Рішення № 64720051, 08.02.2017, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/533/15-ц

Провадження № 2/168/1/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2017 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

представників Старовижівської селищної ради ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника Відділу Держгеокадастру ОСОБА_10,

розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Старовижівської селищної ради, Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання незаконним і скасування п.7 рішення Старовижівської селищної ради № 21/8 від 10.11.2005 р. «Про передачу земельних ділянок у власність»,

в с т а н о в и в:

Позивачі, з урахуванням уточнення позовних вимог, просять визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 6, смт.Стара Вижівка Волинської області, виданий на ім'я відповідача ОСОБА_11 /далі ОСОБА_12 акт/ та визнати недійсним рішення Старовижівської селищної ради від 10.11.2005 р. № 21/8, а саме п.7 «Про передачу земельних ділянок у власність» /далі Рішення/ ( т. 1, а.с.2-4,45,95, 104, 228).

Позовні вимоги мотивують тим, що 20.03.1981 року рішенням Старовижівської селищної ради ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка - для будівництва індивідуального житлового будинку в смт. Стара Вижівка по вул. Жукова 1 а, (теперішня вулиця Польова, 7) площею 704 м.кв., межі земельної ділянки винесені в натурі за погодженням з головним архітектором району. 25.03.1985 року між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Старовижівської селищної ради укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки - для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності (договір забудови), який нотаріально посвідчений.

Відповідач ОСОБА_6 приватизував земельну ділянку і виготовив державний акт на право власності на частину виділеної під забудову ОСОБА_1 земельної ділянки, а також займає частину земельних ділянок інших позивачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Про те, що відповідач ОСОБА_6 виготовив державний акт на землю, позивачам стало відомо 18.03.2015 року, коли ОСОБА_3 звернулася в селищну раду з заявою про приватизацію земельної ділянки. При проведенні кадастрових зйомок земельної ділянки ОСОБА_3 виявилося порушення меж суміжних землекористувачів. Позивач ОСОБА_3 07.08.2008 року придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок по вул.Польова, буд. 5, смт. Стара Вижівка, при цьому межі земельної ділянки, якою користувався попередній власник були інші, однак розмір земельної ділянки відповідачем самовільно змінений.

Дії відповідачів незаконні, оскільки позивачі акту погодження меж земельних ділянок відповідачу не підписували. Навпаки, суміжними користувачами в акті вказані особи, земельні ділянки яких не межують з ділянкою відповідача. Підпис ОСОБА_1 на акті погодження меж суміжного землекористування підроблений.

Старовижівська селищна рада при передачі земельної ділянки ОСОБА_6 допустила порушення вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України, а саме, надала земельну ділянку у власність або користування, не провівши попередньо її вилучення. Земельний кодекс УРСР від 08 липня 1970 року, встановлював безстрокове та тимчасове користування землею (ст.15). Однак відповідно до п.7 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу, передбачено, що громадяни та юридичні особи, зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 01.01.2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене позивачі зазначають, що в ОСОБА_1, як законного землекористувача ще з 1981 року, без згоди, за наявності документів, які посвідчують право землекористування і порядок отримання земельної ділянки за адресою вул. Польова, 7, смт. Стара Вижівка (а саме: рішення Старовижівської селищної ради про надання земельної ділянки № 31 від 20.03.1981 року, акту виносу меж земельної ділянки в натурі від 25.03.1981 року, договору забудови нотаріально посвідченого, акту прийомки будинку в експлуатацію від 26.08.1985 року) вилучено і передано частину земельної ділянки, якою ОСОБА_1 користується, у власність ОСОБА_6

Також є порушення прав позивачки ОСОБА_2, як землекористувача, яка 17.05.2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку - для обслуговування житлового будинку, а на даний час на її частину претендує відповідач.

Позивачі вважають, що їхні права, як законних землекористувачів, порушені внаслідок незаконних дій відповідачів при передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_6, у звязку з чим просять визнати недійсним державний акт, виданий на імя відповідача.

Також позивачі просять визнати недійсним Рішення № 21/8 від 10.08.2005 р., яким відповідачу передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га. Вважають, що в селищної ради не було підстав для передачі земельної ділянки такого розміру відповідачу, адже згідно з даними погосподарської книги в власності відповідача та користуванні немає ділянки розміром 0,15 га. Згідно з рішенням від 14.03.1980 р. № 36 відповідачу для індивідуального житлового будівництва передавалась ділянка площею 0, 08 га. На час приватизації вільних сусідніх ділянок, за рахунок яких збільшилась би площа ділянки відповідача, не було. Тобто селищна рада безпідставно надала відповідачу земельну ділянку такого розміру. Крім того, майно, яке знаходиться на ділянці відповідача належить його сину. А тому підстав для передачі відповідачу ділянки не було. Сертифікованим спеціалістом встановлено факт внаслідок дій відповідача самовільного захоплення земельної ділянки площею 0,0027 га, якою користується позивач ОСОБА_3

Крім того, виданий відповідачу ОСОБА_12 акт не відповідає за формою вимогам закону, оскільки одним державним актом не посвідчується право власності на кілька ділянок.

У судовому засіданні позивачі та їх представники позов підтримали, дали пояснення аналогічні наведеним.

Позивач ОСОБА_1 також пояснив, що акту узгодження меж під час приватизації ділянки відповідачем не підписував.

Позивач ОСОБА_3 пояснила, що придбала житловий будинок в 2008 р., тому до неї перейшло право користування ділянкою, яка надана для обслуговування будинку, в розмірі, який був в попереднього власника, а відповідач захопив частину її ділянки.

Позивач ОСОБА_2 пояснила, що приватизувала належну їй ділянку, що посвідчується відповідним ОСОБА_12 актом. Під час приватизації відповідачем своєї земельної ділянки, підпис в акті погодження меж поставив її син, а не вона. Оскільки є спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 щодо меж ділянки, то її права також порушені тим, що в випадку приватизації ОСОБА_1 ділянки, в розмірі, що йому належить, останній захопить частину її ділянки.

Представник позивача ОСОБА_4 пояснив, що під час приватизації ділянки відповідачем порушено ряд вимог закону, зокрема, не вилучивши частину ділянки в ОСОБА_1, право користування якого посвідчено належним чином Договором безстрокового користування, селищна рада не мала права передавати цю частину ділянки відповідачу. В даний час є накладення меж земельних ділянок, тому позов підлягає задоволенню. Постановою слідчого встановлено факт підробки підпису ОСОБА_1 на акті узгодження меж землекористування.

Представник позивача ОСОБА_5 просить відмовити в позові, зазначаючи про те, що є розбіжності в даті написання заяв відповідача і в датах виготовлення технічної документації на земельну ділянку та в оскаржуваному Рішенні, а також в розмірах ділянки, що надавалась відповідачу в 1980 р. і в 2005 р.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 проти позову заперечили, посилаються на те, що ОСОБА_6, приватизувавши земельну ділянку, не порушив прав позивачів, оскільки на момент оформлення права власності та її реєстрації в позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 документів, які б посвідчували право власності чи користування суміжними земельними ділянками не було. Позивачі не надали жодних доказів, які б встановлювали межі їхніх земельних ділянок чи підтверджували б їх право власності або користування наданими їм ділянками саме в цих межах на час приватизації відповідачем земельної ділянки, а саме: 2005 2006 р.р. Позивач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою відповідача, лише в 2007 році, тобто після оформлення права власності відповідачем. А тому жодних її прав щодо володіння, користування та розпорядження її земельною ділянкою внаслідок приватизації відповідачем порушено не було, оскільки такі права в неї ще не виникли, так як вони виникають лише з моменту державної реєстрації них прав. Крім того, при оформленні права власності позивачем ОСОБА_2 на свою земельну ділянку жодних спорів щодо меж її земельної ділянки з суміжними землекористувачами не було, а тому підстав для звернення до суду з такими позовними вимогами вона не має. ОСОБА_3 придбала житловий будинок по вул. Польова, 5, смт. Стара Вижівка, лише 07.08.2008 року, тобто вона не була суміжним землевласником або землекористувачем у 2006 році, а тому порушити її права відповідач не міг, тому що у неї жодних прав щодо спірного майна на той час не було. ОСОБА_3 не подала суду жодного доказу на підтвердження того, що дана земельна ділянка була у користуванні попереднього власника чи належала йому на праві власності, а також про її розмір та конфігурацію. Попередній користувач даної суміжної земельної ділянки підписав акт погодження меж земельної ділянки і жодних претензій до відповідача не мав, що підтверджується наявною в матеріалах справи технічною документацією із землеустрою. Земельна ділянка, якою користується ОСОБА_1 на сьогодні є більшою (744 кв.м.), ніж це передбачено в його правовстановлюючих документах (704 кв.м.), що визнає сам позивач. Також ОСОБА_1 погодив межі ділянок при приватизації відповідачем земельної ділянки у 2005 р., про що поставив свій підпис. Доказів підробки цього підпису в акті узгодження меж не надано. ОСОБА_2 підписала в 2007 р. Тому позивач та його представник просять застосувати строк позовної давності.

Вважають, що з цих же підстав оскаржуване Рішення Старовижівської селищної ради не порушило прав позивачів, оскільки вони не були на той час суміжними земелекористувачами чи власниками.

Представники Старовижівської селищної ради в судовому засіданні просять в позові відмовити, вважаючи його безпідставним. Посилаються на те, що відповідачу земельна ділянка надана в межах граничних норм, встановлених для приватизації і відповідно до земельної документації - в межах тих земельних ділянок, які перебували в його користуванні. Розміри ділянки ОСОБА_3 не визначені, оскільки вона Державного акта на земельну ділянку не виготовляла, щодо меж земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_6 суперечностей немає.

Представник Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі просить відмовити в позові, оскільки працівники відділу, зареєструвавши право власності відповідача на земельну ділянку, діяли в межах закону, на підставі поданих та належно оформлених відповідачем документів.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено і не оспорюються сторонами, що позивач ОСОБА_2 (вул.Польова, 9) та відповідач ОСОБА_6 (вул.Польова, 6-а) є суміжними землекористувачами, право власності на земельні ділянки яких посвідчені ОСОБА_12 актами (т. 1, а.с.12, 39). Також вони межують з позивачем ОСОБА_3, яка проживає і є власником житлового будинку по вул. Польова, 5, смт.Стара Вижівка та позивачем ОСОБА_1, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Старовижівської селищної ради від 10.11.2005 р. № 21/8 відповідачу ОСОБА_6 передано безкоштовно у власність земельну ділянку по вул. Польова, 6-а площею 0,15 га. (т. 1 а.с.85), а на підставі вказаного рішення ОСОБА_6 15.02.2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1448 га (т. 1, а.с.39).

Позивачі стверджують, що вказані вище Рішення та ОСОБА_12 акт підлягають скасуванню, оскільки порушують їхні права, а саме: відповідач, внаслідок приватизації земельної ділянки, захопив частину ділянки, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та в звязку з чим земельна ділянка ОСОБА_1 частково накладається на ділянку ОСОБА_2

Однак, дані доводи не підтвердились і не доведені в ході розгляду справи.

Так, з наданого позивачкою ОСОБА_13 договору купівлі-продажу (т. 1, а.с.15) встановлено, що вона придбала будинок по вул.Польова, 5, в смт. Cтара Вижівка 07.08.2008 р. У договорі купівлі-продажу щодо земельної ділянки не зазначається.

Як встановлено з пояснень свідка ОСОБА_14 (попереднього власника ділянки) претензій до відповідача ОСОБА_6 з приводу користування земельною ділянкою він не мав, тому посвідчив це своїм підписом в акті погодження меж ділянок, коли відповідач приватизовував свою земельну ділянку (т. 1, а.с.38).

Відповідно до ст. 120 ЗК (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тобто, на момент винесення оскаржуваного Рішення та виготовлення відповідачем ОСОБА_6 оскаржуваного Державного акта, ОСОБА_3 відношення до спірної земельної ділянки не мала.

Таким чином, слід погодитись з доводами відповідача ОСОБА_6 та його представника про те, що права ОСОБА_15 відповідачем не порушені Не порушені відповідачем також і права позивачки ОСОБА_2

Так, на момент винесення оскаржуваного Рішення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку не мала. З акту погодження з суміжними землекористувачами меж землевласності (т. 1, а.с.38) встановлено, що відповідач ОСОБА_6, приватизовуючи земельну ділянку, узгодив з нею як з суміжним землекористувачем межі їхніх земельних ділянок. На той момент спору між ними щодо розміру ділянок не було. Доводи позивачів про те, що підпис в цьому акті замість позивачки поставив її син, який не був належним суміжним користувачем, не впливають на висновок суду, адже в ході виготовлення ОСОБА_2 в 2008 році Державного акта на право власності на землю, остання також узгодила з відповідачем ОСОБА_6 межу своєї ділянки (т.2, а.с.12). Дані в технічних документаціях на земельні ділянки і відповідача, і позивачки ОСОБА_2, суперечностей не містять. Крім того, позивачка ствердила в судовому засіданні, що фактично її права на земельну ділянку порушує і перешкоди їй створює не відповідач. Однак останній захопив частину ділянки ОСОБА_1, а тому в випадку, якщо позивачу ОСОБА_1 не вистачатиме площі своєї ділянки, то саме останній буде змушений користуватись наданою їй ділянкою.

Відповідно до ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Доводи позивачів про те, що селищна рада без правових підстав надала відповідачу право на приватизацію земельної ділянки площею 0,15 га, а відповідач не користувався ділянкою в такому розмірі, не заслуговують на увагу і спростовуються записами земельно-кадастрової книги.

Так, згідно з даними земельно-кадастрової книги Старовижівської селищної ради в ній міститься запис про те, що в користуванні ОСОБА_6 перебуває земельна ділянка площею 0,36 га. (т.2, а.с.38). На виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок» дана ділянка і була надана відповідачу в 2005 р. для будівництва та обслуговування житлового будинку.

ОСОБА_1 також посилається на те, що відповідач приватизував і захопив частину його земельної ділянки, яка була надана йому рішенням Старовижівської селищної ради ще 20.03.1981 р. № 31 для забудови площею 704 кв.м. (т. 1, а.с.10). Вважає, що, надаючи відповідачу дозвіл на приватизацію, селищна рада повинна була б вилучити в нього цю частину ділянки, як у законного користувача та вважає, що є законним користувачем ділянки, оскільки на підставі рішення від 20.03.1981 р. № 31 він виготовив паспорт на забудову вказаної ділянки, а також уклав договір із селищною радою про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 20, ст.ст. 22, 152-153 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, який діяв на час виникнення спірних відносин (у 1981 році), право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Особа набуває статусу користувача земельної ділянки за умови відповідного рішення ради, встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до затвердженого проекту відведення та державної реєстрації права користування земельною ділянкою. Проте, позивач ОСОБА_1 не надав доказів належного оформлення ним, відповідно до діючого на той час законодавства, свого права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 не зміг повідомити якого розміру та якої площі земельною ділянкою він користується в даний час, який розмір і площа ділянки, котру самовільно захопив відповідач. Згідно з актами обстеження земельних ділянок, наданими сторонами, в користуванні ОСОБА_1 перебуває ділянка площею 0,711 га, в той час як згідно з договором йому надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 0,704 га (т. 1, а.с.99-101). Тому твердження позивача про те, що відповідач порушив його право користування земельною ділянкою є безпідставним.

Висновок експертизи, яким було б встановлено факт накладення земельних ділянок та порушення землекористування, суду не надано. Висновок спеціаліста про факт самовільного зайняття ділянки (т. 1, а.с.236) не може бути належним доказом, оскільки виготовлений за відсутності відповідача і на підставі технічної документації щодо відведення земельної ділянки відповідачу і плану забудови позивача ОСОБА_1, який не є належним документом, що підтверджує право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою.

Доводи позивача ОСОБА_1П про те, що в акті узгодження його підпис підроблений, про що свідчить постанова слідчого про закриття кримінального провадження за цим фактом за малозначністю діяння, суд не бере до уваги. Відповідно до ст. 61 ЦПК ці обставини не визнані сторонами, а для суду обовязковим є вирок суду або постанова в справі про адміністративне правопорушення, якщо суд розглядає справу про наслідки дій особи, стосовно якої вони ухвалені. Клопотань про призначення почеркознавчої експертизи сторони не заявляли.

Посилання позивачів на те, що в 1980 р. Рішенням Старовижівської селищної ради відповідачу надано земельну ділянку в розмірі 0,08 га (т. 1, а.с.233), а в 2005 р. безпідставно її розмір збільшено до 0,15 га, в тому числі за рахунок ділянки ОСОБА_1, не заслуговують на увагу та спростовуються записами земельно-кадастрової книги, а також такий розмір відповідав встановленим розмірам ділянок, що надавались в селищах міського типу для будівництва на час прийняття рішення.

Наданий суду робочий проект по газифікації житлового будинку по вул. Польова, 5. смт.Стара Вижівка не є належним документом, що підтверджує факт встановлення меж земельних ділянок сторін і не доводить факту їх належного чи неналежного використання (т.2, а.с.43 ), як не доводять цього факту і документи про сплату ОСОБА_3 земельного податку (т.2, а.с. 47-48 ).

Доводи про те, що оскаржуваний ОСОБА_9 не відповідає вимогам постанови КМУ № 449 від 02.04.2002 р. щодо його форми, не заслуговують на увагу і не впливають на висновок суду.

Доводи про те, що акт узгодження меж земельних ділянок виготовлений раніше, ніж рішення селищної ради про надання у власність земельної ділянки відповідачу не спростовують факту підписання та факту узгодження меж ділянок між відповідачем та ОСОБА_1, ОСОБА_14 і ОСОБА_2

Таким чином, позивачі не надали суду доказів для підтвердження того, що межі їхніх земельних ділянок були порушені чи самовільно зайняті відповідачем внаслідок приватизації чи п.7 рішення Старовижівської селищної ради № 21/8 від 10.11.2015 р.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право відповідача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог. Оскільки суд не встановив порушення прав позивачів, то заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

З врахуванням викладеного, підстав для скасування п.7 рішення Старовижівської селищної ради від 10.11.2005 р. № 21/8 немає, оскільки порушень при його прийнятті не встановлено. А відтак і немає підстав для визнання Державного акта недійсним.

Керуючись ст. 20, ст. 22, 152-153 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, ст. 15 ЦК України, ст. 120, ст. 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11,60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Старовижівської селищної ради, Відділу Держгеокадастру у Старовижівському районі про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання незаконним і скасування п.7 рішення Старовижівської селищної ради № 21/8 від 10.11.2005 р. «Про передачу земельних ділянок у власність» відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_16