Рішення № 64730374, 31.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28437/14-ц

Провадження № 2/761/62/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Кріт І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, неповнолітньої ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві, державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич Василь Миколайович про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та стягнення грошових коштів,

за зустрічним позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання квартир особистою приватною власністю,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2, неповнолітньої ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: Головне управління юстиції у м.Києві, державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич Василь Миколайович про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Перша Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно (частку у спільному майні подружжя) в порядку спадкування (а.с.3-5 т.1).

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва (суддя ОСОБА_9) від 26.11.2014р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.30 т.1).

Через канцелярію суду позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту (а.с.65-66 т.1). Ухвалою суду від 12.02.2015р. накладено арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1; нежиле приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2; гаражний бокс НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Бакинський» за адресою: 04086, АДРЕСА_3 (а.с.73-74 т.1).

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2015р. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 (а.с.107-108 т.1).

На запит суду Першою Київською державною нотаріальної конторою направлено на адресу суду копію спадкової справи № 278/2010 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.116-211 т.1).

За час розгляду справи Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 неодноразово уточнював та змінював розмір позовних вимог (а.с.42-44 т.1, 91-93 т.1, 79-85 т.2, 235-240 т.2, 124-127 т.3, 226-230 т.3).

У березні 2015р. до суду надійшов позов ОСОБА_4 - третьої особи з самостійними вимогами про визнання права власності на майно (частку у спільному майні подружжя) в порядку спадкування (а.с.215-217 т.1), який протокольною ухвалою суду від 03.04.2015р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.51-53 т.2).

За час розгляду справи третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4. неодноразово уточнювала та змінювала розмір позовних вимог (а.с.89-95 т.2, 241-246 т.2, а.с.128-131 т.3).

19.04.2016р. через канцелярію суду надійшли заяви ОСОБА_1 (а.с.124-127 т.3) та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 (а.с.128-131 т.3) про збільшення та уточнення позовних вимог, в яких серед іншого вони зазначили, що просять залишити без розгляду їх позовні вимоги в частині визнання за кожним з них права власності на 1\8 частку квартири АДРЕСА_3, оскільки з даного питання вже існує рішення Шевченківського районного суду м.Києва у іншій справі (справа №761/15739/15-ц) (а.с.139-143 т.3). Ухвалою суду від 03.06.2016р. позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 в частині визнання за кожним з них права власності на 1\8 частину квартири АДРЕСА_3 - залишено без розгляду (а.с.234-235 т.3).

З урахуванням уточнень та письмових пояснень свої позовні вимоги ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4. обгрунтовують тим, що вони є сином та донькою відповідно ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Окрім них, спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину ОСОБА_5 є ОСОБА_3 (дочка) та чоловік ОСОБА_2, з яким ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з 1991р. За час шлюбу подружжям ОСОБА_5 було придбане наступне майно: 1)квартира АДРЕСА_1; 2)нежитлове приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2; 3)гаражний бокс НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Бакинський», розташованого за адресою: АДРЕСА_4; 4)нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 505) загальною площею 51,20 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_5; 5)гаражний бокс НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі «Сокіл-2» по АДРЕСА_6; 6)автомобіль Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_3; 7)автомобіль Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_4. Оскільки все вищезазначене майно було придбане під час перебування спадкодавця ОСОБА_5 в шлюбі з ОСОБА_2, воно згідно положення ст.ст.60,61 Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя, а отже 1\2 всього цього майна входить до складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 та підлягає поділу між всіма спадкоємцями в рівних частинах по 1\8 кожному. Окрім того, після смерті ОСОБА_5 до складу спадщини увійшла також кв. АДРЕСА_7. Так, 06.02.2014р. відповідно до вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 та інших спадкоємців їм були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на частки квартири АДРЕСА_7 - кожному по 1\8 часток. Одночасно з цим, чоловіку ОСОБА_5 - ОСОБА_2 28.01.2014р. було видано нотаріусом Свідоцтво про право власності у спільному майні подружжя на 1\2 частку вказаної квартири АДРЕСА_7. Проте, в процесі розгляду справи сторонами виявлено, що квартира АДРЕСА_7 не є об'єктом права спільної власності подружжя, а є особистою власністю померлої ОСОБА_5, оскільки сума пайового внеску за вказану квартиру була сплачена повністю ще 07.10.1988р., тобто в період коли вона ще не перебувала в шлюбі з Відповідачем, суму пайового внеску було сплачено ОСОБА_6. - колишнім чоловіком ОСОБА_5, з яким остання перебувала в зареєстрованому шлюбі з 25.03.1987р. по 27.12.1990р. Отже нотаріусом неправомірно було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 1\2 частин даної квартири, тому таке свідоцтво не відповідає вимогам законодавства, є неправомірним та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Вказана квартира повністю підлягає рівному поділу між усіма спадкоємцями, тобто по 1\4 кожному. В ході розгляду справи було встановлено, що нежитлове приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2; та автомобілі Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_3, та Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003р. випуску, кузов НОМЕР_4, вже після смерті ОСОБА_5, без відома та врахування прав інших спадкоємців, були продані Відповідачем - ОСОБА_2 Таким чином, половина суми, отриманої від продажу вказаного майна також підлягає поділу між всіма спадкоємцями. Щодо гаражного боксу НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Бакинський», розташованого за адресою: АДРЕСА_4; та гаражного боксу НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі «Сокіл-2» по АДРЕСА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4. зазначили, що оскільки Відповідачем, на думку сторін ще за життя ОСОБА_5, були в повному обсязі сплачені пайові внески за відповідні гаражні бокси, то спадкодавець - ОСОБА_5 як дружина Відповідача, має право на 1\2 частин спірних гаражних боксів.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_4. просили: 1)визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7, яке видане 28.01.2014р. ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, зареєстроване за №2-87, бланк серії НОМЕР_5, скасувати державну реєстрацію права власності, яка була здійснена на підставі Свідоцтва про право власності, зареєстроване за № 2-87, бланк серії НОМЕР_5; 2)визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; 3)визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; 4)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 95 556,50 грн. кожному в якості компенсації від продажу 1/8 частки нежитлового приміщення №1 (група приміщень №99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, право власності на яку належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5; 5)визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності на 1\8 частку за кожним гаражного боксу НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «БАКИНСЬКИЙ», розташованого за адресою АДРЕСА_4, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; 6)визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності на 1\8 частку за кожним нежилого приміщення №1 (групи приміщень №505) загальною площею 51,20кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; 7)визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності на 1\8 частку за кожним гаражного боксу НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі «Сокіл-2» по АДРЕСА_6, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; 8)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 36 740,13 грн. кожному в якості компенсації від продажу 1/8 частки автомобіля марки Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_3; та автомобіля марки SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_4, право власності на яку належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5; 9)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 4019,40 грн. та 1 500,00 грн., сплачених за проведення оцінки спірного майна; 10)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в загальній сумі 3654,00 грн.

Відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_2 подано суду письмові заперечення (а.с.21-23 т.2), в яких він зазначив, що, зокрема, гаражний бокс НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Бакинський» не об'єктом поділу, оскільки не є нерухомим майном і право власності на нього ніким не набувалось, окрім того, навіть якби покійна ОСОБА_5 була б членом вказаного кооперативу, то членство не може бути передано в порядку спадкування. Щодо позовних вимог про визнання права власності на 1\8 частину нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 99) (літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, то після оформлення всіма спадкоємцями своїх спадкових прав відповідно до переліку заявленого в заяві про прийняття спадщини майна, дане приміщення за договором купівлі-продажу продано 13.09.2014р. і гроші виручені від продажу спрямовані на погашення боргів. Водночас, до складу спадкового майна входить і квартира АДРЕСА_3, в якій проживає позивач і яка придбана за кредитним договором від 05.12.2007р., по якому у відповідності до довідки існує заборгованість у розмірі 220 251,81 доларів США, тобто кожен із спадкоємців приймає на себе і борги перед Райффайзен Банк Аваль відповідно до їх частки у спадковій масі.

В квітні 2015 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання квартири особистою приватною власністю (а.с.42--43 т.2), яка протокольною ухвалою суду від 03.04.2015р. прийнята до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.51-53 т.2).

Свої позовні вимоги за зустрічним позовом з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог за позовом ОСОБА_2., який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві (а.с.135-137 т.2), ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що в період шлюбу з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, було набуто кооперативну квартиру АДРЕСА_7. В цьому ж будинку ОСОБА_2 на праві приватної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_8. На одній сходовій клітині, поряд з квартирою АДРЕСА_7, було виставлено на продаж однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була отримана у спадок продавцями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 20.11.1998р., в зв'язку з чим Позивач за зустрічним позовом запропонував дружині продати його власну двокімнатну квартиру і викупити однокімнатну квартири, що продається поряд, щоб об'єднати дві квартири разом, на що ОСОБА_5 дала згоду. Однак, продавці АДРЕСА_1 поспішали з продажем, в зв'язку з чим Позивач за зустрічним позовом змушений був позичити необхідну грошову суму на придбання квартири АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою. 01.03.1999р. ОСОБА_2 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, свою ж квартиру АДРЕСА_8 Позивач за зустрічним позовом продав 16.04.1999р. і повернув позичені для купівлі кв. АДРЕСА_1 кошти того ж дня - 16.04.1999р. Таким чином, однокімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана за особисті кошти ОСОБА_2., виручені від продажу двокімнатної квартири, що належала йому на праві приватної власності. Також, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 Позивач за зустрічним позовом проживав у квартирі АДРЕСА_9. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, який було укладено 02.03.1991р., Позивач за зустрічним позовом намагався вирішити житлове питання з колишнім чоловіком дружини - ОСОБА_6, який продовжував проживати в квартирі АДРЕСА_7 і якому дана квартира належала разом з ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності у зв'язку із повною сплатою пайових внесків. 22.05.1991р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6. звернулись з відповідними заявами надати їм дозвіл на обмін їх квартирами і 29.05.1991р. такий дозвіл вони отримали. Оскільки, квартира АДРЕСА_7 вже належала на праві приватної власності подружжю ОСОБА_6, то 05.06.1991р. між ОСОБА_6. за згодою ОСОБА_5 у відповідності до норм діючого на той час ЦК УРСР та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, за яким ОСОБА_2 особисто придбав спірну квартиру за 7 000,00руб. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено Першою київською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі. Того ж дня, на підставі даного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 було видано обмінний ордер на дану квартиру, а ОСОБА_6 на квартиру Позивача за зустрічним позовом, яку в подальшому він приватизував разом із ОСОБА_4. Зазначений договір купівлі-продажу було надано до ЖБК «Ремонтник», проте із невідомих причин не було зареєстровано в БТІ м. Києва. Таким чином, квартира АДРЕСА_7 є особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Враховуючи вищевикладене, Позивач за зустрічним позовом просив: 1)визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 лютого 2014 року до майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 видані ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на 1\8 частку квартири кожному; 2)визнати квартиру АДРЕСА_7 особистою приватною власністю ОСОБА_2.; 3)визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2015р. № 01-24-247 в зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_9 проведено повторний автоматичний розподіл справи №761/28437/14-ц (а.с.58 т.2), за результатами якого головуючим суддею у справі визначено Маліновську В.М. (а.с.59 т.2), яка своєю ухвалою від 24.04.2015р. прийняла зазначену цивільну справу до свого провадження та призначила до розгляду у судовому засіданні (а.с.60 т.2).

05.08.2015р. до суду надійшла заява позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1\2 квартири АДРЕСА_7 (а.с.128-129 т.2). Ухвалою суду від 06.08.2015р. заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, а саме - 1\2 частину квартири АДРЕСА_7 (132-134 т.2).

14.09.2015р. до суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2. про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту (а.с.159 т.2). Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.09.2015р. заяву ОСОБА_2. про забезпечення зустрічного позову - задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, а саме: - 1\8 частину квартири, яка знаходиться в буд. АДРЕСА_7, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1; - - 1\8 частину квартири, яка знаходиться в буд. АДРЕСА_7, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с.161-162 т.2).

Третя особа за зустрічним позовом - Головне територіальне управління юстиції у м.Києві направила на адресу суду пояснення (а.с.176 т.2), в яких зазначило, що оскільки дії органів юстиції не оскаржуються та те, що визнання права власності є прерогативою суду, розгляд справи залишає на розсуд суду (а.с.176 т.2).

23.12.2015р. до суду надійшла спільна заява позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 про забезпечення позову (а.с.7-9 т.3). Ухвалою суду від 23.12.2015р. вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - нежиле приміщення № 1 (перше) (групи приміщень № 505), загальною площею 51,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, що належить відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення №1213 від 28.11.2008р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Горяйновою Т.К., зареєстрованого в реєстрі за №1898; - квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа 90,40 кв.м.), яка належить відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 23.06.2009р., виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 23.04.2009р. № 627-С/КІ (а.с.12-15 т.3).

У судовому засіданні 03.06.2016р. за клопотанням представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4, - ОСОБА_10 до участі у справі в якості співвідповідача залучено неповнолітню ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2 (а.с. 236-238 т.3).

У цьому ж судового засіданні представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2., який є позивачем за зустрічним позовом - ОСОБА_11 заявлено клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для вирішення питання: - Яка дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2? (а.с.233 т.3).

Ухвалою суду від 03.06.2016р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Незалежний Інститут Судових експертиз», на вирішення експерта поставити наступне запитання: - Яка дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 станом на час відкриття спадщини - 17.11.2009р.? (а.с.239-241 т.3). На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

24.10.2016р. на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи № 761/28437/14-ц з висновком експерта, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 8686 від 18.10.2016р., ухвалою суду від 25.10.2016р. відновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.48-49 т.4).

В судовому засіданні 31.01.2017р. допитано свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що він добре знайомий з ОСОБА_2 В 1999 році ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням позичити кошти на купівлю квартири АДРЕСА_1, яка знаходилась поруч з квартирою АДРЕСА_7, в якій проживав ОСОБА_2 з сім'єю, оскільки грошей на купівлю вказаної квартири йому не вистачало та обіцяв повернути кошти одразу ж після продажу квартири АДРЕСА_8, яка належала ОСОБА_2 Як вказав свідок, він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. на купівлю квартири АДРЕСА_1, на підтвердження чого сторонами була складена розписка. У подальшому за згодою відповідача за первісним позовом він був зареєстрований в кв.АДРЕСА_8 з 30.08.1998 року, оскільки після розлучення з дружиною у нього не було житла і ОСОБА_2 зареєстрував його в зазначеній квартирі. Після надання ОСОБА_2 в позику грошових коштів на купівлю кв. АДРЕСА_1 за цією ж адресою, останній зареєстрував свідка в придбаній квартирі, як подальша гарантія повернення коштів. Зі слів ОСОБА_2. свідку відомо, що останній придбав квартиру АДРЕСА_1 за позичені кошти, проте особисто він при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 присутній не був, чи передавав ОСОБА_2 Продавцям саме ті кошти, які були позичені у свідка - не знає, чи придбавав ОСОБА_2 у вказаний період часу інше майно свідку невідомо. У засіданні свідок оглянув примірник розписки, наданий йому для огляду представником ОСОБА_11 та повідомив, що це саме та розписка і на ній є відмітка про повернення коштів.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомила суду, що вона є сестрою колишньої власниці квартири АДРЕСА_1, після смерті якої спадщину оформили на племінницю ОСОБА_7 та дочку свідка ОСОБА_8 Після оформлення спадщини Спадкоємці вирішили продати квартиру АДРЕСА_1. Добре знала ОСОБА_5, як сусідку сестри, та в подальшому ОСОБА_2., відносини з зазначеними особами були дружні, сусідські. Коли Продавці квартири АДРЕСА_1 вирішили продати квартиру, фактично продажем займалась свідок, вона знала, що ОСОБА_2 хоче придбати вказану квартиру та просив трохи зачекати поки продасть якусь свою квартиру, проте Продавцям треба були грошові кошти раніше і ОСОБА_2 сказав, що позичить кошти, а потім віддасть. Гроші за продаж кв. АДРЕСА_1 передавав особисто ОСОБА_2 у вказаній квартирі, що бачила свідок.

В судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом - ОСОБА_10 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, просив звернути увагу на те, що станом на листопад 2009 року курс долара США до гривні становив 7,99 грн./1 долар США, відтак 197 000,00 грн. становила близько 24 655 доларів США, тому оскільки курс долара США до гривні станом на час розгляду справи значно більший, то заявлена Позивачем за первісним позовом сума до компенсації за нежитлове приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в буд. АДРЕСА_2 повинна бути розрахована з урахуванням нинішнього курсу долара США по відношенню до гривні.

Третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_4. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача за первісним позовом ОСОБА_2. - ОСОБА_11 щодо задоволення первісного позову заперечила та просила задовольнити вимоги зустрічного позову.

Головне територіальне управління юстиції у м.Києві в судове засідання свого представника не направило, в своїх поясненнях просило розглянути справу за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у м.Києві, за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства (а.с.176 т.2).

Представник Першої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду лист, в якому просив розглянути справи без представника нотаріальної контори та прийняти рішення згідно діючого законодавства (а.с.56 т.4).

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 у віці 50 років, про що 17.11.2009р. складено відповідний актовий запис № 20704, що підтверджується Свідоцтвом про смерть «Повторно» серія НОМЕР_6, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 07.02.2014р. (а.с.14,105 т.1), Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 17.11.2009р. (а.с.118 т.1)..

З матеріалів справи вбачається, що дівоче прізвище померлої ОСОБА_5 - «ОСОБА_5», що підтверджується Свідоцтвом про народження «Повторне» серії НОМЕР_8, виданим виконкомом Семенівської сільської ради Баришевського району 05.05.1993р. (а.с.144 т.1).

25.02.1978р. ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15, про що 25.02.1978р. Семенівською сільською радою Баришівського району зроблено запис за № 3, прізвище сторін після реєстрацію шлюбу: «ОСОБА_5», «ОСОБА_15», що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 (а.с.147 т.1).

25.03.1987р. ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, про що 25.03.1987р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва складено актовий запис № 477, прізвище сторін після реєстрації шлюбу: «ОСОБА_6», «ОСОБА_5», що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_10, виданим відділом РАЦС Мінського району м. Києва 25.03.1987р. (а.с.145 т.1).

Вказаний шлюб було розірвано 27.12.1990р., актовий запис про розірвання шлюбу № 800 (а.с.8 т.1)

02.03.1991р. ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, про що 02.03.1991р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції складено актовий запис за № 100, прізвище сторін після реєстрації шлюбу: «ОСОБА_2», «ОСОБА_5» (а.с.7 т.1), що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_11(а.с.130 т.1, а.с.139 т.2).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., є сином ОСОБА_5 від першого шлюбу з ОСОБА_15, що підтверджується Свідоцтвом про народження «Повторно» серія НОМЕР_12, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 04.02.2014р. (а.с.6,94 т.1), Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_13, виданим Дніпровським РАЦС м. Києва 06.07.1979р. (а.с.146 т.1), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00013425474 від 07.02.2014р. (а.с.7,95 т.1), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00013417292 від 05.02.2014р. (а.с.8 т.1).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_5 від другого шлюбу з ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_14, виданим відділом РАЦС Мінського РВК 13.06.1987р. (а.с.143,218 т.1), Свідоцтвом про шлюб «Повторне» серії НОМЕР_15, виданим Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м.Києві 25.09.2013р. (а.с.172,219 т.1).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4., є дочкою ОСОБА_5 від третього шлюбу з ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_16, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Радянського районного управління юстиції у м.Києві 05.09.2000р. (а.с.132 т.1).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ч. 1 ст. 1278 ЦК України).

Докази того, що за життя ОСОБА_5 складала заповіт матеріали справи не містять, а отже спадкування здійснюється за законом.

24.03.2010р. до Першої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після померлої дружини - ОСОБА_5 (а.с.117 т.1), на підставі якої державним нотаріусом зареєстровано спадкову справу № 278/2010 щодо майна померлої ОСОБА_5 (номер у спадковому реєстрі 49078382) (а.с.127 т.1).

14.05.2010р. до Першої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 від імені своєї малолітньої дочки ОСОБА_3. із заявою про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_5 (а.с.139 т.1).

14.05.2010р. до Першої київської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_1.(син) та ОСОБА_4.(дочка) із заявою про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_5 (а.с.140 т.1).

28.01.2014р. державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 як чоловіку, що пережив дружину ОСОБА_5 Свідоцтво про право власності на 1\2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу: - квартири АДРЕСА_7, зареєстроване в реєстрі за № 2-87 (а.с.163 т.1, а.с. 87 т.2), та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2. на 1\2 частину зазначеної квартири (а.с.176-177 т.1).

28.01.2014р. державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. видано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\4 частку спадщини кожному після померлої ОСОБА_5, яке складається з 1\2 частки квартири АДРЕСА_7, зареєстроване в реєстрі за № 2-89 та за № 2-91 відповідно (а.с.165-166, 167-168 т.1) та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на 1\8 частку квартири АДРЕСА_7 окремо на кожного (а.с.176-177 т.1).

06.02.2014р. державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. видано ОСОБА_1. та ОСОБА_4 Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\4 частку спадщини кожному після померлої ОСОБА_5, яке складається з 1\2 частки квартири АДРЕСА_7, зареєстроване в реєстрі за № 2-149 та за № 2-151 відповідно (а.с.9-10, 96,99-100,178, 180-182,220 т.1) та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на 1\8 частку квартири АДРЕСА_7 окремо на кожного (а.с.10,97-98 т.1).

03.09.2014р., 19.02.2015р. ОСОБА_1 звертався до Першої київської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_5 на: 1\8 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.196 т.1), 1\8 частки нежитлового приміщення номер І (гр.прим. № 99) загальною площею 45,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, 1\8 частки гаражного боксу НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «БАКИНСЬКИЙ» Шевченківського району міста Києва», який розташований в АДРЕСА_4 (а.с.205 т.1).

19.02.2015р. ОСОБА_4. зверталась до Першої київської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_5 на: 1\8 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.206 т.1), 1\8 частки нежитлового приміщення номер І (гр.прим. № 99) загальною площею 45,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, 1\8 частки гаражного боксу НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «БАКИНСЬКИЙ» Шевченківського району міста Києва», який розташований в АДРЕСА_4.

Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. від 03.09.2014р. та від 19.02.2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\8 частку кожному квартири АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв'язку з не визначенням частки померлої в праві власності на квартиру, яка була набута на ім'я чоловіка померлої ОСОБА_2. та ненаданням спадкоємцями правовстановлюючих документів на вказану квартиру (а.с.16, 106, 197, 210, 221 т.1).

Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. від 19.02.2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на: 1\8 частку кожному нежитлового приміщення номер І (гр.прим. № 99) загальною площею 45,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, та на 1/8 частку кожному гаражного боксу НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «БАКИНСЬКИЙ» Шевченківського району міста Києва», який розташований в АДРЕСА_4, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв'язку з невизначенням частки померлої в праві власності на нежитлове приміщення та гаражному боксі, які були набуті на ім'я чоловіка померлої ОСОБА_2. та ненаданням спадкоємцями правовстановлюючих документів на вказане нежитлове приміщення та гаражний бокс (а.с.207, 208, 209, 211, 222-223 т.1, 5-6 т.2);

Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. від 06.01.2016р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1\8 частку кожному нежитлового приміщення № 1 (перше) (групи приміщень № 505) загальною площею 51,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, та на 1\8 частку кожному квартири АДРЕСА_3, та 1\8 частку кожному гаражного боксу НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі «Сокіл-2» по АДРЕСА_6, та 1\8 частку кожному автомобіля марки Skoda Superb B Classic 1.8 Т, випуску 2003 року, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_17, та 1\8 частку кожному автомобіля марки Volkswagen Caddy Kombi, випуску 2001 року, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_20, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв'язку з невизначенням частки померлої в праві власності на нежитлове приміщення, квартиру, гаражний бокс та автомобілі, які були набуті на ім'я чоловіка померлої ОСОБА_2., ненаданням спадкоємцями правовстановлюючих документів на вказані об'єкти, та накладенням арешту на нежитлове приміщення та квартиру Шевченківським районним судом м.Києва ухвала від 23.12.2015р., номер запису про обтяження 12811159, 12810428 відповідно (а.с.77-86 т.3).

Як свідчать матеріали справи арешт на зазначені вище квартиру по АДРЕСА_4 та на нежитлове приміщення по Печерському узвозу були накладені ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 23.12.2015р. у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 11-15 т.3).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_7 з 12.11.1988р. по ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» № 9 від 23.03.2010р. (а.с.134 т.1, а.с.88 т.2).

Так, згідно наявного в матеріалах справи ордеру на жиле приміщення №12098 від 19.10.1988р. (обмінного), вбачається, що ОСОБА_6 надано право на зайняття з сім'єю з 4 чоловік: ОСОБА_6., ОСОБА_5. (дружина), ОСОБА_4. (донька), ОСОБА_1 (син дружини), жилове приміщення житловою площею 33,15 кв.м., що складається з 2 кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.141 т.2).

Вказана квартира знаходиться в будинку Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» (далі - ЖБК «Ремонтник»), що підтверджується всіма наявними в матеріалах справи довідками щодо сплати пайових внесків за цю квартиру.

Весь пайовий внесок за квартиру №20 у сумі 6 506крб. було сплачено ще 17.10.1988р. ОСОБА_6. (квитанція від 17.10.1988р.- а.с.140 т.2), який був членом вказаного ЖБК і на цей час ОСОБА_5 була його дружиною (а.с. 183-185 т.2, а.с.89 т.4).

27.12.1990р., як було встановлено судом вище, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано.

При цьому наявними в матеріалах справи довідками ЖБК «Ремонтник», в тому числі і тими, що надавались на запит суду з Київського БТІ, підтверджується, що ОСОБА_5 була членом ЖБК з грудня 1990р. (а.с. 183 т.2, а.с.98-99 т.3, 207 т.3).

З наявних у справі документів також вбачається, що за заявою ОСОБА_6 від 12.12.1990р., в якій він просив перевести ордер на жиле приміщення №120098 від 19.10.88р. і пайовий внесок під №607 636 на суму 6 506 на ОСОБА_5., та заяви останньої від 15.12.1990р., в якій вона у зв'язку з переведенням на неї паю і квартири просила прийняти її в члени ЖБК «Ремонтник» (а.с.184-185 т.2), рішенням членів ЖБК, оформленим протоколом №25 від 18.12.1990р. надано згоду ОСОБА_6 на перевід паю на ОСОБА_5. та останню прийнято в члені ЖБК (а.с.182 т.2).

02.03.1991р., як вже було встановлено судом, ОСОБА_5. зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на «ОСОБА_5».

Разом з тим, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_7 (а.с. 99, 108, 225 т.3) на момент смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) судом встановлено наступне.

На вимогу Першої Київської державної нотаріальної контори (а.с.135 т.1) на підставі довідки, виданої ЖБК «Ремонтник» м.Києва 24.12.1992р. за № 14/147, дублікат якої виданий 25.03.2010р. за №3 (а.с.150 т.1, а.с.99 т.3), Київським міським БТІ зареєстровано квартиру АДРЕСА_7 на праві власності за ОСОБА_5, реєстраційне посвідчення записано в реєстрову книгу № 8-91 за реєстровим №71/30516 від 02.04.2010р. (а.с.151 т.1), що також підтверджується Інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна КВ-2014 № 46593 від 15.01.2014р. (а.с.152 т.1, а.с.178 т.2), Довідкою від 05.02.2016р. № 1345 (И-2016) (а.с.98 т.3).

Разом з тим, в матеріалах справи є копія реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ, згідно якого квартира АДРЕСА_7 ЖБК «Ремонтник» зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі довідки ЖБК «Ремонтник» № 14/147 від 24.12.1992р., записано в реєстрову книгу № 8 за реєстровим №71/30516 21.04.1993р. (а.с.208 т.3). Згідно листа Київського міського БТІ від 25.04.2016р. № 5281 (И-2016) встановлено, що згідно з даними цього БТІ первинна реєстрація права власності на кв.АДРЕСА_7 проведена 21.04.1993р. та зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі довідки ЖБК «Ремонтник» № 14/147 від 24.12.1992р., дублікат якої виданий 25.03.2010р. №3 та зареєстрований в БТІ 02.04.2010р. (а.с.225 т.3)

Згідно дубліката довідки Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» № 14/147 від 24.12.1992р. встановлено, що сума паєнакопичення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_7, складає 6 506 крб. На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради Народних депутатів від 26.04.1991р. № 225 ОСОБА_5 є членом ЖБК «Ремонтник» у 27.12.1990р. № 92/4-90. Дублікат довідки виданий 25.03.2010р. за № 3 (а.с.150 т.1, а.с.99 т.3).

При цьому, в матеріалах справи міститься Дублікат Довідки ЖБК «Ремонтник» № 14/147 від 24.12.1992р. з якого вбачається, що ОСОБА_5 є членом ЖБК «Ремонтник» на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 27.12.1990р. № 92/4-90, суму пайового внеску 6 506 крб. було внесено в жовтні 1988 році ОСОБА_6. чоловіком ОСОБА_5, з яким вона була зареєстрована в 1987 році (а.с.86,183 т.2), що також підтверджується Квитанцією від 17.10.1988р. (а.с.140 т.2). З Довідки ЖБК «Ремонтник» від 24.12.1992р. вбачається, що ОСОБА_5 є власником виплаченої в грудні 1990р. кооперативної квартири АДРЕСА_7, сума повного накоплення становить 6 506 руб. (а.с.207 т.3).

Відповідно до п.5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987р. «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.

Згідно відповіді ЖБК «Ремонтник» № 7 від 05.08.2015р. на адвокатський запит ОСОБА_10 від 03.08.2015р. встановлено, що в книзі протоколів, яка велася з 1989р. Головою правління ЖБК «Ремонтник» Лахно Василем Васильовичем протоколом № 25 від 18.12.1990р. були проведені збори уповноважених членів ЖБК «Ремонтник», в якому йшлося про розгляд заяви члена ЖБК «Ремонтник» ОСОБА_6 про передачу паю та квартири АДРЕСА_7 на ім'я його дружини ОСОБА_5 (згодом ОСОБА_5) та прийнятті її в члени ЖБК «Ремонтник». Збори дали згоду про задоволення заяви ОСОБА_6 та прийнятті в члени ЖБК «Ремонтник» ОСОБА_5 (а.с.181 т.2), що також підтверджується протоколом № 25 зборів уповноважених членів ЖБК «Ремонтник» від 18.12.1990р. (а.с.182 т.2), заявою ОСОБА_6 від 12.12.1990р. про переведення ордеру на жиле приміщення № 12098 від 19.10.1988р. та пайовий внесок під № 607636 на суму 6 506 крб на ОСОБА_5. (а.с.184 т.2), заявою ОСОБА_5 від 15.12.1990р. про прийняття в члени ЖБК «Ремонтник» в зв'язку з переводом паю та квартири на її ім'я (а.с.185 т.2).

Так, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_6. в період шлюбу з ОСОБА_5 (за час шлюбу прізвище дружини визначено як «ОСОБА_5») 17.10.1988р. виплатив в повному обсязі пайовий внесок в сумі 6 506 крб за квартиру АДРЕСА_7, та в подальшому передав свою частину сплаченого паю та фактично вказану квартиру на користь дружини - ОСОБА_5, яка в зв'язку з цим була прийнята в члени ЖБК «Ремонтник».

Таким чином, виходячи з протоколу № 25 зборів уповноважених членів ЖБК «Ремонтник» від 18.12.1990р., згідно якого збори дали згоду про задоволення заяви ОСОБА_6 про передачу паю та квартири на користь дружини та прийнятті останньої в члени ЖБК «Ремонтник», з 19.12.1990р. власником паєнакопичення за квартиру АДРЕСА_7 була одноособово ОСОБА_5., яка фактично стала власником і квартири.

Як зазначив ОСОБА_2 у Зустрічній позовній заяві, після реєстрації ним 02.03.1991р. шлюбу з ОСОБА_5 для врегулювання житлового питання у 1991 році між ним та ОСОБА_6. - колишнім чоловіком ОСОБА_5, який продовжував проживати в кв. АДРЕСА_7, було вчинено обмін квартирами і за згодою ОСОБА_5 відповідно до норм діючого на той час ЦК УРСР 05.06.1991р. було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, за яким ОСОБА_2 особисто придбав спірну квартиру за 7 000 руб. На підставі даного договору купівлі-продажу, як стверджує ОСОБА_2, йому було видано обмінний ордер на кв.АДРЕСА_7, а ОСОБА_6 на квартиру, якою до цього користувався він (ОСОБА_2) - АДРЕСА_9, яку в подальшому ОСОБА_6. приватизував разом із ОСОБА_4.

Разом з тим, така позиція ОСОБА_16 не підтверджується матеріалами справи.

Так, в обмінному ордері від 05.06.1991р. жодним чином не вказано, що його видано на підставі договору купівлі-продажу, а вказано, що ОСОБА_2 з сім'ю 4 особи (ОСОБА_2, ОСОБА_5. -дружина, ОСОБА_1 - син дружини, ОСОБА_4. - дочка дружини) надається право заняття в порядку обміну жилого приміщення квартири АДРЕСА_7.

Судом встановлено, що згідно дозволу відомства від 29.05.1991р. № 552 на підставі заяви ОСОБА_2. від 22.05.1991р. (а.с.143 т.2) та заяви ОСОБА_6 від 22.05.1991р. (а.с.144 т.2), ОСОБА_2, який проживає в окремій однокімнатній квартирі АДРЕСА_9, дозволено провести обмін жилої площі, яку він займає, з ОСОБА_6., який проживає в окремій двокімнатній квартирі АДРЕСА_7, при умові поселення не більше 1 чоловіка (а.с.142 т.2), в зв'язку з чим ОСОБА_2 видано Ордер на жиле приміщення № 1314 (обмінний) від 05.06.1991р. на право зайняття в порядку обміну жилого приміщення житловою площею 33,15 кв.м., що складається з 2 кімнат в квартирі за адресою АДРЕСА_7 (а.с.141 т.2).

Відповідно до ст. 309 ЦК УРСР наймач жилого приміщення має право обміняти приміщення, яке він займає, на приміщення, що займає інший наймач, з взаємною передачею прав і обов'язків за договорами найму.

Обмін жилих приміщень у будинках державних, кооперативних і громадських організацій, а також у будинках, що належать громадянам на праві особистої власності, допускається лише за згодою наймодавця.

Відмова в оформленні обміну жилого приміщення в будинках місцевих Рад депутатів трудящих, а також відмова в згоді на обмін приміщення в будинках державних, кооперативних або громадських організацій може бути оспорена наймачем в судовому порядку.

Для обміну жилого приміщення потрібна письмова згода повнолітніх членів сім'ї наймача, що проживають з ним, у тому числі і тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на жилу площу (статті 289 і 292 цього Кодексу).

Для обміну суміжних кімнат, зв'язаних загальним входом, або хоча б однієї з них потрібна письмова згода всіх наймачів, що проживають в них, і повнолітніх членів їх сімей.

Порядок обміну жилих приміщень встановлюється Міністерством комунального господарства Української РСР (ст. 311 ЦК УРСР).

Так, Порядок обміну жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і фонду житлово-будівельних кооперативів визначався Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1986р. № 31 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п.4, 5 Порядку предметом обміну може бути: окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї або кількох кімнат, одноквартирний жилий будинок, на які укладено договір найму або які перебувають у користуванні члена житлово-будівельного кооперативу; частина жилого приміщення, що припадає на долю наймача (члена житлово-будівельного кооперативу) або члена його сім'ї, в тому числі суміжна кімната або частина кімнати.

Обмін жилими приміщеннями може відбутися між громадянами, які проживають в одному або різних жилих будинках, розташованих як у даному, так і в різних населених пунктах. Обмін жилими приміщеннями провадиться без обмеження кількості учасників, крім випадків обміну частини жилого приміщення, при якому згода про обмін може бути тільки двосторонньою.

Наймач (член житлово-будівельного кооперативу) або член його сім'ї вправі в установленому цими Правилами порядку провести обмін частини жилої площі, що припадає на його долю, з наймачем іншого жилого приміщення або з членом житлово-будівельного кооперативу за умови, що в'їжджаючий у порядку обміну вселяється як член сім'ї тих, що залишилися проживати в цьому приміщенні. Як члени сім'ї можуть вселятися: дружина, діти, батьки, дід, баба, онуки, рідні брати і сестри.

Обмін частини одного жилого приміщення на частину іншого жилого приміщення не допускається (п.6 Порядку).

Згода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів (додаток N 2), які видаються виконавчими комітетами міських, районних у місті, селищних, сільських Рад народних депутатів за місцем оформлення обміну жилими приміщеннями (п. 13 Порядку).

Як зазначалось вище, на момент оформлення обміну житловими площами (травень-червень 1991р.) ОСОБА_2 вже був чоловіком ОСОБА_5 (реєстрація шлюбу 02.03.1991р.)

Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства, що діяло станом на момент обміну, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 в порядку обміну житловими площами з ОСОБА_6. отримав дозвіл на право користування квартирою АДРЕСА_7 в обмін на таке право ОСОБА_6, який взамін отримав дозвіл на користування квартирою АДРЕСА_9. При цьому суд вважає, що право власності на відповідні квартири а ні у ОСОБА_2., а ні у ОСОБА_6 не виникло, що також підтверджується тим, що право власності ОСОБА_6 на кв. АДРЕСА_9 було зареєстровано лише в результаті приватизації вказаної квартири згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується Свідоцтвом на право власності на житло від 01.11.1995р., виданим Трест Київміськбуд-2 згідно з розпорядженням (наказом) від 01.11.1995р. № 339 (а.с.145 т.2), зареєстрованим БТІ м. Києва і записаним в реєстрову книгу за № 6463 21.11.1995р.

Отже, дослідженими матеріалами справи підтвердженням того, що ОСОБА_2, як новий чоловік ОСОБА_5 вселився в квартиру АДРЕСА_7 (житлова площа 33,15кв.м.) як член її сім'ї, а ОСОБА_6. як колишній чоловік та колишній член сім'ї виселився із вказаної квартири в квартиру АДРЕСА_9 (житлова площа 16,24кв.м.), якою до цього користувався ОСОБА_2, саме в порядку обміну житлових площ, які займали ці особи.

При цьому щодо посилань Позивача за зустрічним позовом про виникнення в нього права власності на вказану вище квартиру АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.1991р., то суд приходить до наступного.

Так, в матеріалах справи наявна копія договору від 05.06.1991р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Архаровою А.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2с-1068 (а.с.138,87 т.4 т.2), згідно якого ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 за 7000 руб., належну йому на праві приватної власності квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_7 на підставі довідки ЖБК «Ремонтник» Печерського району м. Києва № 4/38 від 04.06.1991р. (а.с.89 т.4), що також підтверджується витягом з реєстру № 2-с-1 для реєстрації нотаріальних дій (а.с.207-208 т.2, а с.107-108 т.3). З копії вказаного договору вбачається, що ОСОБА_5. надала свою згоду на продаж її колишнім чоловіком набутої в період знаходження в зареєстрованому шлюбі квартири в АДРЕСА_7 ОСОБА_2

Закон Української РСР "Про власність" ( 697-12 ) було введено в дію з 15 квітня 1991 року, а згідно ч.1 ст.15 цього Закону член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України ( с.16 Закону).

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Як встановлено в судовому засіданні, державну реєстрацію договору від 05.06.1991р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Архаровою А.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2с-1068 всупереч ст. 227 ЦК УРСР проведено не було, що не заперечувалось ОСОБА_2

З огляду на те, що факт членства ОСОБА_5 в ЖБК «Ремонтник» саме з грудня 1990р. підтверджується всіма довідками, наявними в матеріалах справи (а.с.150 т.1, а.с. 183 т.2, а.с. 99 т.3, а.с. 202-203 т.3), суд приходить до висновку, що право продажу квартири АДРЕСА_7 станом на 05.06.1991р. мала тільки ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_6. на дату укладення договору від 05.06.1991р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Архаровою А.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2с-1068, вже не був власником паєнакопичення на відповідну квартиру в зв'язку з її передачею на користь ОСОБА_5

Враховуючи вищевикладене, оскільки, як встановлено судом, сума паєнакопичення на квартиру АДРЕСА_7 в розмірі 6 506 крб була сплачена в повному обсязі ОСОБА_16 17.10.1988р. та в подальшому 18.12.1990р. переведена на ім'я дружини - ОСОБА_5, яка у зв'язку з цим була прийнята в члени ЖБК «Ремонтник», суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_5. була власником вказаної квартири та відповідно до ст.4 Закону УРСР «Про власність» (який введено в дію з 15.04.1991р. Постановою Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 № 885-XII) на свій розсуд мала право, зокрема, розпоряджатися належним їй майном.

Таким чином, судом встановлено, що право приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 виникло у ОСОБА_5 з грудня 1990р. до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2(02.03.1991р.), який в порядку обміну на підставі обмінного ордеру від 05.06.1991р. набув лише права проживання та користування вказаною квартирою, в зв'язку з чим квартира АДРЕСА_7 не є спільною сумісною власністю ОСОБА_2. та ОСОБА_5 як майно, набуте подружжям за час шлюбу, а виходячи з положень ст.22, 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України є особистою власністю ОСОБА_5

У зв'язку з цим Свідоцтво про право власності, видане 28.01.2014р. державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М. ОСОБА_2 на 1\2 частку квартири АДРЕСА_7 як на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зареєстроване в реєстрі за № 2-87, - підлягає визнанню недійсним, з одночасним розподілом цієї 1\2 частки зазначеної квартири між всіма спадкоємцями, що прийняли спадщину після померлої ОСОБА_5, шляхом визнання права власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_4 по 1\8 частці за кожним вище вказаної квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5

З урахуванням вже отриманих кожним із спадкоємців Свідоцтв про право власності на 1\8 частку квартири АДРЕСА_7, та розподілом між ними судом ще 1/2 частки, право на яку було раніше зареєстровано за ОСОБА_2, у сукупності право власності кожного зі спадкоємців: ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1, ОСОБА_4 становить по 1\4 частину вказаної квартири.

Щодо квартири АДРЕСА_1, суд виходить з наступного.

Як зазначив Відповідач за первісним позовом, квартира АДРЕСА_1 була ним придбана за особисті кошти, які були ним позичені у ОСОБА_12 та в подальшому повернуті після продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_8, що належала ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.1999р., укладеного між ОСОБА_2 (Покупець) та ОСОБА_7, ОСОБА_8 (Продавці), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 537, згідно якого продаж вказаної квартири було вчинено за 7 909,00 грн., зареєстровано 04.03.1999р. в Київському міському бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу під № 71/30516 (а.с.44,179 т.2, а.с.100 т.3), що також підтверджується Інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна КВ-2014 № 72173 від 20.08.2014р. (а.с.13,45,102,195 т.1, а.с.178 т.2, а.с.98 т.3).

Згідно розписки від 26.02.1999р. ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_12 гроші в розмірі 8 000,00 грн. на купівлю квартири АДРЕСА_1, із встановленням зобов'язання ОСОБА_2. повернути кошти в повному обсязі не пізніше ніж через три місяці після продажу власної квартири № 1 (а.с.47 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала кв. АДРЕСА_8 на підставі Договору міни квартири на житловий будинок від 07.03.1996р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Козярик Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 23-849, згідно якого ОСОБА_17 поміняв, належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_8, в житлово-будівельному кооперативі «Ремонтник» відповідно до довідки за № 4/92 житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» Печерського району м. Києва 21.02.1996р. та реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації 01.03.1996р. та зареєстрованого під № 71/30516, на належний ОСОБА_2 на праві власності житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_10 відповідно до договору дарування, посвідченого Коропською державною нотаріальною конторою Чернігівської області 29.08.1995р. по реєстру № 965 та зареєстрованого в Н_Сіверському міжміському бюро технічної інвентаризації та облкомунуправління 29.08.1995р. під № 40 (а.с.45 т.2).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.04.1999р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2616, продав, а ОСОБА_18 та ОСОБА_19 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_8. Продаж зазначеної квартири вчинено за 10 000,00 грн., які Продавець одержав від Покупців під час підписання цього Договору (а.с.46 т.2).

З розписки ОСОБА_2. від 26.02.1999р. вбачається, що в день продажу квартири АДРЕСА_8, що належала Відповідачу за первісним позовом на праві приватної власності - 16.04.1999р. ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_2. грошові кошти в сумі 8000,00 грн., про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_12 (а.с. 47 т.2).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 оглянув оригінал розписки ОСОБА_2., наданий йому представником відповідача за первісним позовом - ОСОБА_11 та підтвердив, що це розписка за якою він позичав кошти ОСОБА_2, повернення в повному обсязі яких свідок засвідчив своїм підписом у вказаній розписці.

Доказів того, що у проміжок часу, зокрема: лютий-квітень 1999р. ОСОБА_2 чи його дружина придбавали інше рухоме чи нерухоме майно, чи вкладали грошові кошти матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном (ст. 24 КпШС України).

За ст. 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Вказані норми законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, узгоджуються з нормами чинного законодавства, зокрема ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 25.11.2015р. у справі № 6-2333цс15.

Так, дослідивши та надавши оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, зокрема договору купівлі-продажу від 16.04.1999р. належної ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_8, гроші від продажу якої були спрямовані на погашення позики перед ОСОБА_12 в сумі 8 000,00 грн., які, як встановлено з показів свідків і пояснень ОСОБА_2., були позичені ним на купівлю квартири АДРЕСА_1, розписку ОСОБА_2. від 26.02.1999р. на підтвердження цього факту та свідчення ОСОБА_12, ОСОБА_13., а також відсутність доказів про істотне збільшення вартості спірної квартири внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за особисті кошти ОСОБА_2., відтак є його особистою приватною власністю та не входить до складу спадщини після померлої ОСОБА_5, відтак вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в цій частині задоволенню не підлягають.

Серед іншого, судом встановлено, що за час шлюбу з ОСОБА_5 на ім'я Відповідача за первісним позовом за спільні кошти подружжя було придбано: 1) нежиле приміщення № І (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в буд. АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвою О.В. від 28.07.2005р., № 531, що також підтверджується Інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна НЖ-2014 № 7258 від 27.08.2014р. (а.с.46, 103,203 т.1); 2) нежиле приміщення № 1 (групи приміщень № 505), загальною площею 51,20 кв.м., у будинку за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується Договором № 1213 купівлі-продажу нежилого приміщення від 28.11.2008р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 1898 (а.с.218-220 т.2, а.с.101103 т.3) та Актом № 1009 передачі нежилого приміщення, вбудованого у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_5 від 21.01.2009р. (а.с.104 т.3), що також підтверджується Довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 05.02.2016р. № 1345 (И-2016) (а.с.98 т.3); 3) автомобіль Skoda Superb Classic 1.8 T, 2003 р.в., кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_17 на підставі Біржової угоди купівлі-продажу від 06.08.2007р. за реєстраційним № 28-257/07, який набув чинності 20.08.2007р. (а.с.221 т.2), який був зареєстрований 21.08.2007р. на ім'я ОСОБА_2., що підтверджується дублікатом Свідоцтва НОМЕР_18 (а.с.28 т.3) - Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 (а.с.27 т.3); 4) автомобіль Volkswagen Caddy, 2001 р.в., номер кузову: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_20, який був зареєстрований 10.03.2007р. на ім'я ОСОБА_2., що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_21 (а.с.29 т.3).

Так, оскільки вищезазначене майно було придбано в період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки кожного з подружжя є рівними. Відтак до складу спадщини після померлої ОСОБА_5 увійшла 1\2 частка вище переліченого майна, частка якого належить кожному із спадкоємців з моменту відкриття спадщини. Доказів зворотного сторонами суду не надано та в судовому засіданні не здобуто.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК ( 435-15 ) спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, 30 вересня 2014 року без згоди спадкоємців на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 7123, ОСОБА_2 передав нежиле приміщення № І (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в буд. АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_20 за 260 000,00 грн. (а.с.29-30 т.2).

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_5 Відповідач за первісним позовом відчужив також і придбані в період шлюбу автомобілі, що не заперечувалось ним в судовому засіданні.

Так, на підставі довідки-рахунку серія ВІА № 488403, виданої 24.05.2014р. ТОВ «Авто-Айленд» автомобіль Skoda SuperbB, кузов № НОМЕР_4 було продано ОСОБА_21 за 120 000,00 грн. (а.с.231 т.3), а на підставі довідки-рахунку серія ААВ № 448760, виданої 20.06.2013р. ТОВ «Авто-Айленд» автомобіль Volkswagen Caddy, номер кузову: НОМЕР_3 було продано ОСОБА_22 за 42 120,00 грн. (а.с.232 т.3).

Таким чином, оскільки Відповідачем за первісним позовом всупереч інтересам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як спадкоємців ОСОБА_5 та без їх згоди, було здійснено відчуження зазначеного майна, 1\2 частка якого увійшла до складу спадщини після померлої ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що для захисту прав спадкоємців ОСОБА_2 має сплатити компенсацію ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вартості 1\8 частки на вказане майно, яка б належала їм в порядку спадкування після померлої матері - ОСОБА_5

Згідно Звіту № К160310 про незалежну оцінку вартості нежилого приміщення загальною площею 45,40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, нежиле приміщення № 1 (один) (групи приміщень 99) (в літ. А), складеного Приватним підприємством «Приват-Інвеста» 10.03.2016р., ринкова вартість вказаного нежитлового приміщення станом на 10.03.2016р. з врахуванням ПДВ складає 764 462,00 грн. (а.с.144-180 т.3).

Водночас, відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 18.10.2016р. № 8686, складеного ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» визначено, що ринкова вартість нежитлового приміщення № 1 (група приміщень № 99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 складала 197 000,00 грн. (а.с.24-46 т.4).

Оскільки, як вказувалось вище відповідно до ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з час відкриття спадщини, суд дійшов висновку, що визначення ринкової вартості спадкового майна слід проводити саме на час відкриття спадщини - день смерті спадкодавця, тому Звіт № К160310 про незалежну оцінку вартості нежилого приміщення загальною площею 45,40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, нежиле приміщення № 1 (один) (групи приміщень 99) (в літ. А), складеного Приватним підприємством «Приват-Інвеста» 10.03.2016р., суд не приймає до уваги.

Водночас, в судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом - ОСОБА_10 просив звернути увагу на те, що станом на листопад 2009 року курс долара США до гривні становив 7,99 грн./1 долар США, відтак 197 000,00 грн. становила близько 24 655 доларів США. Оскільки курс долара США до гривні станом на час розгляду справи значно більший, то заявлена Позивачем за первісним позовом сума до компенсації за нежитлове приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м. в буд. АДРЕСА_2 повинна бути розрахована з урахуванням нинішнього курсу долара США по відношенню до гривні.

У висновку від 18.10.2016р. № 8686 зазначено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 курс НБУ складає: 799,3300 грн. / 100 доларів США, в той час як курс НБУ станом на день розгляду справи 31.01.2017р. становить 2707,9535 грн. / 100 доларів США.

Таким чином, суд вважає, що заявлена ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сума компенсації вартості 1\8 частини нежилого приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, має бути визначена з врахуванням коливання курсу долара США.

При розрахунку компенсації вартості 1\8 частини нежилого приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, суд виходить з наступного. Згідно Висновку експерта від 18.10.2016р. № 8686, визначено, що ринкова вартість вказаного нежитлового приміщення станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 складала 197 000,00 грн., що в еквіваленті з урахуванням курсу НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (799,3300 грн./100 доларів США) становить 24 655,81 доларів США (197 000,00 грн./7,99 грн.), що в гривневому еквіваленті станом на 31.01.2017р. (курс НБУ 2707,9535 грн. /100 доларів США) становить 667 432,78 грн. (24 655,81*27,07). До складу спадщини після померлої ОСОБА_5 увійшла 1\2 частина вказаного нежитлового приміщення, вартість якої з урахуванням висновку експерта від 18.10.2016р. № 8686 становить 98 500,00 грн. (197 000,00 грн./2), що з урахуванням зміни курсу НБУ по відношенню гривні до долара США станом на 31.01.2017р. становить 333 716,38 грн. (667 432,78 грн./2).

Таким чином, на кожного із чотирьох спадкоємців ОСОБА_5 припадає по 1\8 частини вартості відповідного нежитлового приміщення - 24 625,00 грн. (98500,00 грн./4), що в еквіваленті з урахуванням курсу НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (799,3300 грн./100 доларів США) становить 3 082,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 31.01.2017р. (курс НБУ 2707,9535 грн. /100 доларів США) становить 83 429,74 грн. (3082,00*27,07).

Отже, вартість 1\8 частини нежилого приміщення № 1 (група приміщень № 99) (в літ.А) загальною площею 45,40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з урахуванням коливання курсу долара США до національної валюти України - гривні станом на 31.01.2017р. вцілому відповідає сумі - 83 429,74 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1, та з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4

Водночас, згідно цінової довідки ПП «Приват-інвест» визначено, що орієнтовна ринкова вартість автомобіля Skoda Superb 1.8i Turbo (3U) Classic 5MT, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_17, чорного кольору з орієнтовним пробігом 190 000 км згідно даних «Бюлетня автотоварознавця» Випуск № 87 станом на 11.03.2016р. складає 201 349,00 грн. (а.с.181-192 т.3), орієнтовна ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy 1.4i 16V (9K/9U) Kombi Life 5MT, 2001р.в., реєстраційний номер НОМЕР_20, з орієнтовним пробігом 235000км згідно даних «Бюлетня автотоварознавця» Випуск № 87 станом на 11.03.2016р. складає 92 572,00 грн. (а.с.193-204 т.3).

Таким чином, вартість 1\8 частки кожного з автомобілів, що підлягає компенсації ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 окремо, становить: 1) 1\8 частина автомобіля Skoda SuperbB, кузов № НОМЕР_4 - 25 168,62 грн. (201349,00 грн./2 = 100 674,50 грн. / 4 = 25 168,62 грн.); 2) 1\8 частина автомобіля Volkswagen Caddy, номер кузову: НОМЕР_3 - 11 571,50 грн. (92 572,00 грн./2 = 46 386,00 грн. /4 = 11 571,50 грн., а всього розмір компенсації вартості 1\8 частки обох автомобілів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 окремо один від одного становить 36 740,12 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_2.

Клопотань про призначення судової експертизи для визначення вартості 1/8 частин вказаних автомобілів сторонами у судовому засіданні не заявлялось.

Щодо нежилого приміщення № 1 (групи приміщень № 505), загальною площею 51,20 кв.м., у будинку за адресою: АДРЕСА_5, суд дійшов висновку, що, оскільки, як встановлено судом, вказане нежиле приміщення придбано ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_5 та станом на час розгляду справи перебуває у власності Відповідача за первісним позовом, відтак 1\2 частини вказаного нежилого приміщення як спільного сумісного майна подружжя входить до складу спадщини після померлої ОСОБА_5

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в частині визнання за кожним з них права власності на 1\8 частину зазначеного нежилого приміщення підлягають задоволенню.

При цьому Відповідач за первісним позовом, який є Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3., не позбавлений права отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом на належні відповідно йому та неповнолітній дочці по 1/8 частці на кожного шляхом надання нотаріусу правовстановлюючого документу на зазначене вище приміщення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в частині визнання за кожним права власності на 1\8 частку гаражного боксу НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «БАКИНСЬКИЙ», розташованого за адресою АДРЕСА_3, та гаражного боксу НОМЕР_2 в Гаражному автокооперативі «Сокіл-2» по АДРЕСА_6, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно листа Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Бакинський» Шевченківського району м. Києва» № 1 від 18.08.2014р. (а.с.47,104, 202 т.1), № 1 від 04.03.2015р. (а.с.3 т.2) та № 1 від 04.02.2015р. (а.с.186 т.2) встановлено, що ОСОБА_2 з 04.07.2007р. є членом вказаного кооперативу та з 04.07.2007р. як член кооперативу отримав в користування гаражний бокс НОМЕР_1.

Згідно Довідки Гаражного кооперативу «Сокіл-2» від 06.02.2015р. № 333/2079 встановлено, що ОСОБА_2 є власником гаражного боксу НОМЕР_2 у ГАК «Сокіл-2» по АДРЕСА_6. ОСОБА_2 є членом ГАК «Сокіл-2» з 2003 року згідно рішення РВК № 1328 від 28.07.2003р. Станом на 06.02.2015р. пайовий та вступний внески сплачені в повному обсязі (а.с.188 т.2), що також підтверджується свідоцтвом НОМЕР_22 від 06.02.2015р. про повну сплату вступного внеску та квитанцією до прибуткового касового ордера № 05 від 06.02.2015р. (а.с.187 т.2). Дані про реєстрацію права власності на гаражний бокс в тому числі і в 2015р. в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 була членом Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «БАКИНСЬКИЙ» та Гаражного автокооперативу «Сокіл-2», або на підтвердження того, що пайові внески чи їх частина за гаражні бокси НОМЕР_1 та НОМЕР_23 відповідно були сплачені ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_5 за спільні кошти подружжя. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має лише право користування відповідними гаражними боксами, право власності на які не зареєстровано, відтак відповідна частина зазначеного майна не входить до складу спадщини після померлої ОСОБА_5, а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилались позивач за первісним позовом - ОСОБА_1, третя особа з самостійними вимогам - ОСОБА_4. та Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом) - ОСОБА_2, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 шляхом визнання недійсним Свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7, яке видане 28.01.2014р. ОСОБА_2, державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М., зареєстроване за №2-87 та скасування державної реєстрації права власності, проведеної на підставі вказаного Свідоцтва; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_7, 1/8 частку нежилого приміщення №1 (групи приміщень №505) загальною площею 51,20кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; стягнення компенсації з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за продаж, належної йому в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, 1/8 частки нежитлового приміщення №1 (група приміщень №99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, у розмірі 83 429,74грн., 1/8 часток автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_3; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_4 у розмірі 36 740,13грн.; про часткове задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 шляхом визнання недійсним Свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7, яке видане 28.01.2014р. ОСОБА_2, державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М., зареєстроване за №2-87 та скасування державної реєстрації права власності, проведеної на підставі вказаного Свідоцтва; визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_7, 1/8 частку нежилого приміщення №1 (групи приміщень №505) загальною площею 51,20кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5; стягнення компенсації з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за продаж, належної їй в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, 1/8 частки нежитлового приміщення №1 (група приміщень №99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, у розмірі 83 429,74грн., 1/8 часток автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_3; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_4 у розмірі 36 740,13грн.; часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2. шляхом визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд пропорційно до задоволених вимог присуджує до стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 283,75грн., з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4 - 2 283,75грн., а з відповідачів за зустрічним позовом - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд присуджує до стягнення на користь ОСОБА_2. судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 654,00грн. в рівних частинах з кожного, тобто по 1827,00грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 203, 215, 1216-1218, 1220 ,1223, 1226, 1261, 1268, 1270, 1278 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 227, 309, 311 ЦК УРСР, ст.ст. 57, 60 СК України, ст.ст. 22, 24, 25 КпШС України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», та керуючись ст.ст. 11, 60, 179, 208, 209, 212, 213,214-218, 222, 223, 293, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7, яке видане 28.01.2014р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, (код НОМЕР_24) державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М., зареєстроване за №2-87.

Скасувати державну реєстрацію права власності, проведену на підставі Свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_7, виданого 28.01.2014р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, (код НОМЕР_24) державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М., зареєстрованого за №2-87.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (код НОМЕР_25) право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (код НОМЕР_26) право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (код НОМЕР_27) право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, (код НОМЕР_24) право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1 (код НОМЕР_25) право власності на 1/8 частку нежилого приміщення №1 (групи приміщень №505) загальною площею 51,20кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_25) компенсацію за продаж, належної йому в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, 1/8 частки нежитлового приміщення №1 (група приміщень №99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, у розмірі 83 429,74грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_25) компенсацію за продаж, належних йому в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, по 1/8 часток автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_3; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_4 у розмірі 36 740,13грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_25), судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 283,75грн.

Визнати за ОСОБА_4 (код НОМЕР_26) право власності на 1/8 частку нежилого приміщення №1 (групи приміщень №505) загальною площею 51,20кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) на користь ОСОБА_4 (код НОМЕР_26) компенсацію за продаж, належної їй в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, 1/8 частки нежитлового приміщення №1 (група приміщень №99 в літері А), загальною площею 45,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, у розмірі 83 429,74грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) на користь ОСОБА_4 (код НОМЕР_26) компенсацію за продаж, належних їй в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, по 1/8 часток автомобілів: - Volkswagen Caddy Kombi, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_3; - SKODA SUPERB CLASSIC 1.8 T, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_4 у розмірі 36 740,13грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) на користь ОСОБА_4 (код НОМЕР_26), судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 283,75грн.

В інших частинах позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відмовити.

Зустрічний позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, (код НОМЕР_24).

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_25), ОСОБА_4 (код НОМЕР_26) на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_24) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 654,00грн. в рівних частинах з кожного, тобто по 1827,00грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: