Ухвала суду № 6472742, 15.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 р.Справа № 2-а-9399/08/2070 колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.,

при секретарі –Холодній Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року по адмінісправі за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Харківської філії до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2008 року позивач, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Харківської філії звернувся до Харківського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, у якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2008 року №0001892310/0, яким підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 114.075,86 грн. (основний платіж –76.050,57 грн., штраф –38.025,29 грн.), а також податкове повідомлення –рішення від 02 вересня 2008 року №0001882310/0, яким підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 125.793,75 грн. (основний платіж –83.862,5 грн., штраф –41.931,25 грн.).

Позивач вказує на те, що перевірка його діяльності відповідачем проведена з порушенням встановленої чинним законодавством процедури; філія не є пов’язаною особою відносно юридичної особи, до складу якої вона входить, а тому висновок відповідача про необхідність застосування звичайних цін є хибним; валові витрати були сформовані правильно, так як складаються з суми фактично понесених витрат, об’єктивно необхідних для організації процесу продажу товарів, перевищення загальної суми валових витрат над валовими доходами спричинено об’єктивними чинниками –неможливістю філії самостійно визначати ціну товарів, реалізованих нею від імені юридичної особи, до складу якої вона входить та отриманням доходу виключно від такої юридичної особи та виключно у формі винагороди.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова проти позову заперечувала, стверджуючи, що протягом 2006-2007 років Харківською філією Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до складу валових доходів віднесені суми отриманої від ДК винагороди за виконані обсяги робіт з реалізації газу в розмірі 2.744.500,00 грн., а до складу валових витрат –видатки на утриманні філії в розмірі 3.076.285,64 грн. Отже, діяльність філії як окремого платника податку на прибуток є збитковою, різниця між валовими доходами і валовими витратами не може бути віднесена до складу валових витрат обігу та виробництва. Тому податок на додану вартість (далі за текстом –ПДВ), що був нарахований на вартість товарів (робіт, послуг), пов’язаних з утриманням філії, неправомірно віднесений до податкового кредиту з ПДВ в частині, що перевищує ПДВ, нарахований ДК на вартість отриманих від філії послуг з реалізації газу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року позов задоволений повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що висновки відповідача про порушення філією п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є хибними, бо не відповідають дійсному змісту означених норм закону і спростовуються фактичними обставинами спірних правовідносин.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

За матеріалами справи встановлено, що 14 серпня 2008 року працівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка Харківської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за наслідками якою кладений акт від 14 серпня 2008 року № 2121/23-104/33886752 (а.с.55-74).

За відомостями вказаного акту (арк. акту перевірки 4, а.с. 58) попередня перевірка діяльності Харківської філії була здійснена в березні 2008 року, за наслідками чого складений акт від 02 квітня 2008 року №100/23-104/33886752 (а.с. 14-50).

З вищезазначених актів перевіврок вбачається, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова двічі перевірівся один і той же період діяльності Харківської філії –01 січня 2006 року –31 грудня 2007 року. Разом з тим, оскільки форми контролю за діяльністю платника податків в даному випадку не співпадають, так як спочатку була проведена планова виїзна перевірка, а потім документальна невиїзна, то в цьому не вбачається порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, судова колегія відзначає, що судовим розглядом не встановлено і доказами по справі не підтверджується наявність в даному випадку впливу обставин проведення перевірок діяльності позивача на висновки таких перевірок, а тому доводи Харківської філії щодо процедури проведення перевірки обгрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції.

За матеріалами справи також встановлено, що протягом періоду діяльності 01 січня 2006 року -31 грудня 2007 року Харківська філія була окремим платником податку на прибуток та податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи (а.с. 15 –2 стор. акту перевірки від 02 квітня 2008 року №1000/23-104/33886752, а.с. 56 –стор. 2 акту перевірки від 14 серпня 2008 року №2121/23-104/33886752) та не заперечувались сторонами.

Як слідує з акту перевірки від 14 серпня 2008 року №2121/23-104/33886752 фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в даному акті висновок ДПІ про порушення Харківською філією п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки сума отриманих валових доходів була меншою від суми понесених валових витрат.

Водночас з цим, колегія суддів бере до уваги, що проведеними відносно позивача перевірками не виявлено фактів здійснення позивачем витрат, які не були обумовлені необхідністю організації господарської діяльності, формування ним валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок укладення нікчемних правочинів, наявності наміру отримати податкову вигоду від проведення господарських операцій у будь-який інший спосіб. Заперечення ДПІ проти позову такими доводами не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Колегія суддів на противагу доводам апелянта звертає на положення Методики оцінки діяльності філій ДК «Газ України»(а.с. 127-128), приписами якої фактично передбачено, що винагорода філії в жодному разі не може перевищувати суму фактичних витрат на утримання філії, а випадки коли винагорода є меншою від фактичних витрат на утримання філії не є порушеннями або недоліками в роботі філії.

          Оскільки спір виник з приводу правильності формування валових витрат обігу та виробництва, то колегія суддів вважає, що окружний адміністративний суд обгрунтовано застосував до спірних правовідносин положення п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Виключним видом діяльності позивача протягом періоду 01 січня 2006 року -31 грудня 2007 року було постачання та реалізація природного газу. При цьому, і актом перевірки від 02 квітня 2008 року № 1000/23-104/33886752 (а.с. 18), і актом перевірки від 14 серпня 2008 року №2121/23-104/33886752 (а.с. 58) зазначено, що філія реалізує природний газ за цінами та тарифами, які встановлюються НАК «Нафтогаз України»та Компанією (слід розуміти –Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України». За таких обставин, фактично обґрунтованим та законодавчо вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача можливості збільшити розмір доходів від реалізації природного газу, а відтак і розмір отриманої від ДК винагороди.

          Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

ДПІ за правилами ч.2 ст.71 КАС України не доведено, що позивачем до складу валових витрат обігу та виробництва включались витрати, які не мають відношення до підготовки та організації продажу природного газу. Будь-яких зауважень до реальності господарських операцій, за наслідками здійснення яких позивачем були формовані валові витрати обігу та виробництва або правильності оформлення первинних документів за цими операціями ДПІ в ході проведення перевірок, а також розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не заявляла, доказів на підтвердження таких доводів до суду не надала. Мотивування висновку про завищення валових витрат лише результатами порівняння розміру валових доходів і валових витрат без дослідження чинників, які об’єктивно впливали на утворення зазначених величин, без врахування законодавчо визначеної специфіки діяльності конкретного платника податку на прибуток не відповідає вимогам п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Отже, висновок суду про недоведеність згідно з положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України факту порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” визнається колегією суддів правильним.

Правильним визнається судовою колегією також і висновок суду першої інстанції про недоведеність в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України факту порушення позивачем п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки твердження ДПІ про порушення цієї норми закону невід’ємно пов’язано з твердженням про завищення валових витрат обігу та виробництва за рахунок витрат, які не відносяться до господарської діяльності.

При цьому судження ДПІ про дотримання позивачем п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” жодним чином не вплинуло на прийняття податкового повідомлення –рішення від 02 вересня 2008 року № 0001882310/0, яке винесено за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 згаданого закону, то апеляційний адміністративний суд не вбачає правових підстав для перевірки правильності висновків окружного адміністративного суду в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя - (підпис)                     Л.В. Мельнікова          

          Судді (підпис)                     З.Г. Подобайло                    

                              (підпис)                     А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 21 вересня 2009 року.

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                       Л.В. Мельнікова