Василівці Запорізької області, ОСОБА_2, діючи повторно, з корисливих мотивів, з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, переліз через огорожу та тим самим проник на огороджену територію домоволодіння № 9 по вул. Маяковського, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 396.00 гривень.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги і встановлено під час апеляційного розгляду, зміст вироку в частині наведених фактичних обставин подій, висновків суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який він засуджений, та кваліфікація його дій за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, не оскаржуються, у звязку з чим, відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, зазначені обставини апеляційною інстанцією не перевіряються, а вирок суду переглядається в межах апеляційної скарги, в якій ставиться питання про помякшення призначеного обвинуваченому покарання.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини вчинення злочину та обставини, які пом'якшують окарання, обставин, що обтяжують покарання судом встановлено не було.

Так суд врахував, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, певних висновків для себе не зробив та знову вчинив злочин проти власності, що розцінив, як схильність обвинуваченого до вчинення протиправних злочинних діянь та небажання ставати на шлях виправлення, а також врахував те, що обвинувачений свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, активно сприяв встановленню істини в ході судового розгляду кримінального провадження, що відніс до обставин, які пом'якшують покарання.

Врахував суд також при призначенні покарання позицію потерпілого ОСОБА_3 стосовно особи обвинуваченого, те, що матеріальна шкода відшкодована частково шляхом повернення працівниками поліції викраденого майна - електронасосу марки «Дачник», і будь-яких спроб для добровільного відшкодування заподіяної потерпілому матеріальної шкоди у повному обсязі, протягом тривалого періоду часу, обвинувачений не вжив, ніде не працює, утриманців не має, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від сусідів не надходило, обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив, і за наслідками за вчинений злочин призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.3 ст.185 КК України. Остаточне покарання за сукупністю злочинів суд призначив на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за попереднім вироком Василівського районного суду Запорізької області від 05.09.2016 року.

Відповідно до матеріалів провадження, обвинувачений 03.02.2016 року звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 15.11.2013 року, по якому був засуджений за ч.2 ст.185 КК України.

Через два місяці після звільнення обвинувачений вчинив крадіжку, за яку засуджений вироком Василівського районного суду Запорізької області 05.09.2016 року, а у подальшому 14.06.2016 року повторно вчинив крадіжку майна, за яку засуджений вироком, який ним оскаржується на даний час.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з призначеним обвинуваченому покаранням, як за вчинений злочин, так і з остаточним, які не вважає суворими та несправедливими, у звязку з чим, не вбачає підстав для помякшення призначеного покарання за вироком по провадженню.

Відсутні такі підстави і в апеляційній скарзі, в якій обвинувачений посилається на обставини, враховані судом при призначенні покарання.

Вироком у строк відбування обвинуваченим покарання на підставі ст.72 ч.5 КК України зарахований строк попереднього увязнення за період з 30.09.2016 року по 18.10.2016 року включно із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 на час апеляційного розгляду тримається у місці попереднього увязнення, колегія суддів вважає, що на підставі ч.5 ст.72 КК України, йому в строк відбування покарання за вироком підлягає зарахуванню строк попереднього увязнення за період з 19.10.2016 року по 08.02.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18.10.2016 року по кримінальному провадженню щодо обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбування покарання за вироком, строк його попереднього увязнення за період з 19.10.2016 року по 08.02.2017 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_4ОСОБА_5