Рішення № 64729945, 14.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15645/15-ц

Провадження № 2/760/2058/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Слободянюк А.К., Кучерини Ю.С., Подобєда О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янське районне управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання шлюбу недійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янське районне управління юстиції у м. Києві, про визнання шлюбу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить встановити факт його спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 не менше як 5 років до часу відкриття спадщини, та визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 22.04.2011 відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №445.

В обґрунтування позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю посилається на те, що є пасинком ОСОБА_4, який помер 21.02.2015 та після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Він звернувся до Дев'ятої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги, проте державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, мотивовану тим, що він не підтвердив факт проживання з померлим однією сім'єю на протязі п'яти років. З огляду на зазначене, даний факт йому необхідно встановити у судовому порядку. Стверджує, що з 24.01.1984 до 2007 він постійно проживав у квартирі з ОСОБА_4, а починаючи з вересня 2007 періодично був відсутній з поважних причин, але приїздив до ОСОБА_4 щомісяця, привозив харчі, прибирався в квартирі, готував йому їжу, прав речі, оглядав квартиру на справний технічний стан, проводив поточний ремонти, здійснював оплату комунальних витрат по квартирі, як самостійно, так і передаючи гроші безпосередньо ОСОБА_4, ночував у квартирі, розміщував у ній своє майно та зберігав речі. Вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що він постійно проживав з ОСОБА_4, підтримував з ним родинні стосунки, був поєднаний спільним побутом як пасинок з вітчимом, мав взаємні права та обов'язки, а отже спільно прожив однією сім'єю з ОСОБА_4 не менше як 5 років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог про визнання шлюбу недійсним посилається на те, що 22.04.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 уклала зазначений шлюб не для створення справжньої сім'ї, а переслідуючи корисливі мотиви заволодіти житлом, належним ОСОБА_4 При цьому вказує, що на час укладання шлюбу, ОСОБА_4 виповнилися 80 років, і останній сам неодноразово зазначав, що в такому поважному віці йому не одруження. Під час відвідування ним квартири ОСОБА_4 та спілкування з ним, останній жодного разу не обмовився про укладення шлюбу з ОСОБА_2, жодних жіночих речей у квартирі ніколи не було, квартина знаходилася в занедбаному стані: не придбані кімнати, кухня, ванна, туалет, постійно відчувався запах клею для взуття, сигаретного диму та невипраних речей. Квартиру прибирав лише він та його дружина. Саме він здійснював догляд за ОСОБА_4 під час хвороби та перебуванні в реанімаційному відділенні в період з 13 по 21 лютого 2015 та повністю оплачував витрати на його лікування, займався організацією похорону та поховального обряду. З наведених підстав стверджує, що ОСОБА_2 з часу укладання шлюбу з ОСОБА_4 і до дня смерті останнього мешкали порізно один від одного, не вели спільного господарства та не підтримували шлюбних відносин, ОСОБА_2 не була пов'язана спільним побутом, не мала з ОСОБА_4 взаємних прав та обов'язків, а отже не мала наміру створити сім'ю. Таким чином, реєстрація шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порушує його майнові права щодо спадкування квартири, на яку відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, який ухвалою суду об'єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_3 просить визнати недійсним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що зареєстрований 22.04.2011 відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №445.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є рідним братом ОСОБА_4, з яким вони були досить близькими, часто спілкувалися по телефону, проте бачилися рідко, приблизно раз на рік. Після смерті ОСОБА_4 та відкриття спадщини на належну йому квартиру він звернувся до Дев'ятої нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги, проте держаним нотаріусом йому було повідомлено, що спадщину також приймає дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2, яка є спадкоємцем першої черги, а тому на даний час право на спадкування він не отримав. Про шлюб свого брата з ОСОБА_2 він дізнався весною 2013 від прийомного сина ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_4 у 80-річному віці зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 З цьому приводу він телефонував своєму братові, на що останній у телефонних розмовах постійно повідомляв, що він не одружений, та завжди говорив, що в такому поважному віці йому не до одруження. Вказує, що у період з 2011 року до дня смерті брата, він приїзжав до ОСОБА_4 чотири рази, та кожного разу ночував у його квартирі. При відвідуванні квартири, брат не говорив йому, що він уклав шлюб з ОСОБА_2, у квартирі він не бачив жіночого одягу чи інших речей, а також, квартира була у занедбаному стані. В період з 13 до 21 лютого 2015 його брат перебував у лікарні, в цей час його доглядав ОСОБА_1, який в наступному займався організацією його поховання. Відповідач ОСОБА_2 участі у похованні ОСОБА_4 не брала. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 з дня укладання шлюбу з ОСОБА_4 до дня його смерті проживала окремо від нього, вони ніколи не вели спільного господарства та не підтримували шлюбних відносин, шлюб з ОСОБА_4 ОСОБА_2 уклала з метою заволодіння майном, а не з метою створення сім'ї, жодних намірів створювати повноцінну сім'ю вона не мала. Посилаючись на зазначені обставини позивач, вважає шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є фіктивним. При цьому внаслідок укладання цього шлюбу порушені його майнові права на спадкування після смерті свого брата.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги останнього підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги останнього в повному обсязі та просила їх задовольнити. Представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_3 заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на недоведеність позовних вимог, та їх необґрунтованість, зокрема, відсутність у позивачів права на позов, так як вважав, що їх права жодним чином укладанням шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не порушені.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, позов ОСОБА_3 належить задовольнити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 від 23.02.2015, виданому відділом реєстрації смерті у м. Києві.

За життя 27.01.1984 ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_9, що про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про укладання шлюбу серія НОМЕР_2 від 27.01.1984, виданому Клавдієвською сільською радою Бороднянського району Київської області.

ОСОБА_9, прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на «ОСОБА_9» померла ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_3 від 15.11.2000, виданому виконкомом Клавдієве-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області.

Як зазначено представниками позивача ОСОБА_1, останній разом зі своєю матір'ю ОСОБА_10 та своїм вітчимом ОСОБА_4 з 1984 року постійно проживав у АДРЕСА_5.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 зазначено, що він з 24.01.1984 до 2007 постійно проживав у квартирі з ОСОБА_4, а починаючи з вересня 2007 періодично був відсутній з поважних причин, але приїздив до ОСОБА_4 щомісяця, надавав матеріальну допомогу та допомогу у побуті, розміщував у квартирі своє майно та зберігав речі.

Як вбачається з довідки виданої ВСП «Чоколівський» КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» №120, дійсно після смерті ОСОБА_10 станом 07.05.2008 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 значилися зареєстрованими ОСОБА_4 як власник особового рахунку, ОСОБА_1 як син дружини та ОСОБА_11 як онука.

Між тим, матеріали справи свідчать, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_12 на підставі ордеру № 042333 серії Б виданого 07.03.1980 виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів міста Києва.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 за життя оспорював право користування ОСОБА_1 та ОСОБА_11

Так, у грудні 2012 ОСОБА_12 пред'явлено позов про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 такими, що втратили право користування житлом на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2013 в задоволені позову ОСОБА_12 до ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, про вселення задоволено. Вселено ОСОБА_1, ОСОБА_11 до квартири АДРЕСА_2. Зазначене рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.05.2013. Вказаним рішенням суду також встановлено, що відповідачі не проживали на спірній жилій площі з поважної причини. Крім того, з мотивувальної частини вказаного рішення суду, слідує, що в ході розгляду справи відповідачі стверджували, що не проживають в спірній квартирі з 1992 року.

Крім того, у відповідності до довідки від 16.11.2012 №2648, виданою виконавчим комітетом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації в селищі Клавдієве з вересня 2007 року.

Надані з боку відповідача акти від 14.12.2010, 17.01.2011, 21.02.2011,10.03.2011, 11.04.2011, 19.05.2011, 03.06.2011, 07.07.2011, 17.08.2011, 22.09.2011, 14.10.2011, 07.11.2011 засвідчують факт непроживання ОСОБА_1 у квартирі за адерсою: АДРЕСА_1, у період з 14.12.2010 по 07.11.2011.

Позивачем ОСОБА_1 надані копії квитанцій, які підтверджують факт оплати останнім житлово-комунальних послуг по особовому рахунку ОСОБА_12 у 2014-2015 роках. Крім того, позивачем ОСОБА_1 надані платіжні документи, які дають суду підстави для висновку, що лікуванням ОСОБА_12 до смерті останнього, та його похованням займався ОСОБА_1 Зазначена обставина підтверджується листом Київської міської клінічної лікарні №10 від 10.11.2015 №868.

Разом з цим, у відповідності до вимог ст. 1264 ЦК України, право на спадкування за законом у четверту чергу мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За правилами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому, зазначений у ст. 1264 ЦК України п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, що роз'яснено у п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Таким чином, наведені вище обставини, дають суду підстави для висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази доводять, що ОСОБА_1 у період з лютого 2011 по лютий 2016, тобто за п'ять років до часу відкриття спадщини, не проживав спільно із ОСОБА_12 Дана обставина, позивачем фактично не заперечується, випливає із судових рішень, які набрали законної сили, та спростовує твердження позивача про те, що він був пов'язаний з ОСОБА_12 спільним побутом, мав з ним взаємні права та обов'язки.

При цьому факт надання позивачем ОСОБА_1 ОСОБА_12 матеріальної допомоги, в тому числі шляхом оплати житлово-комунальних послуг, періодичне його відвідування, самі по собі наведених вище підстав не доводять, а поважність причин його не проживання із спадкодавцем, правового значення у даному випадку не мають.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а отже, в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в цій частині про встановлення факту, що має юридичне значення належить відмовити.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в іншій частині про визнання шлюбу недійсним, є похідними від попередньої позовної вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити в повному обсязі.

Окремо суд мотивує рішення в частині вирішення позову ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним.

Судом встановлено, що 22.04.2011 ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_4 від 22.04.2011, виданому відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, та у актовому записі №445 від 22.04.2011, складеному зазначеним відділом, який наданий на запит суду.

Як встановлено судом, на підставі ордеру № 042333 серії Б виданого 07.03.1980 виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів міста Києва ОСОБА_12 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки від 18.03.2015 №620, виданої Центром обслуговування споживачів №1 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» вбачається, що з 29.05.2012 відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована у вищевказаній квартирі.

Після смерті ОСОБА_4, відповідачем ОСОБА_2 20.03.2015 подано до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Крім того, 18.08.2015 до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_3

ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_4, про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про народження серія НОМЕР_5 від 21.08.2015, виданому повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богородчанського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, та у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 21.08.2015 №00015723119.

Отже, згідно ст.ст. 1261, 1262 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої та другої черги відповідно після смерті ОСОБА_4

Визнання шлюбу між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_13 недійсним, про що просить позивач ОСОБА_3, має своїм правовим наслідком втрату останньою права на спадкування після смерті ОСОБА_4 як спадкоємицею першої черги. У такому разі право на спадкування після смерті ОСОБА_4 отримає позивач ОСОБА_3, а тому він вправі оспорити шлюбу між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою захисту свого права на спадщину, і відповідно доводи представника відповідача про відсутність у нього права на позов є безпідставними. При цьому з'ясування обсягу спадщини не має правового значення для вирішення спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 40 СК України, шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 42 СК України, право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, та щоб воля цих осіб була спрямована на створення сім'ї.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Разом з цим, судом встановлено, що оспорюваний шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 зазначеним вимогам СК України не відповідає.

Так, наявні в досліджені судом докази дають підстави для висновку про те, що незважаючи на реєстрацію ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_12, вона з останнім постійно не проживала, не була пов'язана спільним побутом, не мала взаємних прав та обов'язків.

Зокрема, поза розумним сумнівом, вищевказане підтверджують фактичні обставини укладання оспорюваного шлюбу.

Як свідчать матеріали справи, оспорюваний шлюб укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_12 в 2011 році коли йому виповнилося 77 років.

У своїх поясненнях позивач ОСОБА_15 стверджував, що ОСОБА_12 у телефонних розмовах у період після 2011 року постійно повідомляв, що він не одружений, та завжди говорив, що в такому поважному віці йому не до одруження.

Крім того, позивач ОСОБА_15 стверджував, що квартира ОСОБА_12 перебувала у занедбаному стані, а коли він її відвідував, то в ній не було жодних речей відповідача ОСОБА_2

При цьому факт перебування квартири ОСОБА_12 у антисанітарному та занедбаному стані підтверджується наявними в матеріалах справи фотографіями, актом від 12.02.2015, складеного комісією КП «Чоколівське» у складі ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також випливає із судових рішень, зокрема, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2013, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15.05.2013, яким встановлено, що ОСОБА_12 займався ремонтом взуття і всі роботи по ремонту взуття проводилися в квартирі, у зв'язку з чим у ній постійно був запах клею.

Акти від 13.02.2015, від 11.03.2015 та від 25.03.2015 складені мешканцями будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_19, дільничним інспектором Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Українцем С.В. засвідчують факт не проживання ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_12

Разом з цим, як вже зазначалось судом, наявні у справі копії квитанцій, підтверджують факт оплати житлово-комунальних послуг по особовому рахунку ОСОБА_12 у 2014-2015 роках позивачем ОСОБА_1 Крім того, надані платіжні документи, лист Київської міської клінічної лікарні №10 від 10.11.2015 №868 дають суду підстави для висновку, що лікуванням ОСОБА_12 до смерті останнього, та його похованням займався позивач ОСОБА_1

Таким чином, аналізуючи вищенаведені письмові докази суд приходить до висновку, що вони у достатній мірі доводять факт того, що позивач ОСОБА_2 не проживала з ОСОБА_4, не була пов'язана спільним побутом, не мала взаємних прав та обов'язків.

У контексті даного висновку суд надає оцінку і письмовим доказам наданим з боку відповідача ОСОБА_2, зокрема, довіреності виданої на ім'я відповідача ОСОБА_21 ОСОБА_4, листу ПАТ «Київгаз» від 09.10.2015 №150/19-1/1, характеристиці на відповідача ОСОБА_2 від 04.06.2015 виданій ЖЕД №902 КП «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», а також матеріалам правоохоронних органів за її повідомленням про викрадення речей з квартири ОСОБА_4

Так, 03.08.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_22, посвідчено довіреність видану ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_2

Крім того, згідно листа ПАТ «Київгаз» від 09.10.2015 №150/19-1/1 слідує, що 09.11.2012 та 31.08.2015 між ПАТ «Київгаз» та ОСОБА_2 були укладені договори №3066 та №193450027 про надання послуг з газопостачання квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до характеристики на відповідача ОСОБА_2 від 04.06.2015 виданої ЖЕД №902 КП «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», зазначено що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_7, за час її проживання за вищевказаною адресою скарг з боку мешканців будинку, сусідів та членів сім'ї на порушення нею громадського порядку не надходило.

Відповідно до ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03.07.2015 вбачається, що 27.05.2015 ОСОБА_2 зверталася до Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві із повідомленням про викрадення з квартири за адресою: АДРЕСА_4, належного їй майна.

Аналізуючи представлені відповідачем письмові докази, суд приходить до висновку, що останні у своїй сукупності прямо не вказують на постійне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4, а також те, що останні були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Щодо відомостей, які зазначені у характеристиці від 04.06.2015 про проживання ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_4, то на переконання суду у даному випадку даний доказ суперечить іншим матеріалам справи, та є неналежним доказом підтвердження факту проживання особи у певному місці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 надала суду показання, у відповідності до яких вказала, що проживає у сусідній з квартирою ОСОБА_4 квартирі, та знає останнього досить давно з часів СРСР. За цією адресою проживає постійно. ОСОБА_4 тривалий час проживав у квартирі сам, потім одружився, і з ним стала проживати дружина та її чин ОСОБА_1, який пізніше став проживати з бабою. Останні п'ять років, ОСОБА_1 приїздив до ОСОБА_4, приносив йому продукти, інколи коли ОСОБА_4 не відчиняв двері продукти він залишав у неї. Про ОСОБА_2 як другу дружину ОСОБА_4 їй стало відомо, коли почалися судові процеси. При цьому свідок зазначила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вона разом не бачила. ОСОБА_2 бачила всього два рази, в квартирі ОСОБА_4 вона не проживала , її речі у квартирі відсутні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 надала суду показання, у відповідності до яких вказала, що працює в ЖЕД 902, яке займається утриманням будинку АДРЕСА_6 та наданням житлово-комунальних послуг, ОСОБА_12 знає у зв'язку з виконанням службових обов'язків приблизно 7-8 років. З ОСОБА_1 знайома наглядно, з ОСОБА_2 познайомилася після смерті ОСОБА_12 Від співробітників їй встало відомо про факт одруження ОСОБА_12 та ОСОБА_23 За весь час бачила ОСОБА_2 два рази. Коли ОСОБА_12 відправляли до лікарні, ОСОБА_2 по місцю його проживання не було, він не був доглянутий. Крім того, як їй відомо, йому допомагали сусіди, перед виборами скаржився на те, що ОСОБА_2 забрала у нього паспорт, і він був позбавлений можливості проголосувати.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 надала суду показання, у відповідності до яких вказала, що працює в ЖЕД 902 двірником, за адресою АДРЕСА_1 працює кожного дня, крім неділі. З ОСОБА_4 знайома близько 7 років, постійно з ним спілкувалася. З ОСОБА_2 познайомилася коли та шукала житло, та порекомендувала їй звернутися до ОСОБА_4, у якого на той час була вільна кімната. Спочатку вона частенько бачила ОСОБА_2І у ОСОБА_4, але потім вона бачила її дуже рідко. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розписалися. Як зазначила свідок, вона бачила ОСОБА_4 на подвір'ї коли той сидів і плакав, та розказав їй, що ОСОБА_2 забрала у нього гроші та документи, часто просив її щось купити для нього з харчів. Вона бувала і у квартирі ОСОБА_4 Коли останній захворів, вона не бачила, щоб ОСОБА_2 до нього навідувалась.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 надала суду показання, у відповідності до яких вказала, що ОСОБА_1 є її батьком, ОСОБА_4 доводився їй дідом. В дитинстві вона певний час проживала у діда, потім приїздила до нього в гості, навідувала разом з батьком. Останнім часом бувала у нього раз в неділю чи раз в дві неділі залежно від обставин. Коли приїздили, привозили харчі, необхідні речі, прибирали в квартирі, прали речі. Про ОСОБА_2 дізналася в 2012 році. Як їй відомо між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Однак, коли вона бувала у діда, останій їй про ОСОБА_2 нічого не розповідав, її та її речей у квартирі вона ніколи не бачила. Обставини укладання оспорюваного шлюбу їй не відомі. Коли вони відвідували квартиру відчувався запах клею та цигарок, речі були розкидані, їсти приготовано не було. ОСОБА_14 та ОСОБА_2 вона ніколи не бачила.

Таким чином, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у сукупності та взаємозв'язку з письмовими матеріалами справи на переконання суду поза розумним сумнівом доводять факт того, що позивач ОСОБА_2 постійно не проживала з ОСОБА_4, не була пов'язана спільним побутом, не мала взаємних прав та обов'язків, а також спростовують доводи представника відповідача ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, оцінивши наявні в справі докази за правилами ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_3 доведені обставин, які вказують на те, що ОСОБА_2 укладено шлюб з ОСОБА_4 без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання вказаного шлюбу недійсним належить задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янське районне управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання шлюбу недійсним - відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янське районне управління юстиції у м. Києві, про визнання шлюбу недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 22 квітня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 445.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати з оплати судового збору в сумі 487, 20 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Лазаренко