Ухвала суду № 64722844, 13.02.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/607/17

Провадження № 1-кс/344/149/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В., з участю секретаря Басюк С.Р., прокурора Богачка О.О., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42014090780000030 від 13.08.2014р., -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що 23.07.2014р. близько 15год. 00хв. молодший сержант ОСОБА_1 діючи умисно, проходячи військову службу за мобілізацією, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, самовільно залишив військову частину - польова пошта В5082 (Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів) та продовжує незаконно перебувати поза її межами, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад один місяць. За місцем реєстрації ОСОБА_1 за допомогою поштового зв'язку тричі направлялися повістки про виклик до військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону на 24.11.2014р., однак в зазначений час ОСОБА_1 до прокуратури гарнізону так і не з'явився.

20.11.2014р. відносно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та оголошено розшук підозрюваного, здійснення якого було доручено Шевченківським РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, а також відповідним підрозділам Військової служби правопорядку в Збройних Силах України.

На виконання вказаного доручення працівниками СКР Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області 11.06.2015р. відносно ОСОБА_1 було заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук». В рамках проведених оперативно-розшукових заходів встановлено, що підозрюваний за місцем реєстрації не проживає вже тривалий термін, підзаробляє на будівництві як у Львівській області, так і за її межами, може перебувати на сезонних роботах на півдні України. Таким чином, ОСОБА_1 всіма можливими способами ухиляється від військової служби, органів досудового розслідування та суду. Також за допомогою поштового відправлення за місцем реєстрації підозрюваного повторно двічі направлялися повістки про виклик до військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону на 27.12.2016р. та 13.01.2017р., однак в зазначений час останній не з'явився.

Матеріалами клопотання також зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування, так як останній був оголошений в розшук з 03.12.2014р. і він самовільного залишив військову частину; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останні є його співслужбовцями, про яких йому відомо, а також на свідків, які можуть підтвердити мету ухилення від військової служби та являються його близькими родичами та сусідами; продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки підозрюваний на даний час продовжує ухилятися від військової служби; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування, тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку прокурора є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання в частині уточнив та підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити, при цьому визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечив, оскільки вважає наведені прокурором ризики - не доведеними, просив врахувати характеризуючі особу підозрюваного дані, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан, наявність постійного місця проживання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину середньої тяжкості визначається у межах від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 20.11.2014р. ОСОБА_1 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину середньої тяжкості, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 407 КК України, зокрема покарання у виді позбавленням волі на строк до п'яти років.

12.02.2017р. о 14год. 00хв. ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали слідчого судді від 17.01.2017р.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості.

В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую і практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з урахуванням часу його зупинення закінчується 31.03.2017р.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк сорок вісім днів - до 31 березня 2017 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу - 32000 (тридцять дві тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 31 березня 2017 року включно обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну, -

та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону Богачка О.О.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Р.В. Хоростіль

Повний текст ухвали складено 15 лютого 2017 року.